Порядок дій технічного персоналу підприємств залізничного і ранспорту під час ліквідації пожеж

Працівники залізничного транспорту у разі виявлення пожежі кіПіні'я.іані:

негайно повідомити про це телефоном пожежну охорону (при мі.ом у необхідно назвати адресу об'єкта, місце виникнення пожежі, оіи шпонку на пожежі, наявність людей, а також повідомити своє 11 рі і пи ще) і вжити заходів щодо виклику на місце пожежі керів­нії і.а підприємства або іншої компетентної посадової особи;

вжити заходів до евакуації людей, гасіння (локалізації) по- ч■«• і. і і збереження матеріальних цінностей.

Питання до розділу

1. Характерні причини виникнення пожеж на об'єктах транс­порту.

2. Організаційні заходи з пожежної безпеки.

3. Пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

4. Класифікація матеріалів за пожежними властивостями.

5. Поняття про вогнестійкість будівель і споруд.

6. Характеристика виробництв і приміщень за пожежною та ви­буховою небезпекою.

7. Способи припинення горіння.

8. Вогнегасильні речовини та принципи їх застосування.

9. Правила користування вогнегасниками.

10. Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транс­порті.

11. Порядок дій технічного персоналу підприємств залізничного транспорту під час ліквідації пожеж.

Розділ 4 ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

4.1. Основні визначення

Вимоги безпеки праці — вимоги, які встановлені законодавчи­ми актами, нормативно-технічною документацією, правилами та інструкціями, виконання яких забезпечує безпеку працівників.

Безпека праці — стан умов праці, при якому відсутня дія на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Безпека виробничого процесу — властивість виробничого про­цесу зберігати відповідність вимогам безпеки праці в умовах, які «становлені нормативно — технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування — властивість виробни­чого устаткування зберігати відповідність вимогам безпеки пра­ці при виконанні заданих функцій в умовах, які встановлені нор­мативно — технічною документацією.

4.2. Засоби безпеки праці

Вирішення проблем боротьби з виробничим травматизмом не­можливо без широкого застосування сучасних засобів поперед- асепня нещасних випадків.

Засобами безпеки праці називають засоби, які запобігають або зменшують вплив на працівників небезпечних і шкідливих ви­робничих факторів.

Засоби захисту, що застосовуються в комплексі з усіма іншими ме тодами забезпечення безпеки праці працівників, повинні або пплучити шкідливі і небезпечні виробничі фактори, притаманні прийнятій технології та умовам роботи, з робочої зони, або знизи­ти їх вміст (рівень) у робочій зоні до допустимих органами охорони здоров'я рівнів як у штатному режимі, так і у випадках виник­нення аварій, або послабити вплив шкідливих факторів виробницт­ва на організм працюючих.

Засоби захисту умовно поділяються за такими ознаками: к залежності від призначення: захисні пристрої; інформаційні засоби;

Питання до розділу

1. Характерні причини виникнення пожеж на об'єктах транс­порту.

2. Організаційні заходи з пожежної безпеки.

3. Пожежонебезпечні властивості речовин і матеріалів.

4. Класифікація матеріалів за пожежними властивостями.

5. Поняття про вогнестійкість будівель і споруд.

6. Характеристика виробництв і приміщень за пожежною та ви­буховою небезпекою.

7. Способи припинення горіння.

8. Вогнегасильні речовини та принципи їх застосування.

9. Правила користування вогнегасниками.

10. Загальні вимоги пожежної безпеки на залізничному транс­порті.

11. Порядок дій технічного персоналу підприємств залізничного транспорту під час ліквідації пожеж.

Розділ 4 ОСНОВИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ

4.1. Основні визначення

Вимоги безпеки праці — вимоги, які встановлені законодавчи­ми актами, нормативно-технічною документацією, правилами та інструкціями, виконання яких забезпечує безпеку працівників.

Безпека праці — стан умов праці, при якому відсутня дія на працівників небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Безпека виробничого процесу — властивість виробничого про­цесу зберігати відповідність вимогам безпеки праці в умовах, які встановлені нормативно — технічною документацією.

Безпека виробничого устаткування — властивість виробни­чого устаткування зберігати відповідність вимогам безпеки пра­ці при виконанні заданих функцій в умовах, які встановлені нор­мативно — технічною документацією.

4.2. Засоби безпеки праці

Вирішення проблем боротьби з виробничим травматизмом не­можливо без широкого застосування сучасних засобів поперед­ження нещасних випадків.

Засобами безпеки праці називають засоби, які запобігають або зменшують вплив на працівників небезпечних і шкідливих ви­робничих факторів.

Засоби захисту, що застосовуються в комплексі з усіма іншими методами забезпечення безпеки праці працівників, повинні або п п л учити шкідливі і небезпечні виробничі фактори, притаманні прийнятій технології та умовам роботи, з робочої зони, або знизи­ти їх вміст (рівень) у робочій зоні до допустимих органами охорони здоров'я рівнів як у штатному режимі, так і у випадках виник- иеппя аварій, або послабити вплив шкідливих факторів виробницт­ві на організм працюючих.

Засоби захисту умовно поділяються за такими ознаками: ч залежності від призначення-. захисні пристрої; інформаційні засоби;

в залежності від характеру захисту:

- засоби колективного захисту;

- засоби індивідуального захисту.

Забезпечення безпеки працівників досягається в першу чергу організацією технологічних процесів, конструкцією виробничого устаткування та органів керування, архітектурно-планувальними рішеннями, в другу чергу — використанням засобів колективного захисту, і лише в третю — використанням засобів індивідуального захисту (313). Саме тому 313 застосовують у тих випадках, коли безпечність робіт не може бути забезпечена за допомогою техно­логічних рішень та використання засобів колективного захисту.

4.2.1. Захисні пристрої

Захисні пристрої умовно поділяються на:

- огороджувальні;

- обмежувальні;

- запобіжні;

- блокувальні;

- дистанційного управління.

• Огороджувальні пристрої створюють фізичну перешкоду між людиною і виробничим фактором, який становить потенційну не­безпеку. До них належать захисні огорожі, екрани, кожухи, на­віси, щити, бар'єри тощо.

Огородженню піддягаються всі елементи виробничого устатку­вання, які рухаються або обертаються (за винятком частин, огоро­дження яких не допускається їх функціональним призначенням); зони ймовірного виходу сировини і матеріалів; зони факторів під­вищеної небезпеки (високих температур, випромінювань тощо).

Частини виробничого обладнання, що рухаються, огороджу­ються металевими огорожами у вигляді сітки, решітки, суцільного матеріалу. Для проведення ремонтних і регулювальних робіт, а та­кож для спостереження за виробничим процесом і роботою меха­нізмів в огорожах передбачають вікна і люки, що відкриваються.

З'ємні, відкидні і розсувні огорожі, а також дверцята, кришки, щитки, що відкриваються, в огорожах або корпусах обладнання наділять пристроями, які виключають їх випадкове відкривання або знімання (замки, пристрої блокування тощо).

• Обмежувальні пристрої або обмежувачі використовують для обмеження зони дії або руху окремих видів обладнання або меха­нізмів. До них відносяться упори і обмежувачі (обмежувачі ван­тажопідйомності, кінцеві вимикачі тощо).

• Запобіжні пристрої призначені для запобігання виникнення небезпечних виробничих факторів при перевантаженнях або пе­ревищеннях заданих параметрів (тиску, температури, сили струму тощо) в технологічному обладнанні шляхом нормалізації пара­метрів процесу або вимикання обладнання. До них належать за­побіжні клапани, запобіжники, різноманітні реле, автоматичні нимикачі та інші.

• Блокувальні пристрої застосовують для запобігання аварій­них ситуацій в процесі експлуатації обладнання. Вони поділя­ються на заборонно-дозвільні та аварійні. Заборонно-дозвільні пристрої виключають неправильне вимикання і вмикання облад­нання, перешкоджають розкриванню кришок обладнання, що працює під тиском, або вимиканню обладнання при знятих огоро­жах тощо. Системи управління обладнанням наділяють блокую­чими пристроями, які виключають можливість одночасного вми­кання несумісних процесів, рухів в машинах та механізмах.

• Пристрої дистанційного керування призначені для керу­вання технологічним процесом або виробничим обладнанням за межами небезпечної зони. Для забезпечення безпеки обслуги дис­танційний пуск виробничого обладнання здійснюється після попе­реджувального звукового або світлового сигналу про можливість 11 уску з місць обслуговування. Спостереження за роботою, при цьо- му, здійснюється або візуально, або за допомогою систем телеба­чення та телеметрії. Таке спостереження можна робити з одного пульта за кількома об'єктами чи ділянками. Характерний режим роботи обладнання контролюють та регулюють за допомогою спе- м.іальних приладів контролю, які передають сигнали на пульт управління, де розміщені необхідні засоби інформації та органи управління.

І Ірикладами систем дистанційного керування на залізнично- му транспорті можуть бути централізація стрілочних переводів, автоматичне регулювання швидкості скочування відчепів з гірки, централізація управління об'єктами енергопостачання залізниці

га ІНШІ.

4.2.2. Інформаційні засоби

До інформаційних засобів відносяться такі: сигналізація, сигналь­не фарбування, знаки безпеки, контрольно-вимірювальні засоби.

• Сигналізація призначена для попередження працівників про пуск чи зупинку обладнання, про порушення і надзвичайні відхилення технологічних процесів, про аварійні ситуації.

За функціональним призначенням сигналізація поділяється на:

- попереджувальну, яка попереджує про необхідність дотриман­ня вимог безпеки, про регулювання руху транспортних засобів;

- аварійну, яка сповіщає про виникнення небезпечного режиму роботи;

- оперативну, для здійснення контролю виробничих процесів щодо заданих параметрів (тиску, температури тощо).

За способом дії сигналізація поділяється на:

- кольорову (сигнальні кольори);

- світлову (миготливі чи вогні, що світяться);

- звукову (подавання звукових сигналів).

Оперативна сигналізація потрібна під час проведення технічних процесів. При автоматичному управлінні автоматична подача і від­творення сигналів здійснюється різними приладами та апаратами без безпосередньої дії оператора. Для цього використовують реле, які реагують на відхилення контролюючого параметру від зада­ного значення, використовують також вимірювальні прилади, які забезпечені відповідними контактами, що замикаються при пев­них значеннях. Для автоматичної сигналізації різних положень робочих органів машин, щитів, транспортних пристроїв застосо­вують індукційні та фотоелектричні пристрої. Оперативну сигналі­зацію використовують також для узгодження дій працівників.

Попереджувальна сигналізація має призначення попередити про небезпеку або можливість її виникнення. Для цього використову­ють різні плакати та написи; світлові та звукові сигнали, які приво­дяться до дії датчиками, що реєструють відхилення технологічного процесу чи обладнання від того чи іншого заданого параметру.

Розпізнавальна сигналізація призначена для виділення того чи іншого обладнання, його частин або робочих зон, які мають небезпеку або вимагають особливої уваги.

Умовне фарбування використовується з метою правильного орієнтування людини в процесі праці у разі того чи іншого небез­печного чи шкідливого виробничого фактору. Одноманітність и и користання умовного фарбування виробляє у працюючих пев­ну реакцію на відповідний сигнальний колір.

На практиці використовуються чотири сигнальні кольори з та- кими значеннями:

- червоний — заборона, зупинка, явна небезпека, засоби поже­жогасіння;

- жовтий — увага, попередження про можливу небезпеку;

- зелений — припис, безпека, дозвіл, нормальний режим роботи;

- синій — інформація, вказівка.

Сигнально-попереджувальне фарбування повинно бути на спо­руда х, машинах, механізмах, пристроях, які можуть бути джере­лами небезпеки для працівників, що перебувають чи пересувають­ся в небезпечній зоні.

Основним кольором попереджувального фарбування споруд, засобів, пристроїв тощо є жовтий, а допоміжним — чорний. Ти­повим є фарбування у вигляді чергування жовтих та чорних смуг одного розміру. Смуги розташовуються під кутом 45° до горизонту. Ширина смуг може бути від ЗО до 200 мм в залежності від розмі­рів об'єкта. Залежно від місцерозташування і розміру об'єкта по­переджувальне фарбування наноситься на всю поверхню або на окремі частини. Пристрої, які мають невеликі розміри можуть бути пофарбовані тільки жовтим кольором (без чорних смуг).

І Іа залізничному транспорті попереджувальне фарбування по­їш пні мати споруди і пристрої, які можуть бути джерелом небез­пеки для працівників, що знаходяться на залізничних коліях. До таких об'єктів належать:

споруди та пристрої, які розташовані з відступом від габари­тів наближення;

споруди та пристрої, які розташовані так, що між ними та рухомим складом працюючим знаходитися небезпечно; самоходні ремонтні установки та машини.

Для забезпечення безпеки руху поїздів, особливо в умовах пога­ної видимості, велике значення має зовнішнє фарбування локомо­тивів, вагонів, колійних машин, автомотрис, дрезин тощо. Прий­ми то єдине фарбування колійних машин і механізмів, а також мотовозів та дрезин.

< 'игнальний одяг оранжевого кольору введено для працівників, ти п рацюють на коліях або на будівельно-дорожніх роботах. Усе не робиться для того, щоб збільшити дальність видимості та запо­ни пути випадків травматизму на виробництві.

Для забезпечення безпеки руху та організації праці, а також для чіткої роботи, використовують також звукові сигнали. Звуко­вою сигналізацією обладнують локомотиви, вантажопідйомні крани, електрокари, дрезини та інші машини та механізми. За до­помогою звукових сигналів попереджується про наближення ван­тажу, що переміщується, про небезпеку наїзду тощо.

Світлова сигналізація, що використовується в електроуста­новках, попереджує обслугу про подання або зняття напруги. Червоний колір визначає, що дана ділянка електромережі і елект­роустановки знаходяться під напругою, а зелений колір сигналі­зує, що напруга з електромережі знята.

Світлова сигналізація як засіб безпеки широко використовується на транспортних засобах. Вона попереджує про небезпеку зустріч­ний транспорт, який знаходиться позаду. Для цього транспортні засоби обладнуються сигнальними вогнями, стоп сигналами тощо.

Світлова сигналізація, що використовується на автомобільних дорогах та залізницях, попереджує про необхідність прийняття від­повідних заходів як людям, так і транспорту. У сигналізації, що за­безпечує безпеку руху поїздів, застосовуються такі основні кольори:

- зелений, що дозволяє рух з встановленою швидкістю;

- жовтий, що дозволяє рух та вимагає зменшення швидкості;

- червоний, що вимагає зупинки;

- місячно-білий, що дозволяє проведення маневрів;

- синій, що забороняє проведення маневрів.

• Знаки безпеки. Встановлено 4 групи знаків безпеки: забо­ронні, попереджувальні, приписні і вказівні.

Заборонні знаки забороняють певні дії. Вони виконуються у виді червоного кола з білим полем усередині та символічним зобра­женням чорного кольору, яке перекреслено червоною смугою, або червоного кола з білим полем усередині та пояснювальним написом чорного кольору.

Попереджувальні знаки попереджують про певну небезпеку. Ці знаки виконуються у вигляді рівнобічного трикутника жовтого кольору з символічним зображенням і обвідкою чорного кольору.

Приписні знаки дозволяють дії тільки при дотриманні конк­ретних вимог безпеки і виконуються у вигляді квадрату зеленого кольору з білою обвідкою і білим полем усередині та символом чи напи­сом чорного кольору, а для пожежної безпеки — червоного кольору.

Вказівні знаки інформують про місце знаходження різних об'єк­тів. Виконуються у вигляді прямокутника синього кольору з білою г грілкою і символічним зображенням, або написом чорного коль­ору усередині білого квадрату, для позначень пожежної безпеки символ чи напис — червоного кольору.

Пояснення найбільш розповсюджених знаків безпеки подано в табл. 4.1.

Таблиця 4.1 Пояснення і місця встановлення знаків безпеки 14Ь

Продовження табл. 4.1

Продовження табл. 4.1

Продовження табл. 4.1

• Контрольно-вимірювальні засоби призначені для інформу- ва ння про стан та режим роботи виробничого обладнання і значення контрольних параметрів. Вони допомагають працівникові контролю­вати процес, здійснювати безпечну експлуатацію машин та обладнан­ня, визначати гранично допустимі значення параметрів. Це вольтмет­ри, манометри, термометри, анемометри та інші прилади. Як правило, на циферблатах і шкалах приладів граничні значення, до яких мо- асс доходити стрілка, відзначається червоною позначкою.

4.2.3. Засоби колективного та індивідуального захисту

Залежно від характеру їх застосування засоби захисту праців- ішків поділяють на засоби колективного захисту та засоби інди­відуального захисту.

Засоби колективного захисту (ЗКЗ) — це засоби, які викорис­товуються для захисту двох чи більше осіб за рахунок нормаліза­ції умов їх трудової діяльності.

Засоби індивідуального захисту (313) застосовуються праців­ником індивідуально.

Класифікація засобів колективного захисту визначається тим виробничим фактором, для захисту від якого вони призначені. Це засоби:

- нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць (мікроклімату, вмісту кисню, шкідливих домі­шок у вигляді парів та аерозолів, рівня іонізації і барометрично­го тиску, температурних, перепадів) і освітленості;

- засоби захисту від окремих видів випромінювання (іонізуючо­го, інфрачервоного, ультрафіолетового, електромагнітного, лазер­ного) і підвищеної напруженості магнітних та електричних полів;

- засоби захисту від коливань повітряного середовища (шум, ультра- та інфразвук) і підвищеного рівня вібрації (загальної і ло­кальної);

- від ураження електричним струмом або підвищеного рівня статичної електрики; від підвищених або понижених температур поверхонь обладнання, матеріалів, виробів, заготовок; від впливу механічних факторів та падіння з висоти;

- від впливу факторів хімічної та біологічної природи.

313 застосовуються тоді, коли безпека робіт не може бути за­безпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організа­цією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішення­ми та засобами колективного захисту.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на роботах із шкідливими та небезпечними умовами праці, особливих тем­пературних умовах, в забрудненому середовищі робітникам та службовцям безплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Перелік робіт і професій, що на­дають право на одержання 313, складається на основі галузевих норм адміністрації підприємства.

Якщо ефективність використання ЗКЗ визначається проект­ними рішеннями та рівнем технічного керівництва виробництвом, то ефективність використання 313 багато в чому залежить від дис­циплінованості персоналу та його виховання.

313 повинні піддягатися оцінці захисних, фізіолого-гігієнічних і експлуатаційних показників і не повинні змінювати своїх влас­тивостей під час прання, хімічної чистки та знезаражування; 313 повинні бути промаркіровані відповідним чином і оснащені інструкцією з вказівкою призначення, терміну служби, правил експлуатації і зберігання.

У залежності від призначення 313 поділяються на такі класи:

- ізолюючі костюми (пневмокостюми, гідроізолюючі костюми, скафандри);

- засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пнев- мошоломи, пневмомаски)

- спеціальний одяг (комбінезони, напівкомбінезони, куртки, костюми, штани, плащі, халати, фартухи, жилети);

- спеціальне взуття (чоботи, напівчоботи, черевики, боти, ка­лоші);

- засоби захисту рук (рукавиці, рукавички, напальчники);

- засоби захисту голови (каски, шоломи, підшоломники, шапки);

- засоби захисту обличчя (захисні маски, щитки);

- засоби захисту органів слуху (протишумові шоломи, на- иушники, вкладиші);

- засоби захисту очей (захисні окуляри, світлофільтри);

- запобіжні засоби (запобіжні пояси, діелектричні килимки, маніпулятори, наплечники, налокітники, наколінники);

- захисні дерматологічні засоби (мийні пасти, креми, мазі).

313 очей призначені для захисту від дії твердих частинок, бри­лок рідини, газу, пилу, ультрафіолетового та ультрачервоного ви- п|>омінювання, сліпучої яскравості чи комбінації перерахованих факторів. Конструктивно вони виготовлені у вигляді окулярів різних конструкцій із склом без кольору або із світлофільтрами.

313 органів дихання (ЗІЗОД) поділяються за принципом дії на фільтруючі, у яких повітря, що вдихується, очищується від шкід- піних речовин шляхом проходження його через спеціальні фільтри та ізолюючі, у яких повітря, що вдихується, повністю ізольовано під навколишнього середовища. Перші застосовуються при вмісті кисню в повітрі, яке вдихають, не менше 18% і обмеженому вмісті 111 к і дливих речовин. Ізолюючі ЗІЗОД забезпечують захист в умовах недостатнього вмісту кисню та необмеженого вмісту шкідливих речовин.

Основними параметрами, що контролюють 313 органів слуху, і ефективність, маса та зусилля притискування. Крім того, на­путники повинні мати просторове регулювання звукоізолюючих чашок у горизонтальній та вертикальній площинах, а також за­безпечувати вільне без будь-якого притиску розташування вуш­ної раковини у корпусі навушника.

Засоби захисту голови дозволяють не допустити травмування голови при виконанні монтажних, будівельних, навантажувально- розвантажувальних та інших робіт. Каска є основним 313 голови від механічних ушкоджень. Матеріал, що використовується для виготовлення корпусів касок, повинен бути стійким до впливу аг­ресивних середовищ, органічних розчинників, потоків води. Крім того, каски захищають голову від ураження електричним струмом, у разі дотику до струмопровідних частин. Каски можна використо­вувати також разом з закріпленими 313 (наприклад, каска з проти­шумовими пристроями, щитком для зварників, прозорим екраном для захисту обличчя та очей). На касці може бути також виносні елементи індивідуального освітлювального пристрою.

Засоби індивідуального захисту дерматологічні поділяють за­лежно від призначення на такі види: захисні, очищувачі шкіри та репаративні засоби. Захисні засоби залежно від фактора, проти дії якого спрямований захисний ефект, поділяють на групи: від пилу, води, розчинів солей, кислот, лугів низької концентрації; мастиль- но-охолоджувальних рідин; органічних розчинників і тих лаків і фарб, що їх містять; масел та мастил; синтетичних змащувальних мастил та палива; смол, отверджувачів, клеїв; підвищених та зни­жених температур; від ультрафіолетових випромінювань та шкід­ливих біологічних факторів. Очисники шкіри призначені для вилучення виробничих забруднень шкіри. Репаративні засоби сприяють регенерації шкіри та використовуються після роботи. До захисних дерматологічних засобів висуваються додаткові вимо­ги. Вони повинні відрізнятися направленою ефективністю (тобто значними захисними властивостями відносно певних виробничих факторів), легко наноситися і не створювати незручностей у роботі, мати необхідну адгезію з шкірою і в той же час легко змиватися з шкірного покрову. Ці засоби не повинні викликати токсичних ефектів і сенсибілізації організму, порушувати нормальний стан та функції шкіри та бути поживним середовищем для мікроорганіз­мів, забруднювати виробничі матеріали і готову продукцію.

Одяг спеціальний захисний, засоби індивідуального захисту рук та ніг поділяються на групи залежно від факторів, проти яких спрямована дія.

4.3. Загальні вимоги до технологічних процесів та виробничого обладнання

4.3.1. Небезпечні зони машин і механізмів

Травмування працюючого можливе як від безпосереднього до­тику його до джерела небезпеки, так і на деякій відстані від ньо­го, через неприпустиме наближення.

Простір, в якому постійно діє, або періодично виникає небез­печний виробничий фактор називають небезпечною зоною.

Небезпечна зона може виникнути навколо машин, механізмів ибо їх частин, що рухаються чи обертаються, поблизу вантажів, я «сі переміщуються підйомно-транспортними машинами й меха­нізмами (рис. 4.3.1). Наявність небезпечної зони може бути пов'я­зано з небезпекою ураження електричним струмом, з можливістю травмування відлітаючих часток оброблюваного матеріалу або інструменту, з вилітанням оброблюваної деталі з захоплюючих пристроїв.

Небезпечна зона може виникнути навколо машин, механізмів або їх частин, що рухаються чи обертаються, поблизу вантажів, аісі переміщуються підйомно-транспортними машинами й меха­нізмами (рис. 4.3.1). Наявність небезпечної зони може бути пов'яза­но з небезпекою ураження електричним струмом з можливістю травмування відлітаючих часток оброблюваного матеріалу або інст-

II V менту з вилітанням оброблюваної деталі з захоплюючих пристроїв.

Особливу загрозу становить небезпечна зона, де ймовірно за­хоплення одягу чи волосся працівника рухомими частинами об­ладнання. Якщо частини машини обертаються назустріч одна одній, створюється небезпека втягування в небезпечну зону.

Небезпечна зона може виникати як усередині машини, так і по­за неї, наприклад, поблизу відкритих струмопровідних частин, а навколишньому середовищі при виникненні теплових, електро­магнітних і іонізуючих випромінювань, при наявності шуму і віб­рації, ультразвуку, шкідливих парів, газів, пилу.

І Іри експлуатації рухомого складу небезпека зростає під час ро- t»чи на території багатоколійних парків з різнобічним рухом, зна- мідженні усередині колії для огляду і ремонту рухомого складу,

III 'оходу негабаритних місць, ділянок зі складним профілем колії, '' також при поганій видимості, недостатній освітленості тощо.

Рис. 4.3.1. Небезпечні зони в: 1 — зубчастій передачі; 2 —ремінній передачі; 3 — карданній передачі; 4 — вантажопідіймальному механізмі; 1-3 — небезпечні зони, постійні в просторі, 4 — змінна в просторі

4.3.2. Вимоги безпеки до виробничих процесів та обладнання

Найбільш дійові засоби щодо захисту робітників від впливу шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища і тру­дового процесу можуть бути реалізовані при забезпеченні безпеки виробничого процесу та виробничого обладнання. Конкретний ви­робничий процес визначає використання певного виду обладнання. В свою чергу небезпека обладнання (наявність елементів, що руха­ються, нещільностей, статичної електрики та інше), як і його безпе­ка, багато в чому визначають небезпеку (як і безпеку) виробничо­го процесу в цілому.

Безпека технологічного процесу досягається: - усуненням безпосереднього контакту працюючих з хімічни­ми продуктами (сировина, допоміжні матеріали, напівпродукти, відходи та готова продукція), що можуть шкідливо вплинути на

організм працівників (відходи виробництва повинні своєчасно вивозитися і знешкоджуватися);

- заміною технологічних процесів та операцій, пов'язаних з фор- муванням небезпечних та шкідливих виробничих факторів, таки­ми, за яких вказані фактори або відсутні, або характеризуються меншою інтенсивністю;

- комплексною механізацією та автоматизацією виробництва;

- застосування дистанційного керування технологічними про­цесами та операціями за наявності небезпечних і шкідливих ви­робничих факторів;

- герметизацією обладнання;

- застосуванням засобів колективного захисту працівників;

- раціональною організацією праці та відпочинку, а також зни­женням важкості праці;

- своєчасною інформацією про порушення технологічного про­цесу, виникнення небезпечних та шкідливих виробничих факто­рів на окремих стадіях технологічних процесів та операцій;

- системою контролю та управління технологічними процесами, що забезпечують захист працюючих під час виникнення аварійних ситуацій та миттєве вимкнення виробничого устаткування.

Для забезпечення безпеки виробництва персонал повинен про­йти навчання безпечним засобам (прийомам) роботи, правилам по­ведінки в аварійних ситуаціях та правильного використання за­собів індивідуального захисту, а також в ряді випадків — пройти професійний відбір.

Важливо, щоб вимоги безпеки були чітко визначені в норматив­но технічній та технологічній документації і щоб стосовно всіх ви­робничих факторів, з якими можуть стикатися робітники, були за тверджені показники-безпеки — гігієнічні регламенти, методи, засоби та процедури їх обов'язкового контролю.

Я к виробничі приміщення, так і виробничі (робочі, монтажні та mini) майданчики, повинні мати достатню площу та висоту, що на­дає можливість так розмістити обладнання, комунікації, матеріали, заготовки, напівфабрикати, щоб це не створювало небезпечних пі ісідливих умов, забезпечило б безпечну експлуатацію, ревізіюіре- мопт обладнання і комунікацій, сприяло б додержанню на робочих м ісцях гігієнічних нормативів факторів виробничого середовища.

.V випадках, якщо матеріали, заготовки, напівпродукти вироб- мицтва тощо можуть шкідливо впливати на робітників, повинні бути передбачені відповідні засоби та методи захисту працівників при їх зберіганні, транспортуванні, поданні, навантаженні, розван­таженні, утилізації, знешкодженні та інших робочих операціях.

Безпека виробничого обладнання (ВО) забезпечується: вибором: принципів дії, конструктивних схем, використанням безпечних елементів конструкції та конструкційних матеріалів, що відпові­дають тим технологічним операціям, які здійснюються за допомо­гою цього обладнання; використанням в конструкції обладнання засобів механізації, автоматизації, дистанційного управління та засобів захисту працівників; виконанням ергономічних вимог; включенням вимог охорони праці в техдокументацію з монтажу (демонтажу), експлуатації, ремонту, транспортування та зберіган­ня обладнання. Безпека ВО повинна бути забезпечена протягом терміну його служби, тобто охоплювати весь цикл «виробничого життя» — монтаж (демонтаж), експлуатація (в тому числі окремо чи в складі комплексів і технологічних систем), ремонт, транспор­тування, зберігання.

Під час експлуатації виробничого обладнання повинні забез­печуватися такі вимоги:

- необхідність огородження частин ВО, що рухаються, якщо вони можуть бути небезпечними, за винятком частин, огородження яких не допускається їх. функціональним призначенням. У випад­ку, коли виконавчі органи ВО створюють небезпеку для людей і не можуть бути огороджені, необхідно передбачити сигналізацію, яка попереджує про запуск устаткування в роботу, і засоби зупин­ки та виключення джерел енергії;

- необхідність оснащення у необхідних випадках ВО засобами місцевого освітлення, засобами гальмування, зупинки устатку­вання та відключення його від джерел живлення, вмонтованими приладами для вилучення шкідливих, вибухо- та пожеженебез- печних речовин, що виділяються в процесі роботи, безпосередньо від місця їх утворення та накопичення, засобами для негайного викиду шкідливих речовин і резервними ємностями для цього, за­собами захисту від ураження електричним струмом та засобами, які запобігають накопичення статичної електрики; матеріали, що використовуються в конструкції обладнання, встановлення, мон­таж та обв'язка якого повинні забезпечувати виключення чи зни­ження до допустимих рівнів шуму, ультра- та інфразвуку, вібрації та інших факторів.

Про наявність постійної небезпеки або виникнення небезпечної ситуації у випадку аварії персонал повинен бути попереджений іа допомогою світлових, звукових та кольорових сигналізаторів. Частини виробничого устаткування, які становлять небезпеку дня людей, повинні бути пофарбовані в сигнальні кольори і на них повинні бути нанесені знаки безпеки.

4.3.3. Вимоги до інструментів та пристосувань

Правильне використання інструмента — головна умова безпеки працівників.

Інструмент у процесі експлуатації зношується, порушуються його форми і розміри, нерідко з'являються тріщини і зломи. Докла­дене зусилля до такого інструменту може викликати його поломку

i травмування працюючого.

За станом інструменту зобов'язаний наглядати сам працівник.

I Іеобхідно користуватися ручним інструментом тільки за його прямим призначенням. Перед використанням ручного інструмен­ту необхідно перевіряти його справність і відповідність основним вимогам з техніки безпеки.

Гучні інструменти (молотки, зубила, пробійники тощо) не па,шині мати:

на робочих поверхнях пошкоджень (вибоїн, відколів); у бокових гранях у місцях зажиму їх рукою задирок і скосів; на поверхнях рукояток інструментів задирок і тріщин (їх по­верх ня має бути гладкою);

перегартовану робочу поверхню.

Молотки і кувалди мають бути надійно насаджені на дерев'яні ручки і розклинуті металевими клинами. Забороняється користу­ватися напилком, стамескою, іншими інструментами без дерев'я­нів ручки або з погано закріпленою чи несправною ручкою.

IIа йбільш небезпечні прийоми під час викручування гайок і бол-

ii в: ви кручування за допомогою молотка і зубила, вставлення під- и падки в зів ключа у разі невідповідності розміру, подовження її 'НОЧІ II один іншим чи трубою, удари по ключу молотком. Ключі маю і і, підбиратися відповідно до розмірів гайок і болтів. Заборо­нні ші.ся працювати гайковими ключами з непаралельними, зно­шеними губками. Забороняється викручування гайок ключами більших розмірів з підкладанням металевих пластинок між гра­нями гайки і ключа, а також подовження рукоятки ключа через приєднання іншого ключа чи труби. У разі заїдання гайок під час згвинчування (нагвинчування) необхідно помастити різьбу керо­сином чи машинною олією, а не вдаряти по ключу молотком чи іншими предметами.

Під час роботи з зубилами і іншими інструментами для рубання металу працівники мають користуватися захисними окулярами для запобігання травмування очей через відлітання осколків ме­талу. Робоче місце під час рубання металу має бути огороджено запобіжними щитами. Забороняється використовувати зубила, довжина котрих менше 150 мм.

Під час заточування інструменту забороняється класти його на станину заточувального верстата, через те що від необережного поштовху він може попасти під обертовий круг. Під час заточу­вання необхідно стояти збоку, інструмент міцно тримати в руці і притискувати його до підручника.

Забруднений і замаслений ручний інструмент застосовувати під час роботи забороняється. Інструмент має бути сухий і чистий.

Приступаючи до роботи з пневматичним інструментом, необхід­но оглянути і перевіряти його справність, звернувши особливу ува­гу на правильність кріплення повітряного шлангу до інструменту і відсутність витіку повітря. Для кріплення шланга необхідно засто­совувати кільця і затискачі. Кріпити шланг дротом забороняється. Перед включенням пневматичного інструменту необхідно продути шланг. У разі виявлення сторонніх предметів у шлагу, закрити вен­тиль, від'єднати шланг та замінити його іншим. Під час викорис­тання інструменту з пневматичним приводом необхідно спостеріга­ти за щільністю приєднання шлангів, не допускати їх переломів.

Для перенесення інструментів, якщо це вимагається за умовами ро­боти, працівнику має бути видана сумка чи легкий переносний ящик.

У разі використання нестандартного інструменту, його необхід­но попередньо перевіряти на надійність і міцність і скласти акт про перевірку.

Ручний інструмент, пристосування і інший необхідний під час роботи матеріал необхідно розташовувати в зручному і безпечно­му для користування порядку.

Вимоги безпеки до електрифікованого інструменту викладені в п. 4.8 цього посібника.

4.3.4. Загальні вимоги безпеки під час обслуговування механізмів

До обслуговування механізмів допускаються особи, які мають и рофесійну підготовку відповідно до характеру роботи та пройшли навчання і перевірку знань з техніки безпеки. Працівники, без­посередньо пов'язані з експлуатацією механізмів, повинні добре ііипти їх будову і порядок експлуатації, вміти своєчасно виявляти... правності і провадити роботи з дотриманням вимог безпеки.

І Іеред вмиканням механізму необхідно впевнитися в його справ­ності і в тому, що його пуск нікому не загрожує небезпекою. Важ­ливо забезпечити заходи щодо попередження самовільного його руху чи пуску.

Забороняється працювати на механізмі в разі зняття огороджень чи захисних пристосувань, а також у разі їх відсутності чи несправ­ності. Виявив несправності під час огляду в механізмі чи його за­побіжних пристроях, слід повідомити про це керівнику робіт і до \ к усунення до роботи не приступати.

.' Забороняється:

залишати працюючий механізм без догляду (навіть під час и о і >< і гкочасної відсутності);

доторкатися до частин механізму, що рухаються чи оберта- иіті.ся, та спиратися на нього;

брати чи передавати через працюючий механізм предмети; чистити, змащувати і ремонтувати механізм під час його роботи; имикати чи зупиняти, крім аварійних випадків, механізми, ми аісих працювати не було доручено керівником робіт;

користуватися рукавицями під час робіт, де існує небезпека накоп ления їх частинами, що обертаються;

користуватися несправними засобами індивідуального захисту.

)І к що під час роботи в рухомий механізм потрапив будь-який предмет, витягувати його на ходу забороняється. Для цього необ- *Ідпо вимкнути механізм.

. ІнГюроняється допускати на своє робоче місце осіб, які не мають ні до роботи, що виконується, довіряти працюючий ме­тни їм іншій особі.

Д л а попередження поломок механізми піддягаються відповідно до встановлених термінів профілактичним оглядам і планово-по- і іе ред ас у вальним ремонтам.

4.4. Безпека при експлуатації систем під тиском

4.4.1. Безпека при експлуатації посудин, що працюють під тиском

Посудиною, що працює під тиском, називають герметично за­криту ємність, призначену для ведення хімічних і теплових про­цесів, а також для зберігання і транспортування стиснутих, зрід­жених і розчинних газів і рідин під тиском.

Вимоги до проектування, будови, виготовлення, реконмтрук- ції, налагоджування, монтажу, ремонту, експлуатації посудин, цистерн, бочок, балонів, працюючих під тиском (надлишковий) встановлюють «Правила будови та безпечної експлуатації посу дин, що працюють під тиском».

Дані Правила встановлюють вимоги до проектування, будови, виготовлення, реконструкції, налагоджування, монтажу, ремонту, експлуатації посудин, цистерн, бочок, балонів, працюючих під тиском (надлишковий).

Далі за текстом замість «посудини, цистерни, бочки, балони» прийнято «посудини».

Вимоги до монтажу та ремонту аналогічні вимогам до виготов- лення.

Ці Правила поширюються на:

1) посудини, які працюють під тиском води з температурою ви­ще 115° С або іншої рідини з температурою, що перебільшує темпе­ратуру кипіння при тиску 0,07 МПа (0,7 кгс/см²), без урахування гідростатичного тиску;

2) посудини, що працюють під тиском пари або газу, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

3) балони, призначені для транспортування і збереження зрі­джених, стиснутих і розчинених газів під тиском, вищим 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

4) цистерни та бочки для транспортування і збереження зрі­джених газів, тиск пари яких при температурі до 50° С перевищу* тиск понад 0,07 МПа (0,7 кгс/см²);

5) цистерни і посудини для транспортування і збереження зрідже­них, стиснутих газів, рідин і сипких тіл, в яких тиск вище 0,07 МПа (0,7 кгс/см²) утворюється періодично для їх випорожнення;

6) барокамери.

Дані Правила не поширюються на:

1) посудини, що виготовляються відповідно до Правил будови та безпечної експлуатації обладнання і трубопроводів атомних енер­гетичних устаткувань, а також посудини, що працюють з радіо­активним середовищем;

2) посудини місткістю не більше 0,025 м³ (25 л) незалежно від пику, що використовуються для науково-експериментальних цілей; при визначенні місткості із загальної ємності посудини виключається об'єм, зайнятий футерівкою, трубами та іншими внутрішніми пристроями. Група посудин, а також посудини, що ск ладаються з окремих корпусів і з'єднуються між собою труба­ми з внутрішнім діаметром понад 100 мм, розглядаються як одна посудина;

И) посудини і балони місткістю не більше 0,025 м³ (25 л), в яких д< >буток тиску в МПа (кгс/см²) на місткість в м³ (літрах) не пере- впщує 0,02 (200);

1) посудини, що працюють під тиском, який виникає внаслі­док вибуху в середині їх відповідно до технологічного процесу;

5) посудини, що працюють під вакуумом;

6) посудини, які встановлені на морських, річних суднах та ін- піпх плавучих засобах, включаючи морські бурові установки;

7) посудини, які встановлені на літаках та інших літаючих апа­ратах;

8) повітряні резервуари гальмівного обладнання рухомого скла­ду аалізничного транспорту, автомобілів та інших засобів пересу­вання;

9) посудини спеціального призначення військового відомства;

10) прилади парового і водяного опалення;

1 і) трубчаті печі;

12) частини машин, які не становлять собою самостійних по­гуди н (корпуси насосів або турбін, циліндри двигунів парових, гідравлічних, повітряних машин та компресорів), невідключу- иіі и і конструктивно вбудовані (встановлені на одному фундамен­ті а компресором) проміжні холодильники та масловологовід- щ шашки компресорних установок, повітряні ковпаки насосів;

ІЛ) посудини, що складаються з труб із внутрішнім діаметром не їйльше 150 мм без колекторів, а також із колекторами, виго- юішеїшми з труб із внутрішнім діаметром не більше 150 мм.

Посудини, на які поширюються ці Правила, за виключенням по судин, указаних нище, до пуску їх у роботу повинні бути зареєст ровані в ЕТЦ. Реєстрації в ЕТЦ не підлягають:

1) посудини 1-ї групи, що працюють при температурі не ви­ще 200° С, в яких добуток тиску в МПа (кгс/см²) на місткість в м^а (літрах) не перевищує 0,05 (500), а також посудини 2, 3 і 4-ї груп, що працюють при зазначеній вище температурі, в яких добуток тис­ку в МПа (кгс/см²) на місткість в м³ (літрах) не перевищує 1 (10 000). Група посудин визначається за табл. 5;

2) апарати повітророздільних установок і розподілу газів, роз­ташованих в середині теплоізоляційного кожуха (регенератори, колони, теплообмінники, конденсатори, адсорбери, відокремлю- вачі, випарники, фільтри, пароохолодники, підігрівники);

3) посудини холодильних установок і холодильних блоків у складі технологічних установок;

4) резервуари повітряних електричних вимикачів;

5) посудини, що входять до системи регулювання, мащення та ущільнення турбін, генераторів і насосів;

6) бочки для перевезення зріджених газів, балони місткістю до 100 л включно, які встановлені стаціонарно, а також які при­значені для транспортування і (або) зберігання стиснутих, зрідже­них і розчинених газів;

7) генератори (реактори) для отримання водню, які викорис­товуються гідрометеорологічною службою;

8) посудини, які включені в закриту систему видобування нафти (від свердловини до магістрального трубопроводу);

9) посудини для зберігання або транспортування зріджених газів, рідинних і сипких тіл, що перебувають під тиском періодич­но при їх випорожнюванні;

10)посудини із стиснутим і зрідженим газами, призначені для забезпечення паливом двигунів транспортних засобів, на яких вони встановлені;

11) посудин, які встановлені в підземних гірничих виробках;

12) вісцинові та інші фільтри, які встановлені на газорозпо­дільних станціях і пунктах;

13) конденсатозбірники на лінійній частині магістральних га­зопроводів;

14) пристрої (метанольниці) для введення інгібітора гідрато- утворення в газопроводах;

І 5) пневмогідроприводи механізмів управління запірної арма-

і урн;

16) вхідні буферні посудини, буферні посудини на виході всіх ступенів масловологовіддільників компресорних установок, авто­мобільних газонаповнювальних компресорних станцій (АГНКС), и к і змонтовані на спільному з компресорними установками фун- дп менті та не мають відключаючої запірної арматури.

Реєстрація посудини здійснюється на підставі письмової заяви идм і ністрації власника посудини.

Для реєстрації повинні бути подані:

1) паспорт посудини встановленої форми;

2) посвідчення про якість монтажу;

3) схема включення посудини із зазначенням джерела тиску, параметрів її робочого середовища, арматури, контрольно-вимірю- віі іизіих приладів, засобів автоматичного керування, запобіжних ти б локувальних пристроїв. Схема повинна бути затверджена влас­ником посудини;

1) паспорт запобіжного клапана з розрахуванням його пропуск­ної здатності.

Посвідчення про якість монтажу складається організацією, іц<> ии конувала монтаж, і має бути підписане керівником цієї орга- иізіїції, а також керівником підприємства, яке є власником посу­ди и и, і скріплено печаткою.

У посвідченні повинні бути наведені такі дані:

І) найменування монтажної організації;

'.'.) найменування підприємства — власника посудини;

3) найменування підприємства-виготовлювача і заводський но- мі'Р посудини;

І) відомості про матеріали, застосовані монтажною організа­цією додатково до вказаних у паспорті;

.'») відомості про зварювання, що включають вид зварювання, ти п і марку електродів, термообробку, режим термообробки і діа­грами; прізвища зварників і термістів, номери їх посвідчень; ре- з v 11, га ги випробувань контрольних стиків (зразків), а також ре- а\ а 1.1 а ги неруйнівного дефектоскопічного контролю стиків;

б) висновки про відповідність проведених на посудині монтаж­нії ч робіт цим Правилам, проекту, технічним умовам та інструк­ції з монтажу і придатності їх до експлуатації при вказаних в па­спорті параметрах;

7) копія дозволу органів Держнаглядохоронпраці на монтаж посудини.

ЕТЦ зобов'язаний протягом 5 днів з дня отримання заяви роз­глянути подану документацію. При відповідності документації на посудину вимогам цих Правил, ЕТЦ в паспорті посудини ставить штамп про реєстрацію, пломбує документи і повертає їх власни­ку посудини. Про відмову в реєстрації повідомляється власнику посудини в письмовій формі із зазначенням причин відмови та з по­силаннями на відповідні статті Правил.

При перестановці посудини на нове місце або переданні посудини іншому власнику, а також при внесенні змін у схему її включення посудина до пуску в роботу повинна бути перереєстрована в ЕТЦ.

Для зняття з обліку зареєстрованої посудини власник зобов'яза­ний подати в ЕТЦ заяву про причини зняття і паспорт посудини.

При відсутності паспорта заводом-виготовлювачем направля­ється його дублікат. У випадку відсутності дублікату ЕТЦ скла­дає в установленому порядку новий паспорт.

Власник посудин, що працюють під тиском,зобов'язаний за­безпечити утримання посудин у справному стані і безпечні умо­ви їх роботи.

У цих цілях необхідно:

1) призначити наказом із числа інженерно-технічних працівни­ків, які пройшли у встановленому порядку перевірку знань цих Правил, відповідальних за справний стан і безпечну дію посудин, а також відповідальних по нагляду за технічним станом та експ­луатацією посудин;

2) призначити необхідну кількість осіб обслуговуючого персо­налу, навчених і маючих посвідчення на право обслуговування посудин, а також установити такий порядок, щоб персонал, на який покладені обов'язки по обслуговуванню посудин, вів ретельне спос­терігання за дорученим йому обладнанням шляхом його огляду, перевірки дії арматури, КВП, запобіжних і блокуючих пристроїв і підтримки посудин у справному стані.

Результати огляду і перевірки повинні записуватись в змінно­му журналі;

3) забезпечити проведення технічних опосвідчень, діагносту­вання посудини в установлені терміни;

4) забезпечити порядок і періодичність перевірки знань Пра­вил керівними та інженерно-технічними працівниками;

5) організувати періодичну перевірку знань персоналом інст­рукцій з режиму роботи і безпечного обслуговування посудин;

6) забезпечити інженерно-технічних працівників Правилами і керівними вказівками з безпечної експлуатації посудин, а обслу­го куючий персонал — інструкціями;

7) забезпечити виконання інженерно-технічними працівника­ми Правил, а обслуговуючим персоналом — інструкцій.

Для підприємств з невеликою (до 10) кількістю посудин обов'яз- ки по нагляду за технічним станом і експлуатацією посудин мо­пс уть бути покладені на відповідального за справний стан і безпеч- м у дію посудин.

І иженерно-технічний працівник (група) по нагляду за техніч- ііим станом і експлуатацією посудин повинен здійснювати свою ро­боту за планом, затвердженим власником підприємства.

І іри цьому, зокрема, він зобов'язаний:

1) оглядати посудини в робочому стані і перевіряти дотриман- іпі і (становлених режимів при експлуатації;

А) проводити технічне опосвідчення посудин;

.4) здійснювати контроль за підготовкою і своєчасним пред'яв­иш ням посудин для опосвідчення інспектору (експерту) Держна­глядохоронпраці України;

І) вести книгу обліку та опосвідчень посудин, які перебувають па балансі підприємства, як зареєстрованих в ЕТЦ, так і не підля­гаючих реєстрації;

•^г>) контролювати виконання виданих ним приписів, а також мри мисів ЕТЦ;

<>) контролювати своєчасність і повноту проведення планово- мипереджувальних ремонтів посудин, а також дотримання цих Правил при проведенні ремонтних робіт;

7) перевіряти дотримання установленого цими Правилами по- радку допуску робітників до обслуговування посудин, а також брати участь у комісіях з атестації і періодичної перевірки знань іаасемерно-технічних працівників і обслуговуючого персоналу;

X) меревіряти видачу інструкцій обслуговуючому персоналу, и також наявність інструкцій на робочих місцях;

! і) і іеревіряти правильність ведення технічної документації при ічч илуатації і ремонті посудин;

10) брати участь в обстеженнях і технічних опосвідченнях по-

і N'<1,411.

При виявленні несправностей, а також порушень цих Правил та інструкцій при експлуатації посудин відповідальний по нагля­ду повинен вжити заходів щодо усунення цих несправностей або порушень, а в разі необхідності вжити заходів щодо виведення посудини з роботи.

Відповідальний (група) по нагляду за технічним станом та експлуатацією посудин має право:

1) видавати обов'язкові для виконання керівниками та інженер­но-технічними працівниками цехів і відділів підприємства при­писи по усуненню порушень;

2) подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунен­ня причин, що породжують порушення;

3) при виявленні серед обслуговуючого персоналу ненавчених осіб, а також осіб, які показали незадовільні знання, вимагати усу­нення їх від обслуговування посудин;

4) подавати керівництву підприємства пропозиції щодо притяг­нення до відповідальності інженерно-технічних працівників та осіб обслуговуючого персоналу, які порушують Правила та інструкції.

Відповідальність за справний стан і безпечну дію посудини під­приємства (цеху, дільниці) має бути покладена наказом на інже­нерно-технічного працівника, якому підпорядкований персонал, що обслуговує посудини. Номер і дата наказу про призначення від­повідальної особи повинні бути записані в паспорт посудини.

На час відпустки, відряджень, хвороби або в інших випадках відсутності відповідальної особи виконання її обов'язків покла­дається згідно з наказом на іншого інженерно-технічного працівни­ка, котрий пройшов перевірку знань Правил. Запис про це у пас­порті посудини не робиться.

Відповідальний за справний стан і безпечну дію посудин пови­нен забезпечити:

1) утримання посудин в справному стані;

2) обслуговування посудин навченим та атестованим персоналом;

3) виконання обслуговуючим персоналом інструкцій з режи­му і безпечного обслуговування посудин;

4) проведення своєчасних ремонтів і підготовку посудин до тех­нічного опосвідчення;

5) обслуговуючий персонал-інструкціями, а також періодичну перевірку його знань;

6) своєчасне усунення виявлених несправностей.

Ні Оповідальний за справний стан і безпечну дію посудин зобо- и' н.іи ний:

1) оглядати посудини в робочому стані з установленою керівницт- іи>м підприємства (організації) періодичністю;

2) щоденно перевіряти записи в змінному журналі з розписом v ньому;

3) проводити роботу з персоналом по підвищенню його квалі- і|н кації;

1) брати участь в обстеженнях і технічних опосвідченнях по- гудпн;

Г>) зберігати паспорти посудин та Інструкції підприємств-ви- гн і'онлювачів по їх монтажу та експлуатації;

(і) вести облік напрацювання циклів навантаження посудин, що еіссплуатуються в циклічному режимі.

Посудини, на які поширюються ці Правила, підлягають тех­нічному опосвідченню до пуску в роботу, періодично в процесі експ-.цца/нації і в необхідних випадках — позачерговому.

Технічні опосвідчення проводяться експертами ЕТЦ. Періо­дично технічне опосвідчення допускається проводити фахівцям організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнагля­дохоронпраці України, отриманий в установленому порядку.

Зовнішній і внутрішній огляди мають за мету:

І) при первинному опосвідченні перевірити, що посудина вста- иоіиіена та обладнана згідно з цими Правилами і поданими при реєс трації документами, а також що посудина та її елементи не миють пошкоджень;

при періодичних і дострокових опосвідченнях встановити І праапість посудини і можливість її подальшої роботи.

І '/дравлічне випробування має за мету перевірку міцності елемен­ті а посудини і щільності з'єднань. Посудини мають бути пред'явле­ні до гідравлічного випробування з установленою на них арматурою.

< >осяг, методи і періодичність технічних опосвідчень посудин І іа винятком балонів) повинні бути визначені підприємством-ви- і оіоіиікжачем і вказані в паспорті та Інструкції з монтажу та експ-

'і \ а і ації.

У разі відсутності таких вказівок технічне опосвідчення має про- ію/іігі псь відповідно до вимог цих Правил, поданих у таблицях на- Ие/Іі II и х нище.

Якщо за умовами виробництва немає можливості пред'явити посудину для опосвідчення в зазначений термін, то власник зобо­в'язаний пред'явити її експерту ЕТЦ або фахівцю організації, під­приємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установленому порядку, достроково.

Опосвідчення балонів має проводитись за методикою, затвер­дженою розробником конструкції балонів (ДІТП, ДНВО «Газо- апарат»), в якій треба вказати періодичність опосвідчення і нор­ми браковки.

При технічному опосвідченні допускається використовувати методи неруйнівного контролю, в тому числі і метод акустичної емісії.

Посудини, що працюють із сильнодіючими отруйними речо­винами 1 і 2-го класів небезпечності за ГОСТ 12.1.007, до початку виконання всередині будь-яких робіт, а також перед внутрішнім оглядом повинні бути піддані ретельній обробці (нейтралізації, дегазації) згідно з інструкцією з безпечного ведення робіт, затвер­дженою в установленому порядку.