Методи порівняльно-педагогічних досліджень

Виходячи із завдань порівняльної педагогіки може, створювати хибне уявлення про те, що зазначена наука використовує тільки один метод наукового пізнання – метод порівняння. Аналіз різноманітних науково-педагогічних праць підводить до висновку, що порівняльна педагогіка широко використовує як теоретичні (вивчення, аналіз й узагальнення офіційних документів, статистичних даних, документальних і науково-педагогічних джерел), так і емпіричні (спостереження, бесіди, інтерв’ю, тести, анкети) методи наукового пізнання.

Варто підкреслити, що поряд із загальними методами дослідження окремі вчені, наприклад М.Богуславський та А.Сбруєва, виокремлюють і часткові методи дослідження, котрі характерні для порівняльної педагогіки, а саме:

- аксіологічний, що використовується для вивчення загальнолюдських, національних, групових й особистісних цінностей;

- модернізаторський, який сприяє вивченню освітніх реформ і контрреформ;

- парадигмальний, що передбачає розгляд внутрішньої логіки розвитку педагогічної теорії з погляду виникнення, трансформації, взаємодії різних парадигм [1; 8, 35].

Уважаємо, що в такому разі мова йде не про методи наукового пізнання, а про методологічні підходи. Зокрема аксіологічний, або ціннісний, підхід уже отримав усебічне теоретичне обґрунтування в сучасній науково-педагогічній і довідковій літературі.

Слід наголосити й на тому, що основні категорії порівняльної педагогіки як науки постійно змінюються й удосконалюються залежно від вимог суспільства, особливостей розвитку інших наук тощо.