Еволюція управлінських систем

Кожна із систем управління - це механізми, що дають можливість приймати скоординовані й ефективні рішення в умовах постійно мінливого зовнішнього середовища.

Еволюція управлінських систем:

1. Управління на основі контролю (бюджетування ) (1900-1930). Така система управління була орі­єнтована значною мірою на оперативний менеджмент.

2. Управління на основі екстраполяції (довгостроко­ ве планування)( 1930-1970). Система бюджетно-фінансового плануван­ня була дійовим засобом визначення і контролю прибутко­вості фірми. Але їй були властиві істотні недоліки: фінан­сове планування мало короткостроковий характер (бюдже­ти звичайно розроблялися на рік); основні показники бюд­жету відбивали стан внутрішньофірмової діяльності, а умови і проблеми зовнішнього середовища не враховувалися.

(Екстраполяція - поширення встановлених у минулому тен­денцій на майбутній період)

3. Управління на основі передбачення змін (стратегічне планування ) (1950-1990). Часто на­зивають епохою стратегічного планування [7, 98], що харак­теризується переходом від моделі «закритої організації» до моделі «відкритої організації». Основу системи стратегічного пла­нування складав аналіз внутрішніх можливостей фірми і зовнішніх конкурентних сил і споживачів, інших факторів, що побічно впливають на стратегію фірми.

4. Управління на основі гнучких екстрених рішень (стратегічний менеджмент). Н а практиці більшість бізнес-ситуацій, з якими стикається фірма, ви­магають реалізації не заздалегідь спланованих, а нестан­дартних дій. Тому успішні стратегії - це завжди вдале стра­тегічне бачення менеджерів, тобто результат їхнього стра­тегічного мислення, але ніяк не стратегічне планування.