Анатомія внутрішніх органів

Щитоподібна залоза –непарний орган, що складається з двох долей з’єднаних перешийком. Вона розташована в передній ділянці шиї на передньобічній поверхні верхніх хрящів трахеї та гортані. Відіграє в організмі дуже важливу роль. Йодовмісні гормони, надходячи в кров, регулюють обмін речовин, ріст і розвиток тканин, а також перебувають у взаємозв'язку з функціями інших залоз внутрішньої секреції (особливо гіпофіза і статевих залоз), нервовою системою тощо. Регулює основний обмін і забезпечує кальцієвий гомеостаз крові.

Трахея - орган дихальної системи, що лежить спереду від стравоходу, заходячи в грудну порожнину через верхній її отвір, і йде до рівня 4-го або 5-го грудного хребця, де поділяється на два головні бронхи.Є безпосереднім продовженням гортані, має вигляд трубки 8 —15 см завдовжки. Чергування хрящів і зв'язок робить трахею схожою на гофровану трубку.

Вилочкова залоза (тимус) бере безпосередню участь у захисно-пристосувальних реакціях, у виробленні імунітету. Знаходиться за грудиною у верхній чатині. Вона складається з двох часток, кожна з яких має два шари: зовнішній і внутрішній. Ці шари виділяють специфічні гормони. ВЗ часто називають залозою дитинства або залозою зростання. Саме в період росту людини вона функціонує найбільш інтенсивно і досягає максимальних розмірів.

Бронхи – розгалуження дихальних шляхів. Схоже на дерево. Мають дві гілки, які мають ще менші гілки (закінчуються в альвеолах (маленькі пузирьки в легенях)). Головні бронхи мають таку ж будову як і трахея. Вони розходяться і входять у ворота легень.

Легені – головні органи дихання. Розташовані в грудній порожнині. За допомогою легень здійснюється газообмін між повітрям у порожнині легень і кров'ю, що тече легеневими капілярами.

Серце – це внутрішній м'язовий порожнистий орган кровоносної системи, який своїми ритмічними скороченнями прокачує кров через судини тіла, забезпечуючи таким чином живлення і дихання тканин. Знаходиться у навколосерцевій сумці — перикарді, який захищає його від механічних впливів та інфекцій. В ембріона цей орган з’являється найпершим. Маса 250—350 г

Стравохід – це пряме продовження глотки, що тягнеться від шостого шийного хребця через усю грудну порожнину, проходить крізь отвір діафрагми і закінчується на рівні одинадцятого грудного хребця в черевній порожнині. Основною функцією стравоходу є проведення їжі з порожнини рота й глотки до шлунку. Їжа пересувається по стравоходу завдяки перистальтичним (стінкообхоплювання, стискання), хвилеподібне скорочення стінок порожнистих трубчастих органів) рухам, з їх допомогою їжа не падає по стравоходу в шлунок під дією сили тяжіння.

Печінка – велика залоза зовнішньої та внутрішньої секреції. Вона безпосередньо бере участь у перетравлюванні їжі. Н айбільший внутрішній орган, який виконує метаболічну функцію і бере участь в обміні білків, вуглеводів, жирів, гормонів, вітамінів, знешкодженні та детоксикації багатьох ендогенних і екзогенних речовин. Роль печінки в обміні білків полягає у розчепленні і перебудові амінокислот, утворенні сечовини і синтезі білків. Печінка виконує бар'єрну функцію, що полягає у знешкодженні токсичних сполук. Печінка відіграє роль у зміні кровообігу всього організму. За добу в середньому синтезується 1-1,5 л жовчі.

Селезінка – непарний, видовженої форми периферійний орган лімфоїдного кровотворення та імунного захисту, розміщений глибоко в задній частині лівого підребер'я. Довжина селезінки становить 10-12 см, ширина 8-9 см, товщина 4-5 см, маса 150–200 г. Селезінка проектується на грудну клітку між 9 і 11 ребром, довга вісь її розміщена косо і в більшості випадків відповідає напрямку 10 ребра.

Найбільш важливою функцією селезінки є імунна функція. Вона полягає в захопленні і переробки шкідливих речовин, очищення крові від різних чужорідних агентів (бактерій, вірусів). Селезінка захоплює і руйнує ендотоксини, нерозчинні компоненти клітинного детриту при опіках, травмах та інших тканинних ушкодженнях. Селезінка бере активну участь в імунній відповіді - її клітини розпізнають чужорідні для організму антигени і синтезують специфічні антитіла.

Шлунок – це розширена ділянка травної трубки, здатна тривалий час утримувати значну кількість їжі, допоки відбудеться перетравлення поживних речовин. Основна травна функція шлунку полягає в гідролізі білків. У шлунку продовжується дія ферментів слини, і їжа зазнає подальшої хімічної та механічної обробки. Хімічна обробка їжі відбувається внаслідок дії на неї шлункового соку. Шлунковий сік — прозора рідина, що має кислу реакцію, містить ферменти, слиз і соляну (хлоридну) кислоту. За добу у людини виділяється від 0,5 до 2 літрів шлункового соку. Жирна їжа затримується до 6-8 годин, вуглеводна-до 4 годин. Травлення в шлунку може відбуватися лише при температурі тіла 36-37°С і за наявності соляної (хлоридної) кислоти.

Підшлункова залоза – (20 см) це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції, розташована позаду шлунка. Це змішана залоза, яка виробляє як травний сік (екзокринна функція), і гормони (ендокринна функція), зокрема, інсулін, глюкагон, соматостатин, панкреатичний поліпептид, ліпокаїн і ін. Вона виділяє всі без винятку ферменти, потрібні для процесу травлення. Протягом доби вона виробляє понад 800 мл панкреатичного соку.

Жовчний міхур – це тонкостінний орган травної системи, що є резервуаром жовчі, вміщає 40-70 мл жовчі, що має форму видовженого мішка, завдовжки 8-12 см, завширшки — 3-5 см.

Нирки – парний орган бобоподібної форми. щоб зрозуміти, де розташовані нирки у людини, відповідаємо: з боків хребта приблизно на рівні останнього грудного і двох крайніх зверху поперекових хребців. Права нирка, як правило, знаходиться трохи нижче лівої, зазвичай на один або півтора сантиметра (це залежить від тиску печінки, вірніше, її правої частки). Нирки багаторазово (не злічити, скільки разів) протягом доби активно прокачують через себе всю людську кров (за 1 хвилину - приблизно 1 літр). Вони вибирають з неї всілякі продукти розпаду, токсини і шлаки, мертвих і не зовсім мікробів, а потім разом з плазмою крові направляють цей склад по сечоводах далі, до нашого сечового міхура, звідки вони, у свою чергу, виводяться, відомим нам способом.
Кишечник – це відділ травного тракту, який починається від шлунку і закінчується заднепроходним отвором. Тонкий кишечник людини має 5 м завдовжки і 4 см в діаметрі, товстий кишечник має в довжину 2 м, 6 см в діаметрі. Обидва є м'язовими трубами, внутрішній шар містить лужний травний сік, нервові закінчення, кровоносні судини.

Матка -непарний гладком'язовий порожнистий орган, в якому розвивається ембріон, виношується плід. Стінки тіла матки завтовшки 1,5 см. Довжина близько 9 см.

Яєчник — (7 г)жіноча статева залоза. В яєчнику відбувається розвиток яйцеклітини, а також утворюються статеві гормони — естрогени та прогестерон.

Сечовий міхур – непарний порожнистий м'язовий орган видільної системи, який лежить у передній частині порожнини малого тазу і служить для накопичення витікаючої з нирок сечі і періодичного її виведення через сечовипускний канал. Сечовий міхур вміщує від 250 до 750 мл сечі (у жінок дещо більше, ніж у чоловіків)

Пряма кишка – названа так за те, що йде прямо і не має вигинів. У ній накопичується кал. Довжина її 14—18 см.