Емпіризм Ф.Бекона

Ф.Бекона вважають засновником емпіричного методу пізнання (грецьк. емпірія – досвід). Бекон виступає як критик старих методів філософії, а саме дедукції (дедукція – спосіб міркування, при якому із загального правила робиться висновок для конкретного випадку).

Бекон стверджує, що в основі будь-якого дедуктивного умовиводу обов'язково лежить яке-небудь загальне положення. Наприклад: всі метали плавляться, отже, залізо як метал плавиться. Але чи можна заявляти те ж і про інші метали, не здійснивши дослідження? А раптом не всі метали плавляться? Тоді дедуктивний метод буде помилковим. На думку Бекона дедукція – це завжди вузьке знання. Наука й філософія повинні прийняти новий метод – індукцію (лат. – наведення) – метод міркування, при якому від конкретного випадку переходять до загальних висновків.

Індуктивний метод пізнання, за Беконом, – поступове збагачення нашого знання в процесі життєвого досвіду. Без досвіду неможливо що-небудь довідатися.

Індуктивний метод філософського пізнання, запропонований Беконом і який опирається на досвід, одержав назву емпіризму. Емпіричне філософствування – виведення знання з навколишнього світу в процесі життєвого досвіду й послідовне наповнення споконвічно чистого людського розуму різною інформацією.