Передмова. Діти з інтелектуальною недостатністю є однією з найбільш вразливих груп, по відношенню до яких найчастіше порушуються права

Діти з інтелектуальною недостатністю є однією з найбільш вразливих груп, по відношенню до яких найчастіше порушуються права. Недостатнє усвідомлення різних аспектів власного та суспільного життя через знижені когнітивні здібності та недоступність якісної освіти, брак розуміння власного стану і потреб призводить до того, що дитина з інтелектуальною недостатністю стає об’єктом негуманного ставлення, отримання допомоги у несприятливих для розвитку умовах. Часто така дитина не може отримати в повному обсязі ту допомогу, яка їй гарантована державою та захистити власні права. Дитина з інтелектуальною недостатністю через особливості діагнозу поставлена в особливі умови у суспільстві, і відповідно, потребує значно більшої уваги.

Статистика говорить, що в Україні з населенням в 50 млн. приблизно 225 тис. розумово відсталих осіб, з них 88 тисяч дітей. Близько 15 тисяч дітей «не охоплені» жодними програмами, 31, 6 тис. перебувають в інтернатних закладах.

2006 рік в Україні оголошено роком прав дитини. Стан дотримання прав дитини в Україні все більше підпадає під увагу держави, однак небезпека декларативності намірів залишається. Донедавна політика держави по відношенню до дітей з інтелектуальною недостатністю базувалася на розвитку та підтримці інтернатної системи, де діти залишаються ізольованими від суспільства, позбавленими родинної турботи та любові. Ця система, здебільшого, не зважає на індивідуальні потреби, не сприяє розвитку дитини у повній мірі. Особистісні, психологічні потреби й права дитини не є ключовими в нормативних документах та повсякденній практиці. Так, нормативні документи регулюють норми забезпечення навчальних та соціальних закладів для дітей преміщеннями, обладнанням, персоналом та матеріально-технічними ресурсами і майже не торкаються змісту послуг та ставлення до дитини [1, 2]. Така політика не відображає визнання права цих дітей, як і усіх інших громадян, на людську гідність, максимально можливу для них якість життя, а також права жити у громаді та сімейному оточенні.

Найбільший вплив на якість життя дитини з інтелектуальною недостатністю, її розвиток та формування особистості здійснюють її батьки, члени родини а також фахівці, які працюють з нею в навчальних, реабілітаційних закладах або здійснюють догляд. Корекційний педагог, вихователь або соціальний працівник – дуже важливі люди для дітей з інтелектуальною недостатністю не лише з точки зору навчання. Для багатьох таких дітей він замінює батьків. Дитина з інтелектуальною недостатністю знаходиться у значній емоційній залежності від фахівців, особливо у закладах, де вона постійно проживає. Саме від їхнього ставлення залежить рівень соціальної адаптації, інтеграції дитини та її психологічний комфорт. Тому дуже важливо, щоб корекційні педагоги, вихователі, соціальні працівники, психологи, інші фахівці, шкіл, будинків-інтернатів, реабілітаційних центрів знали як індивідуальні потреби кожної дитини, так і її права та керувався цими знаннями у практичній діяльності. Фахівець завжди повинен діяти відповідно до вимог права та потреб дитини.

Будь-яка дитина потребує поважного ставлення до себе, опіки та підтримки власних (бодай найменших) здібностей та можливостей. Дитина зі зниженим інтелектом потребує ще й особливого захисту та допомоги у реалізації своїх прав. Для працівників закладів дитина має бути, насамперед людиною, а фахівець – її помічником, другом, порадником, захисником і завжди діяти в її інтересах.

Забезпеченя декларованих законодавством прав дитини, наданя їй допомоги в їх захисті залежить як від професійного рівня фахівця, так і від бажання допомогти дитині знайти вихід в кожній конкретній життєвій ситуації.

Сьогоднішня програма підготовки корекційних педагогів включає курси з навчання з соціально-побутової орієнтації, спеціальної методики викладання загальних дисциплін, психодіагностики та виявлення недоліків розвитку особистості, методики виховання, психології, організаційно-управлінської діяльності в навчальному закладі. На жаль, програма не містить курсів, що стосуються прав дітей. Тому проблема необізнаності у цій сфері відображається на якості надання коркційно-педагогічних послуг дітям і часто призводить до порушення прав дитини у ході навчально-виховного процесу.

Як показує досвід, коли до дітей з інтелектуальною недостатністю в родині, в закладі, у громаді ставляться як до повноцінних членів, діти швидше набувають соціальних навичок та необхідних життєвих вмінь. Тому для реалізації основних прав та гарантій для цієї групи громадян необхідно створювати не лише відповідну законодавчу базу, а й сприятливу атмосферу у суспільстві, де будуть практично реалізовуватися ці закони.

Ми очікуємо, що ця брошура також сприятиме формуванню більш чіткого розуміння прав, толерантного та сприятливого ставлення до дітей з інтелектуальною недостатністю та їхніх батьків.