Кількість розрахованих страв і виробів, помножена на середньогрупові ціни, являє собою товарооборот по продукції власного виробництва

Товарооборот покупних товарів планують з урахуванням типів підприємств, специфічних умов роботи, досягнутого рівня реалізації. Після розрахунку товарообороту по складу визначається загальний план товарообороту.

Важливою вихідною передумовою щодо обґрунтування плану роздрібного товарообороту є дані про об’єм купівельних фондів населення і місткість ринку.

Місткість ринку предметів споживання визначає можливий обсяг реалізації продовольчих і непродовольчих товарів з урахуванням повного охоплення купівельних фондів населення області, держави, включаючи реалізацію товарів організаціям і приїжджому населенню, що прибуло з інших районів, держав.

М_р = КФ + ППП + З _(орган) ,

де Мр - місткість ринку;

КФ – купівельні фонди населення;

ППП – попит приїжджого покупця;

З (орган.) – закупівлі товарів організаціями, підприємствами.

Велику частину платоспроможного попиту складають гроші на купівлю товарів, що називаються купівельними фондами.

Обсяг платоспроможного попиту – це сума грошей, що покупці (тобто населення й організації, підприємства, установи) готові обміняти на товари і платні послуги. Від обсягу платоспроможного попиту залежить місткість ринку, тобто здатність покупців придбати визначений обсяг товарів на підприємствах роздрібної торгівлі і ресторанного господарства.

Купівельні фонди визначаються як різниця між доходами населення і нетоварних витрат.

КФ = Д – НВ,

де КФ – купівельні фонди;

Д – доходи населення;

НВ – нетоварні витрати.

Купівельні фонди населення є основою для визначення об’єму плану товарообороту підприємств харчування. Загальний обсяг, а також структура платоспроможного попиту визначаються на основі балансу грошових доходів і витрат населення. Баланс показує розмір і джерела грошових доходів, а також структуру витрат коштів населення.

Основна мета балансу-установити співвідношення між обсягом продажу і грошових доходів населення. Доходи населення – це оплата праці; надходження від підприємницької діяльності та від продажу продуктів сільського господарства; пенсії, допомога, стипендії, доходи від продажу валюти та інші.

Витратна частина доходу населення – це: покупка товарів і сплата послуг; обов’язкові платежі і добровільні внески; приріст заощаджень у внесках і купівля цінних паперів;купівля валюти; інші витрати.

Переважна сума витрат – товарна. Нетоварні витрати – це різноманітні послуги населенню: квартирна плата, комунальні платежі, побутові послуги, витрати на послуги транспорту, зв’язку тощо.

Приклад 7. Загальна сума доходу населення області 8240 млн.грн, нетоварні

витрати 1325,8 млн.грн, попит приїжджого покупця 75,8 млн.грн,

закупівля товарів організаціями, підприємствами 41,2 млн.грн.

Визначити купівельні фонди населення області і місткість ринку.

Розрахуємо купівельні фонди населення області:

КФ = 8240 – 1325,8 = 6914,2 млн.грн.

Визначаємо місткість ринку

Мр = 6914,2 + 75,8 + 41,2 = 7031,2 млн.грн.

Питання для закріплення матеріалу

1. Функції ресторанного господарства.

2. Роль ресторанного господарства на споживчому ринку.

3. Характеристика інновації та інноваційної діяльності підприємства.

4. Сучасні інноваційні нововведення у ресторанному господарстві.

5. Сутність роздрібного товарообороту, склад.

6. Поняття продукції власного виробництва.

7. Покупні товари і їхнє значення для виконання роздрібного товарообороту.

8. Зміст виробничої програми.

9. Визначення потужності підприємств харчування і його пропускної спроможності.

10. Роль економічного аналізу в обґрунтуванні планів.

11. Методика аналізу виробничої програми і товарообороту підприємств харчування.

12. Методика аналізу впливу факторів на розвиток товарообороту і випуску власної продукції.

13. Поняття порівняльного й оперативного аналізу.

14. Планування виробничої програми і товарообороту.

15. Сутність ємкості ринку та купівельних фондів населення.

Завдання для практичних занять