Самоврядування як засіб соціалізації особистості

Традиційною формою розвитку соціальних навичок учнів у межах школи є учнівське самоврядування. У розвинених країнах світу структура самоврядування складається на основі рівноправного співробітництва й до неї входять не лише учні, але й учителі, представники адміністрації школи, громадськості, батьки, що значною мірою сприяє соціальній адаптації учнів і виробленню в них навичок співробітництва.

У розвинених країнах світу структура та діяльність органів самоврядування нерідко нагадує правлячі інститути держави.

Наприклад, у школах США шкільне самоврядування очолюють президент, віце-президент, голови різноманітних комітетів.

В Англії учнівське самоврядування забезпечується роботою шкільних рад. Їх засідання відбуваються раз на тиждень, але можуть проводитись і один раз на місяць. У розробці планів діяльності рад учні беруть участь, рішення, ухвалені шкільною радою, є обов’язковими для всіх членів учнівського колективу.

У Німеччині учнівське самоврядування має форму конференцій. Кожен клас обирає своїх делегатів, які мають право висловлювати свої думки, пропозиції щодо роботи конференцій, планування конкретних питань в організації навчальної чи позаурочної діяльності.

У Франції шкільне самоврядування функціонує у вигляді "команд", які складаються з учнів й учителів. Делегати від усіх "команд" входять у загальношкільну асамблею з її робочим органом під назвою "Рада життя школи", до складу якої входять як учні, так і викладачі, представники адміністрації, батьки.

Разом з тим в англомовних країнах є система префектів, які виступають помічниками вчителів у питаннях підтримки дисципліни, в деяких випадках вони навіть мають право накладати на своїх товаришів стягнення. Обираються також загальношкільні префекти, але за умови досягнення певного віку та шляхом таємного загально шкільного голосування. У таких випадках існує рада префектів, очолювана шкільним префектом, який разом з адміністрацією бере участь у загальному керівництві школою.

Поширеними формами у справі політичної соціалізації молоді є рольові ігри та дискусії. До найбільш відомих у західному шкільництві належить "проект Стенхауса" в Англії (60-ті роки), який передбачав проведення дебатів з актуальних соціально-політичних проблем під час занять із суспільних дисциплін та в процесі позакласної роботи.

До улюблених рольових ігор у школах західних країн належать: "Вибори", в процесі якої школярі моделюють проведення політичної компанії (висунення кандидатів, їх змагання у політичних дебатах, голосування); "Страйк", де учні грають власників підприємств, пікетників, штрейкбрехерів, представників влади та профсоюзів; "Суд", коли в класі займають свої місця учні-актори (суддя в мантії, захисник, обвинувач, свідки, присяжні, публіка). і розглядають наприклад, "справу про пограбування". Проводиться слідчий експеримент, викликаються свідки, присутні журналісти.

Популярною також є гра "Безлюдний острів", де пропонується показати групу людей з різних країн, які висадились на пусту землю, і відобразити їхню поведінку в незвичайних умовах. Як правило, залежно від віку учасники гри відображають різні уявлення або знання про закони та політичні структури суспільства:

7-річні – турботи окремої сім'ї;

8-9-річні – будь-яким людським товариством повинен керувати лідер;

10-11-річні – міркування про управління соціальними інститутами;

12-13-річні – закони – не лідери, а людські співтовариства;

14-15-річні – говорили про цілеспрямованість розробки та запровадження законодавства.