Етіопатогенез лихоманки

Пусковим механізмом у розвитку лихоманки є екзо- (бактеріальні, небактеріальні) та ендогенні (лейкоцитарні) пірогени.

За механізмом дії пірогени поділяються на первинні та вторинні. Первинніпірогени, проникаючи в організм, не викликають лихоманки, однак стимулюють синтез спеціальних білкових речовин – вто­ринних пірогенів. Останні, відповідно, діють на терморегуляцію і призводять до лихоманки. Вторинні (лімфоцитарні) пірогени представлені інтерлейкінами-1,6,8, альфа-інтерфероном, фактором некрозу пухлин-альфа.

Первинні пірогени потрапляють в макрофаги, стимулюють синтез вторинних. Ці медіатори стимулюють продукцію простагландину E₂ → збільшується концентрація АМФ в гіпоталамусі → зростає надходження кальцію в клітини → змінюється чутливість нейронів центру терморегуляції до холодових і теплових сигналів. Внаслідок чого, теплопродукція зростає, а тепловіддача зменшується за рахунок стимуляції судинного центру та звуження периферичних судин.

За етіологічним чинником лихоманку поділяють на інфекційнута неінфекційні. Інфекційна лихоманка викликана дією бактерій, віру­сів, патогенних грибів, найпростіших, рикетсій, мікоплазм, хламідій, окремі стимулюють екзогенні пірогени (дифтерійна паличка, стрептококи, дизентерійна та паратифозні палички, грам «-» бактерії), а інші – ендогенні (віруси, рикетсії, спірохети).

Лихоманка неінфекційного ґенезу виникає у випадках:

· ендокринопатій (гіпертиреоз, феохромоцитома);

· патології центральної нервової системи (крововиливи, пухлини, травми, набряк мозку, спадкові хвороби);

· рефлекторних (больовий синдром при сечо- чи жовчокам'яній хворобі, подразненні очеревини) впливів;

· психогенних чинників (неврози, психічні розлади, емоційні стани);

· резорбційних факторів (забій, опіки, некроз, гемоліз);

· впливу окремих медикаментів (атропін, адреналін, кофеїн, ефедрин, ан­тибіотики, гіперосмолярні розчини).

Має місце особливий вид лихоманки – лихоманка нез'ясованої етіології:

· температура тіла понад 38,3°С, мінімум 4 рази протягом 14 діб або лихоманка не менше ніж 3 тижні;

· причина лихоманки залишається нез'ясованою після ретельного обсте­ження.

В амбулаторних умовах та­кого хворого можна спостерігати та обстежувати протягом 2 тижнів (за умови не важкого стану пацієнта, відсутності ознак соматичної патології, і де­компенсації в разі наявного хронічного захворювання). Якщо протягом цього часу (без чи з використанням медикаментів) температура не нормалізувалась, то дитина повинна бути госпіталізована для більш поглибленого обстеження. В умовах стаціонару лихоманка нез'ясованого ґенезу, як робочий діагноз може за­лишатись не більше 1 тижня.