Нормативно-правова база. "Про освіту""Про загальну середню освіту"

Закони України:

"Про освіту""Про загальну середню освіту"

Укази Президента України:

Про заходи щодо забезпечення пріоритетного розвитку освіти в УкраїніПро Державну премію України в галузі освітиПро Національну доктрину розвитку освіти

Акти Кабінету Міністрів України Накази Міністерств:

від 5 квітня 1994 р. N 228 "Про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів"

від 12 квітня 2000 р. N 646 "Про затвердження Інструкції з обліку дітей і підлітків шкільного віку"

від 27 серпня 2010 р. N 777 "Про затвердження Положення про освітній округ "

від 27 серпня 2010 р. N 778 "Про затвердження Положення про загальноосвітній навчальний заклад"

від 14 червня 2000 р. N 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників"

від 5 жовтня 2009 р. N 1121 "Про затвердження Положення про групу продовженого дня загальноосвітнього навчального закладу "

від 20 липня 2004 N 601 "Про затвердження Положення про навчальні кабінети загальноосвітніх навчальних закладів"

від 28 березня 2002 р. N 379 "Про затвердження Державної програми "Вчитель"

Накази Міністерства:

від 13.04.2011 № 329 "Про затвердження Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти"

Листи Міністерства:

Лист Міністерства № 1/9-74 від 28.01.2014 "Щодо контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів загальноосвітніх навчальних закладів"

Лист Міністерства № 1/9-72 від 28.01.2014 "Про недопущення перевантаження учнів початкових класів надмірним обсягом домашніх завдань"

3. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (вища освіта).

Основною складовою нормативної бази реформування вищої освіти сучасної України є Конституція України, Державна національна програма “Освіта” (“Україна ХХІ століття”), Національна доктрина розвитку освіти та Закон України “Про вищу освіту” № 2984-ІІІ із змінами від 4 листопада 2005 р. Відповідно до Конституції України, кожен громадянин країни має право на вільний розвиток своєї особистості (ст. 23) та право на освіту, навіть при цьому держава забезпечує доступність і безоплатність вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі за Державним замовленням, розвиток вищої і післядипломної освіти різних форм навчання, надання державних стипендій та пільг учням і студентам (ст. 53). Державна політика в освіті характеризується неперервним виробленням і здійсненням заходів щодо реформування освітньої галузі. 17 квітня 2002 р. Указом Президента України була затверджена Національна доктрина розвитку освіти, яка визначає систему концептуальних ідей та поглядів на стратегію і основні напрями розвитку освіти в першій чверті ХХІстоліття. Метою державної політики щодо розвитку освіти, як зазначається в цьому документі, полягає у створені умов для розвитку особистості і творчої самореалізації кожного громадянина України, вихованні покоління людей,

здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя, оберігати й примножувати цінності національної культури та громадянського суспільства, розвивати і зміцнювати суверенну, незалежну, демократичну, соціальну та правову державу як невід’ємну складову європейської та світової спільноти. Закон України “Про вищу освіту” 2002 р. є однією з базових складових законодавства України про освіту, що формулює нормативно-правові вимоги щодо організації та функціонування системи вищої освіти в Україні, її правові, організаційні, фінансові та інші засади. У 2002 р. вийшов у світ науково-практичний коментар до Закону України “Про вищу освіту”, в якому детально роз’яснюється зміст найважливіших теоретичних понять, пов’язаних з навчально-виховним процесом, розкриваються особливості застосування положень Закону в усіх сферах організації і діяльності вищих навчальних закладів усіх форм власності. На виконання Національної програми правової освіти населення у 2003 р. було випущено у світ перший офіційний і найбільш повний друкований збірник чинних нормативно-правових актів вищих органів влади України, Конституційного Суду України, МОН України, ВАК України у сфері вищої освіти. Головну увагу в цьому збірнику приділено викладу нормативного забезпечення організації навчального процесу, ретельно упорядковані акти, що регулюють наукову діяльність у ВНЗ, питання підготовки і захисту дисертаційних робіт, присвоєння наукових ступенів і вчених звань.

Рис. 5. Система принципів побудови системи вищої освіти України.

4. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (спеціальна освіта).

З аконодавче та нормативно-правове забезпечення освіти осіб з обмеженими можливостями здоров'я

Здобуття незалежності держави ознаменувалося прийнят­тям Основного Закону - Конституції України, де стверджується рівність прав всіх людей, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, від мовних та інших ознак. У розділі "Права людини" декла­ровано демократичні та гуманістичні положення, які відпові­дають духу і букві міжнародних угод і домовленостей і мають забезпечити захист прав усіх верств населення. У Конституції визначено та стверджено основні права людини, серед яких, право на освіту (ст. 53), право на соціальний захист (ст. 46) та ін.

Законодавчого визнання право на здобуття освіти громадя­нами України набуло у прийнятому 1993 році Законі „Про ос­віту", де визначено, що основним завданням цього Закону є ре­гулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України. У Законі зазначається, що "Освіта - основа інте­лектуального, культурного, духовного, соціального, економіч­ного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспіль­ства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій ос­нові інтелектуального, творчого, культурного потенціалу наро­ду, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народно­го господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демок­ратії, національної свідомості.."

У статті 3 „Право громадян України на освіту", визначено, що громадяни України мають право на безкоштовну освіту в державних навчальних закладах незалежно від будь-яких оз­нак, в тому числі і від стану здоров'я. Це право забезпечується розгалуженою мережею навчальних закладів; відкритим харак­тером навчальних закладів, створенням умов для вибору про­філю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання — очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Стаття 37 Закону про освіту визначає освітні можливості для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілі­тації. Так, у п.4 зазначається, що „Для осіб, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку і не можуть навчатися в ма­сових навчальних закладах, створюються спеціальні загально­освітні школи-інтернати".

Гуманізм та демократія як підґрунтя освіти; доступність та безоплатність освітніх послуг; право всіх громадян на безкош­товну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно, зокрема, від стану здоров'я; відкритий характер навчальних за­кладів; створення умов для навчання відповідно до здібнос­тей та інтересів дає підстави розглядати цей основний освітній документ, що регламентує функціонування освітньої системи України, як прогресивний крок у виконанні вимог міжнародних нормативно-правових документів, що були ратифіковані Украї­ною.

Водночас Закон України „Про охорону дитинства" (від 26 квітня 2001 року за №2402-111) Ст.26 „Захист прав дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвит­ку" засвідчує, що „Дискримінація дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку забороняється. Держава сприяє створенню дітям-інвалідам та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та ін­тересів...", Ст. 19 „Право на освіту" „Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної, середньої професійно-технічної та вищої освіти в державних і комунальних навчальних закла­дах".

Дієвим і дуже важливим законом в Україні, щодо осіб з обмеженими можливостями здоров'я, є Закон "Про основи со­ціальної захищеності інвалідів в Україні".

Проект Закону „Про спеціальну освіту" спрямований на створення законодавчої бази для задоволення потреб осіб з об­меженими можливостями здоров'я в отриманні освіти та ство­рення сприятливих умов для адаптації та інтеграції цих осіб у суспільство.

Нормативно-правовим документом, який засвідчує роз­почату в Україні модернізацію освітньої галузі у напрямі ін­клюзивної освіти шляхом стандартизації на основі мультидисциплінарного підходу є проект Стандарту соціальних послуг, розроблений на виконання Закону України "Про державні со­ціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІЙ, Закону України "Про соціальні послуги" від 19 червня 2003 року № 966-ІУ.

5. Нормативне підґрунтя реалізації освітньої політики в Україні (позашкільна освіта).

Позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, законами України "Про освіту", "Про позашкільну освіту", і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Державна стратегія спрямована на:

· забезпечення прав громадян на здобуття позашкільної освіти;

· визначення основних засад державної політики щодо позашкільної освіти;

· створення нормативно-правової бази для її подальшого розвитку;

· встановлення правових засад діяльності позашкільних навчальних закладів;

· визначення основних напрямів, змісту і форм навчально-виховного процесу в позашкільних навчальних закладах;

· створення умов для благодійної діяльності юридичних і фізичних осіб з метою розвитку позашкільної освіти;

· створення умов для соціального захисту педагогічних працівників, вихованців, учнів і слухачів позашкільних навчальних.

Державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на:

· створення умов для здобуття вихованцями, учнями та слухачами позашкільної освіти;

· збереження та розвиток мережі державних та комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепрофілювання, перепідпорядкування, злиття, закриття тощо;

· координація зусиль органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об′єднань громадян щодо розвитку позашкільної освіти.