Міжрегіональне і прикордонне співробітництво як інструменти реалізації регіональної економічної політики

Розвиток міжрегіонального і прикордонного співробітництва — світова тенденція, яка набуває розвитку під впливом інтеграцій­них процесів. Під міжрегіональним співробітництвом розуміють будь-які зв'язки, що встановлюються між регіонами різних дер­жав; прикордонне співробітництво передбачає співпрацю між те­риторіями, розташованими вздовж кордонів сусідніх держав. Ці форми співробітництва дають змогу поступово підвищити рівень соціально-економічного розвитку певних територій, у тому числі периферійних, розширити компетенцію місцевих влад у розвитку співробітництва з органами влади територій сусідніх країн. Таке співробітництво мобілізує потенціал окремих територій, дає змо­гу залучити їх до активної міжнародної співпраці. Відкриваються нові можливості для розвитку підприємництва, виробничої та со-

ціальної інфраструктури, подолання наслідків екологічної кризи, розвитку науково-культурних взаємозв'язків.

Міжрегіональна співпраця розглядається в усьому світі як за­сіб, спроможний зменшити соціально-економічні відмінності між найбільш розвинутими регіонами і відсталими, тобто скоротити міжрегіональні диспропорції.

Важливе значення в регіональному розвитку належить прикор­донному співробітництву. Прикордонним територіям властиві такі ознаки, як бар'єрність і контактність, завдяки чому створю­ються передумови для розвитку взаємовигідного співробітницт­ва. Міжрегіональне і прикордонне співробітництво націлено на вирішення конкретних соціально-економічних проблем кожної території. З розвитком ринкових відносин все більше прикордон­них територій залучається до різних форм міжнародної співпраці. Інтенсивність цього співробітництва залежить від рівня економіч­ного розвитку території, розгалуженості її транспортної системи, наявності конкурентних переваг у міжнародному поділі праці та багатьох інших чинників. Але за будь-яких соціально-еконо­мічних умов розвиток прикордонного співробітництва надає но­вого імпульсу розвитку цих територій, сприяє залученню інозем­них інвестицій та створенню транспортних коридорів.

У країнах Західної Європи процес інтегрування національних економічних систем вперше розпочався з середини XX ст., запо­чаткувавши утворення так званої «Європи регіонів». Вищою фор­мою прикордонного співробітництва стали єврорегіони, які забез­печують співробітництво кількох держав на рівні органів місце­вого самоврядування. Єврорегіони являють собою форму транс­кордонного співробітництва між територіальними громадами або місцевими органами влади регіонів, які мають спільний кордон. Взагалі основний принцип транскордонного співробітництва по­лягає в тому, щоб розвивати зв'язки і договірні відносини в при­кордонних територіях з метою пошуку прийнятних рішень іден­тичних проблем.

Єврорегіони створюються для реалізації певних заходів у різ­них сферах життєдіяльності населення відповідно до норм між­народного права і національних законодавств. Головна мета їх створення — вирішення спільних проблем в інтересах населення країн, що співпрацюють. Конкретними формами такого співробіт­ництва виступають проекти, спрямовані на вирішення проблем зайнятості населення, економічної та екологічної безпеки, розвит­ку інфраструктури тощо. Формування єврорегіонів здійснюється на добровільній основі.

Основною передумовою успішного створення і функціону­вання єврорегіонів є спільність інтересів зацікавлених сторін. Ці інтереси стосуються торгово-економічної сфери, розвитку туриз­му, вирішення екологічних та природоохоронних проблем, роз­витку спільних комунікацій. При цьому враховується місце краї­ни у міжнародному поділі праці та її національні інтереси. Як правило, єврорегіони охоплюють території країн, що мають спіль­не історичне минуле або раніше входили до складу однієї держа­ви. Тому це переважно багатонаціональні території. Єврорегіони не є наддержавними утвореннями; керівні органи єврорегіону вико­нують координаційні функції і не мають владних повноважень.

Єврорегіони — це відносно молода форма міждержавного спів­робітництва. Проте вона широко використовується в усіх країнах світу. У Західній і Центральній Європі створено понад 90 євро­регіонів. Зокрема, прикордонні території Польщі ввійшли до складу дев'яти єврорегіонів, створених за участю Німеччини, Чехії, Сло­ваччини, Угорщини, України, Білорусі та Литви; прикордонні те­риторії Німеччини — до складу близько десяти єврорегіонів за участю Франції, Бельгії, Нідерландів, Данії, Швейцарії, Австрії,

Чехії та Польщі.

Україна як суверенна держава залучена до багатостороннього транскордонного співробітництва. Однак правові документи, які регламентують цю сферу, на жаль, мають фрагментарний харак­тер і не підпорядковані концепції регіонального розвитку. В ці­лому розвиток прикордонного співробітництва ґрунтується на Законах України «Про місцеве самоврядування», «Про місцеві державні адміністрації», «Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Житомирській області» та ін.; Указах Президента України «Про заходи щодо розвитку економічного співробітництва областей України з су­міжними прикордонними областями Російської Федерації», «Про заходи щодо розвитку економічного співробітництва областей України з суміжними областями Республіки Білорусь і адмініст­ративно-територіальними одиницями Республіки Молдова», а та­кож указах про створення спеціального режиму інвестиційної діяль­ності на територіях пріоритетного розвитку в Волинській, Жито­мирській, Чернігівській областях. Крім цього, існують міждержав­ні та міжурядові угоди між Україною та країнами, з якими вона має спільні кордони. Особливе значення для розвитку цієї форми співробітництва має Європейська рамкова конвенція про транс­кордонне співробітництво між територіальними общинами або вла­дою та Додатковий протокол до неї.

Шість областей України — Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька, Волинська, Одеська — входять до складу трьох єврорегіонів. У цьому плані найбільш успішними є єврорегіони «Карпати» та «Буг». До складу міжнародної асоціації «Карпатський регіон», створеної у 1993 p., увійшли 5 областей Угорщини, 3 воєводства Польщі, 6 районів Словаччини та Закар­патська, Івано-Франківська, Чернівецька, Львівська області. Від­повідно до статусу асоціації «Карпатський єврорегіон» вона ви­значає лише форми співробітництва у господарській сфері, в галузі освіти, охорони навколишнього середовища. Головна мета створення такої асоціації полягає у координації спільної економіч­ної діяльності сусідніх територій.

У 1995 р. було створено єврорегіон «Буг» з метою викорис­тання переваг географічного розташування території, прискоре­ного соціально-економічного розвитку регіону, охорони навколи­шнього середовища. Серед екологічних проектів найбільше зна­чення має проект «Чистий Буг». На основі вигідного геополітич-ного розташування в регіоні здійснюється розвиток експортно орієнтованих виробництв, створюються міжнародні господарські об'єкти, транзитні транспортні коридори, забезпечується комплекс­не використання природних ресурсів. Функціонування єврорегі­онів забезпечує не тільки позитивний економічний ефект, а й сприяє міжнародній стабільності в регіоні. У 1998 р. Одеська обла­сть увійшла до єврорегіону «Нижній Дунай». Триває робота з формування екоєврорегіону «Верхній Прут» за участю Чернівець­кої області з боку України та повітів Румунії і Молдови.

Єврорегіони визнані у світі однією з найефективніших форм транскордонного співробітництва. Прикордонні регіони України мають бути залучені до інтеграційних процесів, що охоплюють сьогодні весь світ. Найбільш актуальним це питання є для захід­них територій України, де необхідно інтенсивно розвивати соціаль­ну інфраструктуру в малих містах і селах, знижувати територіальні диспропорції в розміщенні продуктивних сил, розвивати рекреа­ційний комплекс та туристичну базу.

На перспективу для активізації розвитку прикордонних регіо­нів та інтенсифікації зовнішньоекономічних зв'язків передбача­ються такі заходи: розроблення державної цільової програми створення спеціальних економічних зон як одного з напрямів структурної перебудови економіки країни, раціонального розмі­щення продуктивних сил та забезпечення продуктивної зайнятос­ті населення; спрощення процедури прикордонного, митного, міг­раційного та інших видів контролю для громадян, які постійно

проживають на територіях прикордонних областей; врегулюван­ня міграційних процесів і проблем зайнятості населення в прикор­донних областях; сприяння прикордонній торгівлі та спільній під­приємницькій діяльності; спрощення митного оформлення екс­портно-імпортних операцій між суб'єктами зовнішньоекономіч­ної діяльності, розташованими на територіях прикордонних облас­тей; укладання міждержавних угод і створення відповідних струк­тур управління; створення єдиного інформаційного простору при­кордонних областей.