 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Тема 6. Виконавче провадження
|
|
Основні поняття: виконавче провадження, державна виконавча служба, примусове виконання рішення, виконавчі дії, учасники виконавчого провадження, сторони виконавчого провадження, майнові спори, немайнові спори, арешт майна, боржник, стягувач, прилюдні торги, аліменти.
Змістовий модуль № 1
Розділ 1
Адміністративний процес: загальна характеристика
адміністративних проваджень
ТЕМИ, ПЛАНИ ТА ТЕЗИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1.1. Загальна характеристика адміністративного процесу в Україні
Лекційне заняття – 2 години
Мета лекційного заняття:
- освітня (навчальна) – надати студентам допомогу щодо набуття базових знань стосовно поняття адміністративно-процесуального права як галузі, її предмету, методу та системи. Місця адміністративно-процесуального права в системі права України;
- розвиваюча – навчити орієнтуватися у структурі адміністративного процесу України;
- виховна – виховувати відповідальне ставлення і творчий підхід до вивчення курсу «Адміністративний процес».
Основні поняття: право, інститут права, галузь права, підгалузь права, адмініст-ративний процес, предмет адміністративного процесу, ціль адміністративного процесу, завдання адміністративного процесу, адміністративне провадження, стадія провадження, принципи адміністративно-процесуальної діяльності, законність, презумпція невинува-тості, адміністративно-процесуальна норма, адміністративно-процесуальні відносини.
План лекційного заняття
1. Поняття адміністративного процесу.
2. Структура адміністративного процесу. Загальна характеристика адміністративно-процесуальних проваджень
3. Принципи адміністративного процесу
4. Адміністративно-процесуальні норми і відносини
1. Поняття адміністративного процесу
Нині адміністративний процес як реальне правове явище посіяв належне місце в низці інших галузей вітчизняного права. Проте його сутність і правову природу далеко не завжди розглядають однозначно.
Так, в адміністративно-правовій науці прийнято розглядати адміністра тивний процес в широкому і вузькому розумінні.
У вузькому розумінні адміністративний процес розглядається як по
рядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і застосування до правопорушників адміністративних стягнень.
Іноді поняття адміністративного процесу в такому розумінні тлумачать не тільки як розгляд справ про адміністративні правопорушення і застосування адміністративних стягнень, а й як розгляд справ із застосуванням заходів адміністративного примусу загалом. Тобто при такому розумінні адміністративний процес трактується виключно як юрисдикційна діяльність органів державного управління. За основу береться здійснення правоохоронної функції і мова йде про вирішенні не будь-яких управлінських справ, а лише індивідуальних адміністративних спорів. Концепція вузького розуміння адміністративного процесу знайшла у працях багатьох відомих вчених: А. А. Деміна, М.І. Єропкіна, А.П. Клюшниченка, Д.М. Овсянка, М.І. Піскотина, Н.Г. Саліщевої та ін.
У широкому розумінні адміністративний процес - це встановлений законом порядок розгляду і вирішення індивідуально-конкретних (адміністративних) справ, що виникають у сфері державного управління, спеціально уповноваженими на те органами (посадовими особами) та, у відповідних випадках, загальними (звичайними) судами.
Широке розуміння адміністративного процесу характеризується тим, що до поняття адміністративного процесу включається уся діяльність органів державного управління щодо застосування матеріальних норм, переважно адміністративного права, для вирішення будь-яких індивідуальних управлінських справ. При такому підході до адміністративного процесу у рівній мірі відноситься вирішення справ "позитивного" характеру (видача ліцензій, реєстрація суб'єкта підприємницької діяльності) та вирішення індивідуальних справ, які мають спірний характер, тобто справ "негативного" плану (розгляд скарг, справ про адміністративні правопорушення). Підтримуючи позицію щодо тлумачення адміністративного процесу в широкому розумінні автори підручника „Адміністративний процес" О.М. Бандурка та М.М. Тищенко висловлюють думку, що це дозволяє правильно оцінити його регулятивні можливості, усвідомити його місце і роль у системі інших процесуальних галузей права. Аналогічну позицію також висловлюють Д.М. Бахрах, Є.В. Додін, В.О. Лорія, А.Є. Луньов, ГЛ. Петров, Ю.М.Козлов, В.Д. Сорокін, С В. Ківалов та інші вчені.
Отже, адміністративний процес являє собою врегульовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність органів виконавчої влади, їх посадових осіб, інших уповноважених суб 'єктів, спрямовану на реалізацію матеріальних норм адміністративного, а також інших галузей права в ході здійснення проваджень щодо розгляду і вирішення індивідуально-конкретних справ.
Найбільш конкретне визначення адміністративного процесу у широкому розумінні представлено проф. І.П. Голосніченко, який розглядає його як врегульовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність суб'єктів адміністративного права щодо здійснення виконавчої влади, вирішення конкретних індивідуальних справ у державному управлінні, спорів, що виникають із державних управлінських відносин та реалізації адміністративної відповідальності.
2. Структура адміністративного процесу. Загальна характеристика адміністративно-процесуальних проваджень
На даному етапі розвитку науки адміністративного права й адміністративного законодавства структуру адміністративного процесу можна представити в широкому розумінні у вигляді чьотирьохрівневої системи, яка включає до себе:
1) провадження;
2) стадії;
3) етапи;
4) дії.
Безсумнівним при цьому залишається те положення, що головним елементом структури адміністративного процесу є процесуальне провадження.
В залежності від суб'єкта, який здійснює адміністративне провадження, їх поділяють на два види:
1) провадження, що реалізуються в судовому порядку;
2) провадження, що здійснюються органами державної виконавчої влади й іншими організаціями, передбаченими чинним законодавством.
Другий вид адміністративних проваджень можна розділити на дві групи:
1) юрисдикційні провадження;
2) неюрисдикційні, тобто провадження управлінського характеру.
Велика частина проваджень, які становлять структуру адміністративного процесу, спрямована на регулювання правовідносин пози тивного характеру, що виникають у ході виконавчо-розпорядницької діяльності державних органів.
Проте порушення вимог правових норм вимагає відповідного реагування з боку держави. Ця обставина зумовлює існування особливого роду правоохоронної діяльності, змістом якої є розгляд справ про правопорушення, правові спори по суті й ухвалення щодо них відповідних рішень. У процесі такої діяльності розв'язується юридична справа, здійснюється правовий захист порушення або тих, що оспорюються, інтересів, ухвалюється державно-владне рішення про застосування відповідної правової санкції, відновлення порушеного права.
Ця діяльність, яка має назву юрисдикційної, характерна також і для адміністративного процесу.
До адміністративно-юрисдикційних проваджень належать:
- провадження у справах про адміністративні правопорушення;
- провадження за скаргами громадян;
- дисциплінарне провадження;
- провадження щодо застосування заходів адміністративного примусу.
А дміністративна юрисдикція виявляється в розгляді справ про адміністративні правопорушення, інші адміністративно-правові спори у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами і посадовими особами.
Разом з юрисдикційними провадженнями в структуру адміністративного процесу входять і провадження, які мають неюрисдикційний характер, їх коло значно ширше, що зумовлено специфікою управлінської діяльності в різних сферах життя суспільства, розмаїтістю і спеціалізацією органів управління, конкретизацією їх повноважень.
До проваджень, що мають неюрисдикційний характер, слід віднести:
- провадження з відпрацювання й ухвалення нормативних актів;
- провадження з ухвалення індивідуальних актів управління;
- провадження за пропозиціями і заявами громадян;
- провадження із застосуванням адміністративно-попереджуваних заходів;
- провадження із застосуванням запобіжних заходів;
- реєстраційно-дозвільне провадження;
- установче провадження;
- провадження із реалізації контрольно-наглядових повноважень;
- виконавче провадження;
- провадження з приватизації державного і громадського майна;
- провадження у земельних, екологічних, фінансово-бюджетних, податкових і інших справах;
- діловодство.
Наступним елементом структури адміністративного процесу є стадія провадження, яку можливо визначити як відносно відмежовану, виділену в часі й логічно пов 'язану сукупність процесуальних дій, спрямовану на досягнення визначених цілей і розв'язання відповідних завдань, яка функціонально погоджується з ними, відрізняється колом суб'єктів і закріплюється у відповідних процесуальних актах.
Вони поділяються на:
- обов’язкові;
- факультативні.
Обов 'язкова стадія провадження - це стадія адміністративного провадження, проходження якої є обов'язковим для досягнення цілей і задач, поставлених перед провадженням.
Факультативна стадія провадження - це стадія адміністративного провадження, проходження якої не завжди є обов'язковим для досягнення загальних цілей і задач провадження.
Так, у адміністративному процесі можливо виділити такі його стадії:
1) стадія аналізу ситуації, в ході якої збирається і фіксується інформація про фактичний стан справ, реальні факти, оцінюється перспектива подальшого руху справи, ухвалюється рішення про необхідність такого руху. Цю стадію також можливо назвати стадією порушення адміністративної справи;
2) стадія ухвалення рішення в справі, в ході якої: а) дається юридична оцінка зібраної інформації; б) повно й усебічно досліджуються матеріали справи з метою встановлення об'єктивної істини, ухвалюється конкретне рішення;
3) стадія оскарження або опротестування рішення в справі (ця стадія має факультативний характер);
4) стадія виконання ухваленого рішення, в ході якої одержує логічне завершення вся діяльність щодо адміністративної справи (варто підкреслити важливість цієї стадії, оскільки без неї все провадження практично втрачає сенс, стає пустою формальністю).
Кожна стадія провадження складається з визначеної кількості етапів.
Тобто, наступним елементом структури адміністративного процесу є етапи адміністративного провадження, які можна охарактеризувати як сукупність дій, що переслідують визначену внутрістадійну проміжну мету.
Останнім елементом адміністративного провадження є процесуальні дії.
Отже, у структурі адміністративного процесу можна виділити низку різнорівневих елементів - процесуальні провадження, процесуальні стадії, процесуальні етапи і процесуальні дії, які в сукупності складають чітку конструкцію, що характеризує це правове явище.
3. Принципи адміністративного процесу
Принципи адміністративного процесу – позитивні закономірності, визнані наукою і практикою, закріплені у правових нормах, на яких базується процесуальна діяльність судів, органів (посадових осіб), уповноважених розглядати і вирішувати адміністративні справи та справи про адміністративні правопорушення.
В юридичній літературі є різноманітні підходи до класифікації процесуальних принципів. Так, Кузьменко О.В. у своїй монографії «Теоретичні засади адміністративного процесу» виділяє загальні, міжгалузеві та галузеві принципи, а такі вчені як Битяк Ю.П., Бандурка О.М., Тищенко М.М. та Колпаков В.К. такого поділу взагалі не роблять.
На думку Демського Е.Ф., принципи адміністративного процесу можна поділити на функціональні та організаційні.
До функціональних належать принципи, які визначають спрямованість адміністративного процесу, форму і зміст його інститутів.
Це принципи: законності; гласності; об’єктивної істини; перегляду рішень органу, уповноваженого розглядати адміністративні справи; обов’язковість виконання прийнятого рішення та ін.
До організаційних належать принципи, які визначають процесуальну діяльність органів (посадових осіб), судів, уповноважених розглядати індивідуальні адміністративні справи.
Це принципи: юрисдикційної підвідомчості адміністративних справ; рівності учасників адміністративного процесу перед законом; провадження процесу державною мовою; публічності (офіційності); швидкості та економічності процесу та ін.
4. Адміністративно-процесуальні норми і відносини
Адміністративно-процесуальні норми – це встановлені державою та забезпечені її примусом (організаційними заходами) формально-визначені, загальнообов’язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захисту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також інтересів держави в публічній сфері, розгляду і вирішення адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення.
Адміністративно-процесуальні норми мають наступну структуру: гіпотеза, диспозиція та санкція.
Специфіка таких норм полягає у тому, що вони у більшості випадків містять лише правила поведінки – диспозицію, характерною ознакою якої є імперативність.
За змістом повноважень:
1) норми, що зобов’язують, установлюють суб’єктам певну поведінку (обов’язок щодо прийняття адміністративного позову чи скарги);
2) норми, що уповноважують, наділяють суб’єкта процесуальними правами (право на складання протоколу про адміністративне правопорушення);
3) норми, що зобов’язують утриматися від вчинення певних дій під страхом застосування примусу (неявка без поважних причин в суд).
Неможливо також не побачити, що до предмету адміністративно-правового регулювання даної галузі більшість вчених відносять як матеріальні, так і процесуальні норми.
Матеріальний аспект міститься у компетенції суб’єктів.
Процесуальний аспект – це урегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність відносно реалізації компетенції цих органів та їх посадових осіб.
Тема 2.1. Види та характеристика юрисдикційних проваджень
Лекційне заняття – 2 години
Мета лекційного заняття:
- освітня (навчальна) – надати студентм допомогу у засвоєнні базових знань щодо поняття, видів та змісту юрисдикційних проваджень;
- розвиваюча – навчати студентів орієнтувантися у структурі юрисдикційних проваджень;
- виховна – виховувати відповідальне ставлення та творчій підхід до вивчення інституту юрисдикційних проваджень.
Основні поняття: юрисдикційне провадження, провадження за скаргою, дисциплінарне провадження, провадження по адміністративній справі, уповноважена особа.
План лекційного заняття
1.Поняття, види та характеристика юрисдикційних проваджень.
2. Провадження за скаргами громадян.
3. Дисциплінарне провадження.
4. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
- Поняття, види та характеристика юрисдикційних проваджень
Адміністративний процес можна визначити як вид юридичного процесу, що регламентує порядок розгляду й вирішення конкретних адміністративних справ, що ґрунтується на нормах адміністративно-процесуального права, як діяльність виконавчих органів держави, їхніх посадових осіб, а також інших уповноважених на те суб'єктів по реалізації норм матеріального адміністративного права, а в ряді випадків - і матеріальних норм інших галузей права.
Найважливішими елементами, що становлять структуру адміністративного процесу, виступають адміністративно-процесуальні провадження.
Зазначені провадження співвідносяться з адміністративним процесом як категорії особливого і загального й входять як відособлений елемент у його структуру.
Виділення окремих проваджень у рамках адміністративного процесу обумовлено рядом факторів.
Насамперед, кожне провадження характеризується власною метою й завданнями, що дозволяють досягти цієї мети.
Визнаючи деяку умовність такого розподілу, помітимо, що коло окремих проваджень конкретизується
- з урахуванням характеру індивідуально-конкретних справ.
При цьому виділення конкретних проваджень у рамках адміністративного процесу зв'язано й з необхідністю регулювання певних якісно однорідних суспільних відносин, що складаються в адміністративно-процесуальній сфері й здобувають, таким чином, характер процесуальних правовідносин.
Класифікація адміністративно-процесуальних проваджень залежить від характеру індивідуально-конкретної адміністративної справи.
Виходячи з цього, можна виділити:
а) юрисдикційні провадження;
б) провадження неюрисдикціоного характеру.
Більша частина проваджень, що становлять структуру адміністративного процесу, спрямована на регулювання правовідносин позитивного характеру, які виникають у ході виконавчо-розпорядницької діяльності державних органів.
Однак порушення правових норм вимагає відповідного реагування з боку держави. Ця обставина обумовлює існування особливого роду правоохоронної діяльності, зміст якої становлять розгляд справ про правопорушення, інших правових суперечок власне кажучи й прийняття по них відповідних рішень. У процесі такої діяльності розглядається юридична справа, здійснюється правовий захист порушених або інтересів, що заперечують, виноситься державно-владне рішення про застосування відповідної правової санкції, відновленні порушеного права.
Ця діяльність, що зветься юрисдикційною, характерна також і для адміністративного процесу. Тому частину проваджень у структурі адміністративного процесу варто охарактеризувати як адміністративно-юрисдикційні.
До них належать:
1) провадження по справах про адміністративні правопорушення;
2) провадження по скаргах громадян;
3) дисциплінарне провадження.
Адміністративної юрисдикції властиві наступні риси.
1. Наявність правової суперечки (правопорушення). Юрисдикція виникає тільки тоді, коли необхідно дозволяти суперечку про право, порушення встановлених адміністративно-правових норм.
2. Адміністративно-юрисдикційна діяльність внаслідок своєї особливої соціальної гостроти вимагає належного процесуального регулювання. Установлення й доведення подій і фактів, їхня юридична оцінка здійснюються в рамках особливої процесуальної форми, що є важливою й обов'язковою для юрисдикції.
3. Обов'язковість ухвалення рішення у вигляді юридичного акту - важлива ознака юрисдикційної діяльності. Будучи способом дозволу правових конфліктів, юрисдикція передбачає необхідність ухвалення остаточного рішення - акту застосування норм права до конкретного випадку.
4. Розмаїтість органів здійснення адміністративної юрисдикції.
Таким чином, адміністративна юрисдикція полягає в розгляді справ про адміністративні правопорушення, інших адміністративно-правових спорів у встановленій законом адміністративно-процесуальній формі спеціально уповноваженими на те органами й посадовими особами.
Дата публикования: 2015-04-07; Прочитано: 950 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
