Поясніть порядок проведення й особливості організації роботи учнів при медіації

Медіація — це процедура вирішен­ня конфлікту. Вона здійснюється ней­тральною третьою стороною (медіато­ром), що допомагає двом учням у врегулюванні їхнього конфлікту.

Мета: активно беручи участь у по­шуку реальних рішень, учні визнача­ють проблеми, виробляють та підтвер­джують свої позиції, висловлюють власні точки зору, знаходять потенційно нові рішення і приходять до згоди. Все це — необхідні навички громадян.

Порядок проведення:

1. Проясніть складові методу і дайте відповідь на всі можливі питання.

2. Запропонуйте учням словничок для визначення термінів (медіатор, ін­тереси, позиції).

3. Виберіть конфлікт, що його учні спробують розв'язати. Це може бути історичний випадок, реальна сучасна ситуація або власний конфлікт. Для першої спроби посередництва вибе­ріть просту проблему, оскільки зав­дання полягає в тому, щоб учні вивчи­ли всі етапи. В міру набуття учнями дедалі більшого практичного досвіду вони можуть переходити до вирішен­ня більш складних або делікатних проблем.

4. Роздайте учням ролі. Це легко зробити, залишаючи їх на своїх міс­цях, розподіляючи за номерами 1,2,3. Троє сідають у невелике коло, при цьому 1 і 3 будуть сторонами, що спе­речаються, а номер 2 — посередником.

5. Вчитель надає можливість усім учням виступити в ролі посередника.

Етапи медіації:

1. Вступна частина: медіатор нама­гається допомогти учасникам супереч­ки розслабитися і пояснює їм основні правила розв'язання конфлікту: учас­ники повинні сидіти, є можливість попросити про перерву під час бесіди.

2. Виклад історії: кожна особа роз­повідає про те, що відбулося. Особа, що порушила проблему, зазвичай перша викладає свою версію історії. Переривати розповідь не дозволяєть­ся. Потім свою версію викладає інша сторона.

3. Визначення позицій та інтересів: медіатор намагається зрозуміти кожну сторону, що сперечається, вислухову­ючи їхню версію, узагальнюючи дум­ку кожної особи, задаючи питання. Іноді, щоб перевірити розуміння, по­середник просить сторони, що спере­чаються, задавати одне одному питан­ня й узагальнити точку зору один одного.

4. Визначення альтернативних рі­шень: сторони, що сперечаються, об­мірковують можливі варіанти вирі­шення проблеми. Медіатор складає список варіантів, а потім просить кож­ну сторону, що сперечається, вислови­ти свої думки щодо кожного з можли­вих рішень.

5. Зміна й обговорення рішень: у залежності від висловлених думок учасників суперечки посередник може допомогти їм змінити деякі можливі рішення і визначити більш прийнятне рішення, з яким сторони, що спереча­ються, можуть погодитися.

6. Досягнення згоди: медіатор до­помагає сторонам, що сперечаються, дійти згоди, прийнятної для них обох. Ця згода оформлюється письмово. Сторони, що сперечаються, також об­говорюють план дій на випадок, якщо досягнута ними угода не спрацює.

17. Поясніть порядок проведення й особливості організації роботи учнів при переговорах.

Переговори — це неофіційне обго­ворення проблеми двома особами, котрі знаходяться в конфлікті. Для то­го щоб обговорення було успішне, не­обхідно встановити певні правила.

Мета: найчастіше конфлікт почи­нається між двома особами. Важливо, щоб люди навчилися говорити про свої проблеми перед тим, як ті перетворять­ся у більш серйозні й спонукатимуть до необхідності звернутися до суду.

Порядок проведення:

1. Підготовка до переговорів: для то­го щоб переговори допомогли розв'яза­ти проблему, обидві сторони повинні:

а) з'явитися на обговорення та бути щиро зацікавлені у врегулюванні проблеми;

б) намагатися якомога чітко визна­чити проблему, що є причиною кон­флікту;

в) подумати про те, що є істинною причиною проблеми;

г) відокремити вимоги (позиції) від того, чого сторони дійсно хочуть (інте­реси);

д) намагатися поглянути на проб­лему очима сторонньої особи. Що хвилює іншу сторону конфлікту і які її почуття?

е) розібратися у своїх власних по­чуттях щодо проблеми, щоб зрозуміти реальні інтереси;

є) визначити два рішення, що мо­жуть виявитися ефективними для ви­рішення проблеми.

2. Переговори: щоб використати процес переговорів для вирішення проблеми, обидві сторони повинні:

а) спільно визначити реальну проб­лему (проблеми), що необхідно вирі­шити;

б) уважно вислухати точку зору ін­шої особи, не дозволяти гніву заважа­ти процесу слухання і вирішення проблеми;

в) разом продумати якомога більше варіантів можливих рішень проблеми. Спочатку не відмовлятися від жодно­го з них;

г) визначити три-чотири варіанти, що мають найкращі шанси для вирі­шення проблеми. Подумати про нас­лідки — як позитивні, так і негативні -кожного варіанту;

д) вибрати один варіант і спробува­ти застосувати його. Навести декілька практичних прикладів, щоб обидві сторони змогли побачити, як може спрацювати обраний варіант;

е) оформити угоду в письмовій формі. Вирішити, що робити, якщо угоду буде порушено.

3. Після переговорів: для того щоб процес переговорів допоміг вирішити проблему, обидві сторони повинні:

а) вирішити, що сказати іншим лю­дям про те, як проблема була вирішена;

б) якщо створюється враження, що угода не працює, ще раз обговорити проблему разом.