Аналіз структури і складу працюючих на підприємстві

Однією з найважливіших умов виконання плану виробництва, збільшення вироблення продукції на кожного члена трудового колективу, а також раціонального використання трудових ресурсів є ощадливе й ефективне використання робочого часу.

Однак, перш ніж приступити до аналізу використання робочого часу, необхідно вивчити укомплектування підприємства необхідними кадрами працівників відповідних спеціальностей і кваліфікації. Раціональне використання робочих кадрів є неодмінною умовою, що забезпечує безперебійність виробничого процесу й успішне виконання виробничих і господарських процесів.

Для аналізу забезпеченості й ефективного використання робочої сили застосовується статистична форма №1-Т.

Весь склад працюючих на підприємстві підрозділяється на дві великі групи:

промислово – виробничий персонал (ППП) - працівники підприємства, що беруть участь у виробничому процесі.

невиробничий персонал – працівники, зайняті в основному в соціальній сфері.

По виду участі у виробничому процесі виділяються наступні категорії ППП: робітники, інженерно-технічний персонал (ІТП), службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП), учні, охорона.

Крім того, за формою залучення до трудової діяльності виділяються наступні групи працюючих на підприємстві: штатні працівники, сумісники і працюючі по договорах цивільно-правового характеру.

До основних напрямків аналізу складу і структури працюючих на підприємстві відносяться наступні:

1) аналіз наявності і зміни чисельності працюючих по основних групах і категоріям ППП;

2) визначається показник среднеспісочної чисельності працюючих;

3) аналіз структури ППП за професіями і категоріями;

4) аналіз відповідності складу працюючих характеру робіт і їхньої кваліфікації.

У процесі аналізу необхідно вивчити зміна структури персоналу виробничих підрозділів. У результаті такого аналізу може виявитися, що на підприємстві знижується виробничий потенціал. Таке положення спостерігається тоді, коли питома вага робітників фактично нижче його величини в минулих звітних періодах і нижче, ніж передбачається планом.

Зниження чисельності фахівців може бути результатом початої на підприємстві роботи з упровадження заходів інтенсифікації: розширення зон обслуговування персоналом, тобто збільшення коефіцієнта керованості на основі підвищення посадових окладів і ставок, викликаним впровадженням у виробництво нових методів економічного керівництва. Можлива тенденція росту чисельності керівного персоналу підрозділу. Така тенденція на початковому етапі підприємницької діяльності цілком оправдана.

У процесі аналізу вивчається співвідношення між основними і допоміжними робітниками, установлюється тенденція зміни цього співвідношення, і якщо воно не на користь основних робітників, те необхідно здійснити заходу щодо усунення негативної тенденції.

Вплив зміни питомої ваги основних робітників у загальній їхній чисельності на вироблення продукції одній працюючим визначається по формулі:

де - питома вага основних робітників у загальній їхній чисельності за планом (базисний) і звіту;

- середньорічне вироблення одного працюючого за планом.

Скорочення чисельності допоміжних робітників досягається за рахунок концентрації і спеціалізації допоміжних робіт: по налагодженню і ремонту устаткування, підвищенню рівня механізації й удосконалюванню праці цих робітників і т.д.

Поряд з кількісним забезпеченням вивчається якісний склад робітників, що характеризується загальноосвітнім, професійно-кваліфікаційної рівнями, половозрастной і внутрівиробничої структурами.

Аналіз професійного і кваліфікаційного рівня робітників виробляється шляхом зіставлення наявної чисельності по спеціальностях і розрядам з необхідної для виконання кожного виду робіт з ділянок, бригадам і підприємству в цілому. При цьому виявляється чи надлишок недолік робітників по кожній професії. Відношенням обсягу кожного виду робіт до планового фонду робочого часу одного робітника з урахуванням виконання норм виробітку визначається необхідна чисельність робітників.

Ретельному вивченню повинне піддатися вибуття працівників за порушення трудової дисципліни, тому що це зв'язано з невирішеними соціальними проблемами й у першу чергу з таким соціальним злом, як пияцтво, розкрадання і т.п.

Отже, показники забезпеченості підприємства (об'єднання) працівниками характеризує ступінь їхнього використання і, природно, не можуть бути факторами, що безпосередньо впливають на обсяг продукції, що випускається. Випуск продукції залежить не стільки від чисельності працюючих, скільки від кількості витраченого на виробництво праці, обумовленого кількістю робочого часу, від ефективності суспільної праці, його продуктивності. Тому необхідно вивчити ефективність використання робочого часу трудового колективу підприємства (об'єднання).

У процесі аналізу використання робочого часу на підприємстві (об'єднанні) варто перевірити обґрунтованість виробничих завдань, вивчити рівень їхнього виконання, установити доцільність виконання окремих видів робіт, виявити втрати робочого часу, установити їхньої причини, намітити шляху подальшого поліпшення використання робочого часу, розробити необхідні заходи.