Приклад 7.2

Розглядається проект модернізації устаткування. Вартість нового устаткування 650 000 грн. Проект розраховано на 6 років. Унаслідок модернізації збільшаться експлуатаційні витрати на 20 000 грн., але знизяться витрати на оплату персоналу на 100 000 грн. в рік, витрати на ремонт – на 150 000 грн., витрати на відшкодування претензій за якістю продукції – на 200 000 грн. в рік. На підприємстві прийнято рівномірний метод нарахування амортизації. Ставка податку на прибуток підприємства - 25 %. Ставка дисконтування – 16 %. Оцініть доцільність модернізації за допомогою критерію NPV.

Рішення.

Для вирішення завдання спочатку необхідно визначити вигоди і витрати кожного року. До вигод за проектом відносяться зменшення витрат на оплату персоналу, на ремонт, на відшкодування претензій щодо якості продукції з першого року проекту по шостий. До витрат за проектом належать збільшення експлуатаційних витрат, податкові платежі з першого року по шостий і витрати на модернізацію у нульовий рік.

Для того, щоб надалі коректно розрахувати суму податку на прибуток підприємства, необхідно розрахувати суму щорічних амортизаційних відрахувань.

Тепер розрахуємо щорічні вигоди проекту з першого року по шостий.

B_1-5= 100 000 + 150 000 + 200 000 = 450 000 (грн.)

Перш, ніж розрахувати витрати за проектом з першого року по шостий, розрахуємо суму податку на прибуток, який буде отримано у результаті модернізації за рахунок зменшення витрат.

Taxes_1-6 = (450 000 – 20 000 - 108 333,33)×0.25 = 80 416,67 (грн.)

Тепер розрахуємо щорічні витрати за проектом з першого року по шостий.

C_1-6 = 20 000+80 416,67 = 100 416,67 (грн.)

Витрати нульового року складуть.

С₀= 650 000 (грн.)

На підставі отриманих даних розрахуємо чисту приведену вартість.

Проект доцільно реалізувати – він ефективний, оскільки чиста приведена вартість проекту більше нуля.

У цьому прикладі можна було б скористатися формулою розрахунку чистої теперішньої вартості з використанням формули розрахунку теперішньої вартості ануїтету постнумерандо та таблицею стандартних значень.

= 638122,25 (грн.)

Внутрішня норма прибутковості (Internal Rate of Return, IRR) - ставка прибутковості, при якій чиста приведена вартість дорівнює нулю.

Цей критерій може використовуватися як додаткова інформація і для відсікання проектів на стадії попереднього аналізу.

Так, якщо проект планується фінансувати повністю з одного джерела, необхідно порівняти ціну використання капіталу з внутрішньою нормою прибутковості. Якщо плата за використання капіталу вища за внутрішню ставку прибутковості, можливі два варіанти рішення. Перший – знайти інше джерело фінансування проекту, ціна використання якого буде нижча за внутрішню норму прибутковості. Якщо перший варіант неможливий – другий варіант стає необхідністю, тобто від даного проекту треба відмовитися.

Іноді, коли проект фінансується з декількох джерел, можна порівнювати внутрішню норму прибутковості з середньозваженою вартістю капіталу WACC. Якщо IRR>WACCC, то проект аналізується за допомогою інших критеріїв. Якщо IRR<WACC, то проект відхиляється.

Другий варіант застосування внутрішньої норми прибутковості – це порівняння з рентабельністю, яку прийнято на підприємстві за нормативну. Наприклад, інвестор фінансує тільки ті проекти, внутрішня норма рентабельності яких не нижче певного порогового значення. Якщо внутрішня норма рентабельності аналізованого проекту нижча, то проект відхиляється. Якщо вище – проект аналізується з використанням інших критеріїв і аспектів проектного аналізу.

Внутрішня норма прибутковості визначається методом перебору, тому недоцільно розраховувати IRR без використання програмного забезпечення.

Для використання даного критерію є обмеження – його неможливо використовувати для неординарних грошових потоків. Щоб нівелювати цей недолік, було розроблено наступний критерій.

Модифікована внутрішня норма прибутковості (Modificated Internal Rate of Return, MIRR) – це ставка прибутковості для проекту з неординарними грошовими потоками, при якій чиста приведена вартість дорівнює нулю.

У цьому випадку використовуються дві ставки відсотка – модифікована внутрішня норма прибутковості і ставка реінвестицій, тобто ставка, по якій можуть бути реінвестовані проміжні грошові притоки.

Для визначення MIRR перш за все визначається сума нарощених грошових притоків і сума продисконтованих по тій же ставці грошових відтоків.

Модифікована внутрішня норма прибутковості – це прибутковість, при якій різниця між продисконтованою по ставці MIRR сумою нарощених грошових притоків і продисконтованих по ставці реінвестування грошових відтоків дорівнює нулю.

(7.5)

де CIF_t – грошові притоки у рік t;

COF_t – грошові відтоки у рік t;

r – ставка реінвестування;

n – тривалість проекту.

Критерій MIRR позбавлений основного недоліку критерію IRR, але володіє його достоїнствами – цей критерій можна порівнювати з ціною, яка платиться за використання ресурсів і з нормативною рентабельністю інвестора.

Розрахунок модифікованої норми прибутковості дуже громіздкий, тому його недоцільно здійснювати без допомоги програмного забезпечення.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій (Profitability Index, PI) - показник, який показує міру збільшення вартості проекту у розрахунку на 1 вартісну одиницю інвестицій.

Іноді коефіцієнт рентабельності інвестицій називають індексом прибутковості.

Цей показник показує, скільки вартісних одиниць продисконтованих грошових потоків доводиться на одну вартісну одиницю первинних інвестицій.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій не тільки дозволяє робити висновок про ефективність проекту, але і дозволяє порівнювати проекти між собою. Проект вважається за ефективний, якщо коефіцієнт рентабельності інвестицій більше одиниці. При цьому за більш рентабельний вважається проект, у якого значення коефіцієнту рентабельності більше.

Коефіцієнт рентабельності інвестицій розраховується як співвідношення суми продисконтованих грошових потоків проекту до первинних інвестицій.

(7.6)

де I₀ – первинні інвестиції;

CF_t – грошовий потік у рік t;

r – ставка дисконтування проекту;

n – тривалість проекту.

Якщо щороку за проектом передбачаються однакові грошові потоки, то можна скористатися методикою визначення теперішньої вартості ануїтету постнумерандо, і формулу розрахунку коефіцієнта рентабельності інвестицій представити таким чином.

(7.7)

де I₀ – первинні інвестиції;

CF_t – грошовий потік у рік t;

r – ставка дисконтування проекту;

n – тривалість проекту.

PVIFA (n,r)- фактор теперішньої вартості ануїтету постнумерандо, якщо ставка дисконтування дорівнює r, а тривалість проекту – n.