Діагностичний алгоритм лихоманки

Діагностована лихоманка вимагає від лікаря ретельний збір анамнезу та обстеження (фізикальне, лабораторне, інструментальне).

Скарги потребують максимальної деталізації. Визначаємося зі слів ба­тьків з основними показниками функціонування організму дитини (сон, апетит, характер та частота сечовипускання, випорожнень калу, поведінка хворого). Деколи віднайти симптоми лихоманки надзвичайно важко, а тому слід цілеспрямовано опитувати батьків.

Анамнез. Уточнюємо наявний (або відсутній) зв'язок з перенесеними раніше (і якими?) травмами, хворобами, використанням медикаментів, проведенням щеплення та інше. При цьому, слід з'ясувати також місце проживання сім'ї, а з цим і ймовірність контакту з домашніми чи свійськими (дикими) тваринами, звертаємо увагу на наявні хронічні вогнища інфекції чи хронічну патологію, перенесенні (і коли саме?) оперативні втручання. Вивчаємо спадковий анамнез. Дослідження міграції (туризм, робота, відпочинок) з метою вивчення даних епідеміо­логічного анамнезу. Це і ендемічні регіони по окремих інфекціях (ту­беркульоз, малярія), а також країни, де реєструються спалахи окремих інфекцій, що можуть набувати некерованого характеру.

Деталізація даних анамнезу - справа клопітка, особливу увагу приверта­ють підлітки, слід пам'ятати про можливість ви­користання ними наркотичних засобів, з'я­сувати особливості ймовірного статевого життя, що може сприяти росту захворювань, що супроводжуються лихоманкою.

Фізикальне дослідження. Звертаємо увагу на ступінь фізичного і психомоторного розвитку, його гармонійність; положення, поведінку; стан шкірних покривів та видимих слизових оболонок (колір, патологічні елементи, стан трофіки); екскурсію половин грудної клітки, участь допоміжної мускулатури в акті дихання; локальне збільшення лімфатичних вузлів; набряки; зміни з боку кіс­тково-суглобового апарату; локальну патологічну неврологічну симптоматику.

Пальпаторно: збільшені лімфатичні вузли та змінені їхні характеристики; болючість в суглобах (артралгії), зміна тканин навколо них (явища артриту), ревматичні та ревматоїдні вузлики (ревматична лихоманка, ревматоїдний артрит); болючість в проекції придаткових пазух носа, грудної клітки, козелка вушної раковини; «пульсуюче», виповнене велике тім'ячко (менінгіт); збільшених розмірів та бо­лючість печінки (гепатит); спленомегалію; пухлиноподібні утвори різноманітної локалізації.

Перкуторно ви­значаємо розширення меж серця (кардит), вкорочення локальне перкуторного звуку над легенями (пневмонія); позитивний симптом Пастернацького (сечокам'яна хвороба, нефрит); позитивні симптоми жовчного міхура (холецистит, жовчнокам’яна хвороба), що допомагають визначити синдром лихоманки в клініці окремих хвороб. Аускультація серця (ослаблені тони, поява шумів), легень (змінений тип дихання, поява дихальних шумів специфічного характеру).

Це ретельне фізикальне дослідження дозволяє виявити відхилення у статусі внутрішніх органів, які супроводжують лихоманку та визначає конкретний обсяг лаборатор­но-інструментальних обстежень.

Лабораторно - інструментальні дослідження

· Обсяг параклінічних методів дослідження включає обов'язкові та додат­кові, що визначаються специфікою клінічної картини лихоманки. Обов’язкові:

· загальний аналіз крові (гемоглобін, лейкоцитарна формула, ШОЕ);

· загальний аналіз сечі;

· бактеріологічне дослідження сечі, якщо є хоча б мінімальна нефрологічна симптоматика;

· бактеріологічне дослідження крові;

· дослідження калу на яйця гельмінтів трьохразове;

· гострофазові показники запалення (С - реактивний білок, серомукоїд, сіалові кислоти, антистрептолізин).

Додаткові методи лабораторно-інструментального обстеження визначаються характером скарг з одного боку та фізикальними даними з іншого:

· рентгенографія органів грудної клітки (при наявності кашлю, задишки, патологічних перкуторно-аускультативних симптомах; позитивній реакції Манту);

· бактеріологічне дослідження харкотиння;

· рентгенографія придаткових пазух носа (у випадку виявленої болючості; слизисто-гнійних виділень з носа; стійкого болю голови);

· постановка реакції Манту (при відсутності результатів планової; несприятливому епідоточенні; затяжному перебігу пневмонії; мікрополіаденії);

· ЕКГ, ExoКГ (при кардіологічній симптоматиці);

· Ультрасонографія органів черевної порожнини;

· біохімічне дослідження крові (загальний рівень протеїну та його фракції; розширена - в залежності від ситуації: гастроентерологічної, нефрологічної т. і.);

· комп'ютерна томографія (при підозрі на пухлину, абсцес, кисту внутрі­шніх органів);

· спеціальна лабораторна діагностика окремих інфекцій (черевний тиф, мононуклеоз, лихоманка Ky, бруцельоз, токсоплазмоз, цитомегаловірусна та герпетична інфекції, сифі­ліс);

· дослідження LE-клітин в крові (колагенози);

· проба Ваале-Роузе(ревматоїдний артрит);

· люмбальна пункціяіз клінічним, біохімічним та бактеріологічним дослідженням ліквору (некупований судомний синдром; позитивні менінгіальні знаки);

· визначення маркерів вірусних гепатитів;

· біопсія (лімфатичних вузлів, шкіри, печінки, кісткового мозку) в залеж­ності від клінічної ситуації, перебігу захворювання;)

· дослідження крові на антитіла до ВІЛ-інфекції.

· консультація вузьких спеціалістів (фтизіатра, ЛOPa, онколога, гематолога, кардіолога, інфекціоніста, алерголога, невролога), котра може суттєво деталізувати клінічну ситуацію та мотивувати перелік досліджень.