Культура ділового спілкування: загальні риси

Найбільш масовий тип спілкування людей у суспільстві — ділове спілкування. Без нього неможливо обійтися у сфері дипломатичних, адміністративних, правових, економічних, комерційних відносин. Уміння успішно проводити ділові пе­реговори, грамотно і правильно складати діловий документ і чимало іншого сьогодні стало невід'ємною частиною професійної культури людини: менеджера, керівника всіх рівнів, референта, службовця. Для досягнення високої результатив­ності практично в усіх видах комерційної діяльності необхід­но володіти певною кількістю знань, відомостей, уявлень про правила, форми і методи ведення підприємницької спра­ви, про принципи ділового спілкування.

Культура ділового спілкування сприяє встановленню і розвитку стосунків співробітництва і партнерства між ко­легами, керівниками і підлеглими, партнерами і конкурен­тами, багато в чому визначаючи ефективність цих стосун­ків: чи розвиватимуться вони успішно у напрямку реалі­зації інтересів партнерів або ж виявляться неефективни­ми, а то й зовсім-припиняться, якщо партнери не дійдуть згоди і не знайдуть спільну мову.

«Бізнес— це уміння спілкуватися з людьми»,«єдиний спо­сіб налаштовувати людей на енергійну діяльність— це спіл­кування з ними», — ось думка справжніх керівників та під­приємців. З цього погляду сучасна людина має володіти наукою ділових стосунків, уміти їх встановлювати і циві­лізовано підтримувати, долаючи протиріччя, вирішуючи конфлікти, беручи на себе в разі потреби роль посередни­ка, повинна вміти скеровувати власну діяльність на ко­ристь інших людей, а так само своєї справи.

Специфічною особливістю ділового спілкування є його регламентованість, тобто підпорядкованість установленим правилам і обмеженням.

Ці правила визначаються типом ділового спілкування, формою, ступенем офіційності, конкретними цілями і за­дачами, які стоять перед учасниками діалогу, а також на­ціонально-культурними традиціями і суспільними норма­ми поведінки.

Вони фіксуються, оформляються у вигляді протоколу (дипломатичного, ділового), існують у вигляді загально­прийнятих норм соціальної поведінки, у вигляді етикетних вимог, обмежень спілкування у часі.

У залежності від різних ознак ділове спілкування поді­ляється на:

усне — письмове (з погляду форми мови);

діалогічне — монологічне (з погляду одно- чи двоспрямованості потоку інформації між мовцем і слухачем);

міжособистісне — публічне (з погляду кількості учас­ників);

безпосереднє — опосередковане (з погляду наяв­ності чи відсутності пристрою опосередкування спіл­кування);

контактне — дистанційне (з погляду положення мов­ців у просторі).

Усі згадані фактори ділового спілкування формують характерні риси ділового мовлення. Ділове письмове спіл­кування має книжне забарвлення: «Орендар зобов'язується нести повну відповідальність за всі збитки, що він може заподіяти Орендодавцеві внаслідок використання наданих площ не За прямим призначенням відповідно до цього догово­ру...». Ділове усне мовлення вбирає особливості різних сти­лів, у тому числі розмовного: «Шановні добродії! Маю честь запропонувати вам до розгляду доповідь з назвою «Банківсь­кі операції з цінними паперами». Скажу відразу: гроші повинні працювати!Хочу навести кілька доказів...»

Монолог у діловому спілкуванні являє собою тривале висловлювання однієї особи. Він відносно безперервний, послідовний і логічний, характеризується певною завер­шеністю, складною структурою.

Діалог призначений для взаємодії між двома або кількома співрозмовниками, причому в обміні інформацією мовні парт­нери можуть мінятися ролями. Діалог є в основному спонтан­ним (не може бути заздалегідь спланований), еліптичним (фрази згорнуті, коротші, ніж у монолозі), експресивним.

Дистанційне, опосередковане спілкування (телефонна розмова, поштове і факсове відправлення, пейджинговий і мобільний зв'язок і т.п.) відрізняється від контактного, безпосереднього підвищеною увагою до інтонаційного за­барвлення мовлення (усне спілкування), стислістю і регламентованістю, неможливістю використання жестикуляції і наочності як носіїв інформації.

Володіння всіма жанрами ділового усного і письмово­го спілкування входить до професійної компетенції сучасно­го керівника, менеджера, інженера, фахівця.

Питання для самоконтролю:

1 Важливість знань етикету ділового спілкування?

2 Чи вважаються помилки в мовленні порушенням етикету?

3 Що таке етикет національних символів?

4 Як впливають невербальні засоби під час ділового спілкування?