Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета — забезпечити розуміння уч­нями (учасниками) змісту їхньої ді­яльності, тобто того, чого вони повин­ні досягти в результаті уроку (заходу) і чого від них очікує вчитель, викладач. Часом буває доцільно залучити до виз­начення очікуваних результатів усіх учасників заняття або заходу (Приб­лизно 5% часу).

3. Надання необхідної інформації Мета — дати учням (учасникам) достатньо інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання до­машнього завдання. Для економії часу на уроці і для максимального ефекту уроку можна подавати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що в книзі для учня є інформація, дос­татня для виконання завдань: з нею оз­найомлюються до початку уроку. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу, особливо на практичні поради, якщо необхідно — прокоментувати терміни або організу­вати невеличке опитування. (Приб­лизно 10% часу заняття).

4. Інтерактивна вправа — центральна частина заняття (заходу (Займає близько 60% часу уроку) Мета — практичне освоєння мате­ріалу, досягнення поставлених цілей уроку. Послідовність проведення цьо­го елементу така:

¨ Інструктування — вчитель роз­повідає учасникам про цілі вправи, про правила, послідовність дій і кіль­кість часу на виконання завдань; запи­тує, чи все зрозуміло учасникам.

¨ Поділ на групи і/або розподіл ролей.

¨ Виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, по­мічник, ведучий дискусії, намагаю­чись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і навчання у співпраці один з одним.

¨ Презентація результатів вико­нання вправи.

5. Підбиття підсумків, оціню­вання результатів уроку Мета —рефлексія, усвідомлення то­го, що було зроблено на уроці (заході), чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане на уроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажа­но провадити у формі питань: що ново­го дізналися, яких навичок навчилися, наскільки це може бути корисно в жит­ті. Крім того, можна задати питання і з проведення самого уроку: що було най­більш вдале, що ще сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні (учасники) змогли сфор­мулювати відповіді на всі ці питання. Для підбиття результатів бажано лиша­ти до 20% часу уроку (заходу).

Основні інтерактивні методи та технології роботи на уроках. Робота в малих групах

Мета: робота в малих групах дозво­ляє учням набути навичок, що необ­хідні для спілкування та співпраці. Во­на стимулює роботу командою. Ідеї, що виробляються в групі, допомага­ють учасникам та учасницям бути ко­рисним одне одному. Висловлення ду­мок допомагає їм відчути їхні власні можливості та зміцнити їх.

Вчитель об'єднує учнів у малі гру­пи, розподіляє завдання між групами. Вони повинні за короткий час (як пра­вило, 3-Ю хв.) виконати це завдання та представити результати роботи сво­єї групи. Більшість завдань опрацьовується саме в малих групах або парах. Це по­яснюється тим, що учням краще вис­ловитися в невеличкій групі, й робота в малих групах дає можливість заоща­дити час уроку, бо зникає потреба вис­луховувати кожного у великій групі. Автори та тренери програми пропону­ють правила роботи в малих групах, які допоможуть організувати роботу в класі. Коли ви починаєте роботу з ма­лими групами:

1.Швидко об'єднайте учнів у малі групи (4 — 6 осіб).

2.Ознайомте їх з ролями, які вони можуть виконувати:

а) Спікер (керівник групи):	б) Секретар:	в) Спостерігач (тайм-кіпер):	г) Доповідач:
— зачитує завдання групи	— веде записи результатів роботи своєї групи	— стежить за часом	— чітко висловлює думку групи
— організовує порядок виконання	— записи веде коротко і розбірливо	— заохочує групу до роботи	— доповідає про результати роботи групи
— пропонує учасникам групи висловитися по черзі	— як член групи має бути готовий висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві
— заохочує групу до роботи
— підбиває підсумки роботи
— визначає доповідача

3. Дайте кожній групі конкретне завдання та інструкцію щодо організа­ції групової роботи:

A. Можна починати висловлювати­ся спочатку за бажанням, а потім по черзі.

B. Слід дотримуватися одного з правил активного слухання, коли хтось говорить, усі слухають і не пере­бивають. Намагатися обговорювати ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

C. Утримуватися від оцінок та образ учасників групи.

Д. Намагатися в групі прийти до спільної думки, хоча в деяких випадках в групі може бути особли­ва думка і вона має право на існування.

4. Дайте час на виконання групової робота. Під час групової роботи надай­те кожній з груп потрібну допомогу.

5. Запропонуйте групам представи­ти результати роботи.

6. Прокоментуйте роботу груп.

Приблизно таким чином ви може­те організовувати роботу в групах до того часу, коли вона стане звичною для учнів.

Робота в парах. Робота в парах є однією з форм роботи в малих гру­пах.

Порядок проведення:

* Вчитель задає учням питання для дискусії або гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених у ситуації, учням надається небагато часу для того, щоб продумати можливі відповіді або рішення самос­тійно.

* Об'єднайте учнів у пари, виз­начте, хто з пари почне висловлюва­тись, попросіть їх обговорити свої ідеї одне з одним. Краще одразу визначи­ти час на висловлення кожного з учас­ників пари і спільне обговорення. Це допомагає учням спочатку звикнути до чіткої організації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсу­су) щодо відповіді або рішення.

* Кожна пара обмінюється своїми ідеями та аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

11. Визначте основні компоненти та особливості аналізу уроку, розкрийте вимоги до самоаналіз уроку.

Рівень знань і навичок школярів, педагогічну майстерність учителя оцінюють в основному під час відвідування навчальних занять. На уроці, як у фокусі, концентрується вся діяльність педагога, його наукова підготовка, педагогічні навички, методичні вміння, здатність організувати самостійну роботу всіх школярів. Реальна цінність уроку — його результат; рівень засвоєння матеріалу учнями. Незважаючи на зовні ефектні прийоми вчителя, урок не можна назвати ефективним, якщо діти не засвоїли тему. На уроці діти мають засвоїти намічений обсяг знань, набути потрібних навичок та вмінь. Удома знання розширюються, поглиблюються, закріплюються, але здобувають їх в основному на уроці. Більш детальне спостереження за уроком має охоплювати:

1. Організаційний бік уроку: чи вчасно викладач приходить до класу, чи підготовлено посібники, обладнання, крейду, дошку, чи готові діти до уроку, санітарний стан класу, чергування і загальний порядок.

2. Зміст уроку: оцінюють глибину і науковість пояснень педагога, чи наявний зв'язок з дійсністю, чи використовує він матеріал уроку з виховною метою, чи вдається до додаткового матеріалу, останніх досягнень науки, чи цікаво веде пояснення, чи застосовує засоби наочності, креслення, схеми, моделі. Чи змістовні відповіді учнів, чи ґрунтовні їхні знання, рівень самостійності, культура мовлення, як викладач ставить оцінки.

3. Виховна роль уроку: Чи використовує вчитель зміст матеріалу з виховною метою, яка система вимог учителя. Чи прищеплено дітям любов до праці, самостійної роботи, чи дотримуються вони правил поведінки. Чи звертає вчитель увагу на поведінку школярів, їхнє ставлення до роботи, взаємодопомогу, принциповість, діловитість, дисципліну.

4. Методичний напрямок уроку: а) керівник звертає увагу на методи опитування, прийоми активізації групи під час опитування, на те, скільки часу йде на опитування, поглиблення знання під час опитування;

б) ретельне вивчення методів і прийомів роботи педагога під час пояснення: чи уважно його слухають, якими прийомами досягає викладач розвитку мислення учнів їхньої самостійності та індивідуальних здібностей, що робить учитель для того, щоб діти міцно засвоювали матеріал, які сучасні методи викладання використовує;

в) як застосовує наочні й технічні засоби навчання, як організовує досліди та практичні роботи;

г) способи закріплення знань, розв'язання задач, виконання самостійних робіт;

г) види домашніх завдань та їхня перевірка;

д) ведення робочих зошитів, записів, перевірка цих зошитів, вироблення вміння складати конспекти, робити креслення, схеми.

5. Особливості поведінки викладача: роль педагога як організатора і диригента, його культура, мовлення, такт, одяг, манери, звички, взаємини з учнями.

Таким чином, спостереження за уроком має всебічний, комплексний характер, охоплює всі компоненти навчальної роботи. Це лише перший етап контролю, другий — аналіз уроку, всебічне його вивчення, вироблення рекомендацій з удосконалення роботи вчителя. Урок не можна аналізувати абстрактно, орієнтуючись на якісь вічні, непорушні критерії або кон'юнктурні догми. Насамперед не слід шукати на кожнім уроці, застосування всіх без винятку засобів і методів роботи. Вимагати, щоби всі уроки були комбінованими, мали всі «елементи» — це значить схематизувати навчальний процес, спрощувати його.

Аналізуючи уроки, потрібно враховувати принаймні такі конкретні обставини:

а) особливості теми. Можуть бути уроки, де немає потреби застосовувати наочні посібники або технічні засоби, викликати до дошки, працювати з книжкою;

б) можливості школи, наявність кабінетів, технічних засобів, наочних посібників, потрібних книжок у бібліотеці, пришкільних ділянок. Аналізуючи урок, важливо звернути увагу на те, чи все використовував учитель, але водночас висувати реальні розумні вимоги;

в) склад даного класу, рівень розвитку та здібностей учнів (часто думка про урок складається на основі відповідей учнів, контрольних робіт, а рівень розвитку дітей, їхні здібності при цьому не враховані);

г) індивідуальність учителя, рівень підготовки, особливості характеру, стан здоров'я, попередні результати роботи.

Форми аналізу можуть бути найрізноманітнішими. Найбільш раціональною, на наш погляд, є така схема:

а) педагог розповідає про свій урок, про те, що йому вдалося, а що ні;

б) присутній аналізує позитивні сторони уроку;

в) після цього проводять аналіз негативних моментів;

г) пропонують способи усунення недоліків;

ґ) після аналізу уроку педагог знову виступає із заключним словом, а після цього в обговоренні уроку беруть участь усі присутні.

1. ОРІЄНТОВНА СХЕМА СТРУКТУРНОГО АНАЛІЗУ УРОКУ

Етапи уроку	Завдання етапу	Результати	Рекомендації
1 – організаційний	підготувати учнів до роботи на уроці	оперативність лід час оргхвилинки, повна готовність до роботи. Швидке включення у діловий ритм та зосередженість усіх учнів	систематичність проведення оргхвилинок, послідовність висування вимог, зібраність, стриманість, вимогливість самого вчителя
2 – перевірка д/з	встановити правильність та усвідомленість виконання д/з всіма учнями	вміння вчителя за 5—7 хв перевірити рівень знань у більшості учнів. Можливість у ході перевірки д/з скоригувати опорні поняття й ліквідувати виявлені прогалини	використання системи прийомів, які дають можливість перевірити виконання д/з у більшості учнів, оперативність учителя
3 – ґрунтовна перевірка знань	ґрунтовно перевірити знання окремих учнів. Стимулювати опитуваних і весь клас до оволодіння раціональними прийомами навчання і самоосвіти	перевірка обсягу й правильності знань, їхньої глибини, усвідомленості, уміння використовувати на практиці; рецензування відповідей учнів, спрямованих на виявлення позитивних і негативних сторін у знаннях, уміннях і навичках. Активна діяльність класу в ході перевірки знань окремих учнів	використання різних методів перевірки знань (фронтальна бесіда, тестова перевірка), постановка додаткових запитань на перевірку міцності знань, створення під час опитування нестандартних ситуацій (нехай звучить запитання «Чому?»)
4 – підготовка учнів до активного і свідомого засвоєння нового матеріалу	організувати й направляти до мети пізнавальну діяльність учнів	активна пізнавальна діяльність на наступному етапі	оцінка важливості для учнів нового матеріалу, вміння показати те, чого учні мають навчитися в ході уроку, вміння чітко та однозначно визначити образ. Мета уроку, записи в поурочному плані
5 – засвоєння нових знань	дати учням конкретне уявлення про новий матеріал, викласти основні завдання й допомогти зрозуміти тему. Первинне узагальнення й систематизація нових знань, освоєння способів навчання, шляхів і засобів, які привели до даного узагальнення. На основі здобутих знань розвивати в учнів відповідні вміння і навички	у разі використання методу евристичної бесіди, самостійної роботи учнів у поєднанні з бесідою, використання комп'ютерної техніки, показником ефективності засвоєння знань учнями є правильність відповідей, дій у процесі бесіди, активна.участь усього класу в підбитті підсумків робота, а також якість знань учнів на останніх етапах навчання	використання прийомів, які підвищують рівень розуміння найголовнішого в досліджуваному матеріалі, визначення особливих ознак; вичленовування в досліджуваному найістотніших характеристик і фіксація на них уваги учнів, запис у зошитах формулювань опорних пунктів плану, тез конспекту, використання прийомів мислення, самостійна робота з книжкою, використання наочності, аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизації; постановка перед учнями навчальної проблеми, створення проблемної ситуації; постановка евристичних-запитань, складання таблиць первинного узагальнення матеріалу, актуалізація особистого досвіду та опорних знань учнів, словникова робота
6 – перевірка розуміння учнями нового матеріалу	визначити рівень засвоєння учнями взаємозв'язку між фактами, змісту нових понять, усунути виявлені прогалини	основний критерій результативності — рівень розуміння нового матеріалу більшістю середніх і слабких учнів	використання запитань, які вимагають активної розумової діяльності учнів, створення нестандартних ситуацій, звертання вчителя до класу з пропозицією доповнити, уточнити, виправити, знайти інше рішення. Врахування додаткових запитань учнів під час з'ясування прогалин у знаннях
7 – закріплення нового матеріалу	закріпити знання і вміння, необхідні для самостійної роботи з новим матеріалом	уміння учнів співвідносити факти, вміння знаходити суттєві ознаки найголовніших понять, конкретизувати їх, активність учнів	оволодіння раціональними методами і прийомами контролю за знаннями, вміннями учнів
8 – інформація про д/з, інструктаж щодо його виконання	повідомити про д/з, пояснити методику його виконання і підбити підсумки уроку	правильне виконання д/з всіма учнями	давати д/з безпосередньо на уроці, вводити до складу д/з пізнавальні завдання, запитання; диференціювати підхід до добору матеріалу для д/з

2. ОРІЄНТОВНА СХЕМА КОМПЛЕКСНОГО АНАЛІЗУ УРОКУ:

— зовнішня готовність учителя та учнів;

— внутрішня, психологічна налаштованість учнів;

— організаційні дії вчителя (за потреби);-

— планування вчителем та оголошення учням навчального, виховного і розвивального завдань уроку;

— актуалізація знань і способів діяльності учнів;

— застосування вчителем методів проблемного навчання (пошуковий, дослідницький, проблемний виклад);

— використання проблемних методів у навчанні школярів;

— співвідношення діяльності вчителя і діяльності учнів;

— обсяг і характер самостійних робіт учнів та співвідношення репродуктивних і продуктивних самостійних робіт;

— врахування вчителем рівнів актуального розвитку учнів і зон найближчого їх розвитку;

— підходи до підвищення в учнів позитивної мотивації навчання;

— постановка вчителем проблемних запитань, створення проблемних ситуацій, показ їх вирішення;

— володіння вчителем способами створення проблемних ситуацій;

— дотримання правил постановки навчальної проблеми;

— використання підручника, співвідношення репродуктивної й частково пошукової роботи з ним;

— відповідність підібраної наочності вимогам проблемного навчання;

— формування спеціальних і загальних навчальних умінь учнів;

— наявність в учнів пізнавальних умінь: формулювання проблеми, висування та обґрунтування гіпотези, пошук способів доказу (або спростування) гіпотези, перевірка правильності її рішення;

— уміння учнів здійснювати логічні операції;

— розвиток пізнавальних здібностей учнів на кожному етапі уроку (про що це свідчить);

— труднощі, які виникли в учнів усього класу, в окремих школярів, їхні причини та як їх було усунено;

— відповідність вимог проблемно-розвивального навчання домашній роботі учнів. Які завдання було запропоновано (як продовження дослідження, розпочатого на уроці, розв'язання нового, нетипового завдання, на актуалізацію опорних знань і вмінь, на застосування знань і вмінь у новій ситуації, на самостійне теоретичне осмислення);

— врахування вчителем індивідуальних особливостей, здібностей і рівня підготовки учнів та запропоновані диференційовані завдання;

— що дав урок для розвитку волі, інтелекту, емоцій, пізнавальних інтересів, мовлення, пам'яті, самостійності мислення учнів;

— загальна результативність уроку.