Система стандартів безпеки праці

Конспект лекцій

З Основ охорони праці

для студентів спеціальностей: № 5.091504, № 5,091714, №5.092503

денної форми навчання

Суми 2009

Сумський технікум харчової промисловості

Національного університету харчової промисловості

ЛЕКЦІЯ

Тема: Правові та організаційні питання охорони праці.

ПЛАН

1. Поняття про предмет "Основи охорони праці".

2. Основні положення закону України "Про охорону праці".

3. Кодекс законів про працю України.

4. Система стандартів безпеки праці.

5. Відповідальність за порушення законів про охорону праці.

ЛІТЕРАТУРА

1. В.Ц. Жидецький. Основи охорони праці. Львів, 1999р. стор. 17-37.

2. М.П. Купчик та ін., Основи охорони праці. Київ, 2000р. 18-23

ВСТУП

Закон України «Про охорону праці» прийнято Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року і введено в дію з 24 жовтня 1992 року. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

В Законі враховано основні вимоги конвенцій і рекомендацій Міжнародної Організації Праці щодо безпеки і гігієни праці та виробничого середовища, регулювання відносин охорони праці в передових промислове розвішених країнах, досвід охорони праці в Україні в попередні роки.

За час, що минув з дня набрання чинності цим Законом, розроблено, затверджено і введено в дію більше тридцяти положень, інструкцій та інших підзаконних норма­тивних актів, прийнято ряд постанов Уряду, рішень міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, спрямованих на забезпечення виконання вимог Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, кардинальні зміни в галузі охорони праці, які конче потрібні за умов впровадження ринкових відносин і перебудови всього нашого суспільства, одержали необхідну нормативну базу.

Закон характеризують численні нововведення, що від повідають вимогам сьогодення. Ним, зокрема, передбачено:

впровадження економічних методів управління охороною праці (на зміну адміністративно-командних), створення спеціальних фондів охорони праці на державному, галузевому, регіональному рівнях і на госпрозрахункових під­приємствах, застосування ряду додаткових штрафних санкцій, а також пільг щодо оподаткування;

створення чіткої системи органів державного управління і нагляду за охороною праці та системи організації цієї роботи безпосередньо на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності;

суттєве розширення прав і соціальних гарантій працівників, насамперед осіб, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та сімей загиблих;

визначення місця і ролі колективного договору підприємства у вирішенні завдань щодо поліпшення умов і безпеки праці, забезпеченні встановлених законом прав і соціальних гарантій працівників, у тому числі на пільги й компенсації;

визначення правового статусу служб охорони праці на підприємствах і в органах державного управління всіх рівнів;

забезпечення навчання населення з питань охорони праці, введення цього спеціального предмета в усіх навчальних закладах системи освіти України, започаткування підготовки фахівців з охорони праці у вищих технічних учбових закладах;

забезпечення активної участі профспілок та інших громадських формувань, широких кіл трудящих у вирішенні проблем охорони праці, створення необхідних передумов для започаткування нових громадських інститутів і можливості обрання комісій охорони праці підприємства та уповноважених трудового колективу з цих питань тощо. На виконання вимог Закону і з метою забезпечення комплексного управління охороною праці на державному рівні утворено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України та Державний комітет України по нагляду за охороною праці. Почали діяти Національний науково-дослідний інститут охорони праці та Науково-інформаційний і навчальний центр охорони праці цього Комітету. Вперше в Україні з липня 1994 р. видається науково-виробничий журнал «Охорона праці».

Державний комітет України по нагляду за охороною праці має повноваження здійснювати на території України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, координувати роботу міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, об'єднань підприємств у галузі безпеки і гігієни праці та виробничого середовища. Рішення Державного комітету України по нагляду за охороною праці з питань охорони праці, що належать до його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма міністерствами, іншими органами державної виконавчої влади, місцевими Радами народних депутатів та підприємствами, установами, організаціями.

Закон «Про охорону праці» поширюється на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та видів їх діяльності, в тому числі на кооперативні, акціонерні, орендні, фермерські господарства, на окремих наймачів. Закон «Про охорону праці» поширюється також на іноземних громадян і осіб без громадянства, якщо вони працюють на території України. Трудящі цих категорій мають такі ж права на охорону праці, як і громадяни України.

Закон визначає основні принципи державної політики в галузі охорони праці, чільне місце серед яких належить пріоритету життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства, принципам повної відповідальності власника за створення безпечних і нешкідливих умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які по­терпіли від нещасних випадків на виробництві чи від професійного захворювання. Вперше в законодавче регулювання охорони праці Закон увів поняття моральної шкоди і встановив обов'язок власника або уповноваженого ним органу відшкодувати моральну шкоду потерпілому, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації його життя.

Закон «Про охорону праці» встановлює новий, більш високий рівень захисту працівників, причому цей захист починається з моменту прийняття його на роботу. В інтересах працівника введено норму, за якою він має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища.

Значно підвищено захист працівників при нещасних випадках на виробництві. Зокрема, встановлено виплату одноразової допомоги потерпілому (його сім’ї та утриманцям померлого). У разі смерті потерпілого розмір одноразової допомоги повинен бути не менше 5-річного заробітку працівника, який виплачується його сім’ї, і, крім того, не менше річного заробітку на кожного утриманця померлого. Окремі статті Закону «Про охорону праці» присвячено регулюванню охорони праці жінок, неповнолітніх, інвалідів. Встановлено, зокрема, заборону на використання праці жінок і неповнолітніх на підземних роботах, а також залучення жінок і неповнолітніх працівників до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує для них граничні норми.

Закон України «Про охорону праці» складається з 49 статей, об'єднаних у 8 розділів.

Кодекс законів про працю України

Важливим документом в галузі законодавства про охорону праці - Кодекс законів про працю України. Відтворюючи норми охорони праці, встановлені Конституцією України, Законом «Про охорону праці», Кодекс законів про працю конкретизує їх. Так, нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень. Власник при укладенні колективного договору може встановлювати меншу норму тривалості робочого часу. Законодавство, як правило, не допускає застосування надурочних робіт, тобто робіт понад нормальну тривалість робочого дня. Вони допускаються тільки у виняткових випадках, наприклад, коли це необхідно для відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків, при проведенні необхідних робіт і тільки з дозволу профспілкового комітету підприємства.

Всім працівникам надаються щорічні відпустки із збереженням роботи і середнього заробітку. Тривалість такої відпустки не менше ніж 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік.

Для окремих категорій працівників передбачені додаткові відпустки, наприклад, за роботу із шкідливими умовами праці.

Чоловіки і жінки мають рівні права у сфері трудових відносин. Але це не означає, що жінки можуть виконувати такі ж важкі і шкідливі роботи, як чоловіки. Законодавство враховує фізіологічні особливості жіночого організму, інтереси захисту материнства і дитинства, тому встановлені спеціальні норми по охороні праці жінок (глава XII «Кодексу»). Праця жінки в інтересах охорони її здоров'я заборонена на важких роботах і на роботах з шкідливими умовами. Встановлені граничні норми піднімання і переміщення вантажів жінками, наприклад, при чергуванні з іншою роботою (до 2 разів на годину) - 10 кг, постійно протягом робочої зміни - 7 кг. Встановлена заборона або обмеження залучення до окремих робіт вагітних жінок і тих, що мають малолітніх дітей. Встановлені різні пільги для працюючих неповнолітніх (глава XIII «Кодексу»). Не допускається прийняття на роботу осіб молодше 16 років. Для них встановлена скорочена тривалість робочого часу. Заробітна плата працівникам молодше 18 років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Щорічні відпустки неповнолітнім наїдаються в літній час або, за їхнім бажанням, в будь-яку іншу пору року тривалістю 31 календарний день.

Законодавство передбачає пільги для працівників, які поєднують роботу з навчанням - це додаткові оплачувані власником відпустки на період настановних занять, заліків та іспитів; оплата один раз на рік у розмірі 50% вартості проїзду до місця знаходження учбового закладу та інші.

У Кодексі детально викладені питання, що стосуються охорони праці. На всіх підприємствах створюються здорові і безпечні умови праці і ця робота покладається на власника.

При проектуванні, будівництві і експлуатації виробничих будівель та споруд

повинні виконуватись правила і норми з охорони праці.

Власник забезпечує належне технічне обладнання всіх робочих місць і створює на них умови роботи, які відповідають правилам з охорони праці, вживає заходів щодо механізації та автоматизації виробничих процесів, зниження та усунення запиленості й загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

На роботах з шкідливими умовами праці працівникам видаються безплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також молоко і лікувально-профілактичне харчування.

Система стандартів безпеки праці

Система стандартів безпеки праці (ССБП) - це науково обґрунтований комплекс нормативно-технічної документації по стандартизації безпеки праці. Система спрямована на створення таких умов, при яких виключається професійна захворюваність і усувається виробничий і побутовий травматизм.

ССБП визначає вимоги і норми по видах небезпечних і шкідливих факторів, вимоги безпеки до устаткування, виробів, виробничих процесів і засобів захисту працюючих. Вона покликана вирішувати не тільки техніко-економічні завдання, але й соціальні.

Структура ССБП розроблена з урахуванням основних напрямків, за якими

повинна розвиватись стандартизація в галузі безпеки праці.

ССБП утворює єдину систему, структура якої визначається стандартом ГОСТ 12.0.001-82 «Система стандартів безпеки праці. Основні положення».

Згідно з цим стандартом Система містить шість взаємозв'язаних класифікаційних груп.

0 - організаційно-методичні стандарти. Це стандарти державні, які охоплюють фундаментальні питання цієї системи стандартизації в цілому і є основою для всієї системи стандартів. Вони розкривають структуру системи, визначають її основні положення, вводять основні терміни, що використовуються в ССБП, а також встановлюють класифікацію виробничих небезпек (наприклад, ГОСТ 12.0.001-82);

1 - стандарти вимог і норм по видах небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Стандарти цієї групи нормалізують види небезпеки і визначають характер їх дії. Дані стандарти надалі дозволяють розвивати окремі напрямки стандартів в залежності від виявлення яких-небудь нових видів небезпеки (наприклад, ГОСТ 12.1.003-83 «ССБП. Шум. Загальні вимоги безпеки»);

2 - стандарти вимог безпеки до виробничого устаткування (наприклад, ГОСТ 12.2.003-74 «ССБП. Устаткування виробниче. Загальні вимоги безпеки»);

3 - стандарти вимог безпеки до виробничих процесів (наприклад. ГОСТ 12.3.020-80 «ССБП. Процеси переміщення вантажів на підприємствах. Загальні вимоги безпеки»);

4 - стандарти вимог до засобів захисту працюючих (наприклад. ГОСТ 12.4.034-85 «ССБП. Засоби індивідуального захисту органів дихання, класифікація і маркіровка»);

5 - стандарти вимог безпеки до будівель і споруд.

Надалі при розробці стандартів нумерація шифру підсистеми може бути продовжена.

Система позначення стандартів проста. її легко запам'ятати, знаючи класифікацію груп стандартів. Наприклад, ГОСТ 12.0.001-82 «ССБП. Основні положення»: ГОСТ -індекс державного стандарту; 12 - код стандарту ССБП; 0 - код класифікаційної групи ССБП показує, що стандарт відноситься до групи організаційно-методичних стандартів; 001 - порядковий номер стандарту цієї групи; 82 - рік реєстрації стандарту. Далі подається найменування стандарту.

Важливе значення мас впровадження стандартів ССБП в міністерствах і відомствах, і що особливо важливо, на підприємствах, в організаціях і установах усіх галузей, різних форм господарювання. Цю роботу проводить керівник (власник) разом зі службою з охорони праці, а також профспілковою організацією.

У першу чергу впроваджуються державні стандарти ССБП, а потім здійснюється розробка і впровадження галузевих стандартів цієї системи і, нарешті, розробка і впровадження стандартів підприємства.

Необхідно зазначити, що в Україні діють раніше прийняті стандарти безпеки праці до тих пір, поки не будуть розроблені державні нормативні акти про охорону праці - ДНАОП.