Методика аналізу стану військової дисципліни в підрозділі

Аналіз військової дисципліни та дисциплінарної практики допомагає командирам підрозділів та їх заступникам з виховної роботи визначити, якою мірою стан військової дисципліни забезпечує підтримання постійної готовності, сприяє виконанню завдань, що стоять перед підрозділами і, виходячи з цього, планувати свою подальшу роботу в цьому напрямку, вибирати найбільш ефективні форми та методи діяльності, вживати заходів щодо попередження правопорушень.

Під аналізом стану військової дисципліни мається на увазі процес дослідження заступником командира з виховної роботи всіх її складових, вияву їх зв’язків і визначення організаційних та виховних заходів з наведення статутного порядку в підрозділі.

Аналіз військової дисципліни передбачає: виявлення фактичного її стану та визначення причин порушень і провин, їх впливу на бойову готовність та якість бойової підготовки, вивчення дисциплінарної практики посадових осіб підрозділу.

Аналіз стану військової дисципліни дозволяє виявити:

ступінь відповідності рівня дисциплінованості військовослужбовців вимогам законів України, військових статутів, наказів командирів (начальників);

стан статутного порядку та служби військ у підрозділі;

рівень організованості, ретельності й відповідальності командирів усіх ступенів, їх авторитет серед військовослужбовців;

ставлення особового складу до виконання функціональних обов’язків, особистої зброї, військового та іншого майна;

особисту участь військовослужбовців у вирішенні завдань, які стоять перед підрозділом, їх активність та зацікавленість;

характер внутрішньоколективних відносин і морально-психологічної атмосфери в підрозділі;

необхідність першочергових заходів, які слід здійснити в підрозділі для покращання військової дисципліни, та послідовність їх реалізації.

Основні вимоги до аналізу військової дисципліни:

об’єктивність в аналізі дисципліни;

всебічність аналізу;

конкретність аналізу військової дисципліни;

виокремлення головних чинників, що визначають рівень дисципліни;

регулярність аналізу дисципліни.

Таким чином, аналіз стану військової дисципліни – це всебічний розгляд виконання військовослужбовцями підрозділу порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України, з метою встановлення реального її стану, виявлення причин порушень, оцінки ефективності заходів щодо її зміцнення, визначення додаткових заходів щодо її покрашення.

Водночас з вивченням стану військової дисципліни проводиться аналіз дисциплінарної практики, яка представляє собою прийняту у Збройних Силах систему застосування заохочень і дисциплінарних стягнень з метою укріплення військової дисципліни та стимулювання військово-професійної діяльності особового складу. Під нею частіше розуміють як практику застосування заохочень і стягнень щодо військовослужбовців. Дійсно, саме методично правильне застосування заохочень і стягнень складає основний її зміст.

Послідовність аналізу стану військової дисципліни командиром:

1. Збір даних про стан військової дисципліни (основні джерела збору даних: результати особистих перевірок командиром виконання підлеглими вимог статутів, розпорядку дня, різних видів забезпечення особового складу; результати перевірок виконання заходів щодо зміцнення військової дисципліни; доповіді та донесення відповідних посадових осіб про стан військової дисципліни; матеріали, що надходять із органів юстиції, військових комендантів і медичних установ; інформація громадськості; вивчення службових карток, характеристик, матеріалів атестації підлеглих, протоколів зборів, актів перевірок; матеріали розслідувань травматизму, випадків грубих порушень військової дисципліни, злочинів; листи, скарги та заяви особового складу тощо).

2. Класифікація і систематизація порушень військової дисципліни, подій, злочинів (вихідними даними для класифікації і систематизації є: службово-посадові і соціально-демографічні дані про особовий склад; розподіл військовослужбовців за періодами служби, військовими спеціальностями; місце і час здійснення порушень військової дисципліни: під час бойової підготовки, на господарських роботах, у передвихідні і вихідні дні, у вечірній час і вночі та ін.; дані про порушення військової дисципліни за певний період часу тощо).

3. З’ясування кількості і характеру порушень військової дисципліни, подій, злочинів, що здійснені різними категоріями особового складу.

4. Згрупування цих порушень по видах та з’ясування їх впливу на бойову і мобілізаційну готовність, навчальний процес, службу військ, загальний стан військової дисципліни, морально-психологічний клімат у підрозділі;

Щодо кожного порушення командир (начальник) робить висновки для ухвалення рішення. До них можуть відноситися:

визначення важкості даного порушення порядку (незначне, грубе, близьке до правопорушення);

встановлення причин (и) проступку, в тому числі, психічних: неуважність, емоційна нестійкість, несумісність та ін.;

отримання відповідей на такі запитання: За яких умов проступок можна було б уникнути? На кому лежить провина за те, що він не попередив? Які недоліки в системі дисциплінарної практики виявив проступок? Який і з якою метою треба здійснити на цього воїна вплив? Що треба зробити для ліквідації негативних наслідків проступку?

Вивчення та аналіз дисциплінарних проступків, соціально-психологічних умов їх скоєння дозволяє командирам (начальникам) отримати об’єктивну інформацію про стан військової дисципліни в підрозділі, своєчасно виявити причини негативних тенденцій у ньому, підготувати необхідні аналітичні дані для ухвалення рішення щодо поліпшення МПС та проведення ефективної профілактичної роботи з порушниками військової дисципліни.

Після здійснення всіх цих заходів командир робить висновкипро:

характер правопорушень у підрозділі;

категорії військовослужбовців, які їх допустили;

обставини, при яких скоєно порушення дисципліни;

причини, які призвели до того чи іншого порушення;

основних винуватців порушень;

конкретних військовослужбовців, які сприяли даному порушенню або його не попередили.

5. Встановлення найбільш характерних тенденцій у стані військової дисципліни та обставин і причин її порушення.

На основі їх з’ясування командир (начальник):

намічає комплекс додаткових заходів по запобіганню подібних подій і інших порушень військової дисципліни на перспективу;

доводить заходи до підлеглих командирів, ставить їм завдання і спільно із заступником з виховної роботи мобілізує актив підрозділу на їх виконання;

здійснює контроль (особисто та через своїх заступників) за реалізацією запланованих заходів та їх дієвістю.

Після здійснення вищеназваних заходів командир оцінює стан військової дисципліни, що представляє судження командира (начальника) про хід виконання військовослужбовцями підрозділу порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Критерії оцінки стану військової дисципліни визначаються наказом Міністра оборони України №716 від 02.12.2005 року “Про затвердження Інструкції про порядок проведення інспекційних заходів”.

Відповідно до пункту 3.8. зазначеного наказу стан військової дисципліни перевіряється за показниками:

рівень володіння керівництвом об’єкта перевірки обстановкою в підпорядкованих військових колективах, його спроможність критично оцінювати стан справ;

ефективність роботи командування, штабу, органів виховної та соціально-психологічної роботи щодо забезпечення життя та здоров’я особового складу;

повнота та якість виконання службовими особами своїх функціональних обов’язків, правова обґрунтованість прийнятих рішень і вжитих заходів, наявність фактів приховування правопорушень, зловживання владою, незаконних рішень;

морально-психологічний стан особового складу, ефективність дисциплінарної практики, спрямованість характеру та тенденцій дисциплінарних порушень;

ефективність індивідуальної роботи з особовим складом керівництва об’єкта перевірки;

дієвість організаційних, виховних та правових заходів щодо профілактики правопорушень і протиправної поведінки, виявлення злочинів та подій особисто командирами (начальниками), забезпеченість незворотності покарання;

наявність подій, злочинів, корупційних дій, виявлених правоохоронними органами, старшими командирами (начальниками), порушень військової дисципліни, які не містять ознак злочину. А також захворювань та травмувань під час служби з вини посадових осіб.

Стан військової дисципліни військової частини (підрозділу) та їм рівних оцінюється:

“задовільно”, якщо всі перевірені показники оцінено “задовільно”;

“незадовільно”, якщо не виконано вимоги на оцінку “задовільно”.

При оцінці стану військової дисципліни командиру (начальнику) необхідно враховувати:

* ефективність роботи командування, штабів, структур виховної роботи щодо забезпечення життя і здоров'я особового складу;

* ступінь і якість виконання військовою частиною (підрозділом) поставлених завдань, організацію проведення занять, надійного збереження зброї, боєприпасів, вибухових речовин, військового майна та техніки;

* повноту і якість виконання посадовими особами своїх функціональних обов’язків, психологічну і етичну доцільність та правову обґрунтованість прийнятих рішень і вжитих заходів;

* морально-психологічну обстановку у військових колективах (підрозділах), аналіз чинників, які домінують при формуванні колективного ставлення військовослужбовців, до виконання своїх службових обов’язків, характер і тенденції порушень, ефективність дисциплінарної практики;

* дієвість організаційних і виховних заходів щодо профілактики правопорушень та протиправної поведінки військовослужбовців усіх категорій;

* рівень організації служби військ, спроможність добового наряду підтримувати статутний порядок та не допускати скоєння злочинів і порушень військової дисципліни;

* дотримання військовослужбовцями зовнішніх форм дисциплінованості: військового вітання та ввічливості, носіння військового одягу, дисципліни строю, культури взаємин, виконання розпорядку дня;

* стан внутрішнього порядку у військових частинах та підрозділах, своєчасність і повноту забезпеченості усіма видами постачання;

* події, злочини, грубі порушення військової дисципліни, інші прояви протиправної поведінки, а також захворювання, травмування особового складу, які сталися під час виконання службових обов’язків і з вини посадових осіб, що своїми рішеннями, або бездіяльністю призвели до їх скоєння.

Таким чином, неодмінною умовою високої дієвості аналізу стану військової дисципліни є його проведення на основі принциповості, всебічності, конкретності, достовірності і систематичності.

У процесі аналізу стану військової дисципліни командиру (начальнику) особливу увагу слід приділяти вивченню правопорушень, які характерні для підрозділу (частини) або мають тенденцію до зростання. Для прийняття рішення по правопорушенням та об’єктивного їх обліку командиру необхідно кваліфікувати кожне скоєне правопорушення.

Під правопорушенням розуміють недотримання військовослужбовцями правил поведінки, встановлених законом та іншими нормативними актами. Воно може полягати у здійсненні забороненої дії або, навпаки, у невиконанні приписаного законами та іншими документами службового обов’язку.

Аналіз проступку військовослужбовця рекомендується проводити з урахуванням основних вимог наказів Міністра оборони № 748 від 15.12.2005
“Про затвердження Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, грубі порушення військової дисципліни у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України” та № 388 від 02.07.07 “Про затвердження змін до Інструкції про порядок надання доповідей і донесень про злочини, порушені кримінальні справи, події, грубі порушення військової дисципліни у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України”.

Військовими злочинами визначаються злочини проти вста­новленого порядку несення військової служби, вчинені військо­вослужбовцями, а також військовозобов'язаними під час про­ходження ними учбових або перевірочних зборів.

До них відносять:

- злочини проти порядку підлеглості (непокора, невико­нання наказу, опір начальникові або примушення його до по­рушення службових обов'язків, погроза начальникові, насиль­ницькі дії щодо начальника);

- порушення статутних правил взаємовідносин між військо­вослужбовцями при відсутності між ними відносин підлеглості;

- самовільна відлучка (незаконна відсутність військовос­лужбовця строкової служби, яка продовжувалась більше однієї доби, але не більше трьох діб, або хоч і менше доби, але вчине­на повторно протягом трьох місяців);

- самовільне залишення частини або місця служби (нез'яв­лення в строк без поважних причин на службу для військовос­лужбовців строкової служби тривалістю понад три доби, але не більш місяця, для осіб офіцерського складу, прапорщиків, військовослужбовців надстрокової служби тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, повторно протягом року);

- дезертирство (залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби);

- ухилення від військової служби шляхом членоушкодження або іншим

способом;

- промотання або втрата військового майна;

- порушення правил поводження зі зброєю, а також з речо­винами і

предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих;

- порушення статутних правил вартової служби;

- порушення правил несення бойового чергування;

- порушення статутних правил внутрішньої служби;

- порушення правил водіння або експлуатації машин;

- зловживання владою, перевищення або бездіяльність вла­ди та інші.

Із загально-кримінальних злочинів, що скоюються військовослужбов-цями, частіше за все зустрічаються:

- розкрадання державного майна;

- навмисне вбивство;

- зґвалтування;

- хуліганство;

- крадіжки вогнепальної зброї, боєприпасів або вибухових речовин;

- крадіжки і збут наркотичних речовин.

Подія – це випадок, що стався із військовослужбовцями або працівниками Збройних Сил України, у діяннях яких відсутній склад злочину за наявності таких ознак:

загибель або тяжке тілесне ушкодження чи каліцтво військовослужбовців та працівників Збройних Сил України (за висновками медичного огляду). У подальшому обліковується за висновками судово-медичної експертизи;

заподіяння істотної шкоди (шкода, яка у 100 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян) або інші тяжкі наслідки (шкода, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян);

катастрофи та аварії військової техніки та озброєння;

падіння снарядів, бомб, безпілотних літаків, ракет за межами полігонів, несанкціонований пуск ракет;

пожежі на військових об’єктах, які спричинили істотну шкоду або інші тяжкі наслідки;

масові інфекційні захворювання (10 і більше осіб протягом доби), крім гострих респіраторних захворювань, поодинокі захворювання холерою, іншими особливо небезпечними інфекційними хворобами, СНІДом;

стихійні лиха чи вплив сил природи, унаслідок яких нанесено збитків, що у 250 і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян;**

дорожньо-транспортна пригода, якщо стан хоча б одного з постраждалих тяжкий (за висновками медичних працівників), а також у разі тяжких наслідків;

порушення правил екологічної безпеки, які спричинили екологічне забруднення значних територій чи інші тяжкі наслідки; витоки хімічних отруйних речовин з військових об’єктів, що призвели до зараження особового складу, населення або місцевості;

напади сторонніх осіб на військові об’єкти чи об’єкти, які охороняються військовослужбовцями;

напади сторонніх осіб на військовослужбовців, які виконують службові обов’язки зі зброєю, у тому числі багнетами;

випадки застосування військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України зброї (у тому числі правомірні) під час виконання службових обов’язків.

Грубі порушення військової дисципліни – це правопорушення, які не містить складу злочину.

До них відносять:

1. Самовільне залишення військової частини або місця військової служби військовослужбовцем, нез’явлення його вчасно (без поважних причин) на військову службу (до трьох діб): зі звільнення з розташування військової частини, призначення або переведення до іншого місця служби, з відрядження, відпустки або лікувального закладу.

2. Уживання спиртних напоїв у службовий час, перебування на військовій службі в нетверезому стані, під впливом наркотичних або токсичних речовин.

3. Порушення статутних правил несення вартової (вахтової), внутрішньої служб, патрулювання, що не спричинило тяжких наслідків.

4. Порушення правил безпеки, що не створило загрозу загибелі людей чи не спричинило інших тяжких наслідків або не заподіяло шкоди здоров’ю потерпілого.

5. Порушення статутних правил взаємовідносин між військово-службовцями, що не містить у собі складу злочину.

6. Недбале ставлення до військової служби, якщо це не містить у собі складу злочину.

7. Невихід офіцера, прапорщика, військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, на службу та самовільне залишення місця служби без поважних причин більше 3 годин протягом робочого дня.

Щоб об’єктивно визначити міру вини військовослужбовця, роль в цьому тих чи інших обставин або факторів, наслідки скоєного негативного вчинку, командир глибоко й всебічно вивчає все те, що може характеризувати провину, яка розглядається. Загальний зміст такого аналізу може бути таким:

1) за який проміжок часу поведінки воїна здійснюється аналіз;

2) в яких умовах діяльності та поведінки була скоєна провина (бойова підготовка, вартова служба, дозвілля і т. ін.);

3) які вимоги ставилися до воїна, з якими правилами поведінки, посадовими і загальновійськовими обов’язками, розпорядженнями й інструкціями він був ознайомлений;

4) в яких умовах знаходився військовослужбовець: простих або складних, наскільки великим було “дисциплінарне навантаження”;

5) чи піддавався воїн негативним впливам з боку інших осіб, які перешкоджали дисциплінарній поведінці (поганий приклад, непрямий або прямий тиск недисциплінованих воїнів по службі);

6) чи знаходився воїн в режимі автономної поведінки або був на очах начальника і товаришів, працював під керівництвом командира;

7) як він упорався з “дисциплінарним навантаженням”, яких припустився помилок і порушень правил, норм, вимог, як ці порушення співвідносяться із загальним розміром “дисциплінарного навантаження”;

8) які позитивні сторони особистої дисциплінованості виявилися в результаті аналізу:

ретельність (старанність);

позитивне ставлення до вимог служби;

внутрішня організованість і усталеність;

9) який вплив зробив на дисципліну своїх товаришів по службі:

дав позитивний приклад;

надав допомогу командиру в наведенні порядку;

виступив із критикою недоліків у дисципліні, вніс свої пропозиції;

був дезорганізатором;

10) вплив допущених порушень дисципліни на бойову готовність, морально-психологічний стан особового складу;

11) загальні висновки:

в силу яких мотивів був скоєний негативний вчинок;

міра вини самого військовослужбовця;

чи заслуговує воїн покарання (і якого) або лише розбору його негативних дій, зауваження, критики;

чи можна бути впевненим, що подібних вчинків з боку підлеглого більше не буде;

яка має бути подальша робота з цим воїном.

Командиру і його заступнику з виховної роботи часто приходиться проводити аналіз грубих порушень військової дисципліни, які не містять складу злочину. Аналіз дисциплінарного проступку рекомендується провадити у такій послідовності:

Спочатку слід з’ясувати об’єктивну характеристику проступку і обставин його скоєння. Це:

Час і тривалість.

Місце проступку.

Присутні під час проступку (свідки, постраждалі та інші воїни, які причетні до проступку).

Суть ймовірного проступку: Що порушено? До якої діяльності відноситься? Які технічні засоби і матеріальні цінності були використані? Чи мав місце матеріальний або інший збиток? Його вид і обсяг.

Коли і в який спосіб стало відомо про проступок?

Хто вчинив проступок?

Що зроблено для встановлення осіб, причетних до проступку?