Інтеграція педагогічної освіти України в загальноєвропейський простір

Інтернаціоналізація освіти, розпочата з підписання Договору про ЄЕС („Спільного ринку”) у 1957 р., сприяє міжнародному співробітництву. Зокрема для здійснення інтеграційної політики в галузі освіти був створений Комітет освіти ЄС. Під його егідою в Парижі працює Європейський інститут виховання і соціальної політики. Функціонують міжнародні педагогічні організації: Європейська система документації в галузі освіти, Центр досліджень та інновацій, Європейський інститут університетських досліджень, Європейський центр професійної освіти. Координуючі функції в цьому напрямку виконують міжнародні педагогічні центри: Інтернаціональне бюро виховання (Швейцарія), Міжнародний інститут педагогічних досліджень (Німеччина), Міжнародний педагогічний центр (Франція), Товариство порівняльної педагогіки (Великобританія).

Аналіз документів Комісії освіти ЄС провідними вітчизняними ученими-компаративістами показує, що загальна політика в галузі професійно-педагогічної освіти покликана розв’язати три групи проблем:

1) визначення загальних або аналогічних для всіх країн – учасниць мети та характеру педагогічної освіти, що відповідає вимогам часу;

2) обґрунтування шляхів удосконалення системи професійної освіти, підвищення рівня викладання;

3) практичний інформаційний обмін та обмін досвідом, уніфікація змістовного компонента, забезпечення в усьому ЄС валідності дипломів, еквівалентності строків, номенклатурного визначення рівнів і кваліфікацій.

Інтеграційним процесам сприяють також різні міжнародні учительські організації (їх у світі налічується близько 100). Це Міжнародна федерація вільних учительських профспілок (Париж, 1951 р.), яка свою діяльність спрямовує на організацію дієвої допомоги в поліпшенні економічного та соціального стану вчителів. Федерація об’єднує 53 національні спілки із 50 країн світу і нараховує 2 млн. 500 тис. членів.

Усесвітня конфедерація організації учительської професії (Копенгаген, 1952р.) організовує обмін інформацією в галузі освіти і виховання дітей, підготовки учительських кадрів, об`єднує представників з 79 країн світу (близько 5 млн. членів).

Усесвітня конфедерація вчителів (Женева, 1963р.) зосереджує увагу на захисті економічного й правового становища вчителя, його професійних прав і свобод.

Питання для самоконтролю

1. Назвати складові, що впливають на роботу й статус учителя.

2. Які функції виконує сучасний учитель?

3. Дати характеристику найпоширеніших видів допрофесійної педагогічної підготовки в Україні та інших країнах світу.

4. Назвати типи освітніх закладів, що надають професійну педагогічну підготовку. У чому полягає відмінність системи педагогічної освіти України та країн Західної Європи?

Завдання для самостійної роботи

1. На підставі знань загальної педагогіки, історії педагогіки та керуючись законодавчими документами у галузі освіти України конкретизуйте особистісне бачення моделі сучасного вчителя.

2. Доберіть серію тестових завдань, які, на Вашу думку, допомогли б визначенню (самовизначенню) схильності до педагогічної праці.

3. Здійсніть порівняльний аналіз змісту педагогічної освіти (за напрямами: загальнонауковий, психолого-педагогічний, методичний) в Україні та країнах світу.

4. Дайте якісну оцінку рівневі інтеграційних процесів у галузі педагогічної освіти України.

5. Схарактеризуйте соціально-економічний статус японського вчителя.

6. Назвіть основні форми професійного становлення молодого вчителя в США.

Література:

. Василюк А. Про статус учителя і його заробітки // Рідна школа. – 2003. – № 2. – С. 71-73.

Глузман А.В. Университетское педагогическое образование: опыт системного исследования: Монография. К.: Вид-й центр «Просвіта», 1996. – С.87.

Джуринский А.Н. Развитие образования в современном мире: Учеб. пособие – М.: Владос, 1999. – 200с.

Жуковський І. Забезпечення інформацією педагогічних кадрів у Франції // Шлях освіти. – 2003. – № 1. – С. 24 - 27.

Жуковський В.М. Морально-етичне виховання в історії американської школи: Монографія. – Острог, 2002. – С. 389-390.

Луговий В.І. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування, тенденції розвитку / За заг.ред.акад.О.Г.Мороза – К.: МАУП, 1994. – С.18-79.

Микаберидзе Г.В. Учительство Японии в зеркале исследований //Педагогика. – 1992. - №11-12. – С.102-107.

Озерська О.Ю. Система підготовки вчителя в Японії: Монографія. – Харків: ППВ “Нове слово”, 2006. – С. 78-89.

Олійник В., Синенко С. Тенденції розвитку післядипломної освіти педагогів // Шлях освіти. – 2001. – № 3. – С. 17-20.

Пуховська Л.П. Професійна підготовка вчителів у Західній Європі: спільність і розбіжності. – Київ: Вища школа, 1997. – С.20-46.

Пуховська Л. Розвиток теорії професійної підготовоки вчителів у країнах Заходу //Шлях освіти. – 1998. - №1. – С.20-25.

Радул В.В. Соціальна зрілість молодого вчителя: Монографія. – К.: Вища школа, 1997. – С. 245-246.

Савченко О. Новий етап розвитку шкільної освіти і підготовка майбутнього вчителя // Шлях освіти. – 2003. – № 3. – С. 2-6.

Синенко С. Мета і завдання післядипломної освіти вчителів (З теорії педагогічної освіти західних країн) // Рідна школа. – 2003. – № 7. – С. 73-77.

Сірополко С.О. Історія освіти в Україні. – Львів.: Афіша, 2001. – С. 61.

Сметанський М. Шляхи удосконалення педагогічної підготовки майбутніх учителів // Шлях освіти. – 2002. – № 4. – С. 36-40.

Цільова комплексна програма “Вчитель” //Інформаційний збірник Міністерства освіти України. – 1997. – № 24. – С. 15.

Чувакова Т.Г. Професійне становлення молодого вчителя у США: Дис… канд. пед. наук; 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України – К., 2004. – 188с.

Рекомендована тематика рефератів

1. Престиж учительської професії в Україні: сучасний стан та тенденції розв’язання проблеми.

2. Психолого-педагогічна підготовка (за вибором: вихователів дошкільного закладу, вчителів початкової школи, вчителів-предметників, соціальних педагогів, менеджерів освіти) в Україні та країнах Західної Європи (за вибором).

3. Особливості післядипломної педагогічної освіти в Україні та інших країнах світу.