Незалежна держава Перу в 19 ст

Історія республіки Перу в перші 20 років її незалежності заповнена боротьбою з Болівією, повстаннями і переворотами. У 1822 році, Установчий Конгрес, проголосив Перу республікою і прийняв першу конституцію. Однак боротьба з іспанськими військами тривала. Симон Болівар, в 1824 році, розбив іспанців у боях при Хуніне і Аякучо. Останній іспанський гарнізон в Кальяо здався в 1826 році.

Надалі, правлячі кола Перу вели між собою безперервну боротьбу за владу, що призводило до частої зміни президентів. У 1835-1839 роках, країна входила до конфедерації з Болівією під керівництвом болівійського диктатора - маршала де Санта-Круса.

Найважливіші моменти в подальшій історії Перу:

· за президента Кастільо, в 1855 році, було скасовано рабство.

· в 1864-1866 роках, коли Перу виявилося не в змозі сплачувати зобов'язання за зовнішнім боргом, Іспанія зробила спробу повернути собі контроль над країною, але країна, в союзі з Болівією, Чилі та Еквадором дала їй відсіч (Перша Тихоокеанська війна).

· в період президентства генерала Маріано Ігнасіо Прадо (1876-1879), країна фактично збанкрутувала.

· в 1879 році, Чилі почала війну з Перу і Болівією, яка тривала до 1884 року (Друга Тихоокеанська війна). В ході її чилійські війська здобули ряд перемог і в 1881 році, оволоділи Лімою, де поставили при владі маріонетковий уряд. Опір очолив президент Ніколас де Пьерола (1879-1881). Потім розгорнулася партизанська війна, що змусила чилійців у 1883 році залишити Ліму. Згідно з мирним договором 1884 року, Перу поступалася Чилі провінцію Тарапака з багатими покладами селітри і на десять років передавала провінції Такна і Аріка з подальшим вирішенням їх долі шляхом плебісциту. Однак суперечка про їх належність закінчилась тільки в 1929 році, коли провінція Такна була повернена Перу, а Аріка залишилася за Чилі.

· в боротьбі проти диктатури президента Легія, склався опозиційний рух «Американського народно-революційного альянсу» (АПРА) на чолі з колишнім студентським лідером Віктором Раулем Айя де ла Торре. У наступні роки, члени АПРА перетворилися в одну з провідних політичних сил країни.

· в 1930 році, Легія був скинутий військовими на чолі з полковником Луїсом Санчесом Серро. Він скасував результати президентських виборів 1931 році,що принесли перемогу Айя де ла Торре, придушив виступи "апрістів" і знову заборонив їх партію. У 1932 році, полковник Санчес Серро почав війну з Колумбією за прикордонне місто Летісію. У 1933 році, була прийнята нова конституція, яка вводила загальне виборче право. Однак 30 квітня 1933 року, Санчес Серро був убитий.

· в 1941-1942 роках, Перу відвоювало у Еквадору спірну територію в Амазонії площею в 200 тис. кв. км і активно постачало в США сировину і продовольство, необхідні для потреб Другої світової війни.

· В лютому 1945 році Перу об’явило війну Німеччині.

· в 1960 році Перу розірвало дипломатичні відносини з Кубою.

· Уряд Белаунде Террі (1963-1968) зіткнувся із зростанням опозиційних настроїв у суспільстві. Не припинялися селянські виступи в гірських районах, захвати поміщицьких земель. Спалахнув повстанський рух, накал якого вдалося збити лише в 1965 році, за допомогою армії.

У перуанській армії в той період набули значного поширення різні ліві і лівоцентристські ідеї (лівохристиянські, соціал-демократичні, популістські та ін), які стали відомі під ім'ям «перуанського соціалізму». Військові зі зростаючим невдоволенням поглядали на економічну залежність Перу від США. Коли президент підписав невигідний для Перу контракт з американською нафтовою компанією «Інтернешнал петролеум компані», військові 3 жовтня 1968 року, скинули його. Влада перейшла до Революційного уряду збройних сил на чолі з генералом Хуаном Веласко Альварадо (1968-1975).

Перетворення військового уряду в 1968-1980 роках

Військовий уряд розробив і почав здійснювати план «Інка», який передбачав проведення глибоких соціальних перетворень. Він націоналізував нафтопромисли, що належали американським компаніям, нафтопереробку і експорт корисних копалин, телефонно-телеграфну мережу, торгівлю рибним борошном і риб'ячим жиром, взяв в свої руки головні галузі промисловості, включаючи металургійну та хімічну. Були створені державні компанії в сферах нафтовидобутку, гірничої справи, авіаперевезень, лову та переробки риби. Влада «перуанізували» банки, ввели державний контроль над валютними операціями і обмежили вивезення прибутків за кордон. Іноземні компанії допускалися в гірничодобувну галузь лише за умови суворого дотримання трудового законодавства. Військовий уряд прийняв закон про «промислову громаду», що вводив участь трудящих в управлінні великими і середніми підприємствами. Поряд з державним сектором було створено розгалужений кооперативний сектор.

У зовнішній політиці військовий уряд проводив незалежний курс. Зменшуючи залежність від США, він вислав американську військову місію і співробітників програми «Корпус миру» і розвивав співпрацю з країнами Латинської Америки. Одночасно він встановив дипломатичні стосунки з СРСР, Кубою, країнами Радянського блоку і уклав з ними економічні угоди.

Надалі, військові передали владу цивільним особам. У 1978 році, були проведені вибори до Установчих зборів, які в 1979 році, прийняли нову конституцію. У 1980 році, в країні відбулися президентські і парламентські вибори.

На президентських виборах в травні 1980 року, переміг колишній президент Белаунде Террі, що одержав понад 45% голосів. Під натиском США уряд Перу став вживати заходів щодо скорочення в країні плантацій коки, головного джерела доходів індіанців, що викликало їх невдоволення, використане маоїстами з організації Сендеро Луміносо, які розгорнули розгорнули повстанський рух в гірських районах.

До 1987 року, іноземні інвестиції в Перу практично припинилися, а інфляція знову стала зростати. Тоді президент Гарсіа націоналізував приватні банки і страхові компанії, а також посилив контроль уряду над економікою, проте в 1990 році, рівень інфляції досяг 3000%.

У 1990 році, на пост президента, вступив Фухіморі. Зіткнувшись з опором парламенту, він, заручившись підтримкою керівництва збройних сил, скоїв 5 квітня 1992 року, державний переворот і призупинив дію конституції, розпустив парламент, заарештував лідерів опозиції і відсторонив від посади більшість членів Верховного суду. У серпні 1992 року, лідер руху «СендероЛуміносо» Абімаель Гусман був схоплений урядовими військами.