Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил

Розміщення продуктивних сил регіону здійснюється на науко­вих засадах, які передбачають виконання великого обсягу науко­во-дослідних робіт, що охоплюють аналітичну, прогностичну, концептуальну та прикладну складові. На етапі аналізу оцінюють раціональність розміщення продуктивних сил, виявляють струк-

турні деформації, галузеві і територіальні диспропорції. Особли­ва увага приділяється аналізу показників соціально-економічного розвитку території з метою виявлення невикористаних можливо­стей економічного зростання на основі змін у розміщенні проду­ктивних сил. Об'єктом дослідження і оцінки є: природно-ресур­сний потенціал території; рівень соціально-економічного розвитку території; основні територіально-галузеві пропорції; стан міжга­лузевих комплексів; міжрегіональні та зовнішньоекономічні зв'яз­ки; фінансовий стан території. Аналітична інформація є необхід­ною для виявлення депресивних територій, зон екологічної чи соціальної напруги, що має бути враховано під час розроблення стратегічних напрямів державної регіональної економічної полі­тики. Крім того, ця інформація може бути використана для мар­кетингових цілей під час вирішення питань щодо вкладання інве­стицій у нові регіональні проекти.

Аналітична інформація дає змогу виявити резерви зростання комплексності регіонального розвитку, його стійкості в ринкових умовах господарювання, виходячи з необхідності раціонального використання природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Важливе значення має регіональний аналіз соціальних процесів, зокрема: дослідження обсягів і причин міграційних по­токів; оцінка використання робочої сили в розрізі основних галу­зей господарства; виявлення специфічних особливостей безробіт­тя в регіоні; оцінка якості життя населення. Необхідно критично оцінити місце регіону в територіальному поділі праці, досягну­тий рівень соціально-економічного розвитку з позицій національ­них інтересів, визначити раціональні співвідношення між вироб­ництвом і споживанням основних видів продукції, оцінити забез­печеність регіону потужностями будівельної та виробничої інф­раструктури. Для здійснення такого аналізу розробляється спе­ціальна система індикаторів, кількісні і якісні шкали для вимірю­вання обраних показників.

Результати аналітичних досліджень мають бути зіставлені з потребами перспективного розвитку. При цьому важливо враху­вати специфіку регіону — багатонаціональний склад населення, наявність вільних економічних зон, прикордонне розташування, високу питому вагу підприємств військово-промислового ком­плексу, наявність унікальних природних ресурсів тощо.

Під час проведення аналітичних досліджень важливо з'ясу­вати, наскільки освоєна ця територія в господарському плані, чи має вона потенціал для розміщення нових об'єктів і яких саме га­лузей. Одержана інформація є основою для визначення оптимальної

територіальної структури господарського комплексу, обмежень що­до використання природних ресурсів, а також оцінки відповід­ності спеціалізації території і рівня її розвитку ресурсному потен­ціалові. Окремо визначають території, на яких розміщення пев­них об'єктів чи виробництв не бажано або просто не можливо че­рез їх небезпечність. У першу чергу це стосується територій з ви­сокою густотою населення.

Важливо дослідити і визначити шляхи вирішення проблем, по­в'язаних з оптимальним розміщенням підприємств різних галузей господарства, формуванням територіально-виробничих комплексів.

Особлива увага приділяється проблемам місцевого економіч­ного розвитку, зокрема, ефективному використанню потенціалу місцевих трудових, організаційних та фінансових ресурсів. Необ­хідно визначити напрями активізації діяльності місцевих органів щодо створення нових робочих місць та пожвавлення економіч­ної діяльності на основі розміщення нових об'єктів, формування нових ринків збуту продукції місцевого виробництва, розвитку виробничої і соціальної інфраструктури. Піднесення місцевого економічного розвитку — це одне з важливих завдань, яке вирі­шує регіональна економічна політика.

Поряд з цим розробляється система прогнозів для обґрунту­вання перспектив розвитку продуктивних сил регіонів з визна­ченням найбільш прийнятного варіанта. Законом України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» передбачається розроблення прог­нозів і програм на національному рівні, на рівні автономної рес­публіки, областей, районів, міст. Перевага надається методам ак­тивного прогнозування, яке не обмежується екстраполяцією існую­чих тенденцій на перспективу. Виявлені проблеми та можливі шля­хи їх вирішення значною мірою залежать від наявних фінансових ресурсів регіону.

Важливе місце в науковому забезпеченні розміщення продук­тивних сил належить розробленню концептуальних положень, які по суті визначають стратегічні напрями регіонального розвитку на перспективу. Стратегічне планування розміщення продуктив­них сил здійснюється в багатьох країнах світу, великий досвід у цій сфері нагромаджено у США і Великобританії у зв'язку з по­явою територій, які опинилися у надзвичайно важкому економіч­ному становищі.

У системі наукового забезпечення розміщення продуктивних сил особливу роль відіграють прикладні розробки, зокрема, тери­торіальні схеми розвитку та розміщення продуктивних сил, цільові

комплексні соціально-економічні програми. На основі терито­ріальних і галузевих схем розробляють генеральну схему розміще­ння продуктивних сил країни. У цілому територіальні схеми ши­роко використовують і на низовому рівні управління для вирі­шення перспективних завдань, пов'язаних з будівництвом нових виробничих об'єктів, розміщенням соціальної і виробничої інф­раструктури. Велике прикладне значення мають розробки район­ного планування, які здійснюються в селах, містах, районах окре­мих міст. їх головне призначення — досягнення комплексного і раціонального розміщення об'єктів виробничого і невиробничого призначення з метою загального покращання умов життєдіяль­ності населення цієї території. Особливо важливе значення ра­йонне планування має для санаторно-курортних зон, сільських адмі­ністративних районів, приміських зон великих міст.