Додаткові вимоги до цистерн і бочок для перевезення зрідже­них газів 2 страница

Якщо в котельній буде встановлено декілька котлів паропро­дуктивністю менше 2,5 т/год кожний, допускається встановлен­ня одного манометра на загальній живильній лінії.

На водогрійних котлах манометри встановлюються: на вході води в котел і на виході нагрітої води із котла до запірного органу, на всмоктувальній і нагнітальній лініях циркуляційних насосів з розміщенням на одному рівні по висоті, а також на лінії жив­лення котла або підживлення тепломережі.

111 кала манометра вибирається, виходячи з умов, що при робо­чим у тиску стрілка манометра повинна знаходитись в середній тре- тиіп писали.

I la шкалі манометра повинна бути нанесена червона риска на |іІині тиску, який відповідає робочому тиску для даного елемента в «рахуванням додаткового тиску від ваги стовпчика рідини.

Замість червоної риски допускається прикріпляти до корпусу Іииюмотра металеву пластинку, пофарбовану в червоний колір, Цка щільно прилягає до скла манометра.

IІ сред кожним манометром повинен бути встановлений трихо- оііиіі кран або аналогічний пристрій для продувки, перевірки підключення манометра; перед манометром, який призначається пі вимірювання тиску пари, крім цього, повинна бути сифонна ytnca з умовним діаметром не менше 10 мм.

II а котлах з тиском 4 МПа (40 кгс/см²) і вище замість триходо­вого к рана повинні встановлюватись вентилі, які дозволяють від­ключати манометр від котла, з'єднувати його з атмосферою і про­видиш продувку сифонної трубки.

А іонометри не допускаються до використання в таких випадках:

а) якщо на манометрі відсутня пломба або тавро з позначкою Н|ю проведення перевірки;

о) якщо скінчився термін перевірки манометра;

в) якщо стрілка манометра після його відключення не повер­сі ті.гя до нульової позначки шкали на величину, що перевищує Ііоновішу допустимої похибки для даного манометра;

г) я ісщо розбите скло або є інші пошкодження манометра, які Мит уп, відобразитись на правильності його показів.

У котлах, які мають пароперегрівач, на кожному паропроводі до головної засувки повинен бути встановлений прилад для ви-

........ а пня температури перегрітої пари. У котлів з проміжним

перегрівом пари прилади для вимірювання температури повинні

і пповлюватись на вході і виході пари.

У котлах з природною циркуляцією з перегрівом пари паро­продуктивністю більше 20 т/год, прямоточних котлах паропро- дук і ивпіетю більше 1 т/год, крім вказівних приладів, повинні вста-

.......... прилади з безперервною реєстрацією температури

Іікрі грггої пари.

ІІа ішроперегрівачах з кількома паралельними секціями крім Ири надів для вимірювання температури пари, які встановлюються

на загальних паропроводах перегрітої пари, повинні бути вста­новлені прилади для періодичного вимірювання температури па­ри на виході із кожної секції, а для котлів з температурою пари більше 500° С — на вихідній частині змійовиків пароперегрівача, по одній термопарі (датчику) на кожний метр ширини газоходу.

Для котлів паропродуктивністю більше 400 т/год прилади для вимірювання температури пари на вихідній частині змійовиків пароперегрівачів повинні бути безперервної дії з реєструючими пристроями.

Для водогрійних котлів прилади для вимірювання температу­ри води повинні бути встановлені на вході і на виході води.

Допустима температура гарячої води повинна бути позначена на шкалі термометра червоною рискою.

Для котлів теплопродуктивністю більше 4,19 ГДж/год (1 Гкал/год) прилад для вимірювання температури води на виході із котла по­винен бути реєструючим.

При роботі котлів на рідкому паливі безпосередньо поблизу котла на паливопроводі повинен бути встановлений термометр для вимірювання температури палива перед форсунками.

Для контролю за температурою металу і попередження підви­щення її понад допустимі значення при розпалюваннях, зупинках і маневрових режимах котла повинні бути передбачені прилади для вимірювання температури стінки його елементів: барабанів, трубних решіток тощо. Необхідність встановлення приладів, їх кіль­кість і розміщення повинні визначатись організацією, яка проек­тує котел.

Арматура, яка встановлюється на котлі або його трубопро­водах, повинна мати чітке маркування на корпусі, в якому має бути вказано:

а) назву або товарний знак підприємства-виготовлювача;

б) умовний прохід:

в) умовний тиск і температуру середовища;

г) напрям потоку середовища.

На маховиках арматури повинен бути позначений напрям обер­тання при відкриванні і закриванні арматури.

Арматура повинна розміщуватись якнайближче до котла з ура­хуванням найбільш зручного управління нею.

Головні парозапірні органи парових котлів продуктивністю більше 4 т/год повинні бути обладнані дистанційним приводом

і виводом управління на робоче місце машиніста котла (робочим Щгцгм машиніста котла при наявності щита управління є щито- іфиміщення, а при його відсутності — зона безпосереднього г.п у пшування котла).

ІІа живильних лініях кожного котла повинна бути встановле- П регулююча арматура. При автоматичному регулюванні живлення котла повинен бу- пгредбачений дистанційний привод для управління регулюю­чі живильною арматурою з робочого місця машиніста котла. 11 и кожному котлі повинні бути передбачені прилади безпе-, ліїі забезпечують своєчасне і надійне автоматичне відклю- Ніиі котла або його елементів при недопустимих відхиленнях ^я.піди них режимів експлуатації. Мирові котли з камерним спалюванням палива повинні бути ладнані автоматичними пристроями, які припиняють подачу шва до пальників при зниженні рівня, а для прямоточних кот- и витрати води через котел нижче допустимого. Водогрійні котли з багатократною циркуляцією і камерним

§цщ.... іанням палива повинні бути обладнані приладами, які ав-

ttiMirni ч по припиняють подачу палива до пальників, а з шаровим ініціюванням палива — приладами, які відключають тягодуттьові Ірис грої при зниженні тиску води в системі до значення, при яко- Цу створюється небезпека гідравлічних ударів, і при підвищенні |*миератури води понад встановлену границю.

Нидо.'рійні котли з камерним спалюванням палива повинні Фути обладнані автоматичними приладами, які припиняють Ниднчу палива в топку котла, а при шаровому спалюванні пали- §и підключають тягодуттьові пристрої і паливоподаючі ме- 011 її і їм и топки у випадках:

а) п ід нищення тиску води у вихідному колекторі котла більше йн па:>"/,, розрахункового або дозволеного тиску;

о) пониження тиску води у вихідному колекторі котла до зна­чим її а, яке відповідає тиску насичення при максимальній темпе­ри турі води на виході із котла;

в) пі двищення температури води на виході із котла до значення,

ЯНи ні. о заводом-виготовлювачем в Інструкції з монтажу і експ-

0 у в і а 11,11. 11 ри від сутності таких вказівок ця температура прийма-

И і...... а 20 С нижче температури насичення при робочому тиску

у им ч ідпому колекторі;

г) зменшення витрати води через котел до мінімально допус­тимих значень, які визначаються заводом — виготовлювачем котла, а у випадку їх відсутності — за формулою:

Qmax c[(t_s-20)-t!]

де G_min — мінімально допустима витрата води через котел, кг/год;

Qmax — максимальна теплопродуктивність котла, МВт (ккал/год); t_s — температура кипіння води при робочому тиску, значен­ня якого приймається на виході із котла, ° С; tj — температура води на вході в котел, ° С; с — питома тепломісткість, кДж/кг • °С (ккал/кг • °С).

На котлах повинні бути встановлені автоматично діючі звукові сигналізатори верхнього і нижнього граничних положень рівнів води.

Аналогічна сигналізація повинна виконуватись на всі парамет­ри, з яких спрацьовує на зупинку котла автоматика безпеки (при­лади безпеки).

Живлення котлів може бути груповим і спільним для підклю­чених котлів живильним трубопроводом або індивідуальним — тільки для одного котла.

Включення котлів в одну групу за живленням допускається за умови, що різниця робочих тисків в різних котлах не перевищує 15%.

Живильні насоси, які приєднуються до загальної магістралі, повинні мати характеристики, що допускають їх паралельну ро­боту.

Для живлення котлів водою допускається використання:

а) відцентрових і поршневих насосів з електричним приводом;

б) відцентрових і поршневих насосів з паровим приводом;

в) парових інжекторів;

г) насосів з ручним приводом;

д) водопровідної мережі.

Використання водопроводу допускається тільки як резервне

Gmin

•кг/год,

джерело живлення котлів за умови, що мінімальний тиск води у водопроводі перед регулюючим органом живлення котла пере­вищує розрахунковий або дозволений тиск в котлі не менше як на 0,15 МПа (1,5 кгс/см²).

4.4.3. Безпека при експлуатації компресорних установок

Компресор — пристрій для стиснення і подачі повітря або будь- IIIо гл.'іу ПІД тиском.

і in енергетичне джерело для приведення до дії пневматичних хашзмів і інструменту використовуються, як правило, стиснуте ИІтря.

І іудо на і експлуатація стаціонарних поршневих і ротаційних мпреоорів встановленою потужністю від 14 кВт і вище, повіт- іршюди і газопроводи, що працюють на повітрі й інертних газах Иском від 2 до 400 кгс/див². повинні відповідати вимогам Пра- ¹ г>у<)о(ш і безпечної експлуатації стаціонарних компресорних Ншшніок, повітропроводів і газопроводів.

Привила не поширюються на проектування, монтаж і експлуа- ію відцентрових і осьових компресорних машин; компресорів, працюють на вибухонебезпечних, токсичних, на радіоактив- х галах і газах ацетиленового ряду. При застосуванні імпортних ми мсктних компресорних установок варто керуватися «Указів- мн по проектуванню підприємств (об'єктів), що споруджують ІМПіі.п комплектного імпортного устаткування, виготовленого по

■.(темних ліцензіях. Ч Л.'»■>» шеншення впливу вібрацій, викликуваних роботою комп- і'орч. повинні дотримуватися наступні умови: її) площадки між суміжними фундаментами компресорів по­їнні пути вкладними, що вільно опираються на фундаменти;

0) трубопроводи, що приєднують до машини, не повинні мати ІІИфДоГО кріплення до конструкцій будинків; при необхідності за- ■Цк'уипіііін таких кріплень повинні передбачатися відповідні при- §*роі, щ<> компенсують;

и) трубопроводи, що з'єднують циліндри компресора з устат- Иуиііннам (буферні ємності, проміжні холодильники), повинні ма- ftl достатню гнучкість, що компенсує деформації.

Sii и оми ресорні установки повинні бути забезпечені наступ- Щыми поп пі рольно-вимірювальними приладами:

и І манометрами, установлюваними після кожного ступеню стис- Htf і і пі чі ції нагнітання після компресора, а також на повітрозбір-

Є

Иііч вію газозбірниках; при тиску на останньому ступені стиску

1)іч < дна' і вище повинні встановлюватися два манометри;

б) термометрами або іншими датчиками для вказівки темпе­ратури стисненого повітря або газу, установлюваними на кожному ступені компресора, після проміжних і кінцевих холодильників, а також на зливі води. Замір температури повинен проводитися стаціонарними ртутними (у металевому кожусі) або електрични­ми термометрами і самописними приладами. Застосування пере­носних ртутних термометрів для постійного (регулярного) вимі­ру температур забороняється;

в) приладами для виміру тиску і температури масла, що надхо­дить для змащення механізму руху.

Примітка. Рекомендується застосування приладів дистан­ційного контролю тисків і температур із сигналізацією відхи­лень від заданих норм, а також застосування приладів, що реєст­рують.

Усі що рухаються й обертаються частини компресорів, елект­родвигунів і інших механізмів повинні бути надійно огороджені.

До самостійної роботи з обслуговування компресорних устано­вок допускаються особи не молодше за 18 років, які пройшли ме­дичний огляд, спеціальне навчання і мають посвідчення на право обслуговування. Наказом керівника підприємства призначається особа, відповідальна за правильну і безпечну експлуатацію комп­ресорних установок.

Робота компресорного обладнання пов'язана з наявністю ру­хомих частин, високого тиску, можливістю створення вибухоне­безпечних сумішей. Надзвичайно небезпечно підвищення темпе­ратури та тиску вище за допустимі значення.

Кожний компресор обладнують системою аварійного захисту, манометром, запобіжними клапанами, блокуючими пристроями і автоматичною сигналізацією. Компресорні установки забезпе­чують надійною системою повітряного чи водяного охолодженн огороджують.

На кожну компресорну установку має бути інструкція з безпеч» ного обслуговування. Компресор повинен бути негайно зупинени у наступних випадках:

а) у випадках, передбачених в інструкції заводу-виготовлювача|

б) якщо манометри на будь-якому ступені компресора, а та» кож на нагнітальній лінії показують тиск вище припустимого;

в) якщо манометр системи змащення механізму руху показу тиск нижче припустимої нижньої межі;

г) при раптовому припиненні подачі охолоджувальної води або Іншої аварійной несправності системи охолодження;

д) якщо чутні стукоти, удари в компресорі або двигуні або ви- Яіі к'іі і їхні несправності, що можуть привести до аварії;

г) при температурі стисненого повітря вище гранично припус- ИМ01 норми, установленої паспортом заводу-виготовлювача і дійс- ик Правил;

ж) при пожежі;

а) а появою гару або диму з компресора або електродвигуна; і) при помітному збільшенні вібрації компресора або електро- игупа.

11 іеля аварійної зупинки компресора пуск його може бути зроб- ііи п з дозволу особи, відповідальної за безпечну експлуатацію м 111 іесорної установки.

I hi) час роботи компресорної установки обслуговуючий персо-.'і зобов'язаний контролювати:

а) тиск і температуру стисненого газу після кожного ступеню иску:

б) температуру стисненого газу після холодильників; и) безперервність надходження в компресори і холодильники

Цінніоджувальної води;

і) температуру охолоджувальної води, що надходить і виходить Іи системи охолодження;

д) тиск і температуру масла в системі змащення;

і > струм статора, а при синхронному електроприводі — струм |И»тора електродвигуна;

нО правильність дії лубрикаторів і рівень масла в них. Пока­янним приладів через встановлені інструкцією проміжки часу, Й'іс не рідше чим через дві години повинні записуватися в журнал пЛніку роботи компресора.

У асуриалі повинні записуватися час пуску і зупинки компресо­ри, причина зупинки, замічені несправності, проведення періодич­них перевірок запобіжних клапанів і манометрів, проведення зливу Пжідеіюату і масла з вологомасловідділювачів^ повітрозбірників І Інших ємностей, а також позапланові чищення масляних і по- Щгрмппх фільтрів.

Журнал роботи повинен перевірятися і підписуватися щодоби gltiiOoio, відповідальною за безпечну експлуатацію компресорної

|р|Т| МІМ НІН" и.

Під час роботи компресорної установки контролюють рух і тем­пературу стиснутого повітря кожного ступеня стиску, температу­ру стиснутого повітря після холодильника (після кожного ступеня стиску передбачені спеціальні холодильники для охолодження газу, при цьому, температура повітря після кожного ступеня стис­ку не повинна перевищувати 170° С), безперервність надходження охолоджувальної води, її температуру при вході і виході з систе­ми охолодження (не повинна перевищувати 40° С), тиск і темпе­ратуру мастила в системі змащення тощо.

Періодичний огляд компресорної установки слід проводити не рідше 1 разу на 10 днів. Капітальне очищення компресора прово­диться не рідше 1 раз на 2 місяця. Очищення від мастильних від­кладень проводиться не рідше 1 разу на 6 місяців.

Компресорні розташовуються в окремих приміщеннях. Не до­зволяється розташування компресорів у приміщеннях, суміжних з вибухонебезпечними і хімічними виробництвами, які викликають корозію обладнання і шкідливо впливають на організм людини. Проходи в компресорні мають бути вільними та забезпечувати можливість монтажу і обслуговування. Підлога має бути рівною, неслизькою, мастилостійкою, а вікна і двері відчинятися назовні. Компресорна обладнується ефективною вентиляцією і достатнім освітленням. Вхід у компресорну стороннім особам заборонено.

4.4.4. Безпека при експлуатації балонів

Балон — закрита металева посудина для зберігання і транспор тування певного виду газу:

- стиснутого (повітря, кисень, азот, водень тощо);

- зрідженого (аміак, бутан, пропан, хлор тощо);

- розчинного (ацетилен).

Вимоги до будови, технічного огляду і експлуатації балонів є від. повідно до Правил будови і безпечної експлуатації посудин, щ працюють під тиском.

Основними причинами вибухів балонів з газами являються: пе регрів балонів, несправність запобіжних пристроїв, удари посуди» ни під час неправильного транспортування або перенесення, напов­нення балонів газом, для яких вони не призначені, заповненн понад встановленої норми, забруднення вентилів мастилами тощо.

11.1 верхній частині кожного балона мають бути розбірливо шля- Пом клеймування нанесені такі дані: товарний знак заводу-вироб­ім кн, клеймо ВТК (ОТК) цього заводу, номер балона, фактична "лпі порожнього балона (кг), дата виготовлення, рік наступного ®ГЛ)ІДУ, робочий і пробний тиск, місткість.

Верхня частина балону має горловину, де за допомогою різьб­им і пі встановлюється запірний вентиль з боковим випускним "ту пером, у неробочому стані на штуцер нагвинчують заглушку, їв захисту вентиля від пошкоджень на балон встановлюють (на­тіпують) металевий чи пластмасовий ковпак. У балонів для горючих газів бокові штуцери вентилів мають му різьбу, а балонів для негорючих газів — праву різьбу. Зовнішня поверхня балона фарбується умовними розпізна- л із і п ми кольорами (табл. 4.4.1).

Періодичний технічний огляд складається з огляду поверхонь, перевірки ваги і місткості, гідравлічного випробування (крім ба­лонів для ацетилену). Балони для ацетилену піддягаються огля­ду зовнішньої поверхні, перевірці пористої маси і пневматично­му випробуванню.

Балони, які не пройшли технічний огляд бракуються і приво­дяться до непридатного стану шляхом просвердлювання отворів у корпусі.

Нові дані наносяться на балони, що пройшли технічний огляд, а старі — збиваються.

Балони дозволяється зберігати в приміщеннях і на відкритих майданчиках, захищених від впливу опадів та сонячних променів.

Склади поділяються на відсіки. В кожному ізольованому відсіці допускається розміщувати не більше 500 балонів з горючими або 1000 балонів з негорючими газами. Розміщують балони таким чи­ном, щоб був забезпечений вільний доступ до них.

Балони з горючими газами (водень, ацетилен, пропан тощо) по­винні зберігатися окремо від балонів з киснем, стиснутим повіт­рям, хлором та іншими окислювачами.

У приміщеннях для зберігання балонів з газами повинні бути встановлені прилади, які сигналізують про виникнення небезпечної концентрації газу. За відсутності зазначених приладів проводить­ся лабораторний аналіз повітря на вміст в ньому газу не рідше 1 ра­зу за зміну.

Покриття підлоги складу і рампи повинно бути неіскроутво- рюючим та з неорганічних матеріалів.

Експлуатація закритих складів, не обладнаних вентиляційни- ми установками, забороняється.

У складах мають бути вивішені інструкції, правила, плакат щодо правил поводження з балонами.

У складах не дозволяється зберігати інші речовини, матерів» ли, предмети.

При складуванні не можна допускати ударів балонів між собою, падіння балонів на підлогу. При перекатуванні балонів вручну забороняється братися за вентилі, торкатися вентилів кисневих балонів і балонів з стиснутим повітрям руками, рукавицями й обти. ральним матеріалам, які забруднені мастилом та жирами.

Перевезення наповнених балонів дозволяється на автомобілях, автокранах та інших ресорних транспортних засобах. При перевезенні in між ними мають бути встановлені прокладки: дерев'яні

Оруски а гніздами для балонів або кільця з гуми чи мотузки тов­щиною не менше 25 мм (по два кільця на балон). Балони повинні укладатися вентилями в один бік упоперек осі переміщення.

Транспортувати балони до робочого місця допускається тіль- и на спеціальних візках або ношах.

Забороняється експлуатувати балони, у яких скінчився термін (іріодичного огляду, відсутні встановлені клейма, несправні вен- л і, пошкоджений корпус, забарвлення і написи не відповідають могам.

4.5. Безпека при підйомно-транспортних роботах

4.5.1. Технічний огляд

Вантажопідйомні крани всіх типів:

крани-екскаватори, призначені для роботи з гаком або елект- рммагнітом;

однорейкові візки; ручні та електричні талі; кранові підйомники;

лебідки для підіймання вантажу і (або) працівників; колиски для підіймання працівників;

аантажозахоплювальні органи (гаки, грейфери, вантажопід­йомні електромагніти, кліщові захвати тощо); знімні вантажозахоплювальні пристрої; тару, за винятком спеціальної тари, що застосовується в мета- Лурпиному виробництві (ковші, мульди, виливниці тощо), у морсь­кий і річкових портах, вимоги до якої встановлюються галузеви­ми правилами або нормами мають виготовлятися, утримуватися) «чч п луатуватися відповідно до Правил будови і безпечної експ­луатації вантажопідйомних кранів, ■'(іч цих Правил не поширюється на: крап и -штабел еукл адал ьники стелажні; лісозаготівельні крани-маніпулятори, не оснащені гаком (ви-

Jiyn.... акетувальні, вирубнотрелювальні, для безчокерного тре-

дюші м и а, пакетопідбиральні тощо);

манії іулятори, що застосовуються в робототехнічних системах;

- вантажопідйомні машини, призначені для застосування в шах­тах, на морських і річкових суднах та інших плавучих спорудах, на які поширюються спеціальні правила;

- екскаватори, призначені для роботи із землерийним облад­нанням або грейфером;

- вантажопідйомні крани, призначені виключно для роботи зі спеціальним навісним обладнанням (віброзанурювачами, шпун- товисмикувачами, буровим обладнанням тощо);

- вантажопідйомні машини спеціального призначення: підло­гові завалювальні та посадкові машини, трубоукладачі, електро- та автонавантажувачі, мостовкладальні машини, спеціалізовані пе­ревантажувальні комплекси;

- монтажні поліспасти та конструкції, до яких вони підвішу­ються (щогли, шеври, балки тощо);

- підйомники (самохідні, причіпні, пожежні, щоглові та буді­вельні);

- вантажопідйомні крани, машини, вантажозахоплювальні органи, пристрої і тара військового спеціального призначення, що перебувають в експлуатації у Збройних Силах України.

Нагляд за додержанням цих правил здійснює Держнаглядохо- ронпраці.

Основні види небезпеки, небезпечних ситуацій та небезпечних випадків, що можуть виникнути під час нормальної експлуатації та в разі порушення умов нормальної експлуатації вантажопід­йомних кранів і машин, вантажозахоплювальних пристроїв, тари і колисок і які становлять небезпеку для обе лугову вального і ре­монтного персоналу:

1) механічні види небезпеки, пов'язані з підйомними операція­ми вантажопідйомними кранами і машинами, вантажозахоплю- вальними пристроями, тарою і колисками і спричинені:

а) падінням вантажу, зіткненням, перекиданням крана (маши­ни) унаслідок:

- недостатньої стійкості крана чи машини;

- неконтрольованого завантаження, перевантаження, пере­вищення перекидного вантажного моменту;

- неконтрольованої амплітуди руху механізмів і складових час­тин крана;

- несподіваного або непередбаченого руху вантажу;

- невідповідних вантажозахоплювальних органів, пристроїв і тари;

- зіткнення декількох кранів чи машин;

б) доступом працівників до вантажозахоплювальних органів, пристроїв, тари і колисок;

в) сходом крана чи машини з рейок;

г) недостатньою механічною міцністю складових частин і де­талей;

ґ) невідповідною конструкцією шківів та барабанів;

д) неправильним вибором ланцюгів, канатів, вантажозахоплю- нальних органів, пристроїв, тари і колисок та їх неправильним установленням (навішуванням) на кран чи машину;

е) неконтрольованим опусканням вантажу механізмом з фрик­ційним гальмом;

є) невідповідними умовами для установлення, монтажу, демон­тажу, налагодження, випробування, експлуатації, ремонту, ре­конструкції та модернізації;

ж) дією вантажу на працівників (нанесення удару вантажем або противагою);

2) механічні види небезпеки, пов'язані зі складовими частинами вантажопідйомних кранів і машин, вантажозахоплювальними 11 ристроями, тарою і колисками, з вантажами, що переміщуються, і зумовлені, наприклад, формою (гострі крайки, ріжучі елементи, гострокінцеві частини тощо), місцем установлення, масою та стій­кістю (потенційна енергія частин, що можуть бути урухомлені під дією сили ваги), масою та швидкістю (кінетична енергія частин під час контрольованого чи неконтрольованого рухів), пришвид­шенням, недостатньою механічною міцністю, що може призвести до небезпечних поломок чи до руйнувань, накопиченням енергії \середині вантажопідйомного крана чи машини (у пружних еле­ментах, у рідинах, газах, що перебувають під тиском, в умовах ва­кууму), порушенням безпечних відстаней:

а) здавлювання;

б) поріз;

а) розітнення чи відсікання;

г) намотування, утягування чи захоплення частин одягу, кін­ці аок тощо;

0 удар;

д) укол або проколювання;

е) розбризкування рідини під високим тиском;

1) утрата стійкості елементів;

ж) ковзання, спотикання або падіння (на крані чи з крана) пра­цівників;

з) електричні види небезпеки можуть призвести до травм або смерті від електрошоку чи опіків, а також до того, що внаслідок фак­тора несподіванності, викликаного електричним ударом, працівник упаде (чи упустить інструмент, речі, матеріали тощо) з причини:

а) контакту працівників з частинами, що звичайно перебува­ють під напругою (прямий контакт);

б) контакту працівників з частинами, що перебувають під на» пругою через несправність (непрямий контакт);

в) наближення працівників до частин, що перебувають під ви­сокою напругою;

г) непридатності ізоляції для передбачених умов використання;

ґ) електростатичних процесів, наприклад контакту працівни­ків з електрично зарядженими частинами;

д) термічного випромінювання або таких процесів, як розбриз­кування розплавлених речовин, хімічних процесів під час коротких замикань, перевантажень тощо;

е) удару блискавки;

4) термічні види небезпеки, що призводять до опіків, обморо­ження та інших травм, викликаних:

а) контактом працівників з предметами або матеріалами з ду­же високою або низькою температурою;

б) полум'ям або вибухом;

в) випроміненням джерел тепла;

г) роботою в гарячому або холодному виробничому середовищі}

5) небезпека, спричинена шумом, може призвести до:

а) тривалого порушення гостроти слуху;

6) дзвону у вухах;

в) утоми, стресу тощо;

г) інших наслідків, наприклад до порушень рівноваги, послаб» лення уваги тощо;

ґ) перешкоди мовним комунікаціям, акустичним сигналам тощо|

б) небезпека, спричинена вібрацією, може призвести до значних порушень здоров'я (розлад судинної та нервової систем, порушен» ня кровообігу, хвороби суглобів тощо);

7) небезпека, спричинена матеріалами, речовинами (та їх ком» понентами), що їх використовує або виділяє кран, що працює, а також вантажами, які він переміщує, унаслідок:

м) їх вдихання, заковтування обслуговувальним і ремонтним |ІіЧ>і опалом шкідливих для здоров'я рідин, газів, аерозолей, парів *п мину, атакожїх контакту зі шкірою, очима і слизовою оболон­кою, проникнення через шкіряний покрив; о) погне- і вибухонебезпечності;

Н) небезпека, спричинена знехтуванням ергономічних вимог н/ші/ципів під час розроблення машин:

н) незручна робоча поза або надмірне чи повторюване фізичне йшштаження на організм працівника;, f>) знехтування засобами індивідуального захисту; п) недостатнє місцеве освітлення;

г) розумове перевантаження, стрес тощо, що виникають під час очого процесу, процесу контролю за роботою крана чи машини >тех нічного обслуговування в межах їх використання за призна- инкм;

Г) помилки, неправильне поводження працівника;

д) незручна конструкція, розміщення або марковання елементів крутіння;

і') незручна конструкція або розміщення приладів контролю­вання;

0) небезпека, спричинена несподіваним пуском, несподіваним Лгреніиценням швидкості тощо, унаслідок:

и) ниходу з ладу або порушення в роботі системи керування;

0) припинення подавання енергії і відновлення енергопоста- Мпиин після перерви;

н) зовнішнього впливу на електрообладнання; і) інших зовнішніх впливів (сила ваги, вітер тощо);

1) помилки в програмному забезпеченні;

д) помилки машиніста крана чи машини (через недостатню від­повідність крана чи машини здібностям та навикам машиніста);