За результатами пілотного дослідження

Матеріали звіту „Стан дотримання прав людей з інтелектуальною недостатністю– опікуваних інтернатних закладів України: Звіт про виконання дослідження / Р.І.Кравченко, Л.К.Гончар, Н.В.Майорова, Л.В. Чернишевська – К.: С., 2004.

Об’єктом даного дослідження був персонал та мешканці інтернатних закладів п’яти областей України, їхні батьки (опікуни) та рідні.

Предметом дослідження – проблема недотримання конституційних прав і свобод людей з інтелектуальною недостатністю у інтернатних закладах України.

Заклади, де проводилось дослідження та дані про респондентів:

Житомирська область: два чоловічих, три жіночих психоневрологічних інтернати для дорослих, дві школи-інтернати. Вісім респондентів з числа родичів та один користувач (9 осіб).

Закарпаття область: один психоневрологічний інтернат. П’ять респондентів з числа родичів, один користувач, два працівники інтернату, двоє працівників обласного управління соціального захисту (10 осіб).

Харківська область: дві спеціальні загальноосвітні школи-інтернати для дітей з порушенням розумового розвитку, спеціальна школа-інтернат для дітей із психоневрологічними захворюваннями. 68 респондентів з числа родичів.

Сумська область: дитячий будинок-інтернат, психоневрологічний інтернат для дорослих. 10 респондентів з числа родичів та опікунів.

Вінницька область: три психоневрологічних інтернати. 45 респондентів з числа родичів.

У цій роботі автори користувалися такими визначеннями:

- Право на свободу і особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом (Ст. 29 Конституції України).

- Право на свободу пересування. Кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (Ст. 33 Конституції України).

- Право на власність. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряжатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.... (Ст. 41 Конституції України).

- Право на працю. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (Ст. 43 Конституції України).

- Право на вільний розвиток своєї особистості Суспільство повинне забезпечити вільний і всебічний розвиток особистості (Ст. 23 Конституції України). Право піклуватися про себе – наскільки це є в межах власних фізичних або розумових можливостей, скільки б часу це не вимагало. Право на повагу культурних, етнічних, духовних, сексуальних та емоційних потреб і отримання допомоги у задоволенні цих потреб.

- Право на рівність. Громадяни мають рівні конституційні права та свободи. Не може бути привілеїв за будь-якими ознаками (Ст. 24 Конституції України). Право на ставлення, яке є звичайним для людини відповідного віку.

- Право на життя. Обов’язок держави захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань (Ст. 27Конституції України).

- Право на повагу до власної гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам (Ст. 28 Конституції України)”. “право не піддаватися загрозам, покаранню, нападу або глузуванню з приводу свого зовнішнього вигляду, національності, сексуальної орієнтації, здібностей та життєвих уподобань.

- Невтручання в особисте та сімейне життя. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання конфіденційної інформації по особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею (Ст. 32 Конституції України).

- Право на належне матеріальне забезпечення. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (Ст. 23 Конституції України).

Перелік проблем користувачів, батьків та опікунів, пов’язаних із влаштуванням та перебуванням у психоневрологічних закладах, зокрема:

1. Виникають труднощі при процедурі направлення/поміщення до інтернату:

• складно отримати інформацію щодо поміщення до інтернату;
• складно оформити усі документи для поміщення до інтернату;
• існує черга на поміщення до інтернату через недостатню кількість місць;
• трапляється, що документи під час перебування в черзі втрачають чинність;
• не враховується думка самого недієздатного користувача та родичів щодо вибору опікуна;
• немає можливості оскаржити остаточне рішення комісії про поміщення до інтернату;
• потрапляючи до інтернату, особа втрачає власне житло, якщо ніхто більше не прописаний на цій площі;
• потрапляючи до інтернату, особа втрачає гроші, які б компенсували вартість житла (всього або своєї частки);
• трапляються випадки, коли близько немає інтернату того профілю, який би відповідав стану здоров’я, і людину відправляють до іншої області – далеко від рідних.

2. Неналежні умови проживання в інтернаті:

· немає місця для усамітнення (багато сусідів по кімнаті);

· немає речей особистого вжитку;

· помітно, що проблеми оточуючих (сусідів по кімнаті) негативно впливають на сон, емоційний стан, поведінку користувача;

· користувач не бере участі в плануванні свого режиму дня та видів занять.

3. Неналежні стандарти догляду в інтернаті:

· відсутність емоційного контакту;

· відсутність підтримки і допомоги в дотриманні особистої гігієни;

· чисельність користувачів послуг інтернату надто велика;

· чисельність користувачів перевищує норму (якщо є достовірна інформація про нормативи чисельності користувачів);

· користувачі не мають змоги отримати достатньої уваги від персоналу інтернату;

· підвищена тривожність та нервовість користувачів через шум, постійне перебування „на людях”.

4. Перебування в інтернаті сприяє тривалій залежності та збільшенню ступеню інвалідності користувача:

· не можна навчитися самостійно виконувати побутові завдання;

· втрачаються навички, якими користувач володів перед поміщенням до інтернату;

· немає інформації про життя поза інтернатом;

· людина поступово стає повністю залежною від персоналу у задоволенні базових потреб.

5. Небезпечні та деградуючі умови в інтернаті:

· мало контактів з родичами;

· відсутність контактів зі здоровими однолітками;

· віддаленість від громади;

· користувач роками не залишає території інтернату;

· не вистачає фізичного навантаження (неналежна спортивна база в інтернаті);

· користувачі не розрізняють будні та свята чи вихідні;

· хронічні соматичні хвороби, діагностика яких ускладнена через знижений інтелект (знижена гострота зору, гінекологічні, стоматологічні хвороби тощо), як правило, не лікують.

6. Складні матеріальні умови інтернату:

· немає розділених туалету та ванної кімнати, мало туалетів та ванних кімнат;

· неналежне харчування (одноманітне, недостатнє, незбалансоване або немає вибору);

· неналежний вигляд одягу (брудний, недостатньо теплий, його відсутність);

· погане освітлення;

· холодні приміщення.