Монтаж збірних опускних колодязів

Колодязі глибиною до 16м монтують з одного ярусу. Більш глибокі колодязі збирають з двохярусових елементів. По верху збірного колодязя після його занурення влаштовують залізобетонний монолітний пояс. Він омонолічує вертикальні арматурні випуски з панелей і служить вирівнюючим елементом, що компенсує неточності занурення.

Стінові панелі колодязя монтують на заздалегідь виконаній тимчасовій бетонній основі, яка повинна бути строго горизонтальною і розміченою під монтаж.

Монтаж панелей ведуть гусеничними кранами за допомогою кондукторів. Застосовують такі кондуктори:

Стаціонарні кондуктори (рис. 1.4,а) використовують при монтажі колодязя діаметром до 30м. Крани розташовують поза колодязем і переміщують навколо нього. Зверху розпірок кондуктора укладають тимчасові ходові майданчики. До панелей заздалегідь приварюють проушини (кутики), в яких при монтажі закладаються крюки. Рихтовку виконують фаркопфами (рис. 1.4,б), що є на крюках.

Консольно-поворотні кондуктори. Для монтажу стін колодязів застосовують кондуктори з поворотною розпіркою і кондуктори з поворотними розкосами у вигляді ферм.

Кондуктори з поворотною розпіркою (рис. 1.4,в) використовують при

монтажі колодязів діаметром до 60м. Вони складаються з центральної щогли (труба діаметром 400мм), яка встановлюється у фундамент і розкріплюється розтяжками, поворотної розпірки, довжина якої дорівнює радіусу колодязя, і рухомого кондуктора, розташованого на кінці розпірки. Монтаж проводять «на себе», кран рухається у середині колодязя. Останні 3…4 панелі монтуються зовні, щоб кран зміг виїхати.

Рис. 1.4 – Монтаж опускних колодязів зі збірних елементів за допомогою кондукторів:

а – схема монтажу стінових панелей за допомогою стаціонарного кондуктора; б – вузол скріплення стінових панелей з розпіркою кондуктора; в – кондуктор з поворотною розпіркою; 1 – монтажний кран; 2 – стінові панелі колодязя; 3 – розпірка стаціонарного кондуктора; 4 – підвісні підмости; 5 – стаціонарний кондуктор; 6 – фаркопф;

7 – розтяжка; 8 – щогла; 9 – поворотна розпірка; 10 – рухомий кондуктор; 11 – панелевоз

Кондуктор з поворотними розкосами складається з опори у вигляді вертикальної труби, забетонованої у спеціальному фундаменті, на якій вільно надягають три короткі труби по 300мм кожна. У нижній частині ці короткі труби опираються на фланці, приварені до центральної труби. У такий спосіб всі три труби можуть вільно повертатися навколо неї.

До нижньої короткої труби приварюють спеціальний пристрій у вигляді пересувної просторової ферми, а до інших двох – упорні труби довжиною, рівною внутрішньому радіусу колодязя. Ці упори на кінцях мають дві косинки з отворами, між якими вставляють і кріплять на болтах відрізок листової сталі довільних розмірів, протилежний кінець якого приварюють до закладних деталей установлюваних стінових панелей. Таким чином, стінові панелі колодязя, що монтується, тимчасово закріплюються в необхідному проектом положенні. Після скріплення панелей між собою монтажними металевими накладками, упорні труби від’єднують від панелі, знімаючи болтові кріплення, а потім повертають їх до наступної стінової панелі.

Для монтажу колодязів із двохярусних елементів застосовують переставні кондуктори.

Переставні кондуктори виготовляють у вигляді трикутних ферм з металу. На вертикальних стояках ферм приварюють дві скоби з куточків, для фіксації панелі, що монтується. При монтажі першого ярусу кондуктор обпирається на внутрішнє опорне кільце й тимчасовий фундамент, а при монтажі панелей другого ярусу – на спеціальні кронштейни, що приварюються до закладних деталей панелей першого ярусу.

Установку панелей виконують у послідовному порядку. Послідовність монтажу забезпечує наступну стійкість і геометричну незмінюваність частини споруди, що монтується на наступних стадіях монтажу, й міцності монтажних з’єднань. Залежно від типу вертикальних стиків (рис. 1.5) сполучення між собою встановлених і вивірених панелей може виконуватися зварюванням сталевих накладок, ванним зварюванням стрижнів, улаштуванням петльового стику та ін.

Рис. 1.5 – Стики збірних стін:

а – на сталевих накладках; б – з ванним зварюванням стрижневої арматури;

1– поздовжня арматура; 2 – накладки; 3 – ванне зварювання

Перший ярус стінових панелей з другим з’єднують горизонтальним стиком, що виконується зваркою двох горизонтальних металевих накладок із внутрішньої і зовнішньої сторін до спеціально передбачених закладних деталей. Металеві частини зовнішнього стику захищають від корозії цементним розчином з попереднім армуванням його сіткою.

Вертикальні стики замонолічують бетоном на дрібному щебені й швид-котвердіючих цементах марки М400 і вище. Для закладення стиків застосовують бетон або розчин, приготовлений на місці монтажу на розширюючих і безусадкових цементах, у пересувних розчинозмішувачах невеликої місткості. Бетонують стики ярусами по 2…3 м з використанням опалубки. У випадку стику стінових панелей з внутрішніми вертикальними металевими накладками опалубні щити встановлюють тільки із зовнішньої сторони колодязя, прикріплюючи їх до внутрішньої арматури стику скрутками.

Бетон у стики подають стріловими кранами у вібробункерах і ущільнюють вібраторами. У збірних колодязях замонолічування стиків при однобічній опалубці може виконуватися шприц-бетонуванням. Застосовують бетон класу В25, водонепроникністю В-6. За один наліт наносять шар бетону товщиною 30…40мм. Набризк ведуть знизу вгору.

Стики можна також замонолічувати нагнітанням цементно-піщаного розчину марки М300.

Всі роботи з армування й бетонування стиків між панелями стін колодязя виконують з підвісних підмостів.