Методичні рекомендації. Позов – один з засобів здійснення права на судовий захист

Позов – один з засобів здійснення права на судовий захист. Особливу увагу при ви­вченні цієї теми курсантам і студентам необхідно звернути на такі питання як:

- поняття позову (у матеріально-правовому і процесуальному-правовому розумінні);

елементи позову (предмет, підставу, зміст);

право на позов;

передумови права на пред'явлення позову та їх класифікацію.

При рішенні задач варто визначити, які позови є тотожними. Для цього необхідно чітко усвідомити поняття предмета й підстав позову, проаналізувати передумови права на позов, згадати процесуальну право- та дієздатність.

Готуючись до першого та другого питань слід виходити з матеріально-правової та процесуально-правової природи позову. Перша полягає у площині матеріальних правовідносин і характеризує зацікавленість позивача у відновлені в той чи інший спосіб цивільних, житлових, сімейних, земельних, трудових прав, друга характеризує бажання отримати саме судовий захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав шляхом повного, об’єктивного, всебічного та неупередженого розгляду справи у судовому засіданні.

Визначення елементів позову має велике практичне значення, оскільки змінюючи один з елементів позову, позивач певним чином змінює і сам процес розгляду справи. ЦПК виділяє два елементи позову:підставу і предмет. Підстава позову — це сукупність обставин, якими позивач обґрунтовує свої ви­моги, що дозволяє зрозуміти, чому саме позивач пред'явив позов. Предмет позову — це матеріально-правова вимога позивача. Вона дозволяє зрозуміти, якого саме захисту домагається позивач. В теорії цивільного процесу виділяють ще й зміст позовуяк частину позову, що відображає зверне­ну до суду вимогу про здійснення певних дій, пов'язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспо­рюваного чи невизнаного права.

Формулювання підстав та предмета позову — це право позивача. Протягом усього часу розгляду справи позивач має право змінити під­ставу або предмет позову. Змінювати одночасно і предмет, і підставу не можна, оскільки в такому разі матиме місце інший позов, який повинен пред'являтися в загальному порядку.

Позови можна класифікувати на види по різних підставах: матеріально-правовому і процесуально-правовому критеріях. Останній поля­гає в способі бажаного захисту. Це випливає з вимог позивача до суду щодо форм захисту його прав і охоронюваних законом інтересів. За змістом позови поділяються на позови: про визнання, про присудження, перетворювальні. Матеріально-правовий критерій зумовлений характером спірних правовідносин (цивільних, житлових, сімейних та т.п.), що виникли до процесу і є предметом судового розгляду.

При підготовці до третього питання слід розділити поняття «право на пред’явлення позову» та «право на задоволення позову» котрі у своєї сукупності і складають у широкому розумінні поняття «право на позов». Право на пред’явлення позову торкається лице процесуальних питань – юрисдикції, підсудності, процесуальної дієздатності, правильного оформлення позовної заяви та деяких інших, тобто залежить від наявності чи відсутності передумов права на позов. Право на задоволення позову залишить від наявності дійсно порушеного матеріального права позивача і доведеності ним цього порушення з боку відповідача у суді.

Для того щоб по конкретній справі право на пред’явлення позову було реалізовано, необхідні певні обставини, з наявністю або відсутністю котрих закон пов’язує можливість звернення до суду. Ці обставини в теорії цивільного процесу іменуються передумовами права на позов і підрозділяються на суб’єктивні та об’єктивні (умови прийняття позовної заяви закріплені в ст. ст. 121-122 ЦПК). До суб’єктивних передумов належить процесуальна дієздатність позивача, належним чином оформлені повноваження його представника та їх юридична зацікавленість, до об’єктивних відносяться всі інші.

Пред’явлення позову до суду автоматично не тягне за собою відкриття провадження по справі. При прийнятті позовної заяви суддя повинен переконатися у відсутності певних перешкод для прийняття позовної заяви та відкриття провадження по справі, а саме з’ясувати:

- наявності цивільної процесуальної дієздатності;

- наявності спору про право цивільне;

- відсутності рішення суду, що набрало законної сили за тотожним позовом;

- відсутності рішення третейського суду за тотожним позовом;

- відсутності між сторонами договору про передачу даного спору на вирішення третейського суду;

- відсутність заяви позивача (до відкриття провадження по справі) про повернення йому позову;

- додержання процесуальної форми вираження позову;

- наявність документів, що підтверджують оплату судового сбіру та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

- дієздатність особи, яка подає позовну заяву;

- наявність повноважень на ведення справи у представника;

- подання позовної заяви з додержанням правил про підсудність та ін.

Таким чином необхідно чітко розмежовувати підстави відмови у відкритті провадження по справі та підстави повернення позовної заяви або залишення її без руху. Перші завжди вказують на неможливість судового захисту по даній конкретній справі, другі – на певну помилку при зверненні до суду. У залежності від характеру перешкод суддя або залишає заяву без руху, або повертає її, або відмовляє у відкритті провадження у справі.

При підготовці до четвертого питання слід звернутися до ст.ст. 119-120 ЦПК, котрі містять вичерпні вимоги щодо форми, змісту позовної заяви та необхідності додавання до неї копій всіх документів, відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб. Слід відзначити, що в ЦПК 1963 р. копії усіх доданих до позовної заяви документів могли бути надані іншій стороні тільки на вимогу суду.

Готуючись до п’ятого питання слід усвідомити, що факт пред’явлення позову стає відомим відповідачу задовго до попереднього судового засідання і він може вжити заходів до ускладнення доступу до необхідних доказів по справі, або вжити певних заходів, щоб виконання рішення в майбутньому було ускладнене або зовсім неможливе. Отже, забезпечення позову – це створення можливості для майбутнього реального виконання рішення суду. Заходи по забезпеченню позову характерні невідкладністю, тимчасовим характером їх застосування та спрощеною процедурою.

Заява про забезпечення позову подається до суду, у провадженні якого перебуває справа. Законом передбачені випадки, коли заява про забезпечення позову може бути подана до подання позовної заяви – у разі порушення права інтелектуальної власності. Заява, що подана до позову, розглядається тільки за участю заявника без повідомлення особи, щодо якої маються прийнятися заходи забезпечення позову не пізніше двох днів з дня подачі заяви. В інших випадках – в день надходження заяви без повідомлення відповідача та інших осіб. Допускаючи забезпечення позову, суд може вимагати забезпечення такої вимоги заставою, достатньою для запобігання зловживанню забезпечення позову, але не більше ціни позову. Види забезпечення позову передбачені ст. 152 ЦПК і при розгляді заяви про забезпечення позову суддя повинен усвідомлювати, що забезпечення позову здійснюється в інтересах справедливого вирішення справи та забезпечення виконання рішення.

Суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Вирішувати таке питання з власної ініціативи суд не може.

Застосування заходів по забезпеченню позову може обмежувати права відповідача та спричиняти збитки. Якщо вони спричинені фактом забезпечення позову, відповідач має право вимагати від позивача їх відшкодування. В разі внесення позивачем предмета застави, відшкодування збитків, їх стягнення, в першу чергу здійснюється за рахунок предмета застави.

Питання для самоконтролю:

1. У чому полягає різниця між залишенням позовної заяви без руху та поверненням позовної заяви?

2. У яких випадках суддя має право на відмову у відкритті провадження по справі?

3. Які категорії справ порушуються за допомогою позовів про присудження?

4. Які категорії справ порушуються за допомогою позовів про визнання?

5. Які категорії справ порушуються за допомогою переутворювальних позовів?

6. Які дії, спрямовані на зміну позовного спору можуть здійснювати сторони?

7. Що належить до спеціальних засобів захисту прав відповідача?

8. Які реквізити містить у собі позовна заява?

9. Що належить до умов прийняття до провадження зустрічного позову?

10.Якими є права сторін та обов’язки суду при забезпечення позову?