Категорії пожежної небезпеки виробництв

Вибухопожеженебезпечні

Категорія А — горючі гази, нижня межа вибуховості яких 10% і менше від об'єму повітря; рідини з температурою спалаху парів до 28° С включно, за умовою, що зазначені гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об' ємі, який перевищує 5%, від об'єму приміщення; речовини, які здатні вибухати і горіти через взаємодію з водою, киснем повітря або одна з одною.

Наприклад, станції та пункти промивання і дегазації цистерн, склади зберігання небезпечних і особливо небезпечних вантажів, малярні цехи, в яких використовуються відповідні нітрофарби, лаки, розчинники тощо.

Категорія Б — горючі гази, нижня межа вибуховості яких біль­ше 10% від об'єму повітря; рідини з температурою спалаху парів нище 28° С до 61° С включно; рідини, які нагріті за умовами ви­робництва до температури спалаху і вище; пил чи волокна, ниж­ня межа вибуховості яких 65 г/см³ і менше від об'єму повітря, за умовою що зазначені гази, рідини і пил можуть створювати ви­бухонебезпечні суміші в об'ємі, який перевищує 5% від об'єму приміщення.

Наприклад, склади дизельного палива, насосні та зливні еста­кади з переливання цього палива, цехи ремонту тепловозів з про- миванням паливних баків тощо.

Пожеженебезпечні

Категорія В — рідини, з температурою спалаху парів вище 61° С; і < >рючі пил чи волокна нижня межа вибуховості яких більше 65 г/см³ під об'єму повітря; речовини, які здатні тільки горіти через взає­модію з водою, киснем повітря або одна з одною; тверді горючі ре- ■іонини і матеріали.

Наприклад, деревообробні виробництва, каси з продажу квит­ків, будинки зв'язку, архіви, камери схову тощо.

Категорія Г — негорючі речовини і матеріали в гарячому, роз­жареному чи розплавленому стані, процес обробки яких супрово­джується виділенням променевого тепла, іскор, полум'я; тверді, рідкі і горючі газоподібні речовини, які спалюються чи утилізують­ся у виді палива.

Наприклад, тепловозні депо, цехи гарячого штампування, зва­рювальні ділянки різних цехів, ковальські цехи тощо.

Категорія Д — негорючі речовини і матеріали в холодному стані.

Наприклад: цехи холодної обробки матеріалу, компресорні станції, електровозні депо тощо.

Вибухонебезпечні

Категорія Е — горючі гази без рідкої фази і вибухонебезпеч­ний пил в такій кількості, що вони можуть створювати вибухоне­безпечні суміші в об'ємі, який перевищує 5% від об'єму приміщен­ня, та коли за умовами технологічного процесу можливо тільки вибух (без наступного горіння); речовини, які здатні вибухнути (без наступного горіння) через взаємодію з водою, киснем повітря або одна з одною.

Наприклад, акумуляторні приміщення, ділянки і станції з ви­робництва ацетилену тощо.

3.7. Пожежна небезпека приміщень

Згідно з Правилами влаштування електроустановок споживачів виробничі приміщення поділяються на пожежонебезпечні і ви­бухонебезпечні.

Пожежонебезпечні — П-І, П-ІІ, П-Ііа, П-ІІІ.

П-І — приміщення, де обертаються горючі рідини з темпера­турою спалаху вище 61° С.

П-ІІ — приміщення, де виділяються горючі пил чи волокна, нижня межа займання яких більше 65 г/см³ від об'єму повітря.

П-ІІа — приміщення, де тримаються і обертаються тверді го­рючі матеріали.

П-ІІІ — зовнішні установки, які розташовані поза приміщен­ням, де обертаються горючі рідини з температурою спалаху парів вище 61° С або тверді горючі матеріали.

Вибухонебезпечні — В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа.

В-І — приміщення, в яких за нормальних нетривалих режи­мах роботи виділяються горючі гази чи пари, що здатні створю­вати з повітрям або іншим окислювачем вибухонебезпечні су­міші.

В-Іа — приміщення, в яких при нормальній експлуатації ви­бухонебезпечні суміші горючих газів чи парів з повітрям не утво­рюються, а можливі тільки внаслідок аварії чи несправності.

В-Іб — приміщення, що й класу В-Іа, але горючі гази, які в них утворюються, мають нижню межу вибуховості 15% і більше та різ­кий запах; або ці гази створюють тільки місцеву вибухонебезпеч­ну концентрацію (наприклад, у верхній частині приміщення); або ці гази маються у невеликих кількостях і робота проводиться без відкритого полум'я.

В-Іг — зовнішні установки, де утворення вибухонебезпечних сумішей можливо тільки при аваріях чи несправностях.

В-ІІ — приміщення, в яких за нормальних нетривалих режи­мах роботи виділяються горючі пил чи волокна, що здатні ство­рювати з повітрям і іншими окислювачами вибухонебезпечні су­міші.

В-ІІа — приміщення, що й класу В-ІІ, але утворення вибухоне­безпечних сумішей можливо тільки внаслідок аварії чи несправ­ності.

3.8. Гасіння пожеж

Гасіння пожежі полягає у припиненні процесу горіння. Гасін­ня пожежі здійснюється в залежності від класу пожежі і методу її гасіння.

3.8.1. Класи пожеж

За міжнародною системою пожежі поділяються на класи, які надані в табл. 3.1.

Таблиця 3.1 Позна­чення класу по­жежі Характерис­тика класу По­зна­чення під­класу Характеристика підкласу         А Горіння твердих речовин А1 Горіння твердих речовин, що супроводжу­ється тлінням (наприклад, дерева, паперу, соломи, вугілля, текстильних виробів)     А2 Горіння твердих речовин, що не супрово­джується тлінням (наприклад, пластмаси) В Горіння рідких речовин В1 Горіння рідких речовин, що не розчиня­ються у воді (наприклад, бензину, ефіру, нафтового палива), а також зріджуваних твердих речовин (наприклад, парафіну)     В2 Горіння рідких речовин, що розчиняють­ся у воді (наприклад, спиртів, метанолу, гліцерину) С Горіння газо­подібних ре­човин   Наприклад, побутовий газ, водень, пропан D Горіння ме­талів D1 Горіння легких металів, за винятком луж­них (наприклад, алюмінію, магнію та їх сплавів)     D2 Горіння лужних та інших подібних мета­лів (наприклад, натрію, калію)     D3 Горіння металомістких сполук (напри­клад, металоорганічних сполук, гідридів металів) Е Горіння елект­роустановок під напругою

Класи пожеж

3.8.2. Методи гасіння пожеж

Існують такі методи гасіння пожеж:

- охолодження вогнища горіння нижче визначених темпера­тур (температури займання горючих речовин);

- розведення — зниження вмісту кисню у повітрі до концент­рацій, що припиняють процес горіння;

- ізолювання — припинення надходження кисню повітря до горючої речовини;

- хімічного гальмування реакції горіння (інгібірування) — припинення екзотермічної реакції (виділення тепла) за допомо­гою спеціальних речовин (галогеновані вуглеводні).

3.8.3. Вогнегасні речовини

Вогнегасильні речовини (BP) — це речовини, що мають фізи- ко-хімічні властивості, які дозволяють створити умови для при­пинення горіння.

Згідно зі способами припинення горіння вогнегасильні речови­ни поділяються на: охолоджувальні, розчинювальні, ізолюючі, інгібірувальні.

Але, чітко поділити вогнегасильні речовини за цими ознака­ми не видається можливим, оскільки усі вони мають комбінова­ний вплив за наявністю домінуючої властивості.

Нині широко використовуються такі вогнегасильні речовини: вода, вода з домішками, піна (хімічна або повітряно-механічна), вогнегасильні порошки, вуглекислий газ, галогеновані вуглеводні.

Вода — рідина за температури від 0 до 100° С. Основний спосіб впливу на горіння — охолодження. Має вторинний ефект — під час перетворення у пару ізолює вогнище пожежі й знижує вміст кисню у зоні горіння.

Способи подання — компактний або розпилений струмінь.

Вода з домішками. З метою покращення якості та підвищення ефективності гасіння у воду додають різноманітні речовини.

Для зниження поверхневого натягу вживають поверхнево-ак- тивні речовини (ПАР), (піноутворювачі, сульфаноли тощо).

Для підвищення в'язкості застосовують згущувальні домішки, наприклад, натрій-карбоксиметилцелюлоза (КМЦ).

Проводяться роботи зі створення нових домішок, що підвищу­ють вогнегасну здатність води.

Піна — дисперсна система, що складається з комірок — міхур­ців газу, розділених плівками рідини.

Основний спосіб впливу на горіння — ізоляція вогнища го­ріння. Додатковий — охолодження за рахунок наявної води.

За способом видобутку піни розподіляються на хімічні та по- вітряно-механічні.

Хімічна піна утворюється в результаті хімічної реакції між луж­ною та кислотною частинами заряду.

Повітряно-механічна піна утворюється в результаті механіч­ного розпилення розчину піноутворювача та його змішування з по­вітрям у піногенераторах.

Піни поділяються за кратністю (відношення об'єму піни до об'єму розчину, з якого вона вилучена) на піни низької кратності (до 10), середньої (10-200), високої (більше 200).

Вогнегасні порошки — дрібноподроблені мінеральні солі з різ­номанітними домішками.

Основний спосіб впливу на горіння — інгібірування. Додаткові ефекти: розбавлення пари горючого палива, утворення умов вогне- перешкоди, охолодження.

Вогнегасні порошки розподіляються на порошки загального та спеціального призначення.

Вогнегасні порошки загального призначення застосовуються для гасіння пожеж класів А, В, С та електрообладнання під напругою (за винятком ПСБ-3, який не призначений для гасіння пожежі класу А).

Вогнегасні порошки спеціального призначення використову­ються для гасіння пожеж горючих металів. Спосіб впливу — ізо­ляція зайнятої пожежею поверхні від оточуючого повітря.

Вуглекислий газ — безкольоровий газ без запаху й смаку при 0° С та 760 мм рт. ст. Температура замерзання мінус 56,6° С. Кри­тична температура мінус 31° С.

Основний спосіб впливу на горіння — розбавлення парогазо- повітряної суміші горючої пари та газів з повітрям (киснем), до­датковий — охолодження (твердий діоксид вуглецю).

Галогеновані вуглеводні — речовини, основними компонента­ми яких є бромистий етил, бромистий метил, дібромтетрафторе- тан тощо. Вони складаються з атомів вуглецю, водню та галоїдів фтору, хлору, брому та йоду. У практиці пожежегасіння викори­стовуються головним чином бромфторхлорпохідні метану й ета­ну, котрі мають промислові назви «фреони» або «хладони».

Основний спосіб впливу на горіння — інгібірування, додатко­вий — розбавлення.

Призначення основних вогнегасних речовин подано в табл. 3.2.

Таблиця 3.2 Призначення основних вогнегасних речовин

3.8.4. Первинні засоби пожежогасіння

До первинних засобів вогнегасіння належать: вогнегасники, по­жежний інвентар (бочки для води, пожежні відра, азбестова ткани- і in, ящики з піском, пожежні щити) і пожежний інструмент (багри, ііоми, сокири, лопати тощо).

Наразі в Україні знаходяться в експлуатації та виробництві різні і мни вогнегасників.

Вогнегасники поділяються: за засобом транспортування на: переносні (ручні та ранцеві); пересувні; за видом вогнегасної речовини на: водяні;

пінні (повітряно-пінні та хімічно пінні);

порошкові;

вуглекислотні;

хладонові;

комбіновані.

Вогнегасник складається з корпусу для зберігання вогнегасної речовини або компонентів для його отримання, пристрою підготов­ки вогнегасної речовини та подавання його на вогнище пожежі, пристроїв, що запобігають перевищуванню тиску вище допусти­мого й від випадкового спрацьовування, джерела надлишкового тиску (стиснений газ може знаходитись у корпусі вогнегасника).

Загальний принцип роботи вогнегасників полягає в утворенні надлишкового тиску в корпусі (за винятком закачних), під дією котрого вогнегасна речовина подається на вогнище пожежі. Даний спосіб втілився в різних моделях вогнегасників, кожна з яких має свої особливості.

Ураховуючи різноманіття конструктивних ознак різних вогне­гасників, в даному розділі наведено опис роботи вогнегасників які мають найбільш характерні ознаки.