Гарантійні виплати і доплати

Гарантійні виплати — це суми, що зберігають працівникові заробітну плату (повністю або частково) за час, коли він з поваж­них причин, передбачених законом, звільняється від виконання трудових обов'язків і за ним зберігається місце роботи.

Гарантійні доплати — це суми, які виплачуються понад за­робітну плату працівникові при скороченні робочого часу або пе­реведенні на іншу роботу у встановлених законом випадках. Ці виплати не є заробітною платою, але тісно з нею пов'язані: 1) здій­снюються з фонду оплати праці; 2) розмір їх, як правило, порів­нюється з тими самими показниками, що і заробітна плата.

До основних гарантійних виплат належать:

1) виплати працівникам за час виконання державних або гро­мадських обов'язків (ст. 119 КЗпП);

2) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП);

3) виплати при службових відрядженнях (ст. 121 КЗпП, поста­нова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 p. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (із змінами і доповненнями);

4) виплати за час підвищення кваліфікації з відривом від ви­робництва (ст. 122 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. № 695 "Про гарантії і компенсації для пра­цівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підго­товки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва");

5) виплати за час перебування в медичному закладі на обсте­женні (ст. 123 КЗпП);

6) виплати донорам (ст. 124 КЗпП, ст. 9 Закону України від 23 червня 1995 р. "Про донорство крові та її компонентів");

7) виплати працівникам — авторам винаходів, корисних мо­делей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій (ст. 126 КЗпП);

8) виплати за участь у колективних переговорах і підготовці проекту колективного договору або угоди (ст. 12 Закону Украї­ни "Про колективні договори і угоди");

9) виплати незалежним посередникам, членам примирних ко­місій і трудових арбітражів під час роботи в примирних орга­нах, тобто за участь у вирішенні колективного трудового спору (ст. 14 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)").

Гарантійні доплати виплачуються працівникові у разі зни­ження заробітку. До основних видів гарантійних доплат нале­жать:

1)доплати неповнолітнім працівникам (ст. 194 КЗпП);

2)доплати при переведенні працівника на іншу роботу і перемі­щенні (при переведенні на іншу нижчеоплачувану роботу і пере­міщенні — ст. 114 КЗпП, при переведенні на легшу роботу вагіт­них жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років, — ст. 178 КЗпП) та в інших випадках.

Компенсаційні виплати — це суми, які виплачуються праців­никам понад оплату за працю для компенсації витрат, пов'яза­них з виконанням ними своїх трудових обов'язків, а також витрат у зв'язку з переїздом при прийнятті на роботу в іншу міс­цевість. До основних видів компенсаційних виплат належать такі:

1) виплати при переїзді на роботу в іншу місцевість (ст. 120 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. № 255 "Про гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість");

2) витрати на відрядження при направленні в службове відря­дження (ст. 121 КЗпП, постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон");

3) компенсація за зношування інструментів, що належать пра­цівникам (ст. 125 КЗпП);

4) виплати при призові на військову службу або проходженні військових зборів (статті 21, 29 Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу");

5) виплати при направленні для підвищення кваліфікації, підго­товки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва (постанова Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. №695 "Про гаранти і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідго­товки, навчання іншим професіям з відривом від виробництва");

6) компенсація витрат за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок;

7) компенсація окремим категоріям працівників бюджетних установ і організацій витрат на проїзд у пасажирському транс­порті у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків та ін.