Підведення підсумків стану військової дисципліни в підрозділі та шляхи підвищення ефективності роботи керівного складу щодо її зміцнення

Підведення підсумків стану військової дисципліни проводиться згідно вимог наказу Міністра оборони України № 11 від 19.04.97 р. “Про зміцнення військової дисципліни в Збройних силах України” щодо підведення підсумків стану військової дисципліни у підрозділі.

Підсумки стану військової дисципліни та ефективності роботи керівного складу щодо його зміцнення проводяться:

у об'єднаннях, військових гарнізонах - щоквартально;

у військово-навчальних закладах, військових частинах - щомісячно;

у підрозділах (батальйонах, ротах ) - щотижнево;

у взводах, відділеннях - щоденно.

Підведення підсумків стану військової дисципліни проводиться:

командирами відділень з підлеглими – з особовим складом по кожному солдату (аналізуються завдання, якi виконувались протягом дня, відмічається персональний внесок кожного у виконання завдань відділення, здійснюється виставляння персональної оцінки за службову діяльність та дисциплінованість кожному підлеглому);

командирами взводів – із особовим складом взводу і окремо з сержантами, командирами відділень:з особовим складом акцентується увага на таких аспектах: завдання, якi виконувалися протягом дня; персональний внесок кожного солдата у виконання завдань взводу, виставляння ним персональної оцінки за службову діяльність та дисциплінованість; порушення військової дисципліни, які мали місце, їх причини; приклади зразкового виконання службових обов’язків; визначається місце по рейтингу кожного відділення; ставляться особовому складу завдання на наступну добу; з сержантами аналізується виконання ними функціональних обов’язків, ставляться завдання на наступний день;

командирами рот – із особовим складом роти на загальних зборах і окремо з командирами взводів з визначенням рейтингу між відділеннями, взводами:

з особовим складом: уточнюються завдання, якi виконувалися протягом тижня; наводяться позитивні приклади дисциплінованої поведінки: свідоме виконання вимог статутiв, розкладу дня, дотримання форми одягу, зразковість у виконанні службових обов’язків; аналізуються порушення військової дисципліни та їх причини, якість несення служби у наряді, правильне утримання техніки та озброєння; визначається рейтинг між відділеннями, взводами; формулюються завдання на наступний тиждень;

з сержантами: аналізується виконання ними службових обов’язків, оцінюється їх особиста дисциплінованість і взаємини з підлеглими, визначається оптимальне використання ними дисциплінарної практики, аналізується участь у навчанні та вихованні підлеглих; з’ясовується стан справ у відділеннях (розрахунках), визначаються завдання на наступний тиждень.

Виступ командира роти перед особовим складом є заключним етапом аналізу стану військової дисципліни. Наприклад, командир роти, виступаючи на загальних зборах особового складу, у своїй доповіді “Про стан військової дисципліни в роті за минулий тиждень і шляхи її зміцнення” акцентує увагу на таких аспектах:

наголошує, як у цілому особовим складом виконуються вимоги Міністра оборони, інших старших командирів (начальників) з проблем зміцнення військової дисципліни і поліпшення служби військ;

нагадує основні завдання, які вирішувала рота за минулий тиждень і який вплив зробила дисциплінованість особового складу на їх розв’язання;

відділяє тих військовослужбовців, які відзначилися при виконання цих завдань, і дає позитивну характеристику їх діям;

оголошує кількість заохочень, яка отримана особовим складом роти; звертає увагу на їх види, за що і кім були заохочені;

аналізує порушення військової дисципліни (події, злочини тощо), які допущені особовим складом (називає конкретні порушення, визначає порушників, наводить причини цих порушень); оголошує, що дисципліна названих військовослужбовців оцінюється “незадовільно”;

порівнює кількість і характер порушень з минулим періодом і зробить висновок про поліпшення чи погіршення стану військової дисципліни в роті;

показує, який вплив зробили порушення військової дисципліни на виконання ротою бойових, навчально-бойових і повсякденних завдань;

аналізує роботу з зміцнення військової дисципліни, яка була зроблена у роті посадовими особами, та показує їх результати;

визначає кращі відділення і взводи у роті за станом військової дисципліни;

особливо вказує ті відділення і взводи у роті, в яких стан дисципліни низький або не поліпшується;

визначає місця відділень і взводів в роті за станом військової дисципліни;

формулює висновок про загальний МПС у роті та окремих відділеннях і взводах, які вимагають до себе особливої уваги у зв’язку з низьким станом військової дисципліни;

визначає конкретні заходи, спрямовані на зміцнення військової дисципліни, поліпшення МПС особового складу роти.

При завершенні підведення підсумків варто заохотити тих військовослужбовців, які визначилися, та накласти стягнення на порушників.

Отже, для якісного проведення МПЗ військової дисципліни і профілактики правопорушень необхідна системна робота багатьох категорій командирів (начальників). Ця робота не терпіть шаблонності, вона має бути водночас і конкретною і творчою, виходячи з конкретних обставин.

Вивчення та аналіз дисциплінарних провин, організаційних та соціально-психологічних умов їх скоєння дозволяє командиру отримати об’єктивну інформацію про стан військової дисципліни в підрозділі, виявити тенденції в цій сфері, своєчасно визначити причини негативних явищ у військовому колективі, підготувати необхідні аналітичні дані для прийняття рішення щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку серед особового складу, підвищення організованості в підрозділі.

Отже, військова дисципліна характеризується ефективністю роботи командування, штабів, структур виховної роботи щодо забезпечення життя і здоров'я особового складу, якісного виконання поставлених завдань, проведення занять, бойового чергування, зберігання майна, зброї та техніки, психологічним станом, згуртованістю військового колективу, забезпеченням твердого статутного порядку. Міцна військова дисципліна є найважливішою умовою високої бойової готовності та боєздатності Збройних Сил України. Вона забезпечує постійну готовність армії і флоту до негайних і рішучих бойових дій.

В Організаційно-методичних вказівках щодо планування та організації виховної та соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України у 2012 році, затверджених 20 жовтня 2011 року першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України та доведених до військ 21 жовтня 2011 року телеграмою № 335/150-т за підписом начальника Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Збройних Сил України визначені наступні завдання:

“ Зміцнення військової дисципліни та правопорядку вважати одним з головних завдань органів військового управління, командувачів (командирів), управлінь особового складу, органів з виховної та соціально-психологічної роботи військових частин, підрозділів.

Морально-психологічне забезпечення військової дисципліни та профілактику правопорушень організувати відповідно до вимог начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України, системи роботи з офіцерським складом, старшинсько-сержантським складом військової служби за контрактом, при цьому забезпечувати:

оздоровлення морально-психологічного клімату у військових колективах, формування стійкого морально-психологічного стану особового складу, високих морально-етичних норм поведінки військовослужбовців, додержання вимог Кодексу честі офіцера та Кодексу сержанта Збройних Сил України;

збереження життя і здоров’я військовослужбовців, працівників Збройних Сил України, попередження випадків самогубств, каліцтва та травмування під час виконання службових обов’язків та поза умовами служби, впровадження здорового способу життя, викорінення пияцтва та наркоманії;

подолання корупції, хабарництва та службового шахрайства. Провести детальне планування цих заходів в системі військових комісаріатів;

недопущення перевищень влади та фізичного насильства з боку командирів (начальників), продовження практики проведення у два етапи комплексно-цільових заходів щодо профілактики нестатутних взаємовідносин та фізичного насильства до підлеглих;

посилення виховної профілактики правопорушень серед всіх категорій військовослужбовців, при цьому основну увагу зосередити на роботі з офіцерським складом та військовослужбовцями військової служби за контрактом відповідно до Системи роботи керівного складу щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку серед офіцерського складу Збройних Сил України та Системи роботи командирів (начальників) щодо зміцнення військової дисципліни та правопорядку серед військовослужбовців військової служби за контрактом;

формування правової культури військовослужбовців, в першу чергу офіцерського складу, залучення до цієї роботи представників військових прокуратур, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України.

З метою посилення виховного впливу на організацію роботи з старшинсько-сержантським складом Збройних Сил України:

заступникам командирів з виховної роботи всіх рівнів через сили та засоби виховної та соціально-психологічної роботи забезпечувати впровадження у навчально-виховний процес заходів визначених наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 29.11.2010 № 193 “Про стан організації роботи з сержантським та старшинським складом Збройних Сил України та шляхи її вдосконалення”.

Під час планування та проведення заходів бойової підготовки озброювати старшинсько-сержантський склад сучасними методами і формами морально-психологічної підготовки, вмінням аналізувати ситуацію у військових колективах.

Щоквартально узагальнювати досвід службової діяльності старшинсько-сержантського складу, висвітлювати досвід кращих сержантів, старшин у засобах масової інформації, розповсюджувати його серед сержантського складу.

Особливу увагу в роботі з цією категорією звертати на недопущення випадків корупції, хабарництва, перевищення влади, неухильного дотримання Кодексу сержанта Збройних Сил України.

Для якісного відбору старшинсько-сержантського складу в системі багаторівневої підготовки психологам військових частин особисто здійснювати вивчення їх морально-ділових та військово-професійних якостей, брати участь у їх атестації.

Офіцери органів з виховної та соціально-психологічної роботи безпосередньо несуть відповідальність за:

навчання офіцерів ротної-батальйонної ланки організації роботи щодо профілактики правопорушень, індивідуально-виховної роботи з особовим складом;

контроль за проведенням службових і адміністративних розслідувань у з’єднаннях, частинах, підрозділах та законність висновків за результатами розслідувань;

організацію роботи з військовослужбовцями, які потребують посиленої психологічної уваги”.

Отже, важливою умовою на сучасному етапі реформування та розвитку Збройних Сил України, якісного виконання завдань, поставлених перед військами, є забезпечення на належному рівні дисципліни та правопорядку. Їх зміцнення - досить складний і різноманітний процес, вирішальна роль у якому належить командирам. У своїй роботі вони спираються на штаби, структури виховної роботи. Тільки їх узгоджена діяльність, спільні зусилля забезпечують міцну, свідому військову дисципліну в Збройних Силах України.

Методика їх роботи щодо зміцнення дисципліни та правопорядку в підрозділі має відповідати вимогам Міністра оборони України та передбачати:

По-перше, глибоке вивчення, осмислення й усвідомлення командирами (начальниками) основних вимог статутів, військового законодавства України, наказів Міністра оборони та начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України щодо зміцнення військової дисципліни.

По-друге, регулярну роботу посадових осіб підрозділу (батальйону, роти) ( в першу чергу командирів батальйонів, рот, взводів, офіцерів-психологів (політологів), старшини роти ) у підпорядкованих їм підрозділах по всебічному вивченню реального стану справ, військової дисципліни та правопорядку, виконання особовим складом у повсякденній життєдіяльності вимог законів, статутів, наказів і директив Міністра оборони, інших керівних документів та відповідних рішень командирів щодо зміцнення військової дисципліни; наданню практичної допомоги в знятті напруги у військових колективах та забезпеченні позитивного МПС особового складу, який забезпечує орієнтаційно-ціннісну, інтелектуальну, емоційно-почуттєву та вольову єдність особового складу підрозділу.

По-третє, заслуховування звітів командирів рот, взводів, відділень та інших посадових осіб про стан військової дисципліни, їх особистий внесок у її зміцнення, формування і розвиток дисциплінованості у кожного воїна. При цьому (так, як і при роботі в підлеглих підрозділах) звертається особлива увага на всі основні напрями їх роботи щодо зміцнення військової дисципліни та її МПЗ. Це:

підбір, розстановка, навчання і виховання кадрів (офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старшин);

контроль за діяльністю кадрів, виконанням ними своїх службових обов’язків та надання їм практичної допомоги;

вивчення та аналіз МПС особового складу;

планування, підготовка й проведення заходів щодо його підвищення й підтримання на належному стабільному рівні;

військово-професійне, національне, військово-патріотичне, розумове, правове, моральне, естетичне, екологічне і фізичне виховання військовослужбовців;

морально-психологічний супровід повсякденної життєдіяльності підрозділів (психологічне супроводження військової дисципліни проводиться за трьома ос­новними напрямами: індивідуально-особистісного підходу; управлінського підходу; колективно-групового підходу);

своєчасне, повне і якісне доведення до військовослужбовців встановлених норм речового, харчового, фінансового, медичного й інших видів забезпечення;

підтримання статутного порядку в підрозділах (частинах) і чітка організація бойової підготовки особового складу та служби військ.

По-четверте, підведення підсумків роботи зі зміцнення військової дисципліни та правопорядку відділеннях (екіпажах, обслугах), взводах, ротах (батареях), батальйонах (дивізіонах), полках (бригадах) згідно вимог Міністра оборони, яке проводиться у військових частинах – щомісячно; у ротах, батальйонах – щотижнево; у взводах, відділеннях – щоденно.

По-п’яте, вивчення, аналіз, узагальнення і впровадження передового досвіду роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку. Обмін досвідом роботи щодо практики зміцнення військової дисципліни та навчання посадових осіб щодо її поліпшення рекомендується проводитиу військах зі сержантами 2 рази на місяць; прапорщиками – щомісячно; офіцерами підрозділів – щомісячно; командним складом військових частин – щоквартально.

По-шосте, чітку організацію методичної роботи, яка передбачає навчання підлеглих командирів (начальників) практиці МПЗ військової дисципліни та профілактики правопорушень, підвищення їх психолого-педагогічних знань, формування необхідних умінь та навичок щодо використання у практичній діяльності методів та форм МПЗ військової дисципліни. При цьому особливу увагу слід приділяти навчанню методам і формам ефективного впливу на свідомість і підсвідомість, емоцію і волю, мотиви і мотивацію, ціннісні орієнтації і настанови військовослужбовців.

Навчання офіцерів, прапорщиків, сержантів системному підходу, сучасним формам і методам роботи з підлеглими, передовому досвіду роботи щодо зміцнення військової дисципліни планується та проводиться не менш двох разів на місяць.

Методи МПЗ військової дисципліни – це способи і прийоми впливу на свідомість, підсвідомість, мотиваційну, емоційно-почуттєву і вольову сферу психіки військовослужбовця, його поведінку і військово-професійну діяльність з метою досягнення бездоганного ставлення до виконання службових обов’язків.

До них відносяться:

- метод довір’я, поваги до особистості військовослужбовця та її гідності;

- метод формування в потрібному напрямку свідомості особистості воїна (переконань, суджень, понять, оцінок);

- метод особистого прикладу командира (начальника);

- метод доручення підлеглому;

- метод завдання підлеглому;

- метод вправи з підлеглими;

- метод створення спеціальних виховуючи ситуацій у військовому колективі, націлених на формування колективної думки;

- метод заохочення військовослужбовців;

- метод осуду негідної поведінки військовослужбовця;

- метод примусу;

- психодіагностичні, психокорекційні, психореабілітаційні методи

Форми морально-психологічного забезпечення військової дисципліни – це низка заходів, які цілеспрямовано плануються, ретельно готуються і якісно проводяться з метою досягнення вимог законів, статутів та моральних норм поведінки. Форми залежать від стану військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, військовій частині (на кораблі), рівня морально-психологічного стану особового складу, поставлених завдань та інших чинників.

Найчастіше застосовуються індивідуальні і групові форми МПЗ військової дисципліни. В першу чергу такі форми, як лекції, доповіді, збори, індивідуальні та колективні бесіди, співбесіди, розмови, поради, допомога, рекомендації, консультації, вислуховування, заслуховування звітів, спонукання до прийняття і виконання зобов’язань, роз’яснення вимог законів, військових статутів і наказів стосовно необхідності виконання військовослужбовцями норм і правил поведінки з метою зміцнення дисципліни та правопорядку, оголошення військовослужбовцям заходів заохочення і стягнень, які передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України та багато інших;

По-сьоме, постійну турботу про поліпшення якісної характеристики та рівня підготовленості суб’єктів МПЗ військової дисципліни, правопорядку і профілактики правопорушень. З цією метою також необхідно систематичний аналіз, корегування і затвердження планів роботи посадових осіб щодо зміцнення військової дисципліни згідно вимог Міністра оборони та інших старших начальників. Важливо, щоб всі суб’єкти МПЗ військової дисципліни постійно були налаштовані на творчий пошук шляхів удосконалення стилю своєї роботи, підвищення її ефективності.

Серед цих суб’єктів особливе місце мають зайняти військові психологи, які спроможні професійно займатися психологічним розв’язанням проблем військової дисципліни. Вони у порівнянні з іншими суб’єктами володіють достатньо надійними психологічними методиками діагностики індивідуально-психічних якостей військовослужбовців та впливу на них. Зусилля військових психологів мають бути націлені:

Ø на психологічне забезпечення роботи всіх категорій командирів (начальників) зі зміцнення військової дисципліни;

Ø цілеспрямований психологічний вплив на порушників військової дисципліни і

Ø створення оптимальних умов життєдіяльності у військових підрозділах.

Отже, шляхи удосконалення роботи командирів (начальників) по зміцненню військової дисципліни та правопорядку – це основні напрямки посилення дієвості позитивного впливу командирів, штабів, структурних підрозділів виховної та соціально-психологічної роботи на воїнів відповідними управлінськими, організаційними, педагогічними, соціально-психологічними та іншими заходами. Ця роботи має бути обґрунтована відповідно до вимог Конституції України, Закону України “Про боротьбу з корупцією”, статутів, наказів Міністра оборони № 11 від 19 квітня 1997 “Про зміцнення військової дисципліни у Збройних силах України” та № 748 від 15.12.2005 року “Про затвердження Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, грубі порушення військової дисципліни у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”, Методичних р екомендацій щодо системи упереджувальних заходів та контролю органами військового управління, командирами об¢єднань, з¢єднань, військових частин, військових навчальних закладів та підрозділів за станом військової дисципліни затверджених 2 лютого 2006 року начальником Генерального штабу Збройних Сил України.

Зважаючи на вимоги керівних документів основними напрямами удосконалення роботи командирів (начальників) щодо зміцнення військової дисципліни є:

1. Суттєве поліпшення соціальної захищеності та матеріального добробуту військовослужбовців і членів їх сімей, запровадження ефективних матеріальних і моральних стимулів за високі показники в бойовій і гуманітарній підготовці, службі та дисципліні.

2. Організація бойової і гуманітарної підготовки, служби військ, всієї життєдіяльності підрозділів (частин) і органів управління у дусі державницької ідеології. Наприклад, на заняттях з бойової, гуманітарної і правової підготовкиорганізовуються поглиблене вивчення всіма категоріями особового складу вимог статутів, законодавчих актів, що стосуються їх життєдіяльності, формується громадянська свідомість у військовослужбовців.

3. Забезпечення зразковості офіцерів і прапорщиків у повсякденній життєдіяльності військ, поза умовами служби та в побуті, без якої суттєво покращити військову дисципліну неможливо.

4. Збільшення уваги сержантам (старшинам). Підбір, навчання і виховання цієї категорії командирів повинно стояти на передньому плані повсякденних турбот командирів рот (батарей), батальйонів (дивізіонів), офіцерів-психологів рот, відповідних заступників з гуманітарних питань.

5. Підвищення позитивної ролі військовослужбовців контрактників у повсякденній життєдіяльності підрозділів (частин), які мають бути військовими професіоналами, демонструвати взірець виконання функціональних обов’язків.

6. Посилення контролю та надання безпосередньої практичної допомоги підлеглим посадовим особам у вдосконаленні стилю й системи їх роботи по зміцненню військової дисципліни та правопорядку. Принцип: “Кожний начальник допомагає, контролює і навчає своїх підлеглих, відповідає за рівень їх підготовки і внесок у вирішення поставлених завдань” має стати провідним принципом діяльності кожного командира. Все це передбачає посилення вимогливості до всіх без виключення офіцерів, прапорщиків, сержантів за особистий їх внесок в зміцнення військової дисципліни та правопорядку в підрозділі (частині).

Практична робота у підлеглих підрозділах планується і проводиться щомісячно:

командирами бригад (полків) у двох-трьох ротах (батареях);

командирами батальйонів (дивізіонів) у двох-трьох взводах.

Командири (начальники) особисто займаються навчанням безпосередньо підлеглих офіцерів, прапорщиків і сержантів сучасним гуманним принципам, ефективним методам і ненасильницьким формам роботи щодо зміцнення військової дисципліни, оптимального використання наданих їм дисциплінарних прав, творчому поєднанні в своїй діяльності методів безпосереднього і опосередкованого виховного впливу на вихованців та методів самовиховання.

7. Посилення вимогливості до всіх без виключення офіцерів, прапорщиків (мічманів), сержантів (старших) за особистий внесок в зміцнення військової дисципліни та правопорядку в підрозділі, частині (на кораблі). Активізувати критику недоліків, прогалин і упущень.

8. Суттєвого ефекту можна досягти цілеспрямованою організацією індивідуально-виховної роботи, яка повинна пронизувати усі військові структури, кожну її ланку, проводитися на всіх рівнях. Систематичне проведення такої роботи з офіцерами, прапорщиками, сержантами і рядовими дає можливість мобілізувати їх на якісне виконання бойових, навчально-бойових й інших завдань, сприяє запобіганню загибелі і травмування воїнів, недопущенню негативних проявів у їх поведінці, викорененню порушень статутних правил взаємин між військовослужбовцями.

9. Забезпечення системного, комплексного, за єдиним задумом і планом підходу щодо профілактики правопорушень.

Профілактична робота спрямовується на попередження негативної поведінки та вчинків воїнів, правопорушень з їх боку, подій і злочинів у підрозділі. Досвід роботи кращих командирів, офіцерів виховних структур показує, що попереджувально-виховні заходи мають охоплювати якомога більше число особового складу. Разом з тим, така робота вимагає й конкретно індивідуального підходу до окремих воїнів, адже особи, що схильні до порушення дисципліни в підрозділі, звичайно відомі всім. Завдання полягає в знаходженні правильних психолого-педагогічних форм і прийомів впливу на них.

Таким чином, під профілактикою (попередженням) правопорушень мається на увазі система заходів, спрямованих на усунення або нейтралізацію умов і факторів, що сприяють здійсненню правопорушень, а також на припинення правопорушень, що готуються.

Основу системи складає сукупність взаємозалежних організаційних і виховних заходів, здійснюваних командирами, штабами, органами виховної та соціально-психологічної роботи і військової юстиції, посадовими особами й армійською громадськістю, що забезпечують дотримання особовим складом Збройних Сил Конституції і законів України, а також вимог військових статутів і наказів командирів (начальників).