Нормативно-правова база

1. Закон України Про освіту

2. Закон України Про професійно-технічну освіту

3. Указ Президента Про додаткові заходи щодо вдосконалення професійно-технічної освіти в Україні

4. Національна доктрина розвитку освіти

5. Державна програма "Вчитель"

6. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (у сфері вищої освіти)

7. Спільний наказ Міністерства освіти і науки та Міністерства соціальної політики № 875/1776 від 16.12.2013 р., зареєстрований в Міністерстві юстиції 08.01.2014 р. за № 3/24780 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями"

8. HАКАЗ № 1794/2691/5 від 19.12.2013 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2013 року за № 2192/24724

9. ПОЛОЖЕННЯ про навчальний центр при кримінально-виконавчій установі закритого типу Затверджено Наказ Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України № 1794/2691/5 від 19.12.2013

10. Наказ Міністерства № 1436 від 15.10.2013 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 978/23510 "Про проведення Всеукраїнського конкурсу професійної майстерності серед майстрів виробничого навчання системи професійно-технічної освіти з професії «Лицювальник-плиточник» у 2013/2014 навчальному році"

11. Наказ МОН України від 12.12.2007р. N1121 "Про виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 17.11.2007 р. N 886-р "Про схвалення плану заходів, спрямованих на задоволення потреби ринку праці у кваліфікованих робітничих кадрах"

12. Шляхи залучення роботодавців до участі у навчальному процесі ПТНЗ

13. Постанова КМУ N 507 від 27.08.2010"Про внесення змін до Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики"

14. Постанова КМУ N 781 від 27.08.2010"Деякі питання забезпечення підручниками та навчальними посібниками студентів вищих навчальних закладів, учнів загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладів та вихованців дошкільних навчальних закладів"

15. Постанова КМУ N 783 від 27.08.2010"Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1998 р. N 1240"

16. Постанова КМУ N 784 від 27.08.2010"Про затвердження Порядку працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням"

17. Розпорядження КМУ N 42-p від 21.01.2009"Питання управління окремими державними професійно-технічними навчальними закладами, підпорядкованими Міністерству освіти і науки, молоді та спорту"

18. Розпорядження КМУ N 1723-p від 27.08.2010"Про схвалення Концепції Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки"

19. Постанова КМУ N 495 від 15.04.2011"Про затвердження Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки"

20. Наказ Міністерства N 541 від 07.06.2011"Про Державну цільову програму розвитку професійно-технічної освіти на 2011 - 2015 роки"

21. Наказ Міністерства N 1563 від 29.12.2011 "Про затвердження Положення про Всеукраїнську координаційно-методичну раду з питань розвитку фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої та спортивно-масової роботи в професійно-технічних навчальних закладах"

22. Наказ Міністерства N 1593 від 30.12.2011"Про систему рейтингового оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів у 2011/2012 навчальному році"

23. Наказ Міністерства N 1336 від 22.11.2011 "Про затвердження критеріїв системи рейтингового оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів"

7. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (вища освіта).

Основною складовою нормативної бази реформування вищої освіти сучасної України є Конституція України, Державна національна программа “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національна доктрина розвитку освіти та Закон України “Про вищу освіту” № 2984-ІІІ із змінами від 4 листопада 2005 р. Відповідно до Конституції України, кожен громадянин країни має право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23) та право на освіту, навіть при цьому держава забезпечує доступність і безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі за Державним замовленням, розвиток вищої і післядипломної освіти різних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53). У 2007 р. вийшов у світ перероблений і доповнений офіційний збірник вищих органів влади у сфері вищої освіти України. Розглянемо деякі нормативні акти, які наводяться в збірнику, що регулюють

питання:

1. Управління у сфері вищої освіти. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади здійснює державну політику в галузі освіти, у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти та забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.

2. Державні стандарти вищої освіти. За Законом “Про вищу освіту” система стандартів вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності ВНЗ незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

3. Освітня діяльність на території України здійснюється ВНЗ на підставі ліцензій, які видаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Прийом до вищих навчальних закладів. Прийом осіб на навчання до ВНЗ здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування.

5. Платні навчальні послуги. ВНЗ відповідно до свого статусу може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги в галузі вищої освіти за умови забезпечення провадження освітньої діяльності.

6. Організація навчального процесу. Навчальний процес у ВНЗ має два головні аспекти: навчання як системна цілеспрямована діяльність кафедр, що передбачає передачу студентам наукових знань і формування їх особистісних

якостей, та навчання як діяльність студентів.

7. Фізичне виховання. Невід’ємною складовою освіти, яка забезпечує можливість набуття кожною особою необхідних науково обґрунтованих знань про здоров’я і засоби його зміцнення, удосконалення фізичної та психологічної підготовки до ведення активного довгострокового життя та професійної діяльності є фізичне виховання осіб, що навчаються.

8. Учасники навчально-виховного процесу: - студенти, молоді вчені. Для підтримки молоді було засновано та

встановлено багато соціальних, іменних стипендій для студентів, аспірантів та обдарованої молоді указами та розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказом

Державної податкової адміністрації України

9. Наукова та науково-технічна діяльність. Акти впорядковують питання підготовки і захисту дисертаційних робіт, присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань

10. Фінансово-господарська діяльність, матеріально-технічна база навчальних закладів. Наказами МОН України та Мінкультури України затверджені правила користування бібліотеками в Україні, визначено порядок обліку, перерозподілу і розповсюдження документів серед бібліотек України через систему обмінних фондів

11. Міжнародне співробітництво.

12. Вища освіта і Болонський процес. Освіта України відповідно до руху країни в Європу беззаперечно і однозначно визначила як основний напрям інтеграцію в європейський освітній простір. Болонською декларацією, передбачено реалізацію багатьох ідей і перетворень: формування єдиного, відкритого європейського простору у сфері освіти, упровадження кредитних технологій на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців у межах європейського регіону, прийняття

системи освітньо-кваліфікаційних рівнів, яка складається з двох циклів, спрощення процедури визнання кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці, розвитку європейської співпраці у сфері контролю за якістю вищої освіти та підсилення європейського виміру освіти з метою практичної реалізації положень Болонського процесу МОН України розробило програму дій та заходи щодо реалізації положень

Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 рр.

8. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (освіта дорослих).

Освіта дорослих – пролонгований процес і результат розвитку людини (особистості, громадянина, індивідуальності, фахівця), що відбувається упродовж усього життя, завдяки якому дорослі розвивають свої здібності або підвищують професійну кваліфікацію.

Зміст освіти дорослих – обумовлені цілями і потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь і навичок, світогляду, громадських і професійних якостей спеціаліста, що формуються у процесі андрагогічно орієнтованого навчання із урахуванням перспектив розвитку науки, техніки,технологій і культури.

Освіта дорослих може здійснюватись як у діючих освітніх закладах, так і шляхом надання освітніх послуг через дистанційну освіту, ЗМІ, особливо телебачення, зусиллями громадських організацій. Можна з певністю сказати, що “Людина розумна” в ХХІ сторіччі – це людина, котра постійно навчається, пізнає. І ця думка має стати нормою життя. Міністерство освіти та науки України завершує підготовку спеціального закону про освіту дорослих.

Освіта дорослих (освіта впродовж життя) — це цілеспрямований процес розвитку і виховання особистості шляхом реалізації освітніх програм та послуг, здійснення освітньо-інформаційної діяльності в межах та поза межами загальної середньої, професійно-технічної, вищої та післядипломної освіти. Система освіти дорослих — це сукупність закладів і установ формальної (загальноосвітні та професійні навчальні заклади) та неформальної освіти дорослих (учнівство на робочому місці, різноманітні курси для здобуття нової спеціальності і задоволення пізнавальних, соціальних потреб), наукових, науково-методичних, методичних установ, науково-виробничих підприємств, інформаційних служб, інших юридичних та фізичних осіб, які мають право на надання освітніх послуг, а також державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування.

Метою діяльності системи освіти дорослих є реалізація права особи на освіту впродовж життя; залучення її до професійного та громадського життя шляхом надання необхідного для цього рівня грамотності. Провідними типами освіти дорослих є: а) загальна (здобуття загальної грамотності або її підвищення); б) професійна (набуття нових професійних компетенцій або їх підвищення); в) корективна (вивчення державної мови, набуття навичок цивільного спілкування тощо).

До основних завдань системи освіти дорослих відносять: задоволення потреб особистості в інтелектуальному, культурному і духовному розвитку через отримання неперервної освіти; формування в осіб, які навчаються, громадянської позиції, здатності до праці й життя в умовах сучасної цивілізації, її демократичного розвитку; збереження та примноження моральних, культурних, наукових цінностей суспільства; поширення знань серед населення; підвищення його культурного та освітнього рівня.

9. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності дошкільної освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».

Національна стратегія визначає основні напрями, пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову і соціальну політику і складає основу для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, управління і фінансування, структури і змісту системи освіти.

Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити:

а) у дошкільній освіті:

- відновлення роботи закритих у попередні роки дитячих дошкільних закладів, розширення їх мережі до повного задоволення потреб населення;

- стовідсоткове охоплення дошкільною освітою усіх дітей, які досягли 5-річного віку;

- створення оптимальних організаційно-педагогічних, санітарно-гігієнічних навчально-методичних і матеріально-технічних умов для функціонування дитячих дошкільних закладів;

- розширення мережі навчально-виховних комплексів типу «дитсад-школа», відкриття груп та дошкільних закладів недержавної форми власності, формування дошкільних груп для надання освітніх послуг за скороченим режимом занять;

- оновлення змісту, форм і методів навчання, виховання і розвитку дітей дошкільного віку відповідно до вимог Базового компоненту дошкільної освіти (державний стандарт) та програм розвитку дитини «Я у світі», «Впевнений старт».

Очікувані результати реалізації Національної стратегії розвитку освіти

1. Підвищення якості результатів навчання випускників усіх рівнів системи освіти.

2. Створення збалансованої законодавчої бази системи освіти, що регулює та забезпечує ефективність реалізації стратегічних напрямків розвитку освіти в Україні, результативного функціювання всіх її підсистем.

3. Створення позитивних зразків та поширення досвіду успішного реформування освіти, забезпечення необхідних науково-методичних, організаційних та матеріально-технічних умов.

4. Створення в Україні підсистеми елітної освіти для підготовки кадрів для високотехнологічних галузей, сучасних напрямів науки, культури і мистецтва.

5. Підготовка та виховання педагогічних кадрів, здатних працювати на засадах інноваційних підходів до організації навчально-виховного процесу, дитиноцентризму, власного творчого безперервного професійного зростання.

6. Визначеність й унормування змісту всіх підсистем освіти, що забезпечують усталену систему знань та компетентностей, потужну професійно кваліфіковану кадрову базу для економічного зростання держави, конкурентоспроможність вітчизняних працівників на зовнішньому ринку праці.

7. Створення соціально сприятливих умов для здобуття освіти за потребою усіх категорій населення України.

8. Функціонування інфраструктур у підсистемах освіти, що опікуються підтриманням наукової та інноваційної діяльності в системі освіти, популяризацією та реалізацією освітніх інновацій відповідно до запитів і проблем розвитку суспільства.

9. Створення дієвої системи ресурсного забезпечення освіти.

10.Створення ефективної системи забезпечення розвитку дитини покоління інформаційної епохи, формування соціально і фізично зрілої творчої особистості, громадянина України і світу.

11. Створення економічно сприятливих умов і соціальних гарантій педагогічним і науково-педагогічним працівникам, підвищення їх соціального статусу, створення оптимальних умов щодо їх професійного вдосконалення та творчості для забезпечення якісної освіти.

12. Широка підтримка освітніх реформ суспільством.

10. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності загальної середньої освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».

Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити:

у загальній середній освіті:

- обов’язкове здобуття усіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної середньої освіти в обсягах, визначених Державним стандартом загальної середньої освіти;

- здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, запитів громадян та потреб суспільства; урізноманітнення моделей організації освіти для сільських дітей;

- перебудову змісту й організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу;

- підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій;

- створення умов для диференціації навчання, забезпечення профільного навчання, індивідуальної освітньої траекторії розвитку учнів відповідно до їх особистісних потреб, інтересів та здібностей;

- запровадження підсумкового незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів по закінченню початкової, основної і старшої школи;

- створення цілісної системи роботи з обдарованими дітьми та молоддю.

11. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності спеціальної освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».

в освіті дітей з особливими потребами:

- розроблення методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими потребами;

- збереження та удосконалення мережі спеціальних шкіл-інтернатів;

- відкриття дошкільних груп компенсуючого типу для дітей з особливими потребами у сільській місцевості;

- розроблення державного освітнього стандарту дітей з особливими потребами (5-9, 10 класи);

- розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання у загальноосвітніх навчальних закладах дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку;

- пріоритетне фінансування та належне навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами.

12.Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності позашкільної освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».

у позашкільній освіті:

- збереження та розвиток мережі позашкільних навчальних закладів для надання додаткових освітніх послуг, виховання і розвитку дітей та молоді згідно з їх запитами і потребами;

- створення ефективної системи пошуку, підтримки і розвитку талановитої учнівської молоді;

- урізноманітнення напрямів діяльності позашкільних навчальних закладів, удосконалення форм, методів і засобів навчання та виховання.

13. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності професійно-технічної освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».

у професійно-технічній освіті:

- розроблення та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій;

- оптимізацію мережі професійно-технічних навчальних закладів різних типів, професійних спрямувань та форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці;

- розроблення Державного переліку професій з підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах;

- удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів професійно-технічної освіти шляхом розширення мережі профільних ПТНЗ, на базі яких здійснюється підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання;

- утворення центрів забезпечення нової якості професійно-технічної освіти на базі діючих навчально(науково) – методичних центрів (кабінетів) професійно-технічної освіти;

- відкриття до кінця 2015 року 27 навчально-практичних центрів за галузевим спрямуванням.

14. Перспективи щодо поліпшення якості, рівного доступу та ефективності вищої освіти відповідно до «Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки».

у вищій освіті:

- завершення розробки та прийняття Верховною Радою України законів України «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» та «Про систему професійних кваліфікацій»;

- реформування мережі вищих навчальних закладів, приведення її у відповідність з потребами і можливостями країни; створення потужних навчально-наукових університетів, регіональних університетських комплексів;

- перегляд і затвердження Переліку професій педагогічних і науково-педагогічних працівників;

- розроблення стандартів вищої освіти нового покоління, зорієнтованих на компетентнісний підхід в освіті, узгоджених з новою структурою освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукових) рівнів вищої освіти;

- розширення взаємодії з установами НАН та НАПН щодо розвитку наукових досліджень в галузі вищої освіти;

- розроблення цілісної системи пошуку талановитої молоді, її педагогічного і наукового розвитку та подальшого супроводження у кар’єрному рості;

- подальше удосконалення процедур і технології зовнішнього незалежного оцінювання як передумови забезпечення рівного доступу до навчання у вищій школі;

- переоснащення навчальної і наукової та матеріально-технічної бази через цільове фінансування.

15. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (вища освіта).

Основною складовою нормативної бази реформування вищої освіти сучасної України є Конституція України, Державна національна программа “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національна доктрина розвитку освіти та Закон України “Про вищу освіту” № 2984-ІІІ із змінами від 4 листопада 2005 р. Відповідно до Конституції України, кожен громадянин країни має право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23) та право на освіту, навіть при цьому держава забезпечує доступність і безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі за Державним замовленням, розвиток вищої і післядипломної освіти різних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53). У 2007 р. вийшов у світ перероблений і доповнений офіційний збірник вищих органів влади у сфері вищої освіти України. Розглянемо деякі нормативні акти, які наводяться в збірнику, що регулюють

питання:

1. Управління у сфері вищої освіти. Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої влади здійснює державну політику в галузі освіти, у межах своїх повноважень видає нормативно-правові акти з питань вищої освіти та забезпечує контроль за виконанням законодавства про вищу освіту.

2. Державні стандарти вищої освіти. За Законом “Про вищу освіту” система стандартів вищої освіти є основою оцінки якості вищої освіти та професійної підготовки, а також якості освітньої діяльності ВНЗ незалежно від їх типів, рівнів акредитації та форм навчання.

3. Освітня діяльність на території України здійснюється ВНЗ на підставі ліцензій, які видаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

4. Прийом до вищих навчальних закладів. Прийом осіб на навчання до ВНЗ здійснюється на конкурсній основі відповідно до їх здібностей незалежно від форми власності навчального закладу та джерел його фінансування.

5. Платні навчальні послуги. ВНЗ відповідно до свого статусу може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги в галузі вищої освіти за умови забезпечення провадження освітньої діяльності.

6. Організація навчального процесу. Навчальний процес у ВНЗ має два головні аспекти: навчання як системна цілеспрямована діяльність кафедр, що передбачає передачу студентам наукових знань і формування їх особистісних

якостей, та навчання як діяльність студентів.

7. Фізичне виховання. Невід’ємною складовою освіти, яка забезпечує можливість набуття кожною особою необхідних науково обґрунтованих знань про здоров’я і засоби його зміцнення, удосконалення фізичної та психологічної підготовки до ведення активного довгострокового життя та професійної діяльності є фізичне виховання осіб, що навчаються.

8. Учасники навчально-виховного процесу: - студенти, молоді вчені. Для підтримки молоді було засновано та

встановлено багато соціальних, іменних стипендій для студентів, аспірантів та обдарованої молоді указами та розпорядженнями Президента України, постановами Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, наказом

Державної податкової адміністрації України

9. Наукова та науково-технічна діяльність. Акти впорядковують питання підготовки і захисту дисертаційних робіт, присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань

10. Фінансово-господарська діяльність, матеріально-технічна база навчальних закладів. Наказами МОН України та Мінкультури України затверджені правила користування бібліотеками в Україні, визначено порядок обліку, перерозподілу і розповсюдження документів серед бібліотек України через систему обмінних фондів

11. Міжнародне співробітництво.

12. Вища освіта і Болонський процес. Освіта України відповідно до руху країни в Європу беззаперечно і однозначно визначила як основний напрям інтеграцію в європейський освітній простір. Болонською декларацією, передбачено реалізацію багатьох ідей і перетворень: формування єдиного, відкритого європейського простору у сфері освіти, упровадження кредитних технологій на базі європейської системи трансферу кредитів, стимулювання мобільності і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців у межах європейського регіону, прийняття

системи освітньо-кваліфікаційних рівнів, яка складається з двох циклів, спрощення процедури визнання кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському ринку праці, розвитку європейської співпраці у сфері контролю за якістю вищої освіти та підсилення європейського виміру освіти з метою практичної реалізації положень Болонського процесу МОН України розробило програму дій та заходи щодо реалізації положень

Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 рр.

16. Запровадження Національної рамки кваліфікацій (НРК): аналіз законодавчого забезпечення.

Створення в Україні Національної рамки кваліфікацій як базового кваліфікаційного стандарту – необхідна умова переорієнтування освітнього процесу на результати навчання.

Національна рамка кваліфікацій відображає структуру та зміст кваліфікацій, взаємозв’язок відповідних результатів навчання кожного рівня, що є легкозрозумілими як на національному, так і міжнародному рівнях.

Рамка кваліфікацій – ієрархічна наскрізна послідовність загальних кваліфікаційних рівнів та їхніх ознак, що охоплює весь спектр кваліфікацій. Запроваджується з метою поліпшення розуміння й порівняння, ідентифікації існуючих й імплементації нових кваліфікацій, а також для розвитку й зіставлення відповідних систем освіти.

Завдання національної рамки кваліфікацій:

• введення європейських стандартів та принципів забезпечення якості освіти з урахуванням вимог ринку праці до компетентностей фахівців;

• забезпечення гармонізації норм законодавства у сфері освіти та соціально-трудових відносин;

• сприяння національному і міжнародному визнанню кваліфікацій, здобутих в Україні;

• налагодження ефективної взаємодії сфери освітніх послуг та ринку праці.

План заходів щодо впровадження НРК (Наказ від 22.04.12 р. № 488/225)

• Підготувати проект стратегії розвитку (концепції) національної системи кваліфікацій.

• Визначити перелік галузевих (міжгалузевих) сегментів для впровадження Національної рамки кваліфікацій.

• Розробити рекомендації щодо забезпечення якості кваліфікацій, зокрема, стосовно валідації кваліфікацій, процедур оцінювання та присвоєння кваліфікацій, акредитації навчальних закладів.

• Розробити методичні рекомендації щодо створення професійних стандартів на основі компетентнісного підходу.

• Розробити методичні рекомендації щодо створення стандартів вищої і професійно-технічної освіти на основі компетентнісного підходу.

План заходів щодо впровадження НРК

• Опрацювати питання реалізації пілотних проектів з розроблення професійних стандартів, стандартів вищої і професійно-технічної освіти, програм підготовки.

• Підготувати пропозиції щодо визначення рівнів та типів кваліфікацій, розроблення дескрипторів для різних типів кваліфікацій, визначення термінів підготовки в кредитах, траєкторій навчання.

• Підготувати пропозиції щодо організаційного та нормативно-правового забезпечення навчання та підвищення кваліфікації на постійній основі фахівців з розроблення професійних стандартів, стандартів вищої і професійно-технічної освіти, програм підготовки.

• Підготувати заходи щодо залучення роботодавців до розроблення професійних стандартів, участі у розробленні стандартів вищої і професійно-технічної освіти, програм підготовки.

• Розробити комплекс стимулюючих заходів (нормативних, організаційних, фінансових) із організації роботодавцями навчально-виробничої практики, професійно-орієнтаційної роботи, забезпечення першим робочим місцем випускників навчальних закладів.

• Підготувати пропозиції щодо забезпечення фінансування витрат, пов’язаних з розробленням професійних стандартів, стандартів вищої і професійно-технічної освіти, програм підготовки.

• Забезпечити інформаційну підтримку впровадження Національної рамки кваліфікацій шляхом:

1) розроблення та підтримки веб-сайту з питань впровадження Національної рамки кваліфікацій як інструменту інформування заінтересованих сторін і громадськості;

2) проведення заходів (семінарів, конференцій, круглих столів) з питань використання Національної рамки кваліфікацій;

3) видання та розповсюдження матеріалів з питань використання Національної рамки кваліфікацій.

17. Реалізація освітньої політики у галузі вищої педагогічної освіти: аналіз законодавчого забезпечення.

18. Реалізація освітньої політики у галузі загальної середньої освіти: аналіз законодавчого забезпечення.

Державна політика в галузі загальної середньої освіти зафіксована у законі України "Про освіту" (1991 p.), зміненому і доповненому в 1996 році, Законі України "Про загальну середню освіту" (1999 p.).
Організаційно-управлінським проектом державної політики в галузі освіти є Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). Зміст програми визначається як загальними принципами державної політики в галузі освіти, так і об'єктивними даними проведеного аналізу стану, тенденцій і перспектив розвитку освіти. Державний характер управління системою загальної середньої освіти закріплений у такій системі принципів:
-доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;
-доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;
-обов'язковість повної загальної середньої освіти;
-рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;
-гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;
-органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;
-незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
-науковий, світський характер освіти;
-інтеграція з наукою і виробництвом;
-взаємозв'язок з освітою інших країн;
-гнучкість і прогностичність системи освіти;
-єдність і наступність системи освіти;
-безперервність і різноманітність освіти;
-поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті1.
Для послідовного проведення державної політики в сфері загальної середньої освіти в Україні створені відповідні державні органи управління: Міністерство освіти і науки, Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади загальної середньої освіти, управління освіти обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі загальної середньої освіти є Міністерство освіти і науки України. Міністерство освіти і науки реалізує державну політику в сфері загальної середньої освіти; здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі загальної середньої освіти; визначає перспективи розвитку системи загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання Державного стандарту загальної середньої освіти; контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти; організовує нормативне, програмне, науково-методичне та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти; визначає порядок атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів; організовує підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності, координує та контролює її проведення; забезпечує підготовку і видання підручників, посібників, методичної літератури, схвалює їх видання; затверджує типові переліки обов'язкового навчального та іншого обладнання, навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників; виконує інші функції.
Загальноосвітнім навчальним закладом є навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту.
Загальноосвітній навчальний заклад реалізує положення Конституції України, Закону України "Про освіту", Закону України "Про загальну середню освіту", інших нормативно-правових актів у галузі освіти. Він задовольняє потреби громадян відповідної території у здобутті повної загальної середньої освіти; забезпечує єдність навчання і виховання; розробляє та реалізує варіативну складову змісту загальної середньої освіти; створює науково-методичну і матеріально-технічну базу для організації та здійснення навчально-виховного процесу; забезпечує відповідність рівня загальної середньої освіти Державному стандарту загальної середньої освіти; здійснює інші повноваження.
З прийняттям Закону "Про освіту" (1991 р.) значну роль у системі освіти почали відігравати державні освітні стандарти. Вони визначили зміст освітніх програм, що реалізуються в освітніх закладах, почали регламентувати діяльність освітніх закладів, визначати загальні параметри системи освіти в цілому. Тому з 1991 року система загальної середньої освіти поповнилася ще одним компонентом - загальноосвітніми програмами, побудованими на основі Державного стандарту загальної середньої освіти.
Загальноосвітня програма будь-якого загальноосвітнього навчального закладу складається з двох частин. Перша частина інваріантна, формується на основі Державного стандарту загальної середньої освіти (понад 70% змісту програми).
Це так званий обов'язковий мінімум змісту загальноосвітньої програми. Він встановлюється державним стандартом з відповідного предмета і є обов'язковим для всіх громадян України. Друга частина загальноосвітньої програми - варіативна складова змісту загальної середньої освіти. Вона розробляється загальноосвітнім навчальним закладом і є обов'язковою для громадян відповідної території.

19. Реалізація освітньої політики у галузі вищої педагогічної освіти: аналіз законодавчого забезпечення.

Відповідно до п. 6 частини першої статті 92 Конституції України засади регулювання виховання та освіти визначаються виключно законами України. Базовий Закон «Про освіту» (стаття 4) відповідно до Конституції передбачає, що державна політика в галузі освіти визначається вищим законодавчим органом, здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування на основі затвердженої органами влади та схваленої громадськістю концепції розвитку освіти.

Базовим Законом України «Про освіту» (1996 р.) закладено концептуальні засади громадянської освіти. Підкреслено, що метою української освіти є «… формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору». «Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами» (преамбула закону). «Основними принципами освіти в Україні є: гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських цінностей; органічний зв’язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті» (стаття 6).

Законом України про вищу освіту встановлюються правові, організаційні, фінансові та інші засади здійснення освітньої діяльності в Україні з метою створення умов для здобуття особами якісної вищої освіти та забезпечення потреб суспільства і держави у висококваліфікованих і конкурентоздатних фахівцях.

Законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України і складається з законів України “Про освіту”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до нього, та міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.

Державна політика у галузі вищої освіти ґрунтується на основних принципах освіти, передбачених Конституцією України, Законом України “Про освіту”, а також на принципах:

1) доступності здобуття вищої освіти кожним громадянином України;

2) автономності та самоврядності вищих навчальних закладів;

3) конкурсного відбору громадян України для здобуття ними вищої освіти за кошти Державного бюджету України і місцевих бюджетів;

4) незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних партій, громадських і релігійних організацій;

5) інтеграції системи вищої освіти України у Європейський простір вищої освіти і науки при збереженні і розвитку досягнень та традицій вітчизняної вищої школи;

6) забезпечення академічних свобод професорсько-викладацького складу та здобувачів вищої освіти, в тому числі їх академічної мобільності;

7) узгодженості державної підтримки фахівців з потребами вітчизняного ринку праці;

8) державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

9) гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців.

Державна політика у галузі вищої освіти реалізується шляхом:

1) створення умов для підвищення освітнього рівня громадян України, розширення їх можливостей для здобуття вищої освіти та навчання протягом життя;

2) створення та забезпечення рівних умов доступу до вищої освіти;

3) надання особам у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, цільових (в тому числі пільгових) державних кредитів для здобуття ними вищої освіти;

4) збереження і розвитку різних форм навчання та організації постійного контролю за підвищенням якості освітньої діяльності вищих навчальних закладів і здобутої в них особами вищої освіти;

5) забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних закладах державної та комунальної форм власності, за кошти відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;

6) надання державних стипендій та пільг студентам вищих навчальних закладів у порядку, встановленому законодавством;

7) належної підтримки підготовки фахівців з числа осіб з обмеженими фізичними можливостями на основі спеціальних освітніх технологій.

20. Вітчизняна освітня політика у сфері дошкільної освіти: аналіз законодавчого забезпечення.

Відповідно до закону україни про дошкільну освіту: Державна політика у сфері дошкільної освіти визначається Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами і
втілюється центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування. Держава:
надає всебічну допомогу сім'ї у розвитку, вихованні та навчанні дитини; забезпечує доступність і безоплатність дошкільної освіти в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах у межах державних вимог до змісту, рівня й обсягу дошкільної освіти (Базового компонента дошкільної освіти) та обов'язкову дошкільну освіту дітей старшого дошкільного віку; піклується про збереження та зміцнення здоров'я, психологічний і фізичний розвиток дітей; сприяє розвиткові та збереженню мережі дошкільних навчальних
закладів незалежно від підпорядкування, типів і форм власності.Завданнями дошкільної освіти є: збереження та зміцнення фізичного, психічного і духовного здоров'я дитини; виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до
родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної мови, регіональних мов або мов меншин та рідної мови, національних цінностей Українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля; формування особистості дитини, розвиток її творчих здібностей, набуття нею соціального досвіду;
виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти, забезпечення соціальної адаптації та готовності продовжувати освіту; здійснення соціально-педагогічного патронату сім'ї.

У зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої освіти щодо організації навчально-виховного процесу» в частині запровадження обов`язкової дошкільної освіти дітей старшого дошкільного віку вкрай необхідно забезпечити:

- розвиток мережі дошкільних навчальних закладів всіх типів і форм власності, особливо у сільській місцевості, шляхом будівництва нових дошкільних закладів, відновлення діяльності закритих і відомчих, реорганізації дитячих садків загального типу відповідно до потреб населення (довідково: на виконання норм вищезазначеного Закону, завдяки об’єднання зусиль центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування станом на 15.08.2012 року різними формами здобуття дошкільної освіти охоплення 5-річних дітей різними формами дошкільного виховання становить 99,8 відсотків, а у 19 регіонах він досяг 100 відсотків. У І півріччі 2012 року додатково відкрито 108 закладів: 1 новобудову (у сільській місцевості Одеської області), 72 дошкільні навчальні заклади у пристосованих приміщеннях, 35 дошкільних навчальних закладів відновили діяльність) [7].

- організацію роботи щодо здійснення обліку дітей дошкільного віку та виділення коштів для запровадження альтернативних форм здобуття дошкільної освіти;

- удосконалення нормативно-правового забезпечення функціонування об’єднання “школа – дитячий садок”;

- впровадження у систему дошкільної освіти соціально-педагогічного патронату, що дозволить охопити дошкільним вихованням дітей, які за станом здоров’я не можуть відвідувати дошкільні заклади;

- відкриття спеціальних груп у дошкільних закладах загального розвитку, та передбачити створення умов для перебування з однолітками та здобуття дошкільної освіти та ранньої соціальної допомоги дітям дітьми з вадами фізичного та (або) розумового розвитку;

- розроблення державного єдиного фінансового нормативу утримання однієї дитини у дошкільному навчальному закладі відповідно до типу закладу, що дозволить планувати видатки на дошкільну освіту, відхід від принципу фінансування дошкільної освіти від досягнутого, безоплатне утримання у дошкільному закладі дітей, що належать до соціально незахищених категорій;

- забезпечення дошкільних закладів сучасними меблями, спортивним обладнанням, іграшками, іншими засобами навчання і виховання для створення комфортних та безпечних умов перебування дітей у дошкільних закладах;

- розроблення програми державного фінансування видання навчальної і методичної літератури для дошкільних навчальних закладів;

- посилення соціального захисту працівників дошкільної освіти, а саме: прирівняти їх у статусі до педагогічних працівників інших освітніх ланок.

21. Освітня політика у сфері загальної середньої освіти: аналіз законодавчого забезпечення.

Державна політика в галузі загальної середньої освіти зафіксована у законі України "Про освіту" (1991 p.), зміненому і доповненому в 1996 році, Законі України "Про загальну середню освіту" (1999 p.).
Організаційно-управлінським проектом державної політики в галузі освіти є Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). Зміст програми визначається як загальними принципами державної політики в галузі освіти, так і об'єктивними даними проведеного аналізу стану, тенденцій і перспектив розвитку освіти.
Принципи освітньої політики України. Державний характер управління системою загальної середньої освіти закріплений у такій системі принципів:
- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;- доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти;- обов'язковість повної загальної середньої освіти;- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;- органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями;- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;- науковий, світський характер освіти;- інтеграція з наукою і виробництвом;- взаємозв'язок з освітою інших країн;- гнучкість і прогностичність системи освіти;- єдність і наступність системи освіти;- безперервність і різноманітність освіти;- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.Ці принципи визначають основні напрями, пріоритети освітньої політики, а отже, і характер освіти та освітніх закладів у країні.Для послідовного проведення державної політики в сфері загальної середньої освіти в Україні створені відповідні державні органи управління: Міністерство освіти і науки, Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади загальної середньої освіти, управління освіти обласних державних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) державних адміністрацій.Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі загальної середньої освіти є Міністерство освіти і науки України.
Міністерство освіти і науки реалізує державну політику в сфері загальної середньої освіти; здійснює в межах своїх повноважень нормативно-правове регулювання відносин у системі загальної середньої освіти; визначає перспективи розвитку системи загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання Державного стандарту загальної середньої освіти; контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти; організовує нормативне, програмне, науково-методичне та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти; визначає порядок атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів; організовує підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, приймає рішення щодо організації інноваційної діяльності, координує та контролює її проведення; забезпечує підготовку і видання підручників, посібників, методичної літератури, схвалює їх видання; затверджує типові переліки обов'язкового навчального та іншого обладнання, навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників; виконує інші функції.Місцеві органи виконавчої влади (управління освіти при обласних державних адміністраціях, відділи освіти при районних (міських) державних адміністраціях) та органи місцевого самоврядування в галузі загальної середньої освіти забезпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; контролюють додержання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов'язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами системи загальної середньої освіти, розташованими на їх території; беруть участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти; створюють умови для одержання громадянами повної загальної середньої освіти; організовують нормативне, програмне, матеріальне, науково-методичне забезпечення, перепідготовку, підвищення кваліфікації, атестацію педагогічних працівників; проводять атестацію навчальних закладів системи загальної середньої освіти, розташованих на їх територіях, оприлюднюють результати атестації; сприяють проведенню інноваційної діяльності в системі загальної середньої освіти; здійснюють інші повноваження.
Загальноосвітнім навчальним закладом є навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту.
Загальноосвітній навчальний заклад реалізує положення Конституції України, Закону України "Про освіту", Закону України "Про загальну середню освіту", інших нормативно-правових актів у галузі освіти. Він задовольняє потреби громадян відповідної території у здобутті повної загальної середньої освіти; забезпечує єдність навчання і виховання; розробляє та реалізує варіативну складову змісту загальної середньої освіти; створює науково-методичну і матеріально-технічну базу для організації та здійснення навчально-виховного процесу; забезпечує відповідність рівня загальної середньої освіти Державному стандарту загальної середньої освіти; здійснює інші повноваження.

22. Спеціальна освіта як пріоритетний напрям державної політики в освіті України: аналіз законодавчого забезпечення.

23. Позашкільна освіта в Україні в контексті можливостей реалізації додаткових можливості для розвитку дитини: аналіз законодавчого забезпечення.

Позашкільна освіта України мала і має потужний потенціал, її відкритість, мобільність, демократичність, гуманістичність як ніколи затребувані. Позашкільні навчальні заклади забезпечують реалізацію потреб, запитів та інтересів вихованців у самореалізації, професійному самовизначенні, розвитку творчих здібностей у сфері культури, мистецтва, наукових знань, техніки тощо.

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про позашкільну освіту", і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Державна стратегія спрямована на:

· забезпечення прав громадян на здобуття позашкільної освіти;

· визначення основних засад державної політики щодо позашкільної освіти;

· створення нормативно-правової бази для її подальшого розвитку;

· встановлення правових засад діяльності позашкільних навчальних закладів;

· визначення основних напрямів, змісту і форм навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах;

· створення умов для благодійної діяльності юридичних і фізичних осіб з метою розвитку позашкільної освіти;

· створення умов для соціального захисту педагогічних працівників, вихованців, учнів і слухачів позашкільних навчальних.

Державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на:

· створення умов для здобуття вихованцями, учнями та слухачами позашкільної освіти;

· збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, закриття тощо;

· координація зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об′єднань громадян щодо розвитку позашкільної освіти.

Державне управління позашкільною освітою здійснюють:

· спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади? Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

· інші центральні органи виконавчої влади, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади;

· Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

· обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації та підпорядковані їм органи управління, у сфері управління яких перебувають позашкільні навчальні заклади;

· органи місцевого самоврядування.

Здобуття позашкільної освіти. Громадяни України мають право на здобуття позашкільної освіти відповідно до їх здібностей, обдарувань, уподобань та інтересів.

Позашкільна освіта здобувається громадянами у позаурочний та позанавчальний час у позашкільних навчальних закладах та інших навчальних закладах як центрах позашкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі в загальноосвітніх навчальних закладах, професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації.

Здобуття позашкільної освіти ґрунтується на принципі добровільності вибору типів закладів та видів діяльності, а також здійснюється за участю батьків або осіб, які їх замінюють, трудових колективів, громадських організацій, товариств, фондів.

Іноземці й особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають позашкільну освіту в порядку, встановленому для громадян України.

Структура позашкільної освіти включає позашкільні навчальні заклади, інші навчальні заклади як центри позашкільної освіти у позаурочний та позанавчальний час.

24. Освітня політика в Україні у сфері професійно-технічної освіти: характеристики державних програм розвитку.

Законодавство України про професійно-технічну освіту базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається з Закону України "Про освіту" (1060-12), цього Закону та інших нормативно-правових актів. Законодавство України в галузі професійно-технічної освіти обов'язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів і установ професійно-технічної освіти.
Стаття 2. Завдання Закону України "Про професійно-технічну
освіту"
Завданням цього Закону є регулювання суспільних відносин в галузі професійно-технічної освіти з метою: забезпечення громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, перепідготовку та підвищення кваліфікації; задоволення потреб економіки країни у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках; сприяння в реалізації державної політики зайнятості населення;забезпечення необхідних умов функціонування і розвитку установ професійно-технічної освіти та професійно-технічних навчальних закладів різних форм власності та підпорядкування.
Стаття 3. Професійно-технічна освіта (Назва статті 3 в редакції Закону N 1158-IV (1158-15) від
11.09.2003) Професійно-технічна освіта є складовою системи освіти України. Професійно-технічна освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах. (Частина перша статті 3 в редакції Закону
N 1158-IV (1158-15) від 11.09.2003) Система професійно-технічної освіти складається з
професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління
ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників. (Стаття 4 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1158-IV
(1158-15) від 11.09.2003) Стаття 5. Право на здобуття професійно-технічної освіти Громадяни України мають рівні права на здобуття професійно-технічної освіти відповідно до своїх здібностей і нахилів. Обмеження допускаються за медичними та віковими показниками, а також показниками професійної придатності, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Професійно-технічна освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних професійно-технічних навчальних закладах безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного замовлення безоплатно, на конкурсній основі. (Частина друга статті 5 в редакції Закону N 1158-IV (1158-15) від 11.09.2003)

25. Освітня політика в Україні у галузі вищої освіти в контексті сучасних суспільних викликів: аналіз законодавчого забезпечення.

На сьогодні система управління вищою освітою України перебуває у процесі постійних змін. З одного боку, це потребує вдосконалення механізму державного управління освітою, зокрема розробки принципово нових підходів до форм і методів управління; визначення науково обґрунтованих нормативно-правових аспектів державного регулювання. З іншої сторони, організаційно-економічна структура закладів вищої освіти в умовах глобалізації й інноваційного розвитку вже не відповідає сучасним об’єктивним потребам суспільства, зокрема стає необхідним створення єдиного ефективного інформаційного забезпечення системи ВНЗ.

Отже, реалізація державної політики розвитку вищої освіти у світлі європейської інтеграції України, створення передумов для поглиблення та розширення відносин її з європейським освітнім простором актуалізує необхідність науково-аналітичного супроводу цих процесів та удосконалення механізмів реалізації державної політики в управлінні вищою освітою.

Одною зі складових загальнодержавної економічної політики є гуманітарна політика держави, яка саме й визначає принципи державного управління освітньою діяльністю. В економічно розвинутих країнах класичний набір цілей такої політики передбачає наступні напрями

Рис. 1 Цілі гуманітарної політики держави

Функціонування ВНЗ системи МОНУ здійснюється у відповідності до Законів України „Про освіту”, „Про вищу освіту”, „Про наукову і науково-технічну діяльність”; Указів Президента України „Про Основні напрями реформування вищої освіти в Україні”, „Про Національну доктрину розвитку освіти”, „Про заходи вдосконалення системи вищої освіти України”; постанов Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про державний вищий заклад”, „Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами”.

Відповідно до Закону про вищу освіту в Україні, Державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною Радою України.
Державна політика у галузі вищої освіти грунтується на принципах: доступності та конкурсності здобуття вищої освіти кожним
громадянином України; незалежності здобуття вищої освіти від впливу політичних
партій, громадських і релігійних організацій; інтеграції системи вищої освіти України у світову систему
вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій
української вищої школи; наступності процесу здобуття вищої освіти; державної підтримки підготовки фахівців для пріоритетних
напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;
гласності при формуванні структури та обсягів освітньої та
професійної підготовки фахівців.
Реалізація державної політики у галузі вищої освіти
забезпечується шляхом: збереження і розвитку системи вищої освіти та підвищення її
якості; підвищення рівня освіченості громадян України, розширення їх
можливостей для отримання вищої освіти;
створення та забезпечення рівних умов доступності до вищої
освіти; надання цільових, пільгових державних кредитів особам для
здобуття вищої освіти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
забезпечення збалансованої структури та обсягів підготовки
фахівців з вищою освітою, що здійснюється у вищих навчальних
закладах державної та комунальної форм власності, за кошти
відповідних бюджетів, фізичних і юридичних осіб, з урахуванням
потреб особи, а також інтересів держави та територіальних громад;
надання особам, які навчаються у вищих навчальних закладах,
пільг та соціальних гарантій у порядку, встановленому
законодавством;
належної підтримки підготовки фахівців з числа інвалідів на
основі спеціальних освітніх технологій.

26. Запровадження Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ECTS) у вітчизняній вищій школі: нормативно-правова база.

З метою реалізації європейських підходів до освіти, дотримання світових освітніх стандартів (градація дипломів, єдина система додатківдо дипломів, розвиток європейських стандартів якості, розширення мобільності студентів) та для ефективного і поступового переходу відтрадиційної системи освіти в Україні до нової, спрямованої на реалізацію ідей Болонської конвенції, було розроблено національну моделькредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП). Рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол №2/3-4 від 28.02.2003 р.; протокол № 5/5-4 від 24.04.2003 р.) було розпочато проведення педагогічного експерименту з впровадження КМСОНП у вищих навчальних закладах України ІІІ-IV рівнів акредитації.З метою координації діяльності ВНЗ Міністерством освіти і науки України було розроблено такі документи: Програма дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України на 2004-2005 роки (наказ МОН України №49 від 23 січня 2004 р.);рекомендації щодо її впровадження з визначенням особливостей цього процесу (накази МОН України №812 від 20 жовтня 2004 р. та №774 від 30 грудня 2005 р.); План дій щодо забезпечення якості вищої освіти України та її інтеграції в європейське і світове освітнє співтовариство на період до 2010 року (наказ МОН України №612 від 13 липня 2007 р.).

27. Університетська наука: нормативно-правове забезпечення, умови й перспективи розвитку.