Стратегія низьких витрат

Поняття «стратегія» етимологічно походить від грець­кого слова strategia (stratos - військо і ago- веду), за допо­могою якого описували найважливішу частину військового мистецтва. Якщо ж звернутися до економічної сфери діяль­ності, то під стратегією звичайно розуміють довгострокові плани керівництва фірми, спрямовані на зміцнення її по­зицій, задоволення споживачів і досягнення перспективних цілей. Окрім цього, існує і таке розуміння стратегії, як дов­гострокові наміри керівників підприємств щодо маркетин­гу, виробництва, фінансів, комерції, персоналу та ін.

Стратегія низьких витрат спрямовує дії фірми на досягнення конкурентної переваги в якомусь товарі/послузі або окремому їхньому елементі. Лідерство за витратами може бути досягнуте за рахунок володіння значною часткою ринку, пріоритетного доступу до джерел сировини, матеріалів, комплектуючих чи використання нових техно­логій. Практика закордонних фірм показує, що застосування стратегії зменшення витрат не завжди супроводжується зниженням цін на товари, що випускаються. Економія, що досягається фірмою, перетворюється в додатковий прибу­ток і може бути використана для збільшення витрат на модернізацію, рекламу і просування товарів.

У загальному випадку стратегія компанії складається з великої кількості відповідей на питання «як»: як орга­нізувати випуск відповідних товарів, як розподілити часті­ше обмежені ресурси, як задовольнити потреби клієнтів, як перевершити конкурентів, як враховувати зміни в зовнішньому середовищі, як досягти цілей фірми? Відповідь на питання «як» специфічна для кожної компанії, тому що вимагає врахування різних ситуаційних факторів і повин­на відбивати цілі компанії. Окрема фірма може вибрати відносно велику кількість різних стратегій. Одні фірми можуть диверсифікувати свою діяльність, інші приймають рішення сконцентруватися на одному виді діяльності, треті вибирають обслуговування особливих запитів вузького кола покупців або слідують стратегії лідерства за витратами. Де­які фірми можуть прийняти на озброєння стратегії інтег­рованого зростання, що полягають в поширенні господар­ської діяльності на нові сфери, рухаючись вгору (пряма інтеграція) чи вниз (зворотна інтеграція) по виробничо-тех­нологічному ланцюжку.

Тому зміст опису стратегії повинний бути таким, щоб не тільки залишатися цілісним протягом тривалого часу, але й бути досить гнучким, щоб при змінах у навколишньому світі можна було здійснити його модифікацію і переорієн­тацію.