Монтаж випарників

Установка випарників в котловані, підведення до них рідкої фази через вентилі глибинні, підведення до них електроживлення, норми розривів і умови монтажу електрообладнання прийняті відповідно до вимог «Правил улаштування електроустановок» (ПУЕ), «Правил безпеки в газовому господарстві».

Рис. 147. Знімний резервуар РС-1600 з регазифікатором.

Кабель від випарників до електрошаф повинен бути прокладений в землі на глибині 0,7 м. Кабель у траншеї слід укласти на піщану подушку.

Введення кабелю в електрошафи і випарники передбачені в трубі Ду50 ГОСТ 3262-75.

Живлення випарників передбачається від електрошаф автоматики кабелями відповідних перерізів. Напруга мережі - 220 В.

Підвідні мережі вирішуються при прив'язці проекту.

Відповідно до вимог РД 34.21.122-87 «Інструкції з проектування і пристрою блискавкозахисту будівель і споруд» та ПУЕ передбачається блискавкозахист резервуарної установки по II категорії.

2. Випробування і прийомка установок в експлуатацію.

Після закінчення монтажних робіт щільність резервуарних установок випробують повітрям з максимальним робочим тиском при закритій арматурі на обв'язці. Газопроводи групових установок вважаються витримавшими випробування на щільність при відсутності видимого падіння тиску і витоків повітря через з'єднання (перевірка мильною емульсією). Після продувки і випробування на міцність резервуари разом з трубопроводами випробують на щільність.

Перед засипанням грунтом резервуари заземлюють, для чого навколо них роблять контур заземлення із сталевих куточків розмірами 60X60X5 мм, довжиною 2,5 м, углиблених на 0,7 м від поверхні землі і з'єднаних сталевиою смужкою розміром 40x4 мм. Після закінчення робіт вимірюють опір заземлення. Місце приєднання смуги до резервуару після перевірки покривають шаром бітуму.

Групові установки після закінчення монтажу випробує і приймає комісія. Перед заповненням скрапленим газом резервуар з приладами і обв'язкою трубопроводів продувають. Газопроводи і газове обладнання перед експлуатацією випробують. При проведенні пневматичних випробувань використовують манометри, що забезпечують необхідну точність вимірів тиску в газопроводі, а саме: при випробувальному тиску до 0,1 кгс/см² (0,01 МПа) U-образні з водяним заповненням, при випробувальному тиску вище 0,1 кгс/см² - застосовують U -образні з ртутним заповненням, зразкові по або пружинні контрольні манометри; при випробувальному тиску понад 1 кгс/см² і випробуванні на міцність - пружинні класу не нижче 1,5.

При здачі в експлуатацію закінчених будівництвом газопроводів і споруд на них, газообладнання та інших об'єктів газопостачання повинні виконуватись вимоги, що містяться в Будівельних нормах і правилах.

Для здачі-приймання об'єктів в експлуатацію створюють робочу комісію, яка призначає наказом керівника підприємства (або організації) замовника. До складу робочих комісій входять представники: замовника (забудовника) - голова комісії, генерального підрядника, субпідрядних організацій, проектної організації, технічної інспекції профспілок, профспілкової організації замовника, органу Державного санітарного нагляду, органа Державного пожежного нагляду і за рішенням замовника, представники інших зацікавлених організацій.

До складу робочих комісій, що здійснюють приймання в експлуатацію об'єктів, включаються також представники організацій, на які покладається експлуатація цих об'єктів. Робочі комісії створюються не пізніше ніж у П'ятиденний термін після отримання письмового повідомлення генерального підрядника про готовність об'єкта до приймання.

При здачі в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктов будівельно-монтажні організації повинні предоставити робочої комісії наступну документацію:

а) комплект робочих креслень з підписами осіб, відповідальних за виробництво будівельно-монтажних робіт і свідоцтвами, що виконані роботи відповідають цим чертежам або внесеним в них змін.

б) паспорти на обладнання та паспорта на арматуру діаметром понад 100 мм;

в) будівельні паспорти на: підземний газопровід, надземний газопрові, групову резервуарну установку;

г) схеми зварних стиків підземних газопроводів;

д) висновок про якість зварних стиків;

Представлені комісії робочі креслення з усіма внесеними (і узгодженими) поправками визначають фактичне положення у горизонтальній і вертикальній площені.

По результатам прийомки оформлюється акт приймання в експлуатацію.

3. Заходи безпеки при виконанні монтажних робіт.

Для спуску робітників в котловани і траншеї повинні використовуватись драбини шириною не менше 0,6 м з поручнями. На огородженнях встановлюються попереджувальні написи і знаки, у нічний час забезпе-чується сигнальне освітлення.

Грунт, винутий з котловану, слід розміщати на відстані не менше 0,5 м від бровок.

Забороняється розробляти грунт способом підкопу. Валуни або камені на укосах виїмок повинні бути видалені.

Екскаватори під час роботи необхідно встановлювати на спланованій площадці і щоб уникнути мимовільного їх переміщення закріплювати інвентарними упорами. При роботі екскаватора не дозволяється проводити будь-яких інших робот з боку забою і знаходитися людям у радіусі дії екскаватора плюс 5 м. Під час перерви в роботі машину слід перемістити від краю траншеї на відстань не менше 2 м, а ківш опустити на грунт. Очищати ківш можна тільки в опущенном положенні. Навантаження грунту на автомобілі за допомогою екскаватора повинно проводитися з боку заднього або бокового борту автомобіля.

Доставлені до місця монтажу труби та інші елементи слід розвантажувати і монтувати тільки за допомогою стропів грузопід'ємностью не менше маси вантажу, зазначеного на закріплених до них бирках. Не можна стояти або проходити під підвішеними вантажами або під стрілою крана.

Стропальщики перед допуском до роботи повинні бути ознайомлені зі способом стропування вантажів, при цьому інструктаж необхідно проводити безпосередньо на робочому місці, що фіксується в спеціальному журналі.

Гаки всіх вантажопідіймальних машин повинні бути обладнані запобіжними скобами. Вантажі по масі, близькій до допустимої вантажопідйомності крана, піднімають в два прийоми: спочатку на висоту 20-30 см, потім, перевіривши стан грузозахватних пристроїв, продовжують підйом.

До роботи з пневматичними і електричними інструментами допускаються особи, які пройшли навчання правилам техніки безпеки і спеціальний техмінімум.

Питання для самоконтролю.

1. Поясніть як обирають будівельний майданчик для будівництва групової резервуарної установки.

2. Поясніть для чого потрібно клеймо заводу на резервуарі.

3. Приведіть порядок будівництва групових резервуарних установок.

4. Приведіть порядок монтажу випарників.

5. Поясніть монтаж обв’язувальних газопроводів.

6. Поясніть як випробують і приймають резервуарні установки в експлуатацію.

7. Приведіть заходи безпеки при монтажних роботах.

Література.

2. Шальнов А. П. Строительство газовых сетей и сооружений.- М.: Стройиздат, 1980.

ЛЕКЦІЯ № 32

ЗМ Монтаж внутрішніх систем газопостачання, ГРУ ЗВГ і ІБУ ЗВГ.

План

1. Монтаж внутрішніх газопроводів типових будинків по монтажним проектам без замірним способом, укрупненими вузлами.

2. Замірний спосіб монтажу.

1. Монтаж внутрішніх газопроводів типових будинків по монтажним проектам без замірним способом, укрупненими вузлами

При санітарно-технічних роботах (включаючи монтаж внутрішніх систем газопостачання), близько 30% робочого часу витрачається на підготовчі та комплектовочні роботи. Тому деякі монтажні організації створили дослідні ділянки по підготовці до монтажу, які координують замовлення на трубоза-готування санітарно-технічних систем і реалізують їх, контролюють якість поступивших трубозаготовок, впроваджують спосіб виготовлення трубозаготовок і монтаж систем по беззамерним ескізам, приймають споруди по акту готовності під монтаж (від будівельників), здійснюють централізовану доставку матеріалів на будівельні об'єкти і робочі місця, пробивають отвори для установки кріплень газопроводів пістолетами СМП-1, СМП-3, СМП-ЗМ і СМП-4 і електроінструментами. До ділянки по підготовці до монтажу газообладнання відносяться:

· група по прийому об'єктів, підготовки та прийому заказів на вироби для монтажу санітарно-технічних систем та складання комплектувальних відомостей;

· дільничні майстерні, в яких виготовляють невеликі вироби, виправляють дефекти трубозаготовок, ремонтують інструменти;

· група комплектації і транспортування виробі і матеріалів на об'єкти;

· група виконання допоміжних робіт на будуємих об'єктах (свердління отворів, установка або пристрілка кріпильних деталей).

Чисельність кожної групи визначається обсягом робіт. У неї зазвичай входять замірники, свердлувальники, стрілки-оператори, слюсарі-комплектувальники і такелажники. Ділянка забезпечується наступним устаткуванням: підйомними кранами у віконних прорізах, установкою для свердління отворів в будівельних конструкціях та обладнанням для пристрілки кріплень, автомашиною технічної допомоги, автомашиною з гідропод'емником для подачі матеріалів на поверхи і вантажними автомашинами для доставки матеріалів на об'єкти.

Створення ділянок по підготовці будинку до монтажу зменшує склад бригад, що працюють на монтажі кожної з санітарно-технічних систем, підвищує виробництво праці та ліквідує приховані внутрібригадні простої монтажників. При такій організації робіт створюються окремі бригади з монтажу систем газопроводів, опалення, водопроводу і каналізації.

У підготовчі роботи входить перевірка будівельної готовності будівель, наявності каналів і борозд, а також футлярів (гільз) в місцях проходу газоп-роводів через стіни і перекриття. Готовність поверхів під монтаж оформля-ється актом.

У багатоповерхових житлових будинках, збудованих за типовими проєк-тами, які перебувають в експлуатації, монтаж газопроводів роблять за мон-тажним кресленням (або по замірним схемам), виконаним групами підго-товки до виробництва. Підготівельні роботи в цьому випадку полягають у розмішені газопроводов і приладів та в пробиванні отворів у стінах і перек-риттях для установки футлярів.

У малоповерхових і багатоповерхових нетипових житлових будинках монтаж газопроводів ведуть за затвердженими індивідуальними проектами. Підготовчі роботи виконують наступним чином: після розмітки газопроводів пробивають отвори в стінах, перегородках і перекриттях у місцях проходів газопроводів, роблять виміри в натурі майбутніх газопроводів і складають замірні схеми. Ці роботи виконують спеціально підготовлені групи замірни-ків.

У період підготовчих робіт перевіряють всі газоходи, призначені для відведення продуктів згорання від газових приладів (газових колонок та ін) і відповідність їх технічним вимогам. Готовність газоходів оформлюють окре-мими актами.

Трубозаготовітельі заводи виконують замовлення будівельно-монтажних організацій комплектно по стояках і квартирах. На місці монтажу збирають готові вузли і з'єднують їх в єдину газову мережу. Згідно ДБН та «Правил безпеки в газовому господарстві», газові прилади, газопроводи і арматуру в квартирах розташовують у плані та по висоті в строго визначеному порядку,

що дозволяє типізувати окремі ділянки газопроводу.

Типізацію вузлів і окремих ділянок газопроводів роблять і для газообладнання квартир за індивідуальними проєктами. Оскільки газові прилади в цьому випадку можуть бути розташовані на різних відстанях від стояків, на виробничих базах заготовляють типізовані ділянки газопроводів і патрубки довжиною 65, 365, 465 мм і ін. При складанні замірних схем замірщик зобов'язан враховувати розміри розводок винесених в нормалі.

2. Замірний спосіб монтажу

У малоповерхових і багатоповерхових нетипових житлових будинках монтаж газопроводів ведуть за затвердженими індивідуальними проектами. Підготовчі роботи виконують наступним чином: після розмітки газопроводів пробивають отвори в стінах, перегородках і перекриттях у місцях проходів газопроводів, роблять виміри в натурі майбутніх газопроводів і складають замірні схеми. Ці роботи виконують спеціально підготовлені групи замірників.

Заміри квартирних трубозаготовок виконують по стояках і квартирах. Замірник по кресленнях намічає крейдою на стінах осі газових стояків і схилом провішують їх через всі поверхи. Від осі стояка заміряють горизон-тальні ділянки трубопроводів до центру вигину трубопроводу, фасонних частин, місць приєднання труб до газового обладнання та приладів. Вер-тикальні ділянки газопроводів не заміряють, а підраховують залежно від висоти (за проектом) вертикальних газопроводів і розташування штуцерів у приладів.

Замірник наносить на ескіз умовні позначення фасонних частин, арматури, згонів і відводів. Ескізи, виконані на спеціальному бланку, передають на трубозаготовітельний завод, де схеми обробляють, т. е. за допомогою таб-лиць по замірним будівельним длинам визначають монтажні розміри заго-товок та їх заготівельну довжину, а також місце установки гільз. Зразок замірної схеми, складеної замірником і оброблений на заводі для внут-рішнього газопроводу, показан на рис. 1.

Рис. 1. Зразок замірної схеми: а - складеної замірником; б - обробленої на

заводі.

Питання для самоконтролю.

1. Поясніть, що входить до ділянок по підготовці до монтажу внутрибудинкових газопроводів.

2. Назвіть які фахівці входять до груп по підготовці до монтажу.

3. Які роботи входять у підготовчі.

4. Дайте визначення замірному способу монтажу.

5. Поясніть, що замірник наносить на замірну схему.

Література.

1. Шальнов А. П. Строительство газовых сетей и сооружений.- М.: Стройиздат, 1980.

ЛЕКЦІЯ № 33

ЗМ Монтаж внутрішніх систем газопостачання, ГРУ ЗВГ і ІБУ ЗВГ.

План

1. Підготовка до замірів у експлуатуємих будинках.

2. Виконання замірів і складання ескізів та замірних схем для виготовлення заготовок у трубо заготовчих цехах (майстернях).

1. Підготовка до замірів у експлуатуємих будинках.

Для монтажу газопроводів в існуючому житловому будинку складають окремий проект. При газообладнані існуючого житлового фонду часто доводиться виконувати додатково загальнобудівельні роботи, якщо будівлі не відповідають технічним вимогам. При цьому роблять додатково кватирки, переносять електропроводку, розбирають і переносять перегородки, штукатурять стіни кухонь, встановлюють вентиляційні грати, підрізають двері у ванних кімнатах, встанаовлюють і розширюють димоходи й вентиляційні канали та ін. Особливість монтажу газопроводів в існуючому житловому фонді полягає в тому, що з моменту складання проекту до вимірів в будинках иноді відбуваються перепланування кімнат,перебудови примищень, надбудова поверхів і пр. У результаті доводиться вносити зміни та доповнення до проектів і знову їх погоджувати. Іноді в проектах дворових газопроводів неправильно нанесені або відсутні існуючи підземні споруди (електрокабелі, каналізаційна і водопровідна системи та ін.)

Через нетипове планування квартир в існуючих житлових будинках часто газові стояки виходять ломаними, з великими відхиленнями від вертикалі, що викликає перевитрату труб і ускладнює роботу. Роботи по газифікації існуючого житлового будинку починають з вимірів для ескізів на виготовлення вузлів і деталей на виробничих базах і після завезення їх на об'єкт приступають до монтажу.

Монтажні роботи нерідко виконують в заселених квартирах, в обмежених умовах, вони тимчасові, їх обсяги незначні, місця монтажу распилені. Для зручності монтажу в жілих масивах слід зосередити роботи по можливості в одному місці. Замість газозварювальних апаратів зварювальникам рекомендують користуватися пересувними візками з ацетиленовими і кисневими балонами. Для готових трубних заготовок необхідно мати пересувний фургон-майстерню з запасом готових сгонів, відводів, гільз, опусків до газових приладів з накрученими на кінці труб кранами, випробуваними на виробничих базах. Виготовляти трубні заготовки безпосередньо на об'єкті нераціонально, тому монтажники перейшли до монтажу з готових деталей.

2. Виконання замірів і складання ескізів та замірних схем для виготовлення заготовок у трубо заготовчих цехах (майстернях).

Монтаж внутрішньобудинкових систем газопостачання виконується із заготовлених централізованим порядком вузлів газопроводів. Практика показала, що заводським збірним вузлом є частина стояка на поверх і газова розводка до приборів спалювання газу в межах однієї квартири.Для того, щоб створити такий сбірний вузел необхідно всі газопроводи кожної квар-тири розподілити на окремі ділянки, зручні в монтажі і для експлуатації (наприклад, заміни якого-небудь елементу системи). Разом з тим необхідно визначити фактичну кількість слюсарних робіт і потрібне число труб, кранів і других елементів.

Ці роботи за проектами, отриманими від замовника, або по замірним схемам виконують групи підготовки до виробництва (спеціально створені на заводах), в обов'язки яких входить:

1. перевірка правильності розстановки фасонних частин, арматури, згонів, визначення місць зварювання;

2. підрахунок заготівельних довжин і внесення їх на замірні схеми і креслення;

3. визначення місць установки стандартних деталей;

4. підрахунок потрібного матеріалу на конструктивний елемент;

5. облік всіх виробничих операцій: різання труб, зенковки, гнуття, нарізки і т. п.

Одним з важливих етапів у роботі групи підготовки до виробництва є підрахунок заготівельних довжин. У кресленнях і замірних схемах розміри ділянок трубопроводів, відстань до фасонних частин і арматури дані по осях труб і центрам деталей трубопроводів. Для заготівлі труб з необхідніми ізгибами і нарізками необхідно знати їх фактичні довжини для розмітки і різання. Тому в монтажній практиці розглядають три довжини трубних заготовок, які мають свої названня.

Будівельної довжиною (l_буд) називається відстань по проеку або заміряне в натурі між центрами фасонних частин, відвітлення, огибов.

Монтажною довжиною (l_монт) називається довжина труби, що підлягає заготівлі, т. е. довжина труби в світу. Монтажна довжина менше будівельної довжини на відстань між центром фасонної частини і останньої нитки її внутрішньої різьби, далі якої труба не може бути ввернута.

Ці відстані а₁ і а₂ називаються скидами. Величини скидів для різної арматури та фітингів залежать від їх діаметрів і даються у вигляді таблиць у відповідних довідниках.

Заготівельною довжиною. (l_заг) називається довжина гнутої дільниці трубопроводу в спрямленному вигляді, тобто довжина труби, яка повинна бути відрізана для виготовлення відповідної їй деталі. Для прямих ділянок труб заготівельна довжина рівна монтажній.

В деяких випадках монтажна довжина може вийти більше за будівельну, наприклад, при необхідності устрію огиба труби, що зустрілася на шляху прокладки газопровода. В цьому випадку заготівельна довжина ділянки труби буде більше будівельної на величину огиба. Різниця в ціх довжинах називається пріпуском.

Будівельними нормами передбачається строго визначені довжини окремих ділянок газопроводів, наприклад вертикальні на опусках до приладів і горизонтальні у газових плит. Довжини таких ділянок зустрічаються майже у всіх проектах внутрішньобудинкових газопроводів. Як зазначалося вище, такі ділянки труб, названі «стандартними деталями», виготовляють заздалегідь і постачають безпосередньо на стенд збірки. Згони також відносять до стандартних деталей.

Монтажні креслення або замірні схеми надходять на виконання в трубозаготовітельний цех після того, як в них будуть внесені всі заготівельні довжини, вказані місця стандартних деталей і складена специфікація на труби і елементи газопроводів по об'єкту.

Трубні заготовки для внутрішньобудинкових газових мереж виготовляють як на бесконвейерних, так і на конвеєрних лініях. В. процесі їх виготовлення роблять такі види обробки труб: размічання, перерізання, нарізку різьб, свердління, гнуття, зварювання, складання вузлів, випробування вузлів, комплектацію заготовок.

В процесі заготівлі труб виникає необхідність висверлювання отворів в трубах для пристрою відгалужень. Сверління отворів виконують на звичайних свердлильних верстатах.

Далі за технологічним потоком підготовлені елементи трубопроводів надходять на зварювальні стенди. З'єднання елементів трубних заготовок виконують газоелектричним зварюванням у середовищі вуглекислого газу Зварені елементи заготовок відправляють на стенди збірки, де вони збираються у вузли. Готові вузли випробують на щільність стиснутим повітрям, занурюючи вузел у ванну з водою. Відкриті кінці труб заглушають загвинчуванням пробок, а якщо кінець не має різьблення, встановлюють інвентарні заглушки. Не витримавши випробування вузли відправляють назад у цех з позначкою місця витоку для її ліквідації.

Випробувані вузли поступають на стенд комплектації і упаковки. Тут робиться комплектація вузлів заготовок по стояках, поверхах, квартирах. Відібрані трубні заготівки складаються в пачки і обв'язуються скрутками з дроту. До однієї з скруток прикріплюється бирка, на якій зазначаються номер замовлення, номер стояка й поверх. У комплекті з трубними заготівками завод відпускає усі кріплення та інші вироби (гаки, хомутики, гільзи і т. п.). Заготівки надходять на склад готової продукції в укомплектованому вигляді, а звідти до замовника на місце монтажу.

Питання для самоконтролю.

1. Назвіть, які роботи виконують при газообладнанні існуючого житлового фонду.

2. Поясніть у чому полягає особливість монтажу газопроводів у існуючому жилому фонді.

3. Назвіть, яке обладнання використовують робітники при виконанні робіт у житлових будинках.

4. Назвіть роботи, які виконують групи при підготовці до виробництва.

5. Назвіть важливий етап у роботі групи підготовки.

6. Дайте визначення будівельній довжині.

7. Поясніть, що таке монтажна довжина.

8. Дайте визначення заготівельній довжині.

9. Поясніть, чому монтажна довжина може бути більш за будівельну.

10. Поясніть принцип виготовлення трубних заготовок в трубозаготівельному цеху.

Література.

1. Шальнов А. П. Строительство газовых сетей и сооружений.- М.: Стройиздат, 1980.

ЛЕКЦІЯ № 34

ЗМ Монтаж внутрішніх систем газопостачання, ГРУ ЗВГ і ІБУ ЗВГ.

План

1. Монтаж газопроводів на об’єктах із трубних заготовок, виготовлених централізовано у цехах і майстернях.

2. Встановлення газових приладів: плит, водонагрівачів.

6. Монтаж газопроводів на об’єктах із трубних заготовок, виготовлених централізовано у цехах і майстернях.

Технологія монтажу внутрішніх газопроводів.

До внутрішніх відносяться газопроводи, що починаються у введення в будівлю і проходять всередині неї до приладів, що спалюють газ. Згідно СНиП П-37-76, вводи низького тиску в житлові будівлі допускається робити в нежитлові доступні для огляду приміщення (наприклад, сходові клітини, кухні, коридори). У місцях перетину фундаментів, перекриттів і других конструкцій газопроводи укладають у футляри із сталевих труб, які ретельно закладають в будівельні конструкції. Простір між газопроводом і футляром зашпаровують просмоленою паклею і бітумом або цементним розчином. Футляр роблять такого діаметру, щоб зазор між зовнішньою стіною газопроводу та внутрішньою стінкою футляра був не менш 5 мм для газопроводів діаметром до 32 мм і не менше 10 мм для газопроводів більшого діаметру.

Введення в будинок з установкою футлярів зазвичай виконують з дворовою розводкою, а внутрішній монтаж роблять інші бригади. Монтаж газопроводів всередині будівель і споруд в сучасних умовах зводиться до складання елементів газових мереж, виготовлених в заводських умовах, і приєднання газових приладів до газопроводів.

В окремих випадках, при газифікації окремих будинків, в місцях, де відсутні трубозаготівельні заводи і майстерні, труби заготовляють на місці монтажа.

У цих випадках крім слюсарних робіт зі складання газопроводів виконуютьроботи з перерізки труб ручним способом, нарізці резьби, гнуттю труб.

Рис.2 Компенсуючий розтруб(стаканчик) 1-гладкий кінець, 2-звасрний шов, 3-розтруб, а-регулюємий зазор.

РРис.1. Вузел підключення газопроводу до плити

Для виконання слюсарних робіт на об'єктах будівництва застосовують такі ручні слюсарні інструменти: ключі трубні, ножівки, труборізи, притиски, клупи, трубогиби.

Монтажні роботи по спорудженню внутрішньобудинкових газопроводів виконує зазвичай комплексна бригада. Порядок виробництва робіт буває наступним. Доставлені з завода-виготовлювача трубні заготовки приймає будівельно-монтажна організація. Потім трубні заготовки розкладають поповерхово по стоякам відповідно до вказівок на бирках, прикріплених до комплектів заготовок. Для житлових будинків трубні заготовки комплектують поквартирно. Після перевірки комплектності заготовок та відповідності їх місцю розташування приступають до збірки газових мереж. До цього часу все газове обладнання повинно бути розставлено на свої місця.

Стояки прокладають строго вертикально. Відхилення їх від вертикалі повинні бути не більше 2 мм на 1 м довжини трубопроводів. Такі ж вимоги пред'являють і до вертикальних ділянок (опускам до приладів) внутрішньоквартирної розводки.

При розташуванні стояків у сходових клітках квартирну розводку прокладають по стінах нежитлових приміщень на висоті 1,8-2,3 м, а при розташуванні стояків в кухнях розводку до приладів монтують нижче рівня приєднання газових приладів (рис. 1). Квартирні розведення при сухому газі монтують горизонтально, без ухилу. Якщо газ вологий, то всі розвідні лінії квартирної розводки прокладають з ухилом не менше 0,001 до стояка або приладів. Труби внутрішньої газової розводки з'єднують зварюванням. Невеликідіаметри (до 57 мм) зварюють ацетиленовою зваркою, великі діаметридіаметри (до 57 мм) зварюють ацетиленовою зваркою, великі діаметри зварюють електрозварюванням.

Трубні заготовки стояків надходять зазвичай розміром, що не перевищує висоти поверху. У цьому випадку з'єднання елементів стояків по висоті роблять розтрубно за допомогою зварювання, при цьому нижній елемент має розтруб («стаканчик»), а верхній - гладкий кінець (рис. 2). У заготівельних майстеренях розтруб роблять, розшиірюючи розігрітий кінець труби дорном на спеціальному верстаті.

Таке зеднання дозволяє регулювати висоту установки подальшого елемента стояка, збільшуючи або зменшуючи зазор «а», в розтрубі попереднього елемента стояка. Після заключної установки верхнього елемента стояка роблять прихватку, а потім його заварюють по периметру розтруба.

З метою раціоналізації робіт в багатоповерхових житлових будинках для установки стояків в кухнях використовують шаблон який складається з труби діаметром 20 мм, довжиною 1450 мм з привареними до неї двома сталевими гачками діаметром 6 мм: один гачок на висоті 1230 мм (для польських плит), другий на висоті 1330 мм (для плит вітчизняного виробництва). Пристосування встановлюють на відмітку чистої підлоги, після чого на гачок навішують стояк з відведенням. Вивіривши положення стояка, роблять прихватку його до «стаканчику» нижнього стояка. Застосування таких шаблонів дозволяє установлювати поверхові заготовки стояків точно в проектне положення.

Різьбові з'єднання у внутрішній розводці зустрічаються у вигляді згонів при приєднанні приладів і вимикаючих пристроїв (кранів). Згони встановлюють за кранами (по ходу газу) перед газовими приладами для можливості заміни або ремонту останніх. Різьбові з'єднання збирають на лляної пасмі, просоченої свинцевим суриком або білилами, розведеними натуральною оліфою.

Зібрані газопроводи надійно кріплять до стін і перекриттям. При зміцненні газопроводів стежать за тим, щоб вони відстояли від стін не менше ніж на радіус труби, але не більше 10 см (розмір вказується в проекті). Для кріплення газопроводів діаметром до 40 мм застосовують хомутики або гачки (рис.3), закладаються в стіну на цементному розчині або укріплюються за допомогою дюбелів, діаметром понад 40 мм кріплять за допомогою кронштейнів і підвісок.

При проходженні газопроводів через стіни, перегородки і перекриття встановлюють сталеві футляри (гільзи) з ущільненням затрубного простору. Футляр, що встановлюється в перекритті, повинен виступати вище підлоги на 50 мм і бути нарівні зі стелею. Закладений у стіну футляр повинен бути урівень з обох боків стіни.

2.Встановлення газових приладів: плит, водонагрівачів.

Газові прилади встановлюють у суворій відповідності з проектом. Міняти місця приладів в ході монтажу без відповідних погоджень не можна. Газові прилади, які спираються на підлогу (плити, ємнісні водонагрівачі тощо), слід установлювати так, щоб їх головні осі були строго горизонтальні і вертикальні. Установку приладів роблять за рівнем і ватерпасу. Не можна підкладати під ніжки приладів для вирівнювання тріски, картонки і т. п. Необхідно, щоб чисті підлоги під приладами до їх установки були вирівняні

При установці ємнісних водонагрівачів типу АГВ на дерев’яну підлогу з метою пожежної безпеки під прилад перед його установкою кладуть стальні листи товщиною 0,8 мм, розміщений на азбестовой прокладці

Рис3. Крючки, хомутик для кріплення газопроводів.

товщиною 6 мм.

Газові плити встановлюються так, щоб відстань їх (рахуючи від верху) до стіни була не менше 5 см. Якщо стіна дерев'яна (або з іншого згораємого матеріалу), то вона за плитою повинна бути обштукатурена або оббита кро вельною сталлю з азбестовою прокладкою товщиною не менше 3 мм. Оббивка (або штукатурка) повинна починатися від підлоги і виступати за габарити плити не менше ніж по 10 см з боків і не менше 80 см по висоті. Відстані до відгалужень і кранів при установці газової плити для двох вари антів розташування стояка показані на рис. 4.

Ємнісні газові водонагрівачі встановлюють строго вертикально, витримуючи відстані, зазначені на рис. 5. Подводку газу роблять після установки і вивірки газових водонагрівачів.

Проточні (швидкодіючі) водонагрівачі установлюють на негорючих стінах. При установці проточних водонагрівачів на дерев'яні стіни останні повинні бути оштукатурені. Крім цього, в місці установки водонагрівача стіну оббивають спочатку азбестом завтовшки 3 мм, а потім кровельною сталлю. Оббивка повинна виступати за межі водонагрівача по 10 см на всі боки, а сам водонагрівач повинен відстояти від неї не менше ніж на 3 см.

До стін водонагрівачі кріплять на підвісках - металевих планках, закладених у стіни на цементному розчині. Установку водонагрівача роблять строго вертикально. По горизонталі орієнтують його так, щоб відстань між виступаючими частинами водонагрівача і плити була не менше 10 см.

Для відводу продуктів згоряння від водонагрівачів їх при'єднують до димоходів, які розташовуються у внутрішніх стінах будівлі. Димарі повинні бути вертикальними і мати переріз не менше перетину патрубка газового приладу. Вище даху димар закінчується трубою зі знімним оголовком (парасолькою) з покрівельної сталі. Висота димової труби повинна бути такою: якщо димар виходить близько коника, не далі 1,5 м від нього,

Рис. 4. Установка газової плити

а - вигляд спереду, б - вид збоку; 1 - газовий стояк (1-й варіант), 2 - газовий стояк (2-й варіант), 3 – футляр

трубу роблять вище коника на 0,5 м, якщо димохід розташовується в межах 1,5-3 м від коника, висоту труби роблять на рівні коника, якщо димохід виходить більш ніж на 3 м від коника, то висоту труби роблять не нижче лінії, проведеної вниз від коника під кутом 10 ° до горизонту.

ТТ7777У-/

Не долее 6м

Рис. 5 Установка газового водонагрівача АГВ-80 / — дверка для чистки дымохода; 2— упорный валик (гофр); 3 — щебень на цементном растворе; 4— термометр; 5 — настил для деревянных полов—асбест 500 X 500 X 6 мм; сверху стальной лист 600X600X0,8 мм; / — расстояние от дымохода до потолка 250 мм для полусгораемого и не менее 50 мм для несгораемого перекрытия

У межах приміщення, в якому встановлений водонагрівач, з'єднання його з стінним димоходом роблять з труб, виконаних з покрівельної оцинкованої сталі діаметром не меньш діаметра вихідного патрубка водонагрівача. На поворотах встановлюють гофровані відводи з тієї ж листової сталі. Ланки між собою щільно з'єднують із заходом труби в трубу на глибину не менше 0,5 діаметра. До стінного димоходу сполучну трубу приєднують за допомогою шайби, маючу завзятий валик. У стінному димоході у місці приєднання роблять кишеню глибиною не менше 25 см з дверкою. Порядок встановлення проточного водонагрівача зображений на рис. 6

Рис. 6. Послідовність виконання робіт при установці проточного водонагрівача

У тих випадках, коли лічильники встановлюють, їх розміщують на висоті 1,6-1,8 м від підлоги до низу лічильника і не ближче 0,8 м до пальника плити. Лічильники міцно закріплюють на стіні, не допускаючи перекосів.

Питання для самоконтролю.

1. Поясніть які роботи входять до технології монтажу внутрішніх газопроводів.

2. Дайте визначення внутрішніх газопроводів.

3. Назвіть інструменти для виконання слюсарних робіт.

4. Приведіть порядок робіт по спорудженню внутрішньобудинкових газопроводів.

5. Поясніть як встановлюють газові плити.

6. Назвіть правила встановлення проточних газових водонагрівачів.

Література.

1. Шальнов А. П. Строительство газовых сетей и сооружений.- М.: Стройиздат, 1980.

ЛЕКЦІЯ № 35

ЗМ Монтаж внутрішніх систем газопостачання, ГРУ ЗВГ і ІБУ ЗВГ.

План

1. Випробування і прийомка в експлуатацію.

2. Заходи, шодо безпеки робіт під час монтажу внутрішніх газопроводів.

1. Випробування і прийомка в експлуатацію.

Після закінчення монтажних робіт внутрішній газопровід випробують і приймають в експлуатацію. Перед випробуванням проводять огляд системи та перевіряють відповідність виконаних робіт передбачених в проекті. Паралельно з цим виявляють всі можливі дефекти. Дефекти усуває монтажна організація, після чого приступають до випробування системи. Випробують внутрішні газопроводи на міцність і щільність.

Внутрішні газопроводи (низького тиску) перевіряють на міцність повітрям тиском 1 кгс/см² (0,1 МПа), виявляючи при цьому місця витоків. У житлових будинках, громадських і в комунально-побутових будинках випробування проводять ділянками по всій відстані, починаючи від вимикаючого пристрою на вводе, до кранів, встановлених перед приладами, при цьому прилади відключають. Якщо на шляху зустрічаються лічильники, то випробування проводять без них, з'єднавши в цьому місці ділянки газопровода перемичкою. Дефектні місця виявляють, змочуючи місця з'єднання мильною емульсією. Після виправлення дефектів (якщо такі будуть виявлені) приступають до випробування на щільність. Дефекти усувають, попередньо знизивши тиск в газопроводі до атмосферного.

Внутрішні газопроводи житлових будинків випробують на щільність повітрям тиском 400 мм вод. ст. разом з встановленним лічильником та газовими приладами. Якщо лічильники проектом не передбачалися, то випробувальний тиск приймають 500 мм вод. ст. Щоб забезпечити необхідну точність випробувань, до них приступають по закінченню 3 години після підняття в газопроводі випробувального тиску. За цей час температура повітря в газопроводі і навколишнього середовища вирівнюються. Газопровід вважається витримали випробування на щільність, якщо падіння тиску в ньому протягом 5 хв не перевищує 20 мм вод. ст.

Внутрішні газопроводи середнього (вище 1 кгс/см²) і високого тиску випробують на щільність протягом не менше 1 ч.

Випробування газопроводів на міцність і щільність оформлюють актами і пред'являють приймальній комісії в відповідно до СНиП 111-29-73. Комісія перевіряє відповідність виконаних робіт передбачених у проекті, будівельним нормам і правилам або технічним умовам, визначає якість робіт, перевіряє виконавчу документацію, випробує систему (якщо вважатиме за потрібне). Якщо виконана робота відповідає встановленим вимогам, комісія дає дозвіл на пуск газу в систему та її експлуатацію.

2.Заходи, шодо безпеки робіт під час монтажу внутрішніх газопроводів.

Монтаж внутрішньобудинкових систем газопостачання виконується за допомогою ручного і електрифікованого інструмента, при невмілому використанні якого можуть відбутися нещасні випадки. Тому виробництво робіт допускається тільки справним інструментом, використовуваним строго за призначенням. Для перенесення і зберігання інструменту повинні бути обладнані ящики, а робочі забезпечені сумками. Кожухи електрифікованого інструменту повинні бути заземлені.

Роботи по пробиванню отворів у перекриттях і стінах робочі повинні виконувати в захисних окулярах. Необхідно слідкувати за тим, щоб з протилежного боку отворів, що пробиваються отскакивающие шматки не потрапили в робітників. Стемянки і драбини повинні бути міцними. На нижні кінці приставних сходів роблять гумові наконечники, щоб уникнути ковзання їх по підлогах.

Розкладка по місцях трубних заготовок проводиться так, щоб вони не заважали проходу робітників. Не дозволяється труби і заготовки ставити, притуляючи до стін. Вони повинні бути уложені горизонтально. При виробництві монтажних робіт в споруджуваному будинку не дозволяється вести монтаж одночасно в двох і більше ярусах по одній вертикалі, якщо відсутні перекриття. Якщо роботи ведуться з риштовання, виконання яких-небудь заготівельних процесів (гнуття труб, обрізка і т. п.) на них не дозволяється.

Випробування газових систем тиском повітря повинне проводитись з особливою обережністю. Компресори, шланги, вентили, крани, заглушки, вимірювальні та скидні пристрої повинні бути перевірені до початку робіт. Тиск в випробуємій системі має підвищуватися поступово, без пневмати чних ударів, при безперервному контролі за показниками манометрів і наповнюваної повітрям системою. Ніяких виправлінь дефектів системи газопроводів, що знаходиться під тиском, проводити не можна. Тиск повинен бути знижений до атмосферного. Пуск газу в систему дозволяється проводити тільки особам, спеціально підготовленим для цих робіт.

Питання для самоконтролю.

1. Поясніть, що необхідно зробити після закінчення монтажу внутрішнього газопроводу.

2. Назвіть види випробувань внутрішніх газопроводів.

3. Поясніть як випробують газопроводи на міцність.

4. Поясніть мету випробування газопроводів на щільність.

5. Приведіть заходи безпеки робіт під час монтажних робіт.

Література.

1. Шальнов А. П. Строительство газовых сетей и сооружений.- М.: Стройиздат, 1980.

2. ДБН В.2.5-20-2001 Газопостачання.- Державний комітет будівництва і архетиктури та житлової політики України.

ЛЕКЦІЯ № 36

ЗМ Організація будівництва.

План

1. Будівельні генеральні плани для підготовчого та основного періодів будівництва..

1. Будівельні генеральні плани для підготовчого та основного періодів будівництва..

Для виконання БМР ефективним способом і з високими техніко-економічними показниками розробляють організаційно-технічну документацію: проект організації будівництва (ПОБ) й проект виробництва робіт (ПВР).