Поняття світогляду і його структура

ДНІПРОПЕТРОВСКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ АЛЬФРЕДА НОБЕЛЯ

КАФЕДРА ПОЛІТОЛОГІЇ, СОЦІОЛОГІЇ ТА ГУМАНІТАРНИХ НАУК

Конспект лекцій

З навчальної дисципліни

«Філософія»

Дніпропетровськ

РОЗДІЛ I. ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ

Тема 1. ФІЛОСОФІЯ ЯК СВІТОГЛЯД, ЇЇ ПРИЗНАЧЕННЯ, ЗМІСТ І ФУНКЦІЇ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Поняття світогляду і його структура

Філософія (гр. phileo любов і sophia мудрість) – форма духовної діяльності, спрямована на постановку, аналіз і рішення корінних світоглядних питань, пов'язаних з виробленням цілісного погляду на світ і місце в ньому людини.

Основні світоглядні питання – це питання про те, як улаштований світ. Чи розвивається він за певними законами? Хто або що визначає ці закони? Чи існує світ вічно або він колись був створений? Яке місце у світі займають закономірності, яке – випадковості? Чи може людина довідатися про своє призначення або це недоступно їй? Які пізнавальні можливості людини? Що таке справедливість, добро, зло? Сукупність відповідей на ці питання і є світогляд.

Світогляд – система принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переконань, що визначають саме загальне бачення світу, місце в ньому людини.

Суб'єктом світогляду може виступати індивід, соціальні й професійні групи, етнонаціональні або релігійні спільноти, суспільство в цілому.

У структурі світогляду виділяють:

1. Пізнавальний компонент. Базується на узагальнених знаннях (повсякденних, професійних, наукових). Знання визначають універсальну картину світу (узагальнене уявлення про структуру світобудови), стилі мислення того або іншого співтовариства, народу або епохи.

2. Ціннісно-нормативний компонент. Містить у собі цінності, ідеали, переконання, вірування, норми поведінки. Призначення світогляду не тільки в тому, щоб людина спиралася на якісь узагальнені знання, але й в тому, щоб вона керувалася певними суспільними регуляторами.

3. Емоційно-вольовий компонент. Для того, щоб знання, цінності й норми реалізовувалися в учинках і діях, необхідно їхнє емоційно-вольове освоєння, перетворення в особисті погляди, переконання, вірування, вироблення певної психологічної настанови діяти. Формування цієї настанови здійснюється в емоційно-вольовому компоненті.

За характером формування й функціонування можна виділити два рівні світогляду:

1. Життєво-практичний – складається стихійно, базується на здоровому глузді й повсякденному досвіді;

2. Теоретичний – на цьому рівні світоглядні проблеми вирішують наука й філософія.