Метод природного електричного поля (ПЕП)

Метод природного електричного поля (ПЕП) слід застосовувати для пошуків джерел водопостачання, виявлення місць фільтрації вод з водосховища і каналів, вивчення динаміки вологоперенесення в зоні аерації, вивчення зсувів, виявлення зон тектонічних порушень, визначення корозійної активності ґрунтів і наявності блукаючих струмів.

Необхідною умовою для проведення робіт методом ПЕП є наявність сприятливої гідрогеологічної, гідрохімічної і геологічної ситуації, що сприяє створенню досить інтенсивних природних електричних полів. Перешкодою для застосування методу є блукаючі струми.

Спостереження в методі ПЕП проводяться двома способами - потенціалу і градієнта потенціалу. У способі потенціалу вимірюють потенціал точки М по відношенню до якої-небудь опорної точки профілю (точки N); в способі градієнта потенціалу - різницю потенціалів між сусідніми точками. Спостереження в основному слід проводити за способом потенціалу. Спосіб градієнта застосовується в умовах наявності електричних перешкод (блукаючих струмів).

Для роботи за методом ПЕП застосовується апаратура типу АЕ-72. При стаціонарних спостереженнях у разі безперервної реєстрації сигналів слід використовувати записуючі прилади типу ПАСК-9, ФР-5, Н-361 та ін.

В якості вимірювальних електродів використовуються неполярізуючі електроди, для з'єднання - легкі проводи типу ГПСМПО, ПСРП. Вимірювання слід проводити з використанням ретельно вибраних неполярізуючих електродів, що мають малу різницю власних потенціалів (не більше 1-2 мВ) і стійких у часі. У процесі роботи електроди необхідно встановлювати в розпушений ґрунт в лунки; під час перерв у спостереженнях електроди містяться в ідентичних умовах; після роботи електроди встановлюють у вологому ґрунті, политому мідним купоросом, і з'єднують один з одним мідним дротом.

При розбивці системи профілів, особливо для способу градієнта, слід уникати крутих схилів, місць скупчення виробничих відходів, місць інтенсивних витоків електричного струму. Відстань між профілями в залежності від очікуваних аномалій приймається - від 5 до 50-100 м, крок спостережень за профілем від 2 до 20 м.

Спостереження потенціалу, як правило, ведуть з магістральною точки профілю, поблизу якої розташовується нерухомий електрод (N). Рухливий електрод (М) переміщується по профілю. По закінченні вимірів на останній точці профілю проводиться змотування дроту із зупинками для повторних (контрольних) спостережень в точках сумнівного (невпевненого) первинного запису. При переході з одного профілю на наступний проводиться ув'язка значень поля між профілями по магістральних точкам (точкам стояння нерухомого електрода N на профілях) і крайніми пікетами. По закінченні вимірів на всіх профілях планшета проводиться повторна ув'язка значень поля всіх профілів по магістралі.

Спостереження за способом градієнта ведуться по замкнутих полігонів, кожен з яких представлений двома профілями, ув'язаними по магістралі і крайнім точкам. Спостереження виконуються з переставленням електродів через один пікет (при переході передній електрод залишається на місці, задній переноситься через два інтервали вперед). При переході з точки на точку підключення проводів до приладу не змінюється. Провід, підключений до клеми М приладу, завжди спрямований вперед по ходу профілю.

Оцінка точності спостережень за способом потенціалу проводиться за середньою величиною розбіжності значень між основними і повторними спостереженнями. У нормальних умовах середня величина розбіжності по планшету не повинна перевищувати 5 мВ; на окремих точках ці розбіжності не повинні перевищувати 15 мВ; в аномальних точках (15% від вимірюваної величини. Оцінка точності при спостереженнях за способом градієнта потенціалу проводиться за величиною нев'язки, яка не повинна перевищувати 5% суми абсолютних значень виміряних градієнтів по планшету. Розбіжність спостережень на окремих точках в спокійному поле не повинно перевищувати 5 мВ, в аномальних полях - 15 мВ.