Додаткові вимоги до цистерн і бочок для перевезення зрідже­них газів 1 страница

Залізничні цистерни повинні бути розраховані відповідно до діючих норм проектування.

Цистерни і бочки для зріджених газів, за винятком кріогенних рідин, повинні бути розраховані на тиск, який може виникнути в них при температурі 50° С.

Цистерни для зрідженого кисню та інших кріогенних рідин мають бути розраховані на тиск, при якому мусить здійснюватись їх випорожнення.

Розрахунок цистерн повинен бути виконаний з урахуванням напруг, викликаних динамічним навантаженням при їх транс­портуванні.

I Цистерни з віддачею газу, які наповнюються рідким аміаком і температурою, що не перевищує в момент закінчення наповнен­им мінус 25° С, можуть бути при наявності ізоляції розраховані ми тиск 0,4 МПа (4 кгс/см²).

'Л метою попередження нагрівання газу вище розрахункової температури цистерни для зріджених газів на розсуд проектної організації можуть мати термоізоляцію або тіньовий захист.

Термоізоляційний кожух цистерни для кріогенних рідин ПО­МП мен бути забезпечений розривною запобіжною мембраною.

У залізничній цистерні в верхній її частині повинні бути влаш­товані люк діаметром не менше 450 мм і поміст біля люка з мета­левими сходами з обох боків цистерни, обладнаними поручнями.

II а залізничних цистернах для зрідженого кисню, азоту та інших кріогенних рідин обладнання помосту біля люка не обов'язкове.

У кожній автоцистерні повинен бути влаштований люк оваль­ної ([юрми з розмірами по осях не менше 400x450 мм або круглий люк діаметром не менше 450 мм. Для автоцистерни місткістю до МООО л люк овальної форми дозволяється виконувати з розмірами

і.... сях не менше 300x400 мм, а круглої форми — діаметром не

менше 400 мм.

У цистерн місткістю до 1000 л допускається влаштування огля­дових люків овальної форми з розміром меншої осі не менше 80 мм иг» і круглої форми діаметром не менше 80 мм.

ІІа цистерни і бочки підприємство-виготовлювач повинно на- носити тавруванням такі паспортні дані:

І) назву підприємства-виготовлювача або його товарний знак; заводський номер цистерни (бочки);

3) рік виготовлення і дату опосвідчення;

І) місткість (для цистерни — м³; для бочок — л);

•'») масу цистерни в порожньому стані без ходової частини (т) і масу бочки (кг);

<>) величину робочого і пробного тиску;

V) клеймо ВТК підприємства-виготовлювача;

К) дату проведеного і наступного опосвідчення.

Па цистернах клейма мають бути нанесені по колу фланця для пока, а на бочках — на днищах, де розташована арматура.

ІІа рамах цистерн повинна бути прикріплена металева таб­лична.і паспортними даними:

І > назва підприємства-виготовлювача або товарний знак;

2) заводський номер;

3) рік виготовлення;

4) маса цистерни з ходовою частиною в порожньому стані (т);

5) реєстраційний номер цистерни (вибивається власником ци­стерни після її реєстрації в ЕТЦ);

6) дата наступного опосвідчення.

Фарбування цистерн і бочок, а також нанесення смуг і написів на них повинні здійснюватись відповідно до стандартів, технічних умов на виготовлення нових цистерн або НД міністерства транс­порту, для бочок — підприємством-виготовлювачем, а для цис­терн і бочок, які знаходяться в експлуатації, — підприємством- наповнювачем.

Фарбування залізничних пропан-бутанових і пентанових цис­терн, які знаходяться в експлуатації, і нанесення смуг і написів на них здійснюються власником цистерн.

Цистерни повинні бути оснащені:

вентилями з сифонними трубками для зливання і заливан­ня середовища;

вентилем для випускання парів із верхньої частини цистерни;

пружинним запобіжним клапаном;

штуцером для приєднання манометра;

покажчиком рівня рідини.

Цистерни, призначені для перевезення вибухонебезпечних горючих речовин, шкідливих речовин 1 і 2-го класів небезпеки, повинні мати на сифонних трубках для зливання швидкісний клапан, що виключає вихід речовини в разі розриву трубопро­воду.

Підприємства-наповнювачі і наповнювальні станції повинні вести журнал наповнення за встановленою адміністрацією формою, в якому, зокрема, повинні бути вказані:

1) дата наповнення;

2) назва підприємства — виготовлювача цистерн і бочок;

3) заводський і реєстраційний номери для цистерн і заводсь­кий номер для бочок;

4) підпис особи, яка здійснювала наповнення.

При наповненні на одному підприємстві або на одній наповню- вальній станції цистерн і бочок різними газами адміністрація цих підприємств повинна вести за кожним газом окремий журнал на­повнення.

1 Цистерни і бочки можна заповнювати тільки тим газом, для пе­ревезення і зберігання якого вони призначені.

Забороняється наповнювати газом несправні цистерни або о«>«і ни, якщо:

1) закінчився строк назначеного опосвідчення;

2) відсутня або несправна арматура і контрольно-вимірюваль­ні прилади;

3) відсутні належні пофарбування або написи;

1) в цистернах або бочках знаходиться не той газ, для якого шиш призначені.

(Споживач, випорожнюючи цистерни, бочки, зобов'язаний зали­шити в них надлишковий тиск газу не менше 0,05 МПа (0,5 кгс/см²).

Для зріджених газів, пружність парів яких у зимовий період мо­псе Пути нижчою за 0,05 МПа (0,5 кгс/см²), залишковий тиск вста- Инвлюється виробничою інструкцією підприємства-наповнювача.

Під час зберігання і транспортування наповнені бочки по­йми пі бути захищені від впливу сонячних променів і від місцево­го нагрівання.

І і<-личина наповнення цистерн і бочок зрідженими газами повин- міі визначатись зважуванням або іншим надійним способом конт­ро що.

Транспортування цистерн і бочок повинно здійснюватись згід­нії з правилами відповідних транспортних міністерств.

4.4.2. Безпека при експлуатації котельних установок

ІІчровим котлом називають пристрій, що має топку і огріва- гп.св продуктами спаленого в ній палива та призначений для от­римання пари з тиском вище атмосферного, що використовуєть- ічі поза самим пристроєм.

Відповідно водогрійний котел це пристрій, що має топку і огрі­ли» п.гц продуктами спаленого в ній палива та призначений для мигршаиня води, яка знаходиться під тиском вище атмосферного І іпіворпстовується як теплоносій поза самим пристроєм.

Іічіип'р (водонагрівач) —підігрівач води із мережі, пароводя­нії о alio водоводяний теплообмінник, що використовує тепло пари йАо міг'.іншої води для отримання гарячої води інших параметрів. Иой и р може бути вбудованим в котел або стояти окремо.

Котел-утилізатор — паровий або водогрійний котел без топки або з топкою для допалювання газів, в якому як джерело тепла використовуються гарячі гази технологічних або металургійних виробництв або інші технічні продуктові потоки.

Пароводогрійний котел — котел, призначений для видачі спо­живачу пари і гарячої води.

Котел-бойлер — паровий котел, в барабані якого розміщено при­стрій для нагрівання води, що використовується поза самим кот­лом, а також паровий котел, в природну циркуляцію якого включе­но бойлер, який стоїть окремо. На бойлер поширюються Правила незалежно від того, відключається він від котла арматурою чи ні.

Найбільшу небезпеку для обслуговуючого персоналу станов­лять вибухи котлів.

Найбільш поширені причини вибухів: перевищення тиску через несправність запобіжних або контрольно-вимірювальних приладів, упуск води, несвоєчасний технічний огляд, відсутність нагляду за ро­ботою котла, як з боку обслуговуючого персоналу, так і посадових осіб.

Вимоги до будови, виготовлення і експлуатації парових котлів з робочим тиском більше від 0,07 мПа і водогрійних котлів з тем­пературою води вище за 115° С визначаються «Правилами будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів».

Ці Правила поширюються на:

а) парові котли, в тому числі котли-бойлери, а також автономні пароперегрівачі і економайзери;

б) водогрійні і пароводогрійні котли;

в) енерготехнологічні котли: парові і водогрійні, в тому числі содорегенераційні котли (СРК);

г) котли-утилізатори: парові і водогрійні;

д) котли пересувних і транспортабельних установок і енерго­поїздів;

е) котли парові і рідинні, які працюють з високотемпературни­ми органічними теплоносіями (ВОТ);

ж) трубопроводи пари і гарячої води в межах котла.

Ці правила не поширюються на:

а) котли, автономні пароперегрівачі і економайзери, які вста­новлюються на морських і річкових суднах, на інших плавучих засобах (окрім драг) та об'єктах підводного використання;

б) котли і пароперегрівачі паровозів і опалювальні котли заліз­ничного рухомого транспорту;

н) котли з електричним обігрівом;

і) котли з об'ємом парового і водяного простору 0,01 м³ (10 л) І менше, в яких добуток робочого тиску в МПа (кгс/см²) на об'єм и м'(л) не перевищує 0,02 (200);

д) теплоенергетичне устаткування, виготовлене відповідно до Припил будови і безпечної експлуатації устаткування атомних и.иек тростанцій;

е) пароперегрівачі трубних печей підприємств хімічної, наф- Чч > і азопереробної і нафтохімічної промисловості.

Реєстрація проводиться на підставі письмової заяви власника Поч ла або організації, яка його орендує. 11 ри реєстрації повинні бути подані: и) паспорт;

6) акт про справність котла, якщо він прибув з заводу-виготов- flioaaaa в зібраному стані (або був переставлений з одного місця Ції інше);

н) посвідчення про якість монтажу;

і) креслення приміщення котельні (план і поперечний переріз, ft при необхідності — і поздовжній переріз);

д) довідка про відповідність водопідготовки проекту; ••) довідка про наявність та характеристику живильних прист­рої а і відповідність їх проекту;

ж) І нструкція з монтажу і експлуатації заводу — виготовлю- цичв котла.

Керівництво підприємства (організації) повинно забезпечи­ти і/тримання котлів у справному стані і безпечні умови їх ек- рп и/и/нації шляхом організації належного обслуговування.:< цією метою власник котла зобов'язаний: а) п ризначити відповідальну особу за справний стан і безпечну •цеп нуатацію котлів із числа інженерно-технічних працівників It'l l І). які пройшли перевірку знань в установленому порядку; п) забезпечити інженерно-технічних працівників правилами

I керівними вказівками з безпечної експлуатації котлів (цирку- it и рами, інформаційними листами, інструкціями тощо);

а) 11 ризначити в необхідній кількості осіб обслуговуючого персо­ни 'і v. а к і пройшли навчання і мають посвідчення на право обслу-

II мі\аіаппя котлів, приладів безпеки, контрольно-вимірювальних При Чаді в, ХІМВОДООЧИСТКИ, ЖИВИЛЬНИХ пристроїв та ІНШОГО ДОЛО­НІ їв о устаткування;

г) розробити і затвердити виробничу інструкцію для персона­лу, який обслуговує котли, на підставі «Типової інструкції для персоналу котельні» та Інструкції з монтажу і експлуатації заво­ду — виготовлювача котла з урахуванням компоновки устатку­вання. Виробнича інструкція повинна знаходитись на робочих місцях і видаватись під розписку обслуговуючому персоналу;

д) встановити такий порядок, щоб персонал, на який покладе­но обов'язки з обслуговування котлів, вів ретельне спостереження за дорученим йому устаткуванням шляхом його огляду, перевірки справності арматури, КВП, запобіжних клапанів, засобів сигна­лізації і захисту, живильних пристроїв. Для запису результатів огляду і перевірки повинен вестись змінний журнал;

е) встановити порядок і забезпечити періодичність перевірки знань керівними та інженерно-технічними працівниками Правил, норм та інструкцій з охорони праці згідно з «Типовим положен­ням про навчання, інструктаж та перевірку знань працівників з охорони праці»;

ж) організувати періодичну перевірку знань персоналом ви­робничих інструкцій;

з) організувати контроль за станом металу елементів котла від­повідно до Інструкції з монтажу і експлуатації підприємства-ви­готовлювача. На теплових електростанціях при контролі за станом металу котлів слід також керуватись НД, погодженою з Держна­глядохоронпраці України;

і) забезпечити виконання інженерно-технічними працівника­ми Правил, а обслуговуючим персоналом — інструкцій;

к) забезпечити проведення технічних опосвідчень і діагносту­вання котлів в установлені терміни;

л) проводити періодично, не рідше одного разу на рік, обсте­ження котлів з наступним повідомленням інспектора Держна­глядохоронпраці України про результати цього обстеження.

В котельні повинен бути годинник і телефон для зв'язку з міс­цями споживання теплоенергії, а також з технічними службами і власником.

При експлуатації котлів-утилізаторів, крім того, повинен бути встановлений зв'язок між пультами котлів-утилізаторів і джере­лами тепла.

В котельню не повинні допускатись особи, які не мають віднс шення до експлуатації котлів і устаткування котельні. Уразі потреби сторонні особи можуть допускатись в котельню тіль­ки.і дозволу власника й у супроводі його представника.

I її дповідальність за справний стан і безпечну експлуатацію кот­лі в і ювинна бути покладена наказом по підприємству на начальни- кіі котельні, а при відсутності в штаті котельні начальника — на Імжгнерно-технічного працівника, який виконує функції началь­ники котельні. Номер і дата наказу про призначення відповідаль­ної особи повинні бути записані в паспорті котла.

()соба, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію Потлів, повинна мати спеціальну теплотехнічну освіту.

Н окремих випадках відповідальність за справний стан і без-

..... у експлуатацію котлів може бути покладена на інженерно-

Трхпічного працівника, який не має теплотехнічної освіти, але Про і і шов спеціальну підготовку згідно з погодженою з Держна- І'лвдохоронпраці України програмою і атестацію в комісії за уча- рти> інспектора Держнаглядохоронпраці України.

II а час відсутності відповідальної особи (відпустка, відряджен­им. х вороба) виконання її обов'язків повинно бути покладено на­казом на іншого інженерно-технічного працівника, який пройшов Перевірку знань Правил.

()<-оба, відповідальна за справний стан і безпечну експлуата­цію, повинна забезпечити:

а) утримання котлів у справному стані;

(і) проведення своєчасного планово-попереджувального ремон- fy котлів і підготовку їх до технічного опосвідчення; в) своєчасне усунення виявлених несправностей; і) обслуговування котлів навченим і атестованим персоналом; д) обслуговуючий персонал — інструкціями, а також періодич­ну пері чирку знань цих інструкцій;

е| виконання обслуговуючим персоналом виробничих інст­рукцій.

і ь і.ба, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію питні», зобов'язана:

а) регулярно оглядати котли в робочому стані; 11) 11 в >д онно в робочі дні перевіряти записи в змінному журналі І розтісуватись в ньому;

м) проводити роботу з персоналом по підвищенню ЙОГО квалі­фікації;

і) проводити технічне опосвідчення котлів;

д) зберігати паспорти котлів і Інструкції з монтажу і експлуа­тації заводів-виготовлювачів;

е) проводити протиаварійні тренування з персоналом котельні;

ж) брати участь в обстеженнях і технічних опосвідченнях;

з) перевіряти правильність ведення технічної документації при експлуатації та ремонті котлів і забезпечити її зберігання;

і) брати участь в комісії по атестації і періодичній перевірці знань у ІТП і обслуговуючого персоналу;

Особа, відповідальна за справний стан і безпечну експлуатацію котлів, має право:

а) усувати від обслуговування котлів персонал, який допустив порушення інструкцій або виявив незадовільні знання;

б) подавати керівництву підприємства пропозиції щодо при­тягнення до відповідальності інженерно-технічних працівників і обслуговуючого персоналу, які порушили правила та інст­рукції;

в) подавати керівництву підприємства пропозиції щодо усунен­ня причин, які породжують порушення вимог Правил та інст­рукцій.

До обслуговування котлів можуть бути допущені особи не мо­лодше 18 років, які пройшли медичний огляд, навчання, атестацію і мають посвідчення на право обслуговування котлів.

Навчання і атестація машиністів (операторів) котельні повин­ні проводитись з дозволу Держнаглядохоронпраці України в про- фесійно-технічних училищах, в навчально-курсових комбінатах (курсах), а також на курсах, що спеціально створюються підпри­ємствами. Програми підготовки повинні складатись на підставі типових програм, погоджених з Держнаглядохоронпраці Украї­ни. Підставою для отримання дозволу є висновок ЕТЦ щодо мож­ливості і умов виконання вказаних робіт навчальними закла­дами.

Індивідуальна підготовка персоналу не допускається.

Атестація машиністів (операторів) котлів проводиться комі­сією за участю інспектора Держнаглядохоронпраці України. Особам, які пройшли атестацію, повинні бути видані посвідчен­ня за підписами голови комісії та інспектора Держнаглядохорон­праці України.

Періодична перевірка знань персоналу, який обслуговує кот­ли, повинна проводитись не рідше ніж один раз на 12 місяців.

Позачергова перевірка знань проводиться:

а) при переході на інше підприємство;

б) у випадку переведення на обслуговування котлів іншого типу;

в) при переведенні котла на спалювання іншого виду палива;

г) при перерві в роботі більше 6 місяців;

д) за рішенням адміністрації або за вимогою інспектора Держ­наглядохоронпраці України.

Комісія з перевірки знань призначається наказом по підприємст­ву, участь в її роботі інспектора Держнаглядохоронпраці Украї­ни не обов'язкова.

Крім цього, вказаному персоналові не рідше одного разу в квар­тал відповідальний за безпечну експлуатацію котлів проводить повторний інструктаж з перевіркою знань з безпеки праці.

Результати перевірки знань обслуговуючого персоналу оформ­ляються протоколом за підписом голови і членів комісії з відміт­кою в посвідченні.

При перерві в роботі за спеціальністю більше 12 місяців персо­нал, який обслуговує котли, після перевірки знань повинен перед допуском до самостійної роботи пройти стажування для відновлен­ня практичних навиків за програмою, затвердженою керівництвом підприємства.

Допуск персоналу до самостійного обслуговування котлів по­чинен оформлятись наказом по цеху або підприємству.

Кожний котел підлягає технічному опосвідченню до пуску м роботу, періодично в процесі експлуатації і, в необхідних випад­ках — позачерговому. Технічні опосвідчення проводяться екс­пертами ЕТЦ. Періодичне технічне опосвідчення допускається проводити фахівцями організацій, підприємств, установ, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, отриманий в установ­леному порядку.

Опосвідчення пароперегрівачів і економайзерів, які складають і котлом один агрегат, проводиться одночасно з котлом.

Котел повинен бути зупинений не пізніше терміну опосвідчення, зазначеного в його паспорті.

Технічне опосвідчення котла складається із зовнішнього, внут- ріпінього оглядів і гідравлічного випробування. При технічному опосвідченні допускається використовувати методи неруйнівно- 1 о контролю, в тому числі метод акустичної емісії.

Зовнішні і внутрішні огляди мають за мету.

а) при первинному опосвідченні перевірити, що котел встанов­лений і обладнаний відповідно до даних Правил і пред'явлених при реєстрації документів, а також, що котел і його елементи не мають пошкоджень;

б) при періодичних і позачергових опосвідченнях встановити справність котла і можливість його подальшої роботи.

При зовнішньому і внутрішньому оглядах котла повинна бути звернена увага на виявлення можливих тріщин, надривів, випинів, видимів і корозії на внутрішніх і зовнішніх поверхнях стінок, слідів пропарювання і пропусків у зварних, клепаних і вальцьо­ваних з'єднаннях, а також пошкоджень обмурівки, що можуть ви­кликати небезпеку перегріву металу елементів котла.

Гідравлічне випробування має за мету перевірку міцності елемен­тів котла і щільності з'єднань. Значення пробного гідравлічного тиску приймається відповідно Правил. При проведенні гідравліч­ного випробування повинні дотримуватись вимог Правил. Котел повинен пред'являтися до гідравлічного випробування з встанов­леною на ньому арматурою.

У випадку зниження робочого тиску за результатами техніч­ного опосвідчення пробний тиск при гідравлічному випробуванні визначається, виходячи із дозволеного тиску.

Первинне технічне опосвідчення нововстановлених котлів про­водиться експертом ЕТЦ після їх монтажу і реєстрації. Котли, які підлягають обмуровуванню, можуть бути опосвідчені до реєстрації.

Котли, які піддавались внутрішньому огляду і гідравлічному випробуванню на заводі-виготовлювачі і прибули на місце вста­новлення в зібраному стані, підлягають первинному технічному опосвідченню на місці встановлення особою, відповідальною за їх справний стан і безпечну експлуатацію. При цьому терміни чергових внутрішнього огляду і гідравлічного випробування вста­новлюються експертом ЕТЦ з врахуванням вказаної в паспорті котла дати проведення технічного опосвідчення на заводі-виго­товлювачі.

Перевірка технічного стану елементів котла, які недоступні для внутрішнього і зовнішнього оглядів, повинна проводитись відпо­відно до інструкції з монтажу та експлуатації заводу-виготовлю- вача, в якій повинні бути вказані обсяги, методи і періодичність контролю.

Експерт ЕТЦ або фахівець організації, підприємства, уста­нови, які мають дозвіл Держнаглядохоронпраці України, прово­дять періодичне технічне опосвідчення в такі терміни:

а) зовнішній і внутрішній огляди — не рідше одного разу в 4 роки;

б) гідравлічне випробування — не рідше одного разу в 8 років.

Якщо за умов виробництва неможливо пред'явити котел для

опосвідчення в зазначений термін, власник зобов'язаний пред'яви­ти його достроково.

Гідравлічне випробування котлів проводиться тільки при за­довільних результатах зовнішнього і внутрішнього оглядів.

Органу Держнаглядохоронпраці України надається право продовжувати встановлені терміни опосвідчення котлів до трьох місяців за обгрунтованим письмовим клопотанням власника кот­ла з поданням даних, що підтверджують задовільний стан котла, і при позитивних результатах огляду котла в робочому стані екс­пертом ЕТЦ.

Власник котла зобов'язаний самостійно проводити зовнішній і внутрішній огляди після кожної очистки внутрішніх поверхонь або ремонту елементів, але не рідше ніж через 12 місяців, а також перед пред'явленням котла експерту ЕТЦ або фахівцю організа­ції, підприємства, установи, які мають дозвіл Держнаглядохо­ронпраці України. При цьому відповідальний за справний стан і безпечну експлуатацію зобов'язаний забезпечити усунення ви­явлених дефектів до пред'явлення котла для опосвідчення.

Гідравлічне випробування робочим тиском власник зобов'яза­ний проводити кожний раз після розкриття барабана, колектора або ремонту котла, якщо характер і обсяг ремонту не виклика­ють необхідності позачергового опосвідчення.

Позачергове опосвідчення котлів повинно бути проведено в та­ких випадках:

а) якщо котел не експлуатувався більше 12 місяців;

б) якщо котел був демонтований і встановлений на новому місці;

в) якщо проведено виправлення випинів або вм'ятин, а також ремонт з застосуванням зварки основних елементів котла (бара-»>апа, колектора, жарової труби, трубної решітки, сухопарника, грязьовика, вогневої камери, трубопроводів в межах котла);

г) якщо змінено більше 15% анкерних в'язей будь-якої стінки;

д) після заміни барабана, колектора, екрана пароперегрівача, пяроохолоджувача або економайзера;

е) якщо замінено одночасно більше 50% загальної кількості екранних і кип'ятильних чи димогарних труб або 100% труб па- роперегрівача або економайзера;

ж) після досягнення розрахункового терміну служби котла, встановленого проектом, заводом-виготовлювачем, іншою норма­тивною документацією або експертно -технічною комісією;

з) після аварії котла або його елементів, якщо за обсягом від- новлювальних робіт вимагається таке опосвідчення;

і) якщо на погляд інспектора (експерта) або особи, відповідаль­ної за справний стан і безпечну експлуатацію котла, таке опосвід­чення необхідне.

У випадках, передбачених підпунктами «ж», «з», «і», перед позачерговим технічним опосвідченням повинно бути проведене експертне обстеження (технічне діагностування) котла ЕТЦ або спеціалізованою організацією, яка має дозвіл Держнаглядо­хоронпраці України, отриманий в установленому порядку.

Обстеження проводиться відповідно до погодженого з Держ­наглядохоронпраці України галузевого Положення про технічне діагностування.

Для управління роботою, забезпечення безпечних умов і розра­хункових режимів експлуатації котли повинні бути оснащені:

а) пристроями, які запобігають підвищенню тиску (запобіж­ними пристроями);

б) покажчиками рівня води;

в) манометрами;

г) приладами для вимірювання температури середовища;

д) запірною і регулюючою арматурою;

е) приладами безпеки;

ж) живильними пристроями.

Крім вказаного в проекті котла повинна бути передбачена така кількість арматури, засобів вимірювання, автоматики і захистів, яка необхідна для забезпечення регулювання режимів, контролю параметрів, відключення котла, надійної експлуатації, безпеч­ного обслуговування, ремонту.

Кожний елемент котла, внутрішній об'єм якого обмежений за­пірними органами, повинен бути захищений запобіжними при­строями, які автоматично запобігають підвищенню понад допус­тимий тиск шляхом випуску робочого середовища в атмосферу або утилізаційну систему.

Як запобіжні пристрої допускається використовувати:

а) важільно -вантажні запобіжні клапани прямої дії;

б) пружинні запобіжні клапани прямої дії;

в) імпульсні запобіжні пристрої (ІЗП), які складаються з ім­пульсного клапана (ІК) і головного запобіжного клапана (ГЗК).

Використання інших захисних пристроїв допускається після погодження з Держнаглядохоронпраці України.

На парових котлах тиском більше 4 МПа (40 кгс/см²) (за ви­нятком пересувних котлів) повинні встановлюватись тільки ім­пульсні запобіжні клапани; на пересувних котлах повинні вста­новлюватись пружинні запобіжні клапани.

Запобіжні пристрої повинні встановлюватись:

а) у парових котлах з природною циркуляцією без паропере- і рівача — на верхньому барабані або сухопарнику;

б) у парових прямоточних котлах, а також у котлах з приму­совою циркуляцією — на вихідних колекторах або вихідному па­ропроводі;

в) у водогрійних котлах — на вихідних колекторах або на ба­рабані;

г) у проміжних пароперегрівачів допускається встановлення всіх іа побіжних пристроїв пароперегрівача — на стороні входу пари;

д) у економайзерів, які відключаються по воді, — не менше ніж по одному запобіжному пристрою на вході і виході води.

Запобіжні клапани повинні захищати котли, пароперегрівачі і економайзери від перевищення в них тиску більш як на 10% роз­рахункового (дозволеного).

Конструкція вантажного або пружинного клапана повинна пе­редбачати пристрій для перевірки справності дії клапана під час роботи котла шляхом його примусового відкриття. ІЗП повинні ьу ги обладнані пристроєм, який дозволяє проводити примусове відкриття клапана дистанційно із щита управління.

Запобіжний клапан повинен поставлятись замовнику з паспор­ти, в якому вказується характеристика його пропускної спро­можності.

11 а кожному паровому котлі, за винятком прямоточних, повин­но оути встановлено не менше двох покажчиків рівня води прямої дії. Допускається додатково, як дублюючі, встановлювати по­па асч ики рівня води непрямої дії. Кількість і місця встановлення покажчиків рівня води на котлах, в тому числі із ступеневим випаровуванням в барабанах або з виносним сепаратором, визна­чаються організацією, яка проектує котел.

У котлів паропродуктивністю 0,7 т/год, а також паровозного типу, локомобільних, жаротрубних допускається заміна одного із покажчиків рівня води двома пробними кранами або вентиля­ми, що допускають можливість їх прочистки у прямому напрямку. Місце встановлення кранів або вентилів повинно бути на нижньо­му та верхньому граничних рівнях води у котлі. Внутрішній діа­метр крана або вентиля повинен бути не менше 8 мм.

Покажчики рівня води прямої дії повинні встановлюватись вертикально або з нахилом вперед під кутом не більше 30° і по­винні бути розміщені і освітлені так, щоб рівень води було добре видно з робочого місця машиніста (оператора).

Для котлів-утилізаторів і енерготехнологічних котлів дистан­ційні покажчики рівня повинні встановлюватись на пульті управ­ління котлом.

На кожному паровому котлі повинен бути встановлений мано­метр, який показує тиск пари.

На парових котлах паропродуктивністю більше 10 т/год і во­догрійних котлах теплопродуктивністю 21 ГДж/год (5 Гкал/год) обов'язкове встановлення реєструючого манометра.

Манометр повинен бути встановлений на барабані котла, а при наявності у котла пароперегрівача — і за пароперегрівачем, до го­ловної засувки.

На прямоточних котлах манометр повинен бути встановлений за пароперегрівачем, перед запірним органом.

Встановлення манометра на пароперегрівачах паровозних, ло­комобільних, жаротрубних котлів і котлів вертикального типу не обов'язкове.

На кожному паровому котлі повинен бути встановлений мано­метр на живильній лінії перед органом, який регулює живлення котла водою.