Книги Новий Завіт “Собрание вещей нужнейших”1580

У 1580 р. виходить одне з головних видань Острозької академії – Книга Нового завіту. Це малоформатне видання, надруковане дрібним шрифтом. Отже, призначалось не для церкви, а для домашнього вжитку та для школи. Надрукування Книги Нового завіту, що призначалася для широкого кругу читачів було прогресивним актом. Адже у той час більшість ортодоксальних священиків вважали, що Святе письмо може читати і тлумачити лише пастор, але не прості люди. Іноді Біблії навіть приковувалися до вівтарів цепами. Діячі реформаційного руху проголосили, що Святе письмо можуть і повинні читати і тлумачити всі. Очевидно, під впливом ідей реформації була надрукована Книга Нового завіту в Острозі, тексти якої до друку підготували діячі академії. У книзі містилося 4 Євангелія – від Мат фея, Марка, Луки та Іоанна, Апостольські діяння та послання та Псалтир. Новинкою. Що не зустрічалася ні в рукописах, ні в іноземних слов’янських виданнях, було поєднання в одному томі старозавітного Псалтиря і Нового завіту.

Особливе значення має в книжечці титульний аркуш. Уперше в Книзі Нового завіту Іван Федоров застосував обрамлення титульного аркуша у вигляді брами, своєрідної тріумфальної арки, яка неначе запрошує читача увійти в світ книги. Цей тип обрамлення титульного аркуша, званий у ту добу “форта”, що означає “брама”, “двері”, виник у контексті західноєвропейського мистецтва Західної Європи в XVI ст. Для Книги Нового завіту він був запозичений з лютерівських перекладів “Книги повчань Страхових” (1533) та “Книги притч Соломонових” (1535), що були видані в друкарні Георга Рау у Віттенберзі.

“Собрание вещей нужнейших”

Спеціально до Книги Нового завіту одним з науковців Острозької академії – Тимофієм Михайловичем був підготовлений алфавітно-предметний покажчик, який отримав назву “Книжка Собраніє вещей нужнейших” і був виданий у Острозькій друкарні наприкінці 1580 р. Це підбірка (собраніє) невеликих висловів з Книги Нового завіту, розміщених у алфавітному порядку. Під кожним висловом вказувалося у якому Євангелії і на якій сторінці його шукати. Отже, “Книжка Собраніє верей нужнейших” служила покажчиком для всіх новозавітних текстів, призначалася для полегшення пошуку місць у Новому завіті, на які можна було б посилатися в полеміці, використовувати як цитати, епіграфи. Багатьма висловами інтелігенція того часу користувалася як крилатими словами та афоризмами: “Богатим горе”, “Багатство зло”, “Гонителей не имами боятися”, “Всякая неправда грех есть”, “Человек, что посеет, то и пожнет”. Книжка має 52 нумерованих аркууші. На першому з них надрукована назва та вказано ім’я укладача книги Тимофія Михайловича (“доброго приятеля” Івана Федорова). Отже, “Книжка Собраниє вещей нужнейших” була першою працею в Україні в галузі довідково-інформативної літератури, (першою книжкою для довідок) і першою книгою, у якій відомий індивідуальний автор – Тимофій Михайлович. Імовірне припущення, що Тимофій Михайлович був ідентичний із “дяком школи руської Острозької” Тимофієм Анничем, який подарував Дерманському монастиреві Євангеліє 1575 р., надруковане Петром Мстиславцем. У документі від 5 березня 1578 р. Тимофій Михайлович виступає слугою писаря Великого князівства Литовського Михайла Гарабурди.

У процесі підготовки до друку “Книжки Собраніє вещей нужнейших” Тимофій Михайлович користувався алфавітно-предметними покажчиками “Конкорданціями”, які вже існували в Західній Європі, зокрема, “конкорданціями” до кальвіністської Берестейської Біблії 1573 р. та до перекладу Нового завіту 1577р., здійсненого антитринітарієм Мартином Чеховичем. У заголовку своєї книги Тимофій Михайлович підкреслював, що хоча він, користувався покажчиками протестантських, зокрема антитринітарських видань, його праця буде корисна саме для тих. Хто вірить у Святу Трійцю. Запозичуючи у своїх попередників саму ідею покажчика та добір певних статей, Тимофій Михайлович, аж ніяк не копіював їх.. У нього є ряд матеріалів, яких немає в попередніх покажчиках. Тимофій Михайлович застосовує інший принцип посилань: не на розділи та рядки, а на розділи та зачала. Тимофій Михайлович на відміну від попередників не застосовує інверсій – перестановки слів. Якщо в алфавітно-предметних покажчиках західноєвропейських видань будь-яка сентенція розміщувалася на літеру, з якої починалося її ключове слово, то у Тимофія Михайловича будь-яка цитата розміщувалася на літеру, з якої починалося її перше слово. Наприклад, вислів “всяка неправда гріх єсть” у Тимофія Михайловича розміщений на літеру “В”, а не на літеру “Н” (ключове слово – неправда), або на літеру “Г” - ключове слово гріх). Така побудова покажчику була більш зручною для пошуку будь-якої наперед відомої цитати.

Готуючи до друку тексти “Книжки Собраніє вещей нужнейших” Тимофій Михайлович та Іван Федоров передбачили можливість її видання як разом із Книгою Нового завіту, так і окремо. Насьогодні відомо 15 примірників Книжки. Більшість з них оправлені разом із Книгою Нового Завіту, проте існують окремо оправлені примірники. Деякі з наведених Тимофієм Михайловичем цитат стали афоризмами, які широко використовуються і в наш час: “Сребролюбіє корЂнь всЂм злыл єсть”, “Человек, что сЂєт, то и пожнет”, “Гонителей не имами боятися”