Переднє слово

Одним із пріоритетних завдань, визначених Національною доктриною розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, є виховання гармонійно розвиненої, духовно багатої й фізично здорової особистості з тим, щоб українська освіта вже в найближчому майбутньому змогла інтегруватися у світовий освітній простір, були створені умови для використання у педагогічній науці та виховній діяльності навчальних закладів упровадження актуальних сучасних технологій.

Курс історії педагогіки – один із провідних педагогічних курсів у системі фундаментальної підготовки майбутніх учителів. За останні роки в історико-педагогічній думці України, вітчизняній та світовій педагогічній науці з’явилося чимало нових цікавих наробок щодо становлення та розвитку систем виховання і освіти, їх цільових настанов, структурних складників, теоретичних концепцій, періодизацій розвитку, нових типів навчальних закладів та інших педагогічно значущих проблем.

Історія педагогіки – один із тих навчальних предметів, які сприяють виявленню об’єктивних тенденцій взаємопроникнення й взаємозбагачення національних культур, інтернаціоналізації суспільного життя, формування єдиного поля світової культури та досвіду виховання, єдиного світового освітнього простору.

Вивчення моральних традицій інших народів, з одного боку, сприяє формуванню гуманних, інтернаціональних почуттів, з іншого, - формуванню почуття патріотизму, усвідомлення місця і ролі свого власного народу у світовій педагогічній спадщині. Варто згадати у цій площині й відоме положення: без історії немає теорії, без теорії немає практики!

Творчому пошуку способів покращення змісту, форм і методів загальнонаукової і психолого-педагогічної підготовки учительських кадрів різного профільного спрямування, вирішенню питань, що гостро постають перед сучасними вищими педагогічними навчальними закладами різних рівнів акредитації, сприятиме вивчення, переосмислення і конструктивне опанування історико-педагогічного знання і досвіду у їх історичній ретроспективі.

Історико-педагогічний матеріал у даному виданні розглядається за двома розділами:

- історія світової педагогічної думки;

- історія вітчизняної педагогічної думки.

У зв’язку зі зміною соціальних цінностей і трансформацією життєвих орієнтацій у сучасному суспільстві нового підходу вимагає висвітлення педагогічної спадщини багатьох зарубіжних і вітчизняних педагогів. Поряд з цим, потребують уведення до наукового обігу імена талановитих українських просвітян, діячів науки і культури, просвітньо-педагогічна спадщина, погляди і досвід яких замовчувалися або ж розглядалися упереджено, за ознаками ідеологічних нашарувань.

У кожному розділі „Курсу лекцій з історії педагогіки” використано різні варіанти розгляду педагогічних теорій та аналізу практичної діяльності педагогів. Основні з них – послідовне висвітлення історико-педагогічного матеріалу, узагальнення педагогічних явищ і фактів з урахуванням соціально-педагогічних чинників, властивих даному суспільству у конкретну історичну епоху, за наскрізними темами, на основі проблемного підходу.

Використання варіативності в опануванні курсу історії педагогіки сприяє розробці окремих авторських курсів. Викладач разом зі студентами – майбутніми учителями – може відмовитися від детального розгляду одних тем і звернутися до інших, продумавши їх логіку, послідовність зв’язки й взаємозалежність історичного та особистісно-педагогічного планів, важливість творчого, конструктивного використання теоретичних здобутків і практичного досвіду в умовах розбудови національної системи освіти в незалежній Україні. Створення таких авторських курсів сприятиме підвищенню пізнавального інтересу, формуванню у майбутніх учителів потреби самостійного оволодіння знаннями, уміннями і навичками, необхідними для подальшої навчальної та професійної діяльності.