Государственное устройство и политическая система Перу

Действует Конституция 1993. В административном отношении страна разделена на департаменты: Аякучо, Амасонас, Анкаш, Апуримак, Арекипа, Ика, Кальяо, Кахамарка, Куско, Ла-Либертад, Ламбаеке, Лима, Лорето, Мадре-де-Диос, Мокегуа, Паско, Пью-ра, Пуно, Сан-Мартин, Такна, Тумбес, Уанкавелика, Уануко, Укаяли.

Важнейшие города: Лима, Аякучо, Арекипа, Ика, Икитос, Кахамарка, Куско, Пукальпа, Пьюра, Сулья-на, Такна, Трухильо, Уанкайо, Уануко, Хулиака, Чик-лайо, Чимботе. Законодательная власть представлена однопалатным Конгрессом, избираемым на 5 лет всеобщим тайным, прямым обязательным голосованием на основе пропорционального представительства. Квота от каждого департамента зависит от численности его населения. Конгресс занимается законодательной деятельностью. Право законодательной инициативы принадлежит депутатам, представителю исполнительной власти, Верховному суду. Конгресс утверждает государственный бюджет, займы, решает проблемы распоряжения природными ресурсами, ратифицирует международные договоры, предоставляет гражданство или восстанавливает его, определяет численность Вооружённых сил, объявляет амнистию.

Исполнительная власть принадлежит президенту вместе с государственными министрами. Президент выступает в качестве гаранта Конституции и правового государства, назначает председателя совета министров и по рекомендации последнего — министров. Президент выполняет функции Верховного главнокомандующего Вооружёнными силами, назначает командующих родов войск и высших офицеров. Кандидат в президенты должен быть перуанцем по рождению в возрасте не моложе 35 лет.

Президент и два вице-президента избираются сроком на 5 лет абсолютным большинством голосов по единому национальному округу. Представители

Вооружённых сил и полиции не имеют права участвовать прямо или косвенно в выборах. С 2001 президентом Перу является А. Толедо Манрике.

Судебная власть автономна. Она представлена Верховным судом,

Конституционным судом, окружными и местными судами, автономными трибуналами, учреждаемыми по делам о террористической деятельности.

Смертная казнь отменена, за исключением дел об измене во время войны и о террористической деятельности. Члены Верховного и Конституционного судов избираются квалифицированным большинством Конгрессом на 5 лет без права повторного переизбрания. Верховный суд является высшей судебной инстанцией, выносит окончательное решение по обвинению высших должностных лиц (после предварительного заключения Конгресса).

Губернаторы департаментов назначаются президентом. Выборы муниципальных властей проводятся 1 раз в 3 года.

Система политических партий Перу, сложившаяся с 1930-х гг. и существовавшаядо 1990, переживает кризис. Администрациям А. Фухимори и А. Толедо не удалось его преодолеть. Большинство старых партий (Апристская, Народное действие, Христианская народная, Объединённая левая) продолжают существовать в той или иной форме. Из них выделились новые партии и блоки, участвовавшие во всеобщих выборах 1995, 2000 и 2002. Перуанская Апристская партия была основана в 1924 в качестве Американского народно-революционного альянса. Как политическая партия впервые выступила в 1930. В 1945—77 официально называлась Народной партией. В 1985—90 стояла у власти (президент — А. Гарсиа), входит в Постоянную конференцию политических партий Латинской Америки и Карибского бассейна и является консультативным членом Комитета Социалистического интернационала по Латинской Америке и Карибскому бассейну.

Движение «Возможное Перу» было создано в 1999 как предвыборный блок. Руководители — А. Толедо (ныне — президент Перу) и Х.Б. Кабальеро.

Провозгласило приверженность идее демократизации политического строя, уважения прав человека, модернизации экономики, социальной ориентации политики. Партия Народное действие основана в 1956. Лидер — Ф. Белаунде Терри (президент Перу в 1963—68, 1980—85). На выборах 1990 поддерживала кандидатуру писателя М. Варгаса Льосы в президенты Перу. В 1997 входила в парламентский блок демократической оппозиции, на выборах 2000 и 2002 действовала самостоятельно. Входит в Форум демократических политических партий Латинской Америки и Карибского бассейна.

«Союз ради Перу» основан в 1994 в качестве предвыборного движения в поддержку кандидатуры в президенты Перу бывшего генерального секретаря ООН Х. Переса де Куэльяра. Выступал против политики президента А. Фухимори, за демократизацию, смягчение неолиберальной политики, за социальную ориентацию бюджетной политики.

Христианская народная партия создана в 1966 на базе правой фракции

Христианско-демократической партии. Участвовала в правительстве Ф. Белаунде Терри. В 1990 поддержала кандидатуру в президенты Перу от Демократического фронта писателя М. Вар-гаса Льосы. Лидер Л. Бедойа Рейес, министр юстиции в 1964, мэр Лимы в 1963—64, стоял в открытой оппозиции к военным режимам и правительству А. Фухимори. Партия входит в Союз латиноамериканских партий.

В Перу обязательная военная служба длится 2 года (для мужчин в возрасте 20—25 лет). Насчитывается 188 тыс. резервистов. Вооружённые силы 125 тыс. чел, в т.ч.: в сухопутной армии — 85 тыс., Военно-морском флоте — 25 тыс., ВВС — 15 тыс.

99. Вплив США на політичні процеси у країнах Андів.

Адміністрація США усвідомлює, що сьогодні в цілях збереження своїх провідних позицій у регіоні до латиноамериканським країнам необхідно ставитися як до рівноправних партнерів. Активність США в насильницькому поширення демократії в регіоні, не дивлячись на бажання самих цих народів, зменшується.

Важливо, що в США досить добре розуміють витоки антиамериканських настроїв як у всьому світі, так і в латиноамериканському регіоні зокрема.

Увага США сьогодні головним чином акцентується на антинаркотичних і контртерористичних напрямках - в Андському регіоні, а також розвитком вільної торгівлі. Проблеми безпеки набули актуальності, зрозуміло, після 11-го вересня - США фінансує антитерористичну діяльність в регіоні, особливо - у Колумбії У червні 2002 США і інші члени Організації Американських Держав підписали Міжамериканську Конвенцію проти Тероризму.

У торговельній сфері США здійснюють різні програми під егідою Агентства Міжнародного Розвитку (USAID). Воно активно спонсорує освіту, охорону здоров'я, екологію та інші відсталі галузі.

Наразі, США проявляють все більшу стурбованість проблемами виробництва наркотиків в Андської Області. Протягом більш ніж двох десятиліть, американська політика в цьому регіоні зосередилися майже виключно на зусиллях щодо проведення антинаркотичних акцій (тобто, боротьба з культивуванням листа коки і його перетворенням на кокаїн). Відзначається 15% зниження культивування коки в Колумбії, проте, з 2002 його знову почали вирощувати в Болівії і Перу. Деякі чиновники Адміністрації вважають дану допомогу марною.

З тих пір, як в січні 1994 укладено Північноамериканське Торговельна Угода (NAFTA) Адміністрація вирішила створити подібний же формат щодо Латинських країн. У ході багаторічних переговорів вийшло три проекти, що перебувають зараз у різному ступені готовності.

США-Чилі FTA. 11 грудня 2002 після двох років і 14 раундів переговорів, це угода про Вільної Торгівлі (Free Trade Agreement) є, ймовірно, самим швидким. Відповідно до домовленості 85% споживчих і промислових товарів не підлягають митному обкладенню. Також, 75% тарифів на сільськогосподарські товари та автомобільні податки повинні бути усунені в межах перших чотирьох років.

8 січня 2003, Адміністрація Буша оголосила, що Сполучені Штати почали домовлятися про FTA з п'ятьма центральноамериканських країн-учасниками Загальних ринку (SASM) - Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, і Нікарагуа. Перший з дев'яти намічених раундів переговорів почався 27 січня 2003 в Сан-Хосе (Коста-Ріці), і обидві сторони висловили оптимізм, що угода може бути укладена до кінця року.

Однак, незважаючи на всі зусилля Адміністрації, регулярні візити президента США до країн регіону (Дж. Буш за 8 років свого президентства побував там 9 разів), вплив США падає. У Венесуелі, Болівії, Еквадорі і Нікарагуа до влади прийшли ліві режими, а уряди більшості інших країн Латинської Америки якщо не підтримують антиамериканізм відкрито, то вже точно не є союзниками США. Практично всі візити президента Дж. Буша супроводжувалися великими акціями протесту.

Новий президент США, Б. Обама обіцяє відкрити нову сторінку у відносинах з Латинською Америкою. Так, наприклад, на зустрічі з лідером Мексики Феліпе Кальдероном в Інституті культури Мексики у Вашингтоні він заявив: «Незважаючи на те, що в останні роки відзначалися напружені відносини між США і Латинською Америкою, майбутні роки мого президентства відкриють нову сторінку, нову главу співпраці з цим регіоном»

19 квітня в Порт-оф-Спеін завершився П'ятий саміт країн американського континенту.

У своїй промові на відкритті саміту Б. Обама заявив:

«... Ми можемо разом подолати наші загальні проблеми або й далі залишатиметься під впливом минулого. Заради процвітання наших народів ми повинні вибрати майбутнє.

Раніше Сполучені Штати не прагнули до встановлення і підтримання міцних зв'язків з нашими сусідами. Нас відволікали інші пріоритети, і ми не розуміли, що розвиток США безпосередньо пов'язано з розвитком всього Американського континенту. Ми будемо розширювати наші партнерські відносини з країнами західної півкулі, щоб добитися процвітання для наших країн...».

У цілому, вся промова Б. Обами присвячена питанням встановлення міцних зв'язків з латиноамериканськими країнами (в тому числі з Кубою), в першу чергу для співробітництва в галузі безпеки, боротьби з фінансовою кризою.

Напередодні саміту він зняв обмеження на поїздку американських громадян до родичів на Кубу і грошові перекази на острів. Його рішення отримало широке схвалення латиноамериканських країн. Лідер Куби Рауль Кастро потім зазначив, що Куба готова "на рівних правах" налагодити діалог з США з питань демократії, свободи і прав людини.

Разом з цим, в американо-венесуельських стосунках також намітилася тенденція поліпшення. Під час саміту президент Уго Чавес провів бесіду з Б. Обамою і оголосив про повернення посла в США.

У торгово-економічних відносинах Б. Обама пообіцяв надати 448 млн. доларів країнам, серйозно постраждали від економічної кризи, включаючи латиноамериканські держави, а також створити фонд мікрокредитування Західної півкулі для надання допомоги місцевим підприємствам. [11]

Торкаючись боротьби з наркотранзитом і злочинністю, Б. Обама пообіцяв активізувати роботу з ліквідації наркоторгівлі всередині країни і припинення контрабанди зброї, а також сприяти обмінам і співпраці з Мексикою в цьому напрямку. Крім того, Б. Обама також готовий виділити 33 млн. доларів для посилення співпраці з країнами Карибського басейну в забезпеченні громадської безпеки та спільного нанесення ударів по злочинності.

Незважаючи на те, що під час саміту керівники США і латиноамериканських країн висловили готовність до поліпшення двосторонніх відносин, на думку місцевих експертів, відносини з латиноамериканськими країнами в майбутньому ще досить тривалий час не зможуть стати пріоритетним напрямом у зовнішній політиці США, і їх неможливо поліпшити за один день. [2]

Отже, можна припустити, якщо Вашингтон насамперед враховує національні інтереси, то адміністрація Б. Обами не приступить до серйозних змін у політиці щодо Латинської Америки і продовжить прагматичну політику США в латиноамериканських питаннях. Відповідно до слів Обами на прес-конференції 19 квітня, прояв дружнього підходу до Уго Чавесу не завдасть шкоди інтересам США, але "між двома країнами, як і раніше існують величезні розбіжності".

100.Особливості інтеграційних процесів у регіоні Карібського басейну.

Тема глобалізації та реґіональної економічної інтеґрації протягом останніх десятиріч залишається однією з найбільш актуальних. Система міжнародних відносин, основним суб’єктом якої булла національна суверенна держава, змінюється. Інтеґраційні процеси, що активно розгортаються останнім часом на всіх континентах, являють собою якісно нову форму міждержавної взаємодії. Друге та третє місце у списку найбільш значимих інтеґраційних об’єднань у світі займають угруповання Західної півкулі, а саме НАФТА та МЕРКОСУР.

У країнах Америки реґіональні економічні організації реалізують

4 форми економічної інтеґрації: