Методичні рекомендації. Досліджуючи цю тему необхідно виходити з розуміння того, що принцип розподілу влади є одним з основних принципів організації і функціонування влади в

Досліджуючи цю тему необхідно виходити з розуміння того, що принцип розподілу влади є одним з основних принципів організації і функціонування влади в демократичній державі.

При розгляді першого питання варто звернути увагу на витоки цієї ідеї, які можна знайти в працях Ш. Монтеск'є, зокрема у його книзі «Про дух законів», на її розвиток іншими просвітниками, на її визнання Великою французькою революцією.

Висвітлення цього питання неможливе без розкриття того, що ж означає принцип розподілу влади, яким чином він доповнюється системою «стримувань та противаг».

Необхідно пам'ятати, що принцип розподілу влади не абсолютний. Форми і ступінь реалізації залежать від національних традицій, від конкретної соціально-економічної і політичної ситуації. При цьому, не можна забувати, що влада в демократичній державі у вигляді трьох гілок влади є політичною формою вираження влади народу. Навіть при «розподілі», влада в державі повинна залишатися цілісною, єдиною, оскільки мова йде не про розподіл, власне, влади а лише функцій здійснення єдиної державної влади, а також про їхню взаємодію.

Досліджуючи друге питання необхідно показати історичний процес становлення принципу розподілу влади в Україні, охарактеризувати всі гілки державної влади в Україні, повноваження органів: законодавчої, виконавчої і

судової гілок влади.

Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року, закріплює принцип розподілу влади і обмежує діяльність кожної гілки влади в межах їхніх повноважень. Саме розкриття цих повноважень, взаємодія з іншими гілками влади дасть можливість висвітлити це питання. Особливу увагу варто звернути на спосіб формування вищих державних органів в Україні.

Опанування останнього питання передбачає глибоке розуміння цілей і діяльності як системи державних органів України в цілому так і окремих її елементів. Варто звернути увагу на те з якою метою створюється механізм «стримувань та противаг». Зазначимо, що діяльність цього механізму, особливо в посттоталітарних державах, з низьким рівнем правової культури, може призвести до жорсткого політичного і правового протистояння між різними гілками влади.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

В.Б. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування. — К.,1998

Авер’янов В.Б. Державний апарат // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – Т. 2. – С. 121

Авер’янов В.Б. Компетенція // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2001. – Т. 3. – С. 196

Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядування, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України. — 2001. — № 12

Ворсінов В.Г. Прокуратура у механізмі державної влади України // правова держава. — Вип. 7. — К., 1996

Коваленко В.Л. Посадова особа // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2002. – Т. 4. – С. 682-683

Лукашевич В. Г., Негодченко О.В. Місце і роль правоохоронних органів у у системі державної влади та місцевого самоврядування // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 1997. — № 1.

Кривенко Л. Конституційні моделі легітимації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади // Віче. — 2000. — № 9

Петришин О.В. Статус посадової особи: природа, структура, спеціалізація: моногр. / О.В. Петришин. К., 1990 р.

Шемшученко Ю.С. Повноваження // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 2002. – Т. 4. – С. 590

Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження // Право України. — 2002. — № 1

Рабінович П.М. Орган держави // Юридична енциклопедія: В 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученко (гол. Ред. кол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1998. – Т. 4. – С. 286-287

Пікуля Т.О. Правоохоронні органи України в механізмі держави. — Тернопіль: Астон, 2005.— 200 с.

Пікуля Т.О. Поняття механізму держави // Держава і право: Зб. наук. пр. — Вип. 5. — К., 2000.

Татарчук В. Вдосконалення державного апарату (окремі питання) // Право України.— 1999. — № 3.

Шаповал В.М. Феномен Державного органу (органу держави) або органу державної влади: теоретико-правовий і конституційні аспекти // Право України. — 2003. — № 8.

Тема№ 19: СУБ'ЄКТИ ПРАВОВІДНОСИН (ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА)

План

Вступ

1.Поняття суб'єкту правовідносин.

2.Фізичні особи як суб'єкти правовідносин.

3.Юридичні особи як суб'єкти правовідносин

4.Держава як суб'єкт права.

Висновки.

Перелік використаних джерел