Методичні рекомендації щодо підготовки до практичного заняття. Під час підготовки до практичного заняття доцільно ознайомитися з конспектом лекції, теоретичними джерелами і нормативно-правовими актами

Під час підготовки до практичного заняття доцільно ознайомитися з конспектом лекції, теоретичними джерелами і нормативно-правовими актами, що стосуються теми практичного заняття. Зокрема звернутися до матеріалів основної та додаткової літератури, що наводиться далі в даному посібнику, а також в обов’язковому порядку вирішити запропоновані до теми задачі та завдання, адже ці рішення обговорюватимуться під час практичного заняття. Слід пам’ятати про додаткове оцінювання викладачем рішень задач і завдань студентом (курсантом) як різновиду їхньої самостійної роботи.

При підготовці до виконання першого, другого та третього практичне завдання особливу увагу слід зосередити на вимогах норм розділу 3 «Провадження в суді першої інстанції» Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ). При цьому доцільно повторити матеріали і додатково закріпити знання, отримані під час підготовки до семінарського заняття за темою 5.2. «Загальні положення Кодексу адміністративного судочинства України».

Так, при підготовці до виконання першого завдання студентам (курсантам) необхідно уяснити, що порушення адміністративної справи в адміністра­тивному суді відбувається у разі наявності одночасно двох юридичних фактів: 1) подання адміністративного позову та 2) прийняття такого позову адміністративним судом до свого провадження. Важливо пам’ятати, що згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 КАСУ адміністративний позов – це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах. Водночас студентам (курсантам) необхідно уяснити, що за предметом можна виділити наступні види адміністративного позову, що знайшли відображення у ч. 4 ст. 105 КАСУ: про скасування або визнання нечинним рішення відпові­дача – суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; про зобов'язання відповідача – суб'єкта владних повно­важень прийняти рішення або вчинити певні дії; про зобов'язання відповідача – суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; про стягнення з відповідача – суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; про виконання зупиненої чи невчиненої дії; про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Треба знати, що в КАСУ (ст.ст. 105, 106) закріплено обов'яз­кові вимоги щодо змісту та форми позову, із яким заявник звертається до суду, уповноваженого розгля­дати та вирішувати публічно-правові спори. Так, однією із передумов для реалізації позовного провадження є дотримання вимог до позовної заяви, визначених у ст. 106 КАСУ, адже аналіз змісту позовної заяви свідчить про традиційно-обов'язкові структурні елементи позов­ної заяви (її основні складові частини), до яких відносяться: вступна, описова (історична), мотивувальна та прохальна частина позовної заяви.

Надаючи характеристику підготовчому провадженню в адміністративному суді першої інстанції, студентам (курсантам) доцільно визначити порядок підготовки справи до судового розгляду (ст. 110 КАСУ), зміст попереднього судового засідання (ст. 111 КАСУ), проаналізувати процесуальні перешкоди судовому розгляду справи (ст.ст. 112-114 КАСУ). На окрему увагу заслуговує вивчення правового регулювання питань забезпечення адміністративного позову відповідно до положень ст.ст. 117-118 КАСУ. Певне практичне значення мають норми ст. 121 КАСУ, що встановлюють види судових рішень за наслідками підготовчого провадження.

Для якісного виконання другого практичного завдання, надання змістовної характеристики етапів стадії судового розгляду важливо проаналізувати та розглянути типові ознаки цієї стадії провадження, до яких зазвичай відносять такі:

- вона складається із сукупності об'єднаних спільною процесуаль­ною метою процесуальних дій;

- зміст стадії та порядок здійснення процесуальних дій ви­значено КАСУ;

- судовим розглядом справи, як правило, справа адміністра­тивної юрисдикції завершується;

- судовий розгляд справи – обов'язкова, центральна стадія адміністративного процесу, під час якої суд розглядає та вирішує справи по суті, постановляє ухвали чи постанови;

- на даній стадії остаточно розв'язується спір між його учас­никами, визначаються взаємні права і обов'язки сторін;

- розгляд адміністративної справи у судовому засіданні обме­жений процесуальними строками;

- перелік учасників судового розгляду справи адміністратив­ної юрисдикції чітко визначений законодавством;

- стадія судового розгляду справи адміністративної юрисдик­ції складається з таких частин: 1) підготовча частина (ст.ст. 124-134); 2) розгляд справи по суті (ст.ст. 135-151); 3) судові дебати (ст. 152); 4) ухвалення й проголошення судового рішення у справі (ст.ст. 153, 154, 160, 167 КАСУ);

- судовий розгляд справи адміністративної юрисдикції – ін­ститут адміністративного процесуального права, інакше ка­жучи – система норм права, які регулюють суспільні від­носини між суддею (судом) і іншими учасниками процесу­альної діяльності при розгляді та вирішенні по суті справи адміністративної юрисдикції;

- судовий розгляд справи має місце під час провадження в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного прова­дження, провадження за винятковими та нововиявленими обставинами;

- судовий розгляд адміністративної справи відбувається у формі судового засідання, яке є зовнішньою формою судо­вого розгляду;

- значення стадії розгляду адміністративної справи визначає­ться змістом діяльності суду першої інстанції і виконува­них ним функцій у цій частині розвитку адміністративного судочинства. Шляхом розгляду адміністративних справ здійснюються функції правосуддя та виконуються завдання адміністративного судочинства – захист прав, свобод і за­конних інтересів фізичних, юридичних осіб;

Важливо пам’ятати про загальний строк розглядуадміністративної справи. Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 122 КАСУ адміністра­тивна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено КАСУ. А справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби розглядаються та вирішуються протягом розумного строку, але не більше двадцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У межах виконання третього завдання практичного заняття студенти (курсанти) повинні виходити з того, що владні висновки адміністративні суди викладають у процесуальних документах – рішеннях. Але чисельність і змістовність процесуальних питань, які доводиться вирішувати суду під час розгляду справи адміністра­тивної юрисдикції, обумовлює прийняття різноманітних й відмінних за своєю сутністю та формою процесуальних документів. Прийнято виділяти такі основні процесуальні документияк постанова та ухвала. Питання, пов'язані з розумінням, струк­турою та вимогами, яким мають відповідати постанови й ухва­ли адміністративних судів, інші процесуальні документи, безпосередньо закріплені КАСУ (ст.ст. 158-170 Глави 5 Розділу III), до яких і треба звертатися студентам (курсантам) аргументуючи висновки щодо юридичної природи судових рішень.

Водночас треба завжди спиратися на положення чинного законодавства. Так, дотримуватися положень ст. 3 КАСУ, а саме: постанова – письмове рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, в якому вирішуються вимоги адміністративного позову; ухвала – письмове або усне рішення суду будь-якої інстанції в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов’язані з процедурою розгляду адміністративної справи та інші процесуальні питання. Ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанцій також вирішуються вимоги апеля­ційної чи касаційної скарги.

Отже, залежно від процесуальних питань, які розв'язуються рішенням адміністративного суду, ці рішення набувають фор­ми та змісту або постанови, або ухвали. Судове рішення, яким суд вирішує спір по суті, виклада­ється у форміпостанови.Судове рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали(ст. 158 КАСУ).

При підготовці до виконання четвертого практичного завдання студентам (курсантам) необхідно, перш за все, ознайомитися з підставами і порядком застосування заходів процесуального примусу, закріплених у ст. 268 КАСУ. Так, згідно до ч. 1 цієї статті заходами процесуального примусу є встановлені Кодексом процесуальні дії, що застосовуються судом до осіб, які порушують встановлені у суді правила або протиправно перешкоджають здійсненню адміністративного судочинства. А відповідно до ч. 2 заходи процесуального примусу застосовуються судом негайно після вчинення порушення шляхом постановлення ухвали.

Основну увагу студентам (курсантам) доцільно приділити вивченню видів та сутності заходів процесуального примусу. Так, положеннями ст. 269 КАСУ визначено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід (ч. 1 ст. 269). При цьому до однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення (ч. 2 ст. 269). Крім того, застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 269 КАСУ).

Водночас потребує уваги й обговорення юридичної характеристики видів заходів процесуального примусу. Тому актуальним є вивчення положень ст.ст. 270-272 КАСУ. Наприклад, стосовно характеристики приводу, яку містить ст. 272 КАСУ, треба вказати, що до належно викликаних особи, особисту участь якої визнано судом обов'язковою, свідка, які без поважних причин не прибули у судове засідання або не повідомили причини неприбуття, може бути застосовано привід до суду через органи внутрішніх справ з відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення. При цьому згідно з ч. 2 ст. 272 КАСУ привід до суду не застосовується до малолітніх та неповнолітніх осіб, вагітних жінок, інвалідів першої і другої груп, жінок, які мають дітей віком до шести років або дітей-інвалідів, а також осіб, які згідно із КАСУ не можуть бути допитані як свідки.

Для досягнення загальної мети будь-якого практичного заняття важливе значення має вирішення та обговорення ситуативних задач. Саме вирішення наведених нижче задач в рамках самопідготовки дозволить забезпечити якісний розгляд і обговорення студентами (курсантами) усіх попередніх завдань практичного заняття. А для належного засвоєння теми доцільно обов’язково звернути увагу на повноваження сторін у тій чи іншій ситуації під час провадження в адміністративних судах.

Студентам (курсантам) слід пам’ятати, що у разі виникнення певних ускладнень щодо розв’язання запропонованих задач або пошуку навчальної літератури, нормативно-правових актів їм доцільно звертатися на кафедру цивільних та адміністративно-правових дисциплін за спеціальною консультацією.

Задачі

Задача 1

Скласти:

- адміністративний позов з вимогами про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

Задача 2

Проаналізувати мету та завдання попереднього судового засідання. Скласти ухвалу про судове доручення адміністративного суду.

Задача 3

Винести:

- судове рішення (постанову) щодо вирішення спору по суті.