Роль МОП у формуванні сучасних систем соціального захисту

Після Першої світової війни було створено першу міжнародну організацію, основне завдання якої полягало в забезпеченні соціаль­них гарантій трудящим в європейському, а згодом і у всесвітньому масштабі. Міжнародну організацію праці (МОП) було засновано в 1919 р. під час Версальської мирної конференції за підсумками Пер­шої світової війни. Ідею створення такої організації пропагували ще у XIX ст. відомі промисловці Р. Оуен (1771-1853) з Уельсу і Д. Лер-ган (1783-1859) з Франції.

Після апробації в Міжнародній асоціації трудового законодав­ства, заснованій у Базелі в 1901 р., ідеї цих промисловців дістали виз­нання у Конституції МОП, яку було прийнято на мирній конференції у квітні 1919 р. У преамбулі Конституції названо чотири мотиви зас­нування МОП.

Гуманістичний мотив полягає в неприйнятності існування експ­луатації, соціальної несправедливості, важких умов життя і праці ро­бітників та їх сімей. Другим мотивом вважається внутрішньополі­тичний. Міжнародна організація праці проголосила, що без поліп­шення умов життя і праці робітників їх боротьба за свої права може набрати крайніх форм — аж до революції, що порушить мир і гар­монію світу. Третім мотивом названо економічний. Соціальні рефор­ми негативно впливають на конкурентоспроможність національних економік, що стає на перешкоді поліпшення становища робітників у їх країнах. Нарешті, зовнішньополітичний мотив прозвучав як виз­нання внеску робітничого класу на полях битви у війні та праці в тилу: "Загального і тривалого миру можна досягти тільки на основі соціальної справедливості". Тоді ж було розроблено й прийнято перші конвенції МОП у соціальних питаннях: № 1. Робочий час у промисловості; № 3. Охорона материнства; № 4. Праця жінок у ніч-

ний час; № 5. Мінімальний вік приймання на роботу у промисло­вості; № 6. Нічна праця підлітків у промисловості.

У 20-30-ті роки було прийнято низку конвенцій, які врегульову­вали питання соціального страхування. Особливу увагу було при­ділено нещасним випадкам на виробництві та професійним захворю­ванням*.

У роки Другої світової війни розширилося міжнародне співро­бітництво з питань забезпечення соціальних гарантій трудящим. Зокрема, було опубліковано такі документи, як Атлантична хартія (1941 р.) і Філадельфійська декларація МОП (1944 р.). Атлантична хартія закликала до міжнародного співробітництва з метою досяг­нення вищого рівня економічного розвитку, життя й соціального за­безпечення. У 1942 р. до цієї хартії приєдналося двадцять шість дер­жав (зокрема, і СРСР), які прийняли відповідні декларації. У Декла­рації про цілі й завдання МОП (Філадельфійській), яка визначила магістральні шляхи не лише діяльності МОП, а й світової соціальної політики загалом на другу половину XX ст., проголошено завдання МОП сприяти запровадженню країнами світу програм, які, зокрема, мають на меті:

• повну зайнятість і підвищення життєвого рівня населення;

• зайнятість трудящих на роботах, де вони можуть отримати за­доволення, виявляючи повною мірою свою майстерність і вміння, та зробити найбільший внесок у загальний добробут;

• забезпечення (як засіб досягнення цієї мети і за відповідних га­рантій усім зацікавленим) можливостей навчання й просування на вищі посади працівників, включаючи міграцію та поселення;

• забезпечення рівних можливостей щодо загальної та професій­ної освіти.

Філадельфійська декларація МОП закликала уряди запровадити гарантовану мінімальну заробітну плату, досягти повної зайнятості, реалізувати програми соціального забезпечення, поліпшити умови праці, підвищити життєвий рівень населення.

У період Другої світової війни було також створено нову концеп­цію соціального захисту. У 1941 р. у Великобританії було органі­зовано Комітет соціального страхування та союзних служб, який очолив У. Беверідж. У 1942 р. на замовлення уряду він підготував до­повідь "Повна зайнятість у вільному суспільстві". Крім питань бо-

* Конвенція № 12. Відшкодування при нещасних випадках у сільському господарстві (1921 р.); № 17. Відшкодування трудящим при нещасних випадках на виробництві (1925 р.); № 18. Професійні захворювання (1925 р.).

ротьби з безробіттям у доповіді велику увагу було приділено соціаль­ному забезпеченню людей, які втратили заробіток. План соціального забезпечення У. Беверіджа передбачав рівність прав усіх громадян на соціальні виплати, захист особи від усіх випадків втрати заробітку, а також однаковий для всіх розмір державних пенсій і допомог. Кон­цепція передбачала також безплатне медичне обслуговування всіх громадян, матеріальну допомогу сім'ям з дітьми за рахунок держави і участь держави в утворенні фондів соціального страхування*. Про­тягом 1944-1948 рр. лейбористський уряд ухвалив кілька законодав­чих актів, які оформили цілісну систему соціального захисту, що по­ширювалася на все населення. Такі самі реформи після Другої світо­вої війни було запроваджено в багатьох західних країнах.

Активну роль у цьому процесі продовжувала відігравати МОП. У 1944 р. вона прийняла два важливих міжнародних документи — "Про забезпечення доходу" і "Про медичне обслуговування", які визначили нову доктрину соціального захисту. Ці рекомендації на­цілюють держави й уряди на надання соціальних гарантій населен­ню в усіх непередбачених ситуаціях, що загрожують здоров'ю людей чи їх матеріальному добробуту.

Нині це спеціалізоване агентство ООН, яке налічує понад 180 країн-членів, сприяє гармонійному соціально-економічному розвитку наро­дів світу через запровадження міжнародних стандартів праці й конт­роль за їх дотриманням, технічне співробітництво, а також сприяє дотриманню прав людини. Міжнародна організація праці здійснює наукові дослідження і розповсюджує інформацію, займається підго­товкою кадрів для створення умов, щоб якнайбільше людей на землі мали адекватні засоби забезпечення своїх потреб у харчуванні, житлі, здоров'ї, освіті та культурі.