Предмет філософії, її структура як наукової дисципліни

Філософія з'являється, як спроба вирішити світоглядні проблеми за допомогою розуму, тобто мислення, що спирається на поняття й судження, що зв'язуються один з одним за певними логічними законами.

Філософія успадкувала від міфології й релігії світоглядний характер, тобто всю сукупність питань про походження світу, його побудову, про походження людини та її місце у світі. Але філософія - це теоретичний рівень світогляду, отже, світогляд у філософії виступає у формі знання й носить систематизований характер.

Філософія з'явилася приблизно в 7-6 ст. до н.е. у Давній Греції, Індії й Китаї. Спочатку філософія охоплювала всю сферу наукового знання. Поступово з неї виділилися конкретні науки, а філософія уточнила свій предмет, метод і функції.

Предмет філософії розкривається через її структуру. У структурі філософії як науки виділяються наступні розділи.

Онтологія (від гр. ontos – суще, буття й logos – вчення) – вчення про загальні закони буття.

Гносеологія (від гр. gnosis – пізнання й logos – вчення) – теорія пізнання. Теорія пізнання – розділ філософії, що вивчає можливості пізнання світу людиною, критерії істинності знань.

Філософська антропологія (від гр. anthropos – людина) – система знань про сутність і існування людини.

Проблеми філософської антропології – життя, смерть, безсмертя, сенс і мета людського життя.

Соціальна філософія (від лат. societas – суспільство) – галузь філософських досліджень, основні проблеми якої характер, зміст і спрямованість історичного процесу, соціальні цінності й соціалізація особистості, роль особистості в історії тощо.