Висновки до підрозділу 1.2

1.Найбільш науково коректною є концепція розуміння законодавства як сукупності законів, але таке розуміння можливе нині виключно на рівні теорії. Практично ж терміном “законодавство” охоплюються як закони, так і засновані на них підзаконні нормативні акти, а також акти СРСР та Української РСР, що не втратили чинності.

2.Неприпустимим є широке трактування терміну “закон” як законодавства в широкому розумінні, яке зустрічається навіть в актах офіційного тлумачення. Воно призводить до розмивання закону в масиві підзаконних актів і не сприяє утвердженню його верховенства.

3.Законодавство є високоорганізованою, цілісною, органічною системою, яка має такі інтегруючі ознаки як гнучкість, гармонійність та несуперечність всіх елементів. Цих інтегруючих ознак надає їй закон як системостворюючий фактор.

4.Перехід до вузького розуміння поняття “законодавство” варто розпочати з внесення відповідних змін у текст Конституції, усунувши термінологічну нечіткість і багатозначність у цьому важливому питанні, які мають у ній місце нині.

5.Поряд із поняттям “закон”, “законодавство” має право на існування також поняття “законодавчі акти”, яким окрім законів охоплюються акти делегованої законотворчості.