Правління Менема

У травні 1989 р. лідером країни, який прийшов до влади демократичним шляхом, став син сирійських іммігрантів Карлос Сауль Менем, керівник хустісіалістської (пероністської) партії. До цього Менем протягом 6 років був главою виконавчої влади.

Перші 18 місяців перебування Менема при владі виявилися дуже тяжкими. З 1991 р. здійснювалися програми лібералізації економіки і розвитку вільної торгівлі. Як президент Менем домігся докорінних змін в аргентинській економіці, а також встановлення політичної стабільності. Також Аргентина виступила засновником спільного південноамериканського ринку — Меркосур.

1994 року було проведено конституційну реформу, після якої відбулися нові парламентські вибори. У 1995 р. Менема було переобрано президентом Аргентини. Другий строк Менема характеризувався збільшенням показників безробіття, бідності і ухиляння від податків. Все це разом зумовило нову економічну кризу в Аргентині, яка розпочалася 1998 року і продовжувалася наступні 4 роки.

Криза

На виборах 24 жовтня 1999 року переміг Фернандо де ла Руа. На уряд де ла Руа, до якого входила значна кількість економістів, покладалися великі надії на подолання економічної кризи у країні.

У грудні у багатьох містах Аргентини пройшли громадські заворушення, які отримали назву Касероласо. 20 грудня сутички між поліцією і маніфестантами продовжилися. Це в свою чергу спричинило відставку президента.

21 грудня Національний конгрес призначив тимчасовим виконувачем обов'язків президента Рамона Пуерту. 23 грудня сесія законодавчої асамблеї призначила тимчасовим президентом Адольфо Родрігеса Саа, який оголосив у конгресі про дефолт. Народні протести продовжувалися, люди вимагали відставки усієї влади, тому 30 грудня Родрігес Саа пішов з посади. Виконувачем обов'язків президента став голова Палати депутатів Едуардо Каманьйо. 2 січня 2002 року за пропозицією хустисіалістської партії тимчасовим президентом став Едуардо Дуальде. Дуальде відразу ж почав рішучі дії по подоланню кризи.

Економічну ситуацію в Аргентині вдалося стабілізувати, але це було зроблено ціною значних конфліктів з опозицією і непопулярності уряду у народу. 26 червня 2002 року це вилилося у заворушення в Авельянеді, які були жорстоко придушені. Після цього Дуальде оголосив про відставку і нові президентські вибори.