 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Провадження за скаргами громадян
|
|
До числа найважливіших джерел інформації, необхідних для рішення питань державного, господарського й соціально-культурного будівництва, варто віднести звернення (заяви, пропозиції й скарги) громадян, що являють собою важливий засіб здійснення й охорони прав громадян.
Всі вони характеризуються рядом загальних ознак, а саме:
1) звернення відбивають стан справ у відповідних сферах життя суспільства й відповідно стан виконавчої діяльності;
2) обов'язковим одержувачем інформації, що отримується в зверненнях, є представник держави або місцевого самоврядування;
3) такого роду інформація породжує правові наслідки;
4) відомості, відбиті у зверненнях громадян, виходять від них по їхньому особистому волевиявленню.
Як і будь-якому іншому, такому провадженню властива наявність стадій.
Між провадженням за пропозиціями та заявами громадян і провадженням за скаргами є певна подібність - і в тім, і в іншому випадку вони являють собою звернення до компетентних органів. Перелік же підстав, з яких можна розрізняти ці провадження, набагато ширший.
Ціль подачі скарги полягає в захисті й відновленні порушених прав і законних інтересів громадянина. Скарга є способом захисту й відновлення порушених суб'єктивних прав громадян.
Об'єктом оскарження виступають дії або бездіяльність органів держави, місцевого самоврядування або посадових осіб, а також видавані ними акти, що послужили причиною порушення прав і законних інтересів громадян.
Обов'язковим елементом змісту скарги є вказівка на конкретний факт порушення прав і законних інтересів громадянина.
Як показує практика, у ряді випадків скарги подаються громадянами, чиї права й інтереси прямо ке зачіпаються. Наприклад, відомі випадки подачі скарги в інтересах інших осіб родичами, знайомими, сусідами громадян, які в силу похилого віку й стану здоров'я не мають змоги особисто направити скарги.
Можна виділити наступні стадії зазначеного провадження:
1) порушенняпровадження по скарзі;
2) розгляд скарги власне кажучи й прийняття по ній рішення;
3) оскарження або опротестування рішення по скарзі;
4) виконання рішення по скарзі.
3. Дисциплінарне провадження
Одним з видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. Вона являє собою один з найбільш застосовуваних видів державного примусу.
При цьому норми, що передбачають дисциплінарну відповідальність, містяться в декількох галузях законодавства (наприклад, у трудовому законодавстві й виправно-трудовому законодавстві).
Однак наявність декількох загальних ознак дозволяє говорити про самостійний характер даного виду відповідальності.
Такими ознаками є:
1) можливість застосовувати цей вид відповідальності тільки до членів певного організаційно оформленого колективу;
2) наявність службового або іншого внутрішньоорганізаційного підпорядкування;
3) специфічність санкцій, які застосовуються за здійснення дисциплінарного правопорушення.
З урахуванням цього й відповідно до законодавчого регулювання можна виділити наступну систему основних видів дисциплінарної відповідальності.
1. Дисциплінарна відповідальність на підприємствах, установах, організаціях.
2. Дисциплінарна відповідальність військовослужбовців й організацій, що служить, для яких дисципліна встановлюється стосовно до військового.
3. Дисциплінарна відповідальність осіб, що перебувають в установах зі спеціальним режимом або підданих іншим обмеженням прав.
Аналіз чинного законодавства дозволяє також виділити ще одну групу осіб, що є суб'єктами дисциплінарної відповідальності. Мова йде про осіб, дисциплінарна відповідальність яких повязана зі знаходженням в установах зі спеціальним режимом, тобто осіб, що відбувають карне покарання.
Під дисциплінарним правопорушенням варто розуміти винне, протиправне порушення правил дисципліни й інших обов'язків, покладених на особу у зв'язку з його роботою й іншою діяльністю на підприємствах, установах й організаціях, а також із проходженням військової й іншої державної служби.
Виходячи із цього, можна зробити висновок про те, що головною підставою дисциплінарної відповідальності є:
1) здійснення дисциплінарної провини;
2) здійснення військовослужбовцями адміністративних правопорушень (ст. 15 КУпАП).
Дисциплінарне провадження включає наступні стадії:
а) порушення провадження й перевірка обставин справи;
б) розгляд і прийняття рішення з дисциплінарної справи;
в) виконання рішення по справі;
г) оскарження винесеного рішення.
Стадія оскарження носить факультативний характер.
Дисциплінарне провадження може носити спрощений характер, при якому після оперативного з'ясування обставин справи вповноважена на то особа відразу ж виносить рішення про накладення відповідного дисциплінарного стягнення. Найчастіше такий характер провадження набуває в ході вирішення питання про дисциплінарну відповідальність військовослужбовців.
Процесуальне регулювання ходу й результатів дисциплінарного провадження одержало своє закріплення в ряді нормативно-правових актів, що стосуються дисциплінарної відповідальності різних категорій осіб.
У КЗпП України включені положення, що регламентують права й обов'язки власника або уповноваженого їм органа, з одного боку, і працівника, з іншого боку, що стосуються трудовий дисципліни, а також порядку застосування заходів дисциплінарного стягнення.
Діючим трудовим законодавством передбачена можливість за порушення трудової дисципліни тільки двох видів стягнень:
а) догани;
б) звільнення.
До держслужбовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися наступні заходи дисциплінарного впливу:
а) попередження про неповну службову відповідність;
б) затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або в призначенні на більше високу посаду.
4. Провадження у справах про адміністративні правопорушення
Будучи складовою частиною адміністративного процесу, провадження у справах про адміністративні правопорушення мають відмінності від інших видів проваджень по ряду критеріїв.
До них відносяться:
1) особливості органів, що здійснюють провадження;
2) специфіка актів, якими оформляється процесуальна діяльність;
3) процедури їхнього оформлення;
4) його швидкість й економічність.
Розрізняють чотири стадії провадження:
1) порушення справи про адміністративне правопорушення;
2) розгляд справи й винесення по ньому постанови;
3) оскарження й опротестування постанови в справі;
4) виконання винесеної постанови.
Розглядаючи першу стадію, необхідно підкреслити наявність у ній гарантій, що забезпечують охорону прав громадян.
У зв'язку із цим варто зупинитися на підставах порушення справи про адміністративне правопорушення, які проявляються як один з важливих елементів захисту інтересів громадян.
Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (протиправне, що зазіхає на державний або громадський порядок, власність, права й волі громадян, на встановлений порядок управління протиправне, винне (навмисне або необережне) діяння або бездіяльність, за яке законом передбачена адміністративна відповідальність.
Приводами до порушення справ про адміністративні правопорушенняє:
1) повідомлення або заяви громадян, різних державних або суспільних органів про неправомірні дії;
2) публікації, що містяться в газетах, виступи по радіо й телебаченню;
3) інші джерела.
Вичерпний перелік обставин, що виключають провадження по справі (ст. 247 КУп АП):
1) відсутність події й складу адміністративного правопорушення;
2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку;
3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність;
4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони;
5) видання акту амністії, якщо він усуває застосування адміністративне стягнення;
6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення;
8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи;
9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Від того настільки повно та грамотно складений протокол про адміністративне правопорушення, залежить правильність розгляду справи та обгрунтованість винесеної постанови.
Розгляд справ про адміністративні правопорушення треба вважати основною стадією провадження.
В інтересах своєчасного й правильного розгляду кожної справи про адміністративне правопорушення відповідний орган, посадова особа зобов'язані ретельно підготувати його до розгляду.
У ході підготовки до розгляду посадова особа повинна вирішити наступні питання:
1) чи відноситься до відання органа, посадової особи розгляд даної справи;
2) чи правильно складений протокол про адміністративне правопорушення й інші документи, що відносяться до справи;
3) чи сповіщені особи, що беруть участь у розгляді справи, про час і місце його розгляду;
4) чи витребувані необхідні додаткові матеріали;
5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, їхніх законних представників й адвоката.
Процес розгляду справи про адміністративне правопорушення, здійснюється в три основних етапи:
1) установлення фактичних обставин справи, що включає операції, пов'язані з аналізом всіх даних, доказом їхньої повноти й вірогідності;
2) вибір й аналіз правової норми, що проявляється у встановленні часу її прийняття, юридичної чинності, характеру приписів тощо;
3) винесення рішення в справі, що виступає правозастосовним актом.
Завершується розгляд справи прийняттям постанови.
КУпАП в ст. 284 чітко визначає, що за своїм змістом постанова може бути трьох видів:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених ст. 241 КУпАП;
3) про припинення справи.
Процесуальні питання стадії оскарження й опротестування.
Як правило, скарга на постанову в справі розглядається вищестоящим органом, посадовою особою або судом. Законодавцем установлено, що скарга може бути подана протягом 10 днів від дня винесення постанови. Пропущений з поважних причин строк подачі скарги може бути відновлений.
За загальним правилом подача скарги й приношення протесту прокурором припиняють виконання постанови.
По скарзі або протесту може бути винесено одне з наступних рішень:
1) постанова залишається без зміни, а скарга або протест без задоволення;
2) постанова скасовується, а справа направляється на новий розгляд;
3) постанова скасовується й справа припиняється;
4) міра стягнення змінюється в межах, передбачених нормативним актом, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Постанова районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточною й оскарженню в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення не підлягає.
Завершальною стадією в такому провадженні треба визнати виконання постанов про накладення адміністративних стягнень.
Загальне правило у відповідності до ст. 299 КУпАП полягає в тому, що постанови звертаються до виконання органами (посадовими особами), які їх винесли в строк до 3 місяців з моменту прийняття відповідного рішення.
Безпосереднє приведення у виконання постанов покладено на уповноважені на те органи в порядку, установленому законодавством (ст. 300 КУпАП).
Тема 3.1. „Види та характеристика неюрисдикційних проваджень”
Лекційне заняття – 2 години
Мета лекційного заняття:
- освітня (навчальна) – надати студентам допомогу в оволодінні базовими знаннями щодо поняття, видів та змісту неюрисдикційних проваджень, їх місця і ролі в адміністративному процесі;
- розвиваюча – навчити орієнтуватися у структурі та змісті нормативно-правових актів щодо здійснення неюрисдикційних проваджень для подальшого використання в практичній та науковій діяльності;
- виховна – виховання відповідального ставлення і творчого підходу до вивчення курсу „Адміністративний процес ”.
Основні поняття: неюрисдикційне адміністративне провадження, провадження у справах з підготовки й ухвалення нормативно-правових актів, з ухвалення індивідуальних актів управління, провадження за зверненнями громадян, реєстраційно-дозвільні провадження
План лекційного заняття
1. Поняття та види неюрисдикційних адміністративних проваджень
2. Провадження з підготовки й ухвалення нормативно-правових актів
3. Провадження з ухвалення індивідуальних актів управління
4. Провадження за зверненнями громадян
5. Реєстраційно-дозвільні провадження
6. Виконавче провадження
Дата публикования: 2015-04-07; Прочитано: 1107 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
