Зведення конструкцій станцій і влаштування гідроізоляції

До початку влаштування оброблення станцій (збірне, монолітне, збірно-монолітне) виконують бетонну підготовку товщиною 100...150 мм по вирівняному й ущільненому щебенем дну котловану. Поверх підготовки влаштовують цементно-піщану стяжку товщиною 20...30 мм, по якій виконують гідроізоляційне покриття. Гідроізоляцію захищають від можливих пошкоджень цементно-піщаною стяжкою.

Монтаж конструкцій колонних станцій. Послідовність робіт з монтажу конструкцій зі збірних залізобетонних елементів показана на рис.1.16. Монтаж збірного оброблення станцій здійснюють знизу вгору за допомогою козлового крана «з колес». Тим же краном й одночасно з обробленням збирають внутрішні конструкції станції. Роботи ведуть ділянками довжиною до 20 м.

Спочатку на підготовлену основу встановлюють фундаментні (башмаки під колони) і лоткові блоки. Потім знімають нижній ряд розстрілів у межах фронту робіт і ведуть монтаж стінових блоків. Блоки омонолічують між собою, зварюючи арматурні випуски й укладаючи бетонну суміш у стики.

Всі ці збірні конструкції встановлюють на шар цементно-піщаного розчину.

Після набору бетоном омонолічення необхідної міцності монтують колони й внутрішньостанційні конструкції, укладають ригелі й плити перекриття. Розстріли знімають у міру зведення станції. Стінові блоки, колони й прогони утримують краном до закінчення зварювання закладних деталей. При збиранні конструкцій використовують монтажні візки, що пересуваються по лотковій плиті й призначені для вивірки положення елементів оброблення і для з'єднання їх між собою зварюванням закладних деталей.

У період монтажу всі елементи надійно закріплюють. Положення їх фіксують за допомогою геодезичних інструментів за висотою й у плані від реперів і розбивочних осей. Після перевірки положення елементів конструкції всі шви між ними заливають цементно-піщаним розчином марки не нижче М100 або заповнюють спеціальним безусадочним розчином за допомогою

Рис.1.16 – Схема зведення станції зі збірного залізобетону в котловані з пальовим кріпленням:

I – підготовка основи; II – укладання лоткових блоків, башмаків під колони й установка стінових блоків; III – установка колон й елементів платформи; IV – установка прогонів;

V – укладання плит перекриття; VI – зворотне засипання за стіни; VII – влаштування гідроізоляції перекриття; VIII – зворотне засипання конструкції; 1 – фундаментний блок;

2 – стіновий блок; 3 – колона; 4 – розстріл; 5 – ригель; 6 – козлової кран; 7 – трейлер;

8 – плити перекриття; 9 – коток; 10 – візок для монтажу стінових блоків; 11 – візок для зварювальних робіт; 12 – лотковий блок; 13 – огородження котловану; 14 – засипання місцевим ґрунтом; 15 – засипання піском; 16 – бульдозер

спеціального механізму. Для забезпечення стабільності конструкції станції до її засипання ґрунтом установлюють тимчасові зв'язки з металевих труб і стяжок.

Бетонування оброблення односклепінних станцій. Оброблення станцій здійснюють у три прийоми: спочатку бетонують лоткову плиту по підготовленій основі, потім стіни й на завершення – склепіння перекриття. Опорні частини стін бетонують одночасно з лотковою плитою. Роботи організують у такій послідовності (рис.1.17).

На підготовлену основу, що включає гідроізоляцію, укладають армокаркаси й бетонують лоткову плиту й опорні частини стін (етап I). Після цього приступають до зведення стін станції (етап II). Стіни зводять із використанням самохідної опалубки. Опалубка являє собою пересувну платформу, на якій змонтована рама. На рамі через гідравлічні циліндри й гвинтові домкрати укріплені зовнішній і внутрішній борти опалубки. Домкрати дозволяють установлювати опалубку в проектне положення при укладанні бетонної суміші, а також відривати її від затверділого бетону. Пересувають опалубку за допомогою двох гідроциліндрів. Після набору бетоном у стінах проектної міцності й виконання гідроізоляції стін, пазухи між стінами оброблення й бортами котловану засипають піском. Пісок укладають шарами по 200 мм, ущільнюючи й поливаючи водою на всю довжину стіни. Потім монтують внутрішньостанційні конструкції й укладають рейковий шлях під опалубку склепіння. Після виконання цих робіт установлюють арматурні каркаси (етап III) і бетонують склепіння станції (етап IV). Його споруджують одночасно з архітектурним оформленням, застосовуючи універсальну пересувну металеву опалубку. Основою опалубки служить самохідний візок портального типу з приводом руху й закріпленої на ній фермою з постійним радіусом кривизни. На опорну ферму відповідно до заданої кривизни склепіння встановлюють формуючі поверхні, а також, закрилки, що відкидаються і борти. Конструкція опалубки дозволяє змінювати висоту портальної рами, що необхідно при знятті опалубки.

Рис.1.17 – Послідовність робіт (етапи I - V) при будівництві односклепінної станції з монолітного залізобетону:

1 – бетоновод; 2 – пересувна опалубка для бетонування стін; 3 – пересувна опалубка для бетонування зводу; 4 – зворотне засипання ґрунтом; 5 – зворотне засипання піском

На заключному етапі V виконують обклеювальну гідроізоляцію склепіння станції й проводять зворотне засипання конструкції.

Роботи організують потоковим методом по ділянках.

Зведення односклепінних станцій зі збірно-монолітного залізобетону. Технологія спорудження односклепінних станцій метро в збірно-монолітному варіанті з використанням «стін, що обгороджують, у ґрунті» здійснюють за наступною схемою (рис.1.18). Ґрунт котловану розробляють під захистом залізобетонних стін, які у верхній частині закріплюють анкерами. Після розробки котловану підготовляють основу й влаштовують гідроізоляцію.

б

а

Рис.1.18 – Схема спорудження односклепінної станції зі збірно-монолітного залізобетону:

а – влаштування лотка; б – монтаж склепіння станції; 1 – залізобетонні стіни; 2 – анкерне кріплення; 3 – збірні елементи лотка; 4 – стики; 5 – монолітні бетонні вставки; 6 – пересувна опорна рама; 7 – залізобетонні елементи склепіння

Монтаж конструкції проводять в три етапи. Спочатку на підготовленій основі монтують крупнорозмірні збірні залізобетонні елементи лотка, арматурні випуски з яких зварюють один з одним і стики омонолічують, бетонують зазор між бічними елементами лотка й монолітними «стінами в ґрунті». Потім у стінах оброблення монтують (збірні) або бетонують (монолітні) вставки, що впритул примикають до «стін у ґрунті». Виконують монтаж внутрішньостанційних конструкцій. На третьому етапі за допомогою пересувної опорної рами, обладнаної системою гідроциліндрів, здійснюють монтаж крупнорозмірних залізобетонних елементів склепіння, омонолічують стики між ними, після чого бетонують зазор між Г-подібними елементами склепіння і монолітними «стінами в ґрунті».

На заключному етапі виконують гідроізоляційні роботи з перекриття й провадять зворотне засипання конструкції.

Гідроізоляція конструкції. Технологія гідроізоляційних робіт залежить головним чином від виду гідроізоляційного матеріалу. У більшості випадків застосовують обклеювальну гідроізоляцію з рулонних матеріалів на склотканинній основі (гідросклоізол, склобіт, склоруберойд та ін.). Гідроізо-ляцію виконують у два - три шари. Схема влаштування обклеювальної гідроізо-ляції основи, стін і перекриття станції наведена на рис.1.19. При гідроізоляції основи полотна матеріалу укладають поперек осі тунелю на попередньо поґрунтовану (бітумним лаком) поверхню цементної стяжки й приклеюють всією площиною, оплавляючи покривний шар газополум’яними пальниками. Довжину полотен приймають такою, щоб залишався запас для наклеювання на стіни. Полотна повинні перекривати одне одного на 100...120 мм. Другий ряд зміщають стосовно стиків нижчерозташованого не менш ніж на половину ширини рулону. Після зведення стін кінці полотнищ, що залишилися, загинають і наклеюють на стінові блоки внапуск. Для захисту гідроізоляції від механічних пошкоджень при монтажі конструкцій її закривають цементо-піщаною стяжкою.

Ізоляцію стін виконують безпосередньо по їхній зовнішній поверхні в тому випадку, якщо станцію зводять у котловані з природними укосами або якщо між стінами котловану й станції залишений зазор 0,8...1,2 м.

Рис.1.19 – Схема влаштування гідроізоляції оброблення станції:

1 – захисний шар (цементна стяжка); 2 – арматурні сітки (по покрівлі й кутові); 3 – гідроізоляція; 4 – розуклонка з бетону; 5 – конструкція; 6 – цементна стяжка;

7 – захисний шар (цементно-піщана стяжка); 8 – шар, що вирівнює (цементна стяжка 2...3 см); 9 – бетонна підготовка товщиною 10...15 см; 10 – цегельна стінка

Якщо ж цей зазор менше 0,8 м, то гідроізоляцію влаштовують по захисній стінці до зведення оброблення. Захисну стінку виконують із цегли, бетонних або залізобетонних плиток, азбошиферних листів або торкрету по металевій сітці. Роботи з гідроізоляції стін ведуть з пересувного риштовання знизу вгору на всю висоту, з'єднуючи стики полотен по довжині внапуск. Для утримання рулону й переміщення його по стіні використають траверсну підвіску й ручну лебідку. Листи гідроізоляції в з’єднанні стін з перекриттям слід укладати внапуск, загортаючи кінці полотнищ зі стіни на перекриття. Роботи з гідроізоляції перекриття аналогічні роботам, виконуваним при ізоляції лотка.

По перекриттю станції укладають захисний шар бетону товщиною 15...20 см, армуючи його сталевими сітками. Особливу увагу слід приділяти при виконанні захисного шару гідроізоляції на склепінних перекриттях станцій. Зворотне засипання таких конструкцій ґрунту по похилій площині викликає значні зрушувальні зусилля, що можуть призвести до розриву захисного шару й порушення гідроізоляції.

До робіт із спорудження входів на станцію можна приступати тільки після виконання зворотного засипання конструкції вестибюля.