Монтаж збірних залізобетонних стін у траншеях

Загальна технологія робіт при влаштуванні заглиблених споруд способом «стіна в ґрунті» зі збірних елементів (панелей) заводського виготовлення в основному така ж, як і при зведенні цим способом монолітних стін, тобто спочатку влаштовують кріплення верхніх крайок траншеї, а потім розробляють траншеї під глинистою суспензією. Далі замість установки арматури і бетонування стін їх монтують з готових залізобетонних панелей, після чого порожнину між збірною стіною й стінами траншеї заповнюють глиноцементним розчином і яким-небудь сипучим матеріалом (гравієм, гравіймасою та ін.). Потім по арматурних випусках зі стінових панелей влаштовують верхній монолітний пояс, розробляють і видаляють ґрунт усередині споруди з влаштуванням кріплень стиків збірних елементів й їхнім замонолічуванням, бетонують днище й зводять внутрішні конструкції споруди.

Технологія за способом «збірна стіна в ґрунті» (рис. 1.11), передбачає наступний порядок робіт. У відкритій і заповненій глинистою суспензією траншеї за допомогою кондукторів монтують збірні стінові панелі, які з'єднують між собою за допомогою вертикальних стиків. Панелі у проектному положенні закріплюють спочатку внизу, укладаючи на дно траншеї в пазухи між її стінками й панелями однометровий шар пісного бетону або щебеню, а вгорі - приварюючи арматурні випуски панелей до петель коміра траншеї. Вище шару бетону пазухи із зовнішньої сторони споруди заповнюють пісним цементно-глинистим розчином, а з внутрішньої - легкорозробним матеріалом (піском, щебенем, гравієм або їхньою сумішшю). По закінченні монтажу всіх панелей і закладення пазух по периметру збірної стіни споруди бетонують монолітну обв'язувальну балку, сполучену з вертикальними випусками арматури з панелей. Стики між панелями стін зашпаровують після закінчення твердіння бетону обв'язувальної балки, причому з внутрішньої сторони споруди - в міру розробки і видалення ґрунту.

Технологія забезпечує високу якість монтажу збірних елементів і закладення вертикальних стиків, тому що замонолічування стиків виконують насухо і їхню якість контролюють. Перед виконанням основних робіт, тобто риттям траншеї, монтажем панелей і замонолічуванням стиків улаштовують верхнє кріплення траншеї - комір з Г-подібних або вертикальних плоских плит. Комір може бути тимчасовим і розбиратися після монтажу панелей або може бути залишений як конструктивний елемент споруд. Товщину коміра траншеї приймають рівної 200...300 мм, а глибину облицьованої траншеї - 800... 1200 мм. Відстань між вертикальними стінками коміра приймають на 100...150 мм більше ширини робочого органу землерийної машини.

Для монтажу колодязів способом «збірна стіна в ґрунті» застосовують стінові панелі висотою 10...15 м із влаштуванням вертикальних стиків. Залізобетонну панель у траншею, обрамлену коміром, опускають, як правило, стріловим краном на гусеничному або пневмоколісному ходу, розташованим за межами призми обвалення траншеї, навпроти раніше змонтованих панелей. Монтаж збірних елементів можна починати при наявності готової траншеї довжиною 6 м; його слід робити з інтенсивністю, що відповідає швидкості розробки траншеї.

Рис. 1.11 – Технологічна схема влаштування збірних стін заглиблених споруд, що зводяться способом «стіна в ґрунті»:

1 – бульдозер-екскаватор на зворотному засипанні пазух; 2 – кран для подачі бетону нижнього защемлення; 3 – монтажний кран; 4 – монтажний шаблон – двотавр; 5 – стінова панель; 6 – направляючий кондуктор; 7 – траншея, заповнена глинистим розчином;

8 – штанговий екскаватор для розробки траншеї; 9 – облицювання піонерної траншеї;

10 – зворотне засипання (забутовка) пазух підземної частини; 11 – бетон нижнього защемлення; 12 – здвоєна бетонолітна труба; 13 – ківш екскаватора

Перед початком монтажу на горизонтальних плитах облицювання коміра піонерної траншеї фарбою наносять осі стінових панелей. Такі ж риски наносять і на панелі.

Перед установкою збірних елементів заміряють глибину траншеї. Необхідність влаштування жорсткої постелі під монтованим елементом обумовлює потребу розробки траншеї на 200...250 мм глибше проектної відмітки для підсипання її дна щебенем або гравієм. При глибинах траншеї до 12 м глибини заміряють футштоком, а понад 12 м - лотом. Звичайно під кожну панель глибини заміряють не менше ніж у трьох точках: по краях панелі й у центрі.

Монтаж панелей ведуть безвивірочним способом за допомогою напрямних (кондукторів, шаблонів). Причому при монтажі першої панелі ретельно вивіряють її положення як у плані, так і за висотою й застосовують спеціальний кондуктор, що складається з напрямного стояка й опорної рами. Напрямний стояк довжиною 0,7Н (де Н - глибина траншеї) П-подібного перерізу, із внутрішньої сторони якого розміщується плоска притискна пружина. Для точної установки в траншею першого збірного елемента досить установити у відповідне положення напрямляючий кондуктор. Наступні панелі монтують без кондуктора, тому що кожна панель у передньому торці має напрямну - знімну з двотавра або незнімну (закладну) з кутка, а на задньому торці панель має лапки (фіксатори), які при монтажі охоплюють напрямну на раніше встановленій панелі. Фіксатори виконують з кутків довжиною 150...200 мм.

Застосування інвентарних знімних напрямних вигідне, тому що скорочує витрату металу. Такі напрямні роблять із двотавра або рейки, які вводять у лапки фіксаторів, наявних як на передньому, так і на задньому торці кожної панелі. Форма фіксаторів повинна відповідати формі напрямних. Їх приварюють на торцях панелей до закладних деталей на відстані 10 см від верху й низу її. Напрямні повинні вільно вводитися зверху в лапки фіксаторів і доходити до упору.

Панелі зі знімними напрямними монтують у такий спосіб: у фіксатори переднього торця панелі, підготовленої до монтажу й лежачої в горизонтальному положенні в зоні монтажного крана, заводять і закріплюють шаблон (напрямну). Після цього панель разом із установленим шаблоном піднімають краном у вертикальне положення й вводять фіксатори протилежного від шаблону торця панелі в зачеплення зі знімним шаблоном раніше встановленої панелі. Як тільки таке зачеплення забезпечене, панель строго вертикально опускають у траншею доти, поки верхні фіксатори не ввійдуть у зачеплення із шаблоном.

Після установки панелі і її тимчасового закріплення знімний шаблон, розташований між двома панелями, краном витягають із порожнини стику для заведення в черговий монтований елемент. Щоб забезпечити безперебійність монтажу панелей, необхідно мати не менше двох шаблонів. У такий же спосіб ведуть монтаж панелей зі стаціонарними (незнімними) напрямними. Положення верху панелей, які опускають у траншею, постійно вивіряють. При цьому якщо верх опущеної панелі виявився нижче відмітку інших, то її краном піднімають, підсипають щебеню, після чого панель знову опускають. Якщо при цьому виявиться, що верх панелі став вище проектної відмітки, то її краном піднімають, а потім опускають униз, внаслідок чого щебінь утрамбовується й панель займає проектне положення.

Тимчасове закріплення змонтованих панелей виконують у два етапи. На першому закріплюють панелі поверху й знизу, а на другому - по всій висоті. Панелі вгорі кріплять приварюванням випусків їхніх арматур (не менше чотирьох стрижнів) до коміра траншеї. Нижній кінець панелі закріплюють укладанням шару бетону висотою не менше 1 м у розпір в обидві пазухи між панелями й стінками траншеї. Для закріплення панелей знизу іноді застосовують засипання пазух щебенем.

Шар бетону для тимчасового закріплення панелей знизу укладають спеціальною установкою, що складається зі спарених бетонолітних труб із загальним бункером. Діаметр цих труб 200...250 мм, а довжина на 50...100 мм менше глибини траншеї. Для бетонування застосовують гідротехнічний бетон класу В25 з осіданням конуса 12...16 см.

Після монтажу стінових панелей і засипання пазух між ними й стінами траншеї по всьому периметру споруди верх всіх стінових панелей остаточно закріплюють монолітною залізобетонною обв'язувальною балкою, вводячи в неї верхні арматурні випуски з панелей. Після набору цією балкою необхідної міцності починають розробку ґрунту всередині споруди зверху вниз ярусами 1...1,5 м.

Закладення стиків. Стики замонолічують поярусно зверху вниз в міру їхнього оголення в результаті розробки ґрунту усередині споруди.

Перед закладенням стики очищають від матеріалу засипання пазух,
протирають сталевими щітками й промивають водою зі шланга
під напором. Стики зашпаровують методом пневмонабризку, шприцбетонування або торкретування.

Після повного видалення ґрунту зі споруди й замонолічування стиків на всю висоту влаштовують бетонну підготовку, гідроізоляцію й днище заглибленої споруди.