Міфологія й релігія як історичні типи світогляду

Міфологія і релігія – узагальнене втілення життєво-практичного світогляду.

Міфологія (гр. mythos – оповідання, сказання) – історично перший тип світогляду, виникає на ранній стадії розвитку суспільства.

Значну частину міфології складають космологічні міфи, що розповідають про виникнення світу та його загальний устрій, про народження й смерть людини.

Основні риси міфологічного світогляду:

1. Індивід первісної епохи не відокремлює себе від роду й не розмірковує про себе, сенс свого життя;

2. Увесь доступний світ розглядається як людський, як ціле й причетне до людині; немає подвоєння на потойбічний світ і той, що по цей бік; все, із чим зустрічається людина, для неї - явище одного порядку;

3. Життя представляється безперервним, таким, що не має чітких меж у часі й просторі; це заперечує смерть як таку;

4. Знання не пояснює, а забороняє, тобто зміст знання - сукупність того, що заборонено.

Релігія (від лат. religio – благочестя, святість) з'являється разом з мистецтвом, політичною свідомістю, з виділенням розумової праці в спеціалізовану діяльність. На відміну від релігії, міф - універсальна, єдина на певному етапі форма суспільної свідомості.

Основні риси релігійного світогляду:

1. Релігія з'являється серед людей, що відокремлюють себе друг від друга, і регулює їхню поведінку, впливаючи на їхній духовний світ;

2. Релігія розділяє світ на священний (сакральний) і мирський; неможливо рівноправне спілкування з богом, як це було в міфі;

3. У релігійній свідомості існує таке поняття як диво, що порушує природний порядок речей;

4. Релігія для свого обґрунтування не має потреби в обґрунтуванні раціональними засобами, виникає на емоційній основі, на основі інтуїції й натхнення.