Вступ. Історія педагогіки як наука і навчальна дисципліна

Якісне оновлення професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів у сучасній Україні характеризується посиленням уваги до розвитку індивідуальності студентів, створенням умов для формування педагогічного світогляду і стимулювання педагогічної творчості. Усе це актуалізує потребу формування змісту педагогічної освіти, який би розкривав глибинні взаємозв’язки педагогічних явищ, фактів у їхній цілісності та історико-культурній проекції. Осмислення фундаментальних проблем педагогічної науки, власне їх наукова аргументація, конкретизація виховних та освітніх феноменів далекого і близького минулого, систематизація педагогічного знання можливе лише в процесі опанування історії педагогіки – науково-педагогічної галузі, яка інтегрує широкі поняття духовного, культурного життя різних народів у різні періоди цивілізаційного розвитку.

Історія педагогіки є порівняно молодою наукою. Системні, аналітико-узагальнюючі дослідження цього напрямку були започатковані у ХІХ столітті. У витоків даної науки були такі вітчизняні вчені, як: П.Ф.Каптерєв, Л.М.Модзалевський, С.В.Рождественський, К.Д.Ушинський, І.Я.Франко та ін. Серед зарубіжних учених особливо прислужилися становленню історії педагогіки як наукової галузі П.Монро, Ф.Паульсен, Ф.Хофман, К.Шмідт. Сьогодення історії педагогіки як галузі наукового знання позначилося ускладненням і деталізацією категорійного апарату, дослідницьких методик, розширенням змісту фактологічних матеріалів досліджень.

У визначенні поняття історії педагогіки учені А.М.Бойко, М.Б.Євтух, О.В.Сухомлинська та ін.. наголошують, що це – наука про історично зумовлені педагогічні системи, про внесок видатних педагогів, громадських діячів, просвітян у скарбницю світового педагогічного досвіду. Учені О.О.Любар, О.І.Пискунов, Б.М.Ступарик та ін.. визначають історію педагогіки як науку, що вивчає ретроспективне становлення та розвиток теорії і практики освіти, навчання, виховання від найдавніших часів до сьогодення.

Предметом історії педагогіки є процеси виникнення, становлення і розвитку основних педагогічних категорій „навчання”, „виховання”, „освіта”, закономірності розвитку педагогічних систем та концепцій, а також – унікальний досвід освітньої і виховної практики.

Серед завдань історії педагогіки виокремлюють три групи: культурологічні – вивчити закономірності розвитку теорії і практики навчально-виховного процесу у залежності від суспільних відносин, релігії, політичної ідеології, культури у кожній історичній епосі; освітні – системно проаналізувати педагогічну спадщину видатних вітчизняних і зарубіжних мислителів; прогностичні – накреслити шляхи творчого використання педагогічних здобутків минулого в умовах сучасних освітніх закладів.

Освітнє значення історії педагогіки в системі професійної підготовки учителів полягає у розширенні наукового кругозору, формуванні умінь аналізувати, зіставляти і порівнювати педагогічні явища і факти в їх історичній ретроспективі, розвитку критичного педагогічного мислення. Професійне значення даного курсу: забезпечення оволодіння майбутніми учителями кращими здобутками національної та світової педагогіки, вміннями застосовувати їх у педагогічній практиці, здійснювати пошукову діяльність, створення умов для формування педагогічного світогляду. Виховне значення історії педагогіки як навчального предмету полягає в тому, щоб домогтися глибокого усвідомлення того, що формування високих загальнолюдських якостей можливе лише на основі осмислення національних цінностей, родинно-побутових традицій.

Отже, історія педагогіки формує загальну світоглядну й педагогічну культуру людини. Звертання до педагогічних ідей дозволяє більш чітко, глибоко й конкретно виявити особливості взаємодії суспільства й педагогічної науки; проаналізувати механізм відповідей педагогічної науки на виклик часу чи замовлення суспільства; встановити можливості виховання та навчання у закріпленні набутих культурних цінностей.

В основу курсу історії педагогіки покладено соціокультурний підхід, згідно з яким ретроспектива освітніх і виховних систем розглядається як пласт педагогічної культури – складник загальнолюдської культури, що на всіх етапах історичної еволюції відображає потреби суспільного прогресу.

Питання методології історико-педагогічних досліджень неодноразово піднімалися у вітчизняній науці, зокрема, в зв’язку зі змінами в умовах сьогодення соціальних цінностей та орієнтацій. Найбільш перспективним у сучасних підходах до цього питання виглядає науковий нейтралітет, тобто дистанціювання від різного виду політичних уподобань, ідеологічних нашарувань, упередженості з метою максимальної об’єктивності та результативності наукових пошуків.

Методологічну основу історії педагогіки становлять принципи органічної єдності історичного й логічного у вивченні педагогічних явищ, узагальнення педагогічної практики та обґрунтування педагогічної теорії у гармонійній єдності, наукового розуміння процесу пізнання як активної діяльності, положення про людину як найвищу цінність, гармонію національного і загальнолюдського, соціальну зумовленість освіти й виховання, їх природо- і культуровідповідність.

Як соціальна наука історія педагогіки пов’язана з історією культури. Методологічно вагомий зв’язок з історією філософії, історією та історіографією, основами державного права.

Основними методами досліджень в історії педагогіки виступають: конкретно-історичний, порівняльно-історичний, типологізація, ретроспективний аналіз педагогічних явищ, фактів, подій, класифікація фактичного матеріалу й теоретичне узагальнення його показників, статистична кореляція.

Джерельну базу історико-педагогічних досліджень становлять: пам’ятки давньої писемності, манускрипти, рукописи, зразки народного фольклору педагогічної спрямованості; архівні документи, офіційні нормативні, статистичні матеріали конкретних держав у минулому; твори художньої літератури, мистецтва в аспекті ретроспективи освітніх технологій; педагогічна, навчальна, методична література минулого; педагогічна преса; епістолярна і мемуарна спадщина, спадщина зарубіжних та вітчизняних педагогів, матеріали етнографічних та археологічних досліджень, навчальна та монографічна література з історії педагогіки.

Запитання і завдання для самоконтролю.

1. Визначити предмет і завдання історії педагогіки.

2. Конкретизувати структуру курсу та його джерела, зв’язок з іншими наукам